ГОЛОСАРИЙ 2 страница

інвестиційний ризик (investment risk) – імовірність виникнення непередбачених фінансових втрат у процесі інвестиційної діяльності підприємства. Тому що окремі з видів інвестиційних ризиків пов'язані з можливою втратою капіталу інвестора, вони ставляться до групи найнебезпечніших (часто катастрофічних) ризиків.

інвестиційним кліматом (Investment climate) в загальному розумінні називають ситуацію, що склалася в регіоні, з точки зору вітчизняних та зарубіжних інвесторів, які вкладають свій капітал у розвиток його економіки.

інвестор – учасник ринку, що займається інвестуванням у різні цінні папери на середньо- або довгострокову перспективу

інвестор (investor) – суб'єкт підприємницької діяльності, що ухвалює рішення щодо вкладенні власного, позикового або притягнутого капіталу в об'єкти інвестування. Відповідно до діючого законодавства всі інвестори незалежно від форм власності й організаційно-правових форм господарювання мають рівні права в здійсненні інвестиційної діяльності; самостійно визначають мети, напрямку, види й обсяги інвестицій; залучають для їхньої реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності (утворюючи з ними інвестиційний пул). Залежно від цілей інвестування виділяють стратегічних і портфельних інвесторів, а залежно від спрямованості господарської діяльності виділяють інституціональних і індивідуальних інвесторів.

індекс – базові індикатори для характеристики ринку на визначений період.

індекс біг - мака (bigmac Index) – неофіційний спосіб визначення паритету купівельної спроможності (ПКС).

індивідуальний інвестор (individual investor) – конкретна юридична або фізична особа, що здійснює інвестиції для розвитку своєї основний господарської (операційної) діяльності.

індивідуальний ризик (individual risk) – ризик, властивому конкретному об'єкту або фінансовому інструменту інвестування.

інкасо (Collection; Encashment; італ. Incasso) – це доручення експортера (кредитора) до свого банку одержати від імпортера (платника, боржника) безпосередньо або через інший банк певну суму або підтвердження (акцепт) того, що сума буде виплачена у встановлений термін.

інституціональний інвестор – особа або організація, що проводить торговельні операції цінними паперами у великих обсягах, і яким дається привілей у швидкій обробці й низьких комісійних.

інституціональний інвестор (institutional investor) – юридична особа (фінансовий посередник), що акумулює коштів індивідуальних інвесторів і здійснює інвестиційну діяльність, спеціалізовану, як правило, на операціях із цінними паперами.

інфляційна премія (inflation premium) – додатковий дохід, виплачуваний (або передбачений до виплати) інвесторові з метою відшкодування його втрат від знецінення грошей у зв'язку з інфляцією. Рівень цього доходу звичайно прирівнюється до темпу інфляції.

інфляційний ризик (inflation risk) – один з видів ризиків, що укладається в можливості знецінення грошових активів, а також доходів і прибутку підприємства у зв'язку з інфляційними процесами в економіці країни.

казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету Міністрів України. У рішенні про створення казенного підприємства визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється.

капіталізація (capitalization) – переклад знову сформованих доходів (або певної їхньої частини) у капітал. У фінансовому менеджменті найпоширенішими операціями капіталізації доходів є: капіталізація чистого прибутку (напрямок певної її частини на виробничий розвиток); капіталізація чистого грошового потоку від інвестицій (його реінвестування); капіталізація суми депозитного відсотка (його напрямок на приріст депозитного внеску); капіталізація дивідендів (шляхом здійснення дивідендних виплат у формі нових акцій) і інших.

квазідержавна корпорація (Quasi-public corporation) – корпорація, що діє як приватне підприємство, але має спеціальний дозвіл держави на певні види діяльності.

кейрецу (япон. Keiretsu) – в Японії це група фірм, які володіють значними пакетами акцій одна одної, а крім того, пов’язаних як постачальники і споживачі.

кінематичний підхід – підхід, згідно з яким підприємство, яке протягом тривалого часу розвивається високими і стійкими темпами, набуває своєрідної інерції зростання.

кліка (Clique) – група біржових спекулянтів, що проводять єдину політику.

клірингова палата – агентство біржі, через яке відбуваються розрахунки: надаються гарантії, компенсації й виконання замовлень. Основна мета Клірингової палати полягає у виконанні посередницької функції між двома сторонами-учасницями торговельної операції: покупцем й продавцем цінного папера.

коваріація (covariation) – статистична характеристика, що ілюструє міру подібності (або розходжень) двох розглянутих величин у динаміці, амплітуді й напрямку змін. У фінансовому менеджменті розрахунок коваріації здійснюється в процесі оцінки рівня портфельного ризику й підбора в нього активів, які зводять несистематичний ризик інвестиційного портфеля до мінімуму (за рахунок включення в нього активів з різною амплітудою коливань). Оцінка коваріації здійснюється на основі коефіцієнта кореляції.

коефіцієнт варіації (coefficient of variation; CV) – статистичний оціночний показник, що характеризує співвідношення сеердньоквадратичного відхилення й середньої величини значення розглянутого показника. Він виражає ступінь коливання досліджуваного показника. В інвестиційному менеджменті коефіцієнт варіації використається в основному в процесі оцінки рівня окремих ризиків.

коефіцієнт еластичності (elasticity coefficient) – вимірник залежності зміни одного показника від зміни іншого факторного показника, що впливає на нього, на один відсоток.

коефіцієнт кореляції (correlation coefficient) – статистичний показник, що вимірює коваріацію (ступень погодженості змін двох випадкових величин). Значення коефіцієнта кореляції варіює в діапазоні від –1 до +1.

коефіцієнт співвідношення ринкової ціни акції й доходу по ній (price-earnings ratio; P/E-ratio; P/E) – один з найважливіших показників оцінки інвестиційних якостей акції, що характеризує період окупності вкладених у неї коштів інвестора.

коефіцієнт Шарпа (Sharpe ratio) – показник, що вимірює рівень надлишкової прибутковості (“премії за ризик”) портфеля цінних паперів на одиницю його ризику, що характеризується середньоквадратичним (стандартним) відхиленням цієї надлишкової прибутковості.

коктейль валют (Currency cocktail) – те саме, що й “ валютна корзина ” (Currency basket), – вартість портфеля, що складається з певної кількості валют, використовуваних в якості основи для визначення ринкової вартості іншої валюти і зниження ризику вкладень.

колективне підприємство – це організаційно-правова форма підприємства, яка ґрунтується на одному або декількох видах колективної власності.

комісійні – сума, що стягує брокером за виконання доручень клієнта. Комісійні додаються до суми, виплачуваної при покупці, і віднімаються із суми, одержуваної інвестором при продажі.

компанія прямого страхування (Direct writing company) – страхова компанія, що здійснює страхування чинностями своїх співробітників, на відміну від агентської компанії, що здійснює страхування через агентів.

компромісна політика фінансування (compromise approach) – один з типів політики фінансування активів, здійснюваний підприємством, що передбачає, що за рахунок власного й довгострокового позикового капіталу повинні повністю фінансуватися позаобігові активи, а також переважна частина (або весь обсяг) постійної частини оборотних активів (незнижуваного їхнього розміру). Така модель фінансування активів забезпечує прийнятний рівень фінансової стабільності підприємства в процесі його розвитку.

кондомініум (condominium) – спільне володіння й користування нерухомим майном (наприклад, землею, інженерними спорудженнями й т. п.).

консалтинг (Consulting) – консультування виробників, продавців, покупців у сфері технологічної, технічної, експертної діяльності. Послуги з дослідження й прогнозування ринку, розробці маркетингових програм і т. п. Надають спеціалізованими консалтинговими компаніями.

консервативна дивідендна політика (tradeoff dividend policy) – один їх можливих визначальних принципів здійснюваною акціонерною компанією дивідендної політики, відповідно до якого пріоритетною метою розподілу прибутку є задоволення потреби в ній для виробничого розвитку (а не для поточного споживання у формі дивідендних виплат). У цьому випадку більше високими темпами росте вартість чистих активів акціонерного товариства, а отже й ринковій вартості акцій.

консервативна інвестиційна політика (trade-off investment policy) – один з типів політики інвестування, здійснюваної підприємством, що спрямований на мінімізацію інвестиційного ризику як пріоритетної мети. При здійсненні цієї політики інвестор не прагне ні до максимізації розміру поточного доходу від інвестицій, ні до максимізації приросту капіталу (а відповідно, максимізації темпів росту ринкової вартості капіталу), а піклується лише про безпеку своїх вкладень. Формою реалізації такої політики є формування консервативного інвестиційного портфеля.

консервативна політика фінансування (trade-off financial policy) – один з типів політики фінансування активів, здійснюваних підприємством, що передбачає, що за рахунок власного й довгострокового позикового капіталу повинні повністю фінансуватися поза обігові активи, постійна частина оборотних активів (незнижуваний їхній розмір) і певна частка змінної частини оборотних активів (тієї їхньої суми, що пов'язана із сезонним зростанням обсягу діяльності підприємства). Така модель фінансування активів забезпечує високий рівень фінансової стабільності підприємства в процесі його розвитку, однак викликає надмірно високу частку використовуваного власного капіталу (що знижує ефективність його використання).

консервативна фінансова політика (Conservative financial policy)– виражається в тому, що прагнуть до короткострокової дебіторської заборгованості, невеликих запасів, надлишку готівки й високоліквідних цінних паперів, а також до невеликої заборгованості в якості джерела фінансування, навіть якщо це призводить до зниження обсягу продаж.

консервативний інвестиційний портфель (trade-off investment portfolio) – сформована сукупність цінних паперів і інших фінансових інструментів портфеля, що реалізує консервативну інвестиційну політику підприємства. Формування консервативного інвестиційного портфеля здійснюється за критерієм мінімізації рівня інвестиційних ризиків. Такий портфель практично виключає використання фінансових інструментів, рівень ризику по яких перевищує середньоринковий. При цьому мінімізація портфельного ризику може бути частково забезпечена й за рахунок ефекту коваріації. Консервативний інвестиційний портфель забезпечує високий рівень надійності (безпеки) інвестицій.

контрагент – при здійсненні інвестором торговельної операції, організація, що представляє іншу сторону в торговельній операції називається контрагентом. Якщо торговельні операції відбуваються через офіційні біржі контрагентом для індивідуальних інвесторів стає клірингова палата.

контракт – контракт описує мінімальні стандартизовані торговельні одиниці для опціонів і ф'ючерсів. Ф'ючерсний контракт звичайно стосується одного ф'ючерса, тоді як опціонні контракти через низькі премії звичайно включають 50 або 100 опціонів, як найменшу одиницю торгівлі.

концентрація ризиків (risks concentration) – високий рівень зосередження господарської діяльності підприємства на невеликому числі операцій, що створює погрозу критичного й катастрофічного ризиків. Основними коштами подолання негативних наслідків концентрації ризиків є їхня диверсифікованість.

короткострокова позиція – ця позиція описує стан продажу цінних паперів. Продаж цінних паперів будь-якого типу вважається короткостроковою позицією. Інвестор у такій ситуації перебуває в короткостроковій позиції.

корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

корпоративні цінні папери (corporation securities) – цінні папери, емітовані підприємствами (акції, облігації, векселя й т. п.).

Корпорація – форма ділової організації, де загальний капітал організації ділиться на частки акцій: кожна акція представляє частку власності.

корпорація (Corporation (Corp.) — Від лат. Corporatio) – об’єднання, суспільство Корпорація – форма організації підприємницької діяльності, що передбачає часткову власність учасників, самостійний юридичний статус і сконцентрування функцій управління в руках професійних управлінців (менеджерів), що працюють за наймом. Розрізняють державні і приватні корпорації.

котирування – якщо цінний папір компанії офіційно бере участь у торговельних операціях біржі, говорять, що вона котирується на біржі, а потім уже їй дається офіційне котирування.

країна базування (Country of basing)– країна, де знаходиться штаб-квартира ТНК

крива прибутковості – графічне зображення поточного доходу фіксованого прибутку від цінних паперів з різними строками виконання боргових зобов'язань по них.

купонна облігація – облігація, на особовій стороні якої не друкується ім'я власника, з купонами, які оплачуються протягом року або по півріччях.

леверідж (“Ефект важеля”) – використання концепції маржі дозволяє інвесторам брати участь у прибутку й збитках на значно більшу суму грошей, чим вони володіють споконвічно.

лідер – страховик, перестрахувальник, що спеціалізується у відповідній області страхування, що першим установлює страховий тариф по новому ризику й бере на себе його частину за договором про перестрахування або спільне страхування.

ліквідація –- це припинення діяльності підприємства без переходу прав і обов'язків третім особам.

лінія надійності ринку (security market line; SML) – графічний метод визначення залежності між рівнем систематичного ризику по конкретному цінному папері й рівнем необхідної прибутковості по ній. Окремі крапки на “лінії надійності ринку” показують необхідний рівень доходу по цінному папері (з урахуванням премії за ризик) залежно від рівня систематичного ризику по ній, вимірюваного бета-коефіцієнтом.

ломбард (Pawn-shop) – кредитна установа, що видає позички під заставу рухомого майна.

лоро (Loro) називається рахунок, відкритий у даному банку для іншого комерційного банку – його власника. Тому один і той самий коррахунок для банку-власника буде рахунком “Ностро” (Nostro), а для обслуговуючого банку – рахунком “Лоро”. В обслуговуючого банку-кореспондента “Лоро” відображається в пасиві балансу, а в банку-власника – в активі.

майбутня вартість грошей – це та сума, в яку повинні перетворитись через визначений час вкладені сьогодні під процент гроші.

маржа – сума акціонерного капіталу, у відсотках від поточної ринкової ціни. Дуже часто по угодах з маржею проводяться торговельні операції з похідними продуктами.

Маржинальний дохід – це виторг, зменшений на суму перемінних витрат.

маржинальний прибуток (marginal profit; contribution) – один з найважливіших показників, використовуваних у системі аналізу “взаємозв'язок витрат, обсягу реалізації й прибутку”. Маржинальний прибуток являє собою різницю між сумою чистого доходу від реалізації продукції й сумою змінних витрат.

маркетмейкер – дилер бажаючий прийняти на себе ризик по цінних паперах, щоб проводити торговельні операції по певному цінному папері або паперам.

маркет - мейкери market-maker Фінансові установи, що постійно здійснюють котирування курсів купівлі й продажу різноманітних валют й вступають в угоди за ними, називаються маркет-мейкерами (market-maker), це 20 % світових банків, що здійснюють до 60 % обсягу усіх угод.

маркет - юзери (market-user) Фінансові установи, які здійснюють запит вартості валют – маркет-юзери (market-user).

менеджер, орієнтований на вартість (value manager) – інвестиційний менеджер, пріоритетною метою діяльності якого є забезпечення приросту капіталу (росту ринкової вартості підприємства) у довгостроковому періоді.

метод “ дерева рішень ” (“tree-decision” method) – один з методів оцінки рівня проектних ризиків, що дозволяють охарактеризувати їх по окремих послідовних етапах здійснення реального інвестиційного проекту.

метод аналізу сценаріїв проекту (project scenario analysis) – один з методів оцінки рівня проектних ризиків, що дозволяють урахувати одночасну можливу зміну декількох вихідних параметрів реального інвестиційного проекту на кінцеві показники його ефективності.

метод г. марковіца – полягає у розробці й рішенні спеціальної моделі нелінійного програмування з використання показників доходів і дисперсій

метод грехема (Graham method) – розроблена професором фінансів Колумбійського університету Б. Грехемом інвестиційна теорія, що затверджує, що найбільш ефективною портфельною інвестиційною стратегією є формування портфеля за рахунок таких фондових інструментів, ринкові ціни на які нижче їхньої внутрішньої вартості (обчисленої на основі вартості чистих активів компанії). Цей метод характеризують як ідеологію інвестування, орієнтовану на вартість (value-oriented investing theory).

метод ліфо (LIFO method) – метод оцінки й відбиття в обліку вартості запасів товарно-матеріальних цінностей, що входять до складу оборотних активів, заснований на використанні останньої ціни їхнього придбання, за принципом: “останній прийшов – перший пішов” (“Last In – First Out”).

метод монте - карло (Monte-Carlo simulation) – метод імітаційного моделювання варіантів реалізації реального інвестиційного проекту, що дозволяє визначити весь діапазон проектних ризиків при заданих вихідних параметрах проекту.

метод фіфо (FIFO method) – метод оцінки й відбиття в обліку вартості запасів товарно-матеріальних цінностей, що входять до складу оборотних активів, заснований на використанні первісної ціни їхнього придбання, за принципом: “перший прийшов – перший пішов” (First In – First Out).

міжнародний бізнес (International business) – підприємницька діяльність, у якій беруть участь спільно фірми різних країн і використовується міжнародний капітал.

міжнародний ефект фішера (International Fisher effect) – формула, яка задає співвідношення між зміною банківськиз відсоткових ставок і зміною спот-курсів валют. Згідно до міжнародного ефекту Фішера, різниця у відсоткових ставках між двома країнами має бути незміщеним пре диктором майбутньої зміни наявної ставки.

міжнародний кредит (International credit) це економічні відносини, які виникають між державами, іноземними комерційними банками та фірмами з метою передавання валютних, кредитних або товарних ресурсів на умовах повернення їх у визначені строки з винагородою (відсотками).

міжнародний фінансовий менеджмент (International financial management) представляє собою сукупність конкретних інструментів, які можуть бути використані компанією в процесі своєї фінансової діяльності на зарубіжних ринках. Це система фінансових рішень у сфері визначення ресурсів і напрямів фінансування підприємства, а також нейтралізації фінансових ризиків в умовах інтернаціоналізації господарської діяльності

місія – це якісна мета, заради якої існує організація, тісно пов’язана з такими категоріями як „бачення” розвитку підприємства, „філософія” існування підприємства тощо. Місія, як правило, являє собою короткий вислів, що добре запам’ятовується, і є основою для формування стратегічного набору, цілей, підцілей та планів організації.

множник дисконтування – поточна вартість 1 долара за період n, дисконтована на відсоток r за кожний період.

множник нарощування (компаундування) – майбутня вартість 1 долара, залишеного на рахунку під відсоткову ставку на даний період.

модель дюпона (Du Pont Model) – алгоритм, що становить основу Дюпонівської системи аналізу, відповідно до якого коефіцієнт рентабельності використовуваних активів являє собою добуток коефіцієнта рентабельності реалізації продукції й коефіцієнта оборотності використовуваних активів.

наказ – “ виконати або анулювати ” – розпорядження, що зобов'язує брокера або виконати наказ повністю негайно або повністю анулювати його,

наказ – ” виконувати до скасування ” – наказ, що залишається в чинності до його виконання або скасування.

Нарахований відсоток – відсоток, що додається до поточної ринкової ціни облігації. Цей відсоток нараховується з моменту останньої виплати по купону облігації до встановленої дати.

нарощення вартості (компаундинг) (advance, compounding) – процес приведення дійсної вартості грошей (фінансового інструмента) до їхньої вартості в майбутньому періоді (майбутньої вартості). Процес нарощення вартості може здійснюватися як по простим, так і по складних відсотках.

нарощування – це збільшення початкової суми грошей шляхом приєднання до неї суми процентних платежів.

необхідна (необхідна) ставка доходу (required rate of return; RRR) – мінімальний рівень майбутнього доходу, що інвестор очікує одержати, вкладаючи капітал.

неприйняття ризику (risk aversion) – менталітет власників або менеджерів підприємства, що не приймає ведення господарських операцій з високим рівнем ризику навіть у тих випадках, коли вони супроводжуються високим рівнем прибутку. Неприйняття ризику визначає здійснення консервативної фінансової політики по всіх основних аспектах господарської діяльності підприємства, а також необхідність здійснення великого комплексу мер по профілактиці й нейтралізації негативних фінансових наслідків різних видів ризиків.

несистематичний (специфічний) ризик (non-systematic risk) – сукупна характеристика внутрішніх інвестиційних ризиків, властивому конкретному об'єкту інвестування. Він пов'язаний із внутрішніми факторами діяльності емітента або інвестора (наприклад, некваліфікований менеджмент), що негативно впливають на ефективність інвестування.

номінальна вартість – номінальна вартість облігації точно відповідає її основний, зазначеної на облігації вартості.

норма капіталізації (capitalization rate) – ставка, по якій майбутній інвестиційний дохід від володіння активом приводиться до дійсної вартості.

нормальний розподіл імовірностей (normal probability distribution) – розподіл імовірностей, що характеризується симетричним графіком, що має форму дзвона й повністю оцінюване стандартним математичним очікуванням і дисперсією.

облігаційний брокер (Bond broker) – брокер, що спеціалізується на операціях з облігаціями.

облігація – вид боргового зобов'язання, що випускається корпораціями, муніципалітетами й федеральним урядом. Власник облігації видає позичку емітенту. Звичайно по облігаціях виплачуються річні й піврічні ставки. Основна сума облігації, що відповідає номінальній вартості боргу, виплачується відповідно до встановленої структури строку виконання боргових зобов'язань.

обмінний, або валютний, курс (exchange rate) можна визначити як кількість одиниць валюти однієї країни, потрібну для придбання одиниці валюти іншої країни.

оборотний капітал або оборотні (поточні) активи – це сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговують поточний господарський процес і цілком споживаних протягом одного операційного (виробничо-комерційного) циклу.

объектно - орієнтований аналіз (object-oriented analysis) – одна з форм інтегрованого аналізу, розроблена фірмою “Модернсофт” США, основу якого становить комп'ютерна модель формування інвестиційного прибутку або іншого агрегованого показника у вигляді сукупності взаємодії первинних блоків і класів. Користувач сам визначає систему таких блоків і класів виходячи зі специфіки інвестиційної діяльності підприємства й бажаного ступеня деталізації аналізу, наповнюючи їх відповідною звітною інформацією.

овердрафт (Overdraft) – короткостроковий кредит, який надається банком клієнту в разі перевищення суми операції за платіжною карткою залишку коштів на його картрахунку або встановленого ліміту кредитування.

олень (Stag) – на біржовому жаргоні – біржовий спекулянт, ведучий торговельні операції з метою покупки знову емітованих цінних паперів для продажу їх із премією понад ціну емісії в момент розподілу.

онлайн - брокер (Online broker) – класичний або дисконтний брокер, що надає свої послуги через Інтернет.

оперативно - холдингова компанія Operative-holding company Оперативно-ходдингова компанія – міжнародна фірма, яка управляє материнськими компаніями, що мають одну або декілька дочірніх компаній, розміщених звичайно в районах з пільговою податковою юрисдикцією.

операційна діяльність – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

операційний цикл – це тривалість часу, необхідного для придбання запасів, їхньої переробки і продажу, і одержання за це грошей.

оптова ціна підприємства включає повну собівартість продукції і прибуток підприємства.

оптова ціна промисловості включає оптову ціну підприємства, податок на додану вартість (ПДВ) і акцизи.

опціон – являє собою контракт, по якому надається право покупки або продажу певних цінних паперів або товарів за встановленою ціною у встановлений період часу.

опціон “ циліндр ”. Сутність схеми – покупець бажає захеджувати себе від зростання, припустимо, курсу єро проти долару, але не хоче платити велику премію за простим опціоном кол. Тоді банк пропонує продати опціон кол безкоштовно, якщо при цьому компанія продасть банку опціон пут (так званий фінансуючий опціон).

організаційно - економічне забезпечення фінансового менеджменту (ОЕЗ ФМ) – це сукупність структурних та динамічних характери тиск економічних взаємовідносин всередині та поза межами діяльності організації, що включає сукупність конкретних відносин власності, методів господарювання та правових норм, втілених у певні організаційно-економічні механізми, за допомогою яких ринково-орієнтована організація використовує (або ні) можливості, що їй надає середовище, та сприяє (або ні) досягненню цілей розвитку.

основна точка – (0.0001, 0.01 %) від суми доходу по цінних паперах.

первинний ринок цінних паперів (primary security market) – фондовий ринок, на якому вперше реалізується нова емісія цінних паперів.

підприємницькі союзи (мережі) мають за мету створення такої кооперації між підприємствами, за якої в максимальній мірі використовуються їх сильні сторони, і за рахунок цього підвищується загальний економічний потенціал створюваного союзу. Мережа має координувати взаємопов’язані дії, залучати при необхідності нових партнерів і перешкоджати конкуренції між організаціями, що в неї входять.

підприємство являє собою таку форму організації господарства, при якій індивідуальний виробник і споживач взаємодіють за допомогою ринку з метою вирішення трьох основних економічних проблем: що, як і для кого робити.

підтвердження – вексель або комерційний документ, що посилається клієнтові до дати здійснення угоди.

Дата добавления: 2014-11-20