Загаальнообов’язкове державне пенсійне страхування

Пенсійне страхування – це гарантована державою система заходів щодо забезпечення громадян у старості, на випадок хвороби, втрати працездатності.

Цьому виду страхування підлягають: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об’єднаннях громадян, у фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спецівальний торговий патент) на умовах трудового договору(контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно – правового характеру;

-члени колективних та орендних підприємств, сільськогосподарських кооперативів та фермерських господарств;

-фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності;

-особи, які забезпечують себе роботою самостійно – займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов’язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності;

-громадяни України, які працюють у розташованих за межами України дипломатичних представництвах, консульських установах України, філіях, представництвах,інших відокремлених підрозділах підприємств та організацій

(у тому числі міжнародних), створених відповідно до законодавства України;

-громадяни України та особи без громадянства, які працюють в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах іноземних держав, філіях,представництвах, інших відокремлених підрозділах іноземних підприємств та організацій, міжнародних організацій, розташованих на території України;

-особи, які обрані на виборні посади;

-особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, Службі Безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також в органах Міністерства внутрішніх справ України;

-працівники воєнізованих формувань, особи начальницького і рядового складу фельд’єгерської служби спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань зв’язку та інформатизації, гірничорятувальних частин незалежно від підпорядкування, а також особовий склад аварійно – рятувальної служби, створеної відповідно до законодавства;

-особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу;

-особи, які отримують щомісячні страхові виплати відповідно до Закону України від 01.01.2011 року”Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, крім осіб, які отримують виплати у зв’язку зі смертю годувальника, та непрацюючих осіб, які отримують пенсії по інвалідності від нещасного випадку та професійного захворювання;

-особи, які проходять професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за направленням підприємств, установ, організацій (без збереження заробітної плати та отримання стипендії відповідно до законодавства);

-особи, які відповідно отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

-один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною – інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом першої групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80 – річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства;

- особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності;

-безробітні в період отримання допомоги по безробіттю.

Застрахована особа має право:

-отримати в установленому законодавством порядку свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

-отримати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі;

-вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку;

-отримувати безоплатно у виконавчих органах Пенсійного фонду відомості, внесені до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку, в тому числі інформацію про пенсійні активи, що опубліковуються на її накопичувальному пенсійному рахунку, та про призначення і здійснення пенсійних виплат за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду, та в порядку, визначеному цим Законом;

-звертатися із заявою до територіального органу Пенсійного фонду про уточнення відомостей, внесених до персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку;

-обирати або змінювати страхову організацію, яка здійснює виплату довічних пенсій;

-обирати порядок здійснення виплати пенсій;

-оскаржувати в установленому законодавством порядку дії страхувальника, виконавчих органів Пенсійного фонду, їх посадових осіб та інших суб’єктів системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування тощо.

Страхувальник зобов’язаний:

зареєструватися в територіальних органах Пенсійного фонду як платник страхових внесків у десятиденний термін із дня:

-отримання свідоцтва про державну реєстрацію як суб’єкта підприємницької діяльності;

-отримання дозволу на провадження нотаріальної та іншої діяльності;

-прийняття рішення про створення установи, організації, філії, представництва, іншого відокремленого підрозділу;

-зміні юридичного статусу чи адреси, якщо відповідно до закону державна реєстрація таких установ, організацій та відокремлених підрозділів не проводиться;

-укладання трудового договору з найманим працівником;

-зміни прізвища, ім’я та по батькові.

Страхувальник зобов’язаний вести облік виплат (доходу) зареєстрованої особи за кожним календарним місяцем та календарним роком, зберігати дані за період до 01 липня 2000 року протягом 75 років, а за період після цієї дати – протягом усього часу сплати страхових внесків та протягом п’яти років після припинення їх сплати на паперових носіях та в електронному вигляді за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та електронної форми документа, після чого дані передаються до архіву на належне зберігання протягом 70 років.

Принципи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування:

-законодавче визначення умов і порядку здійснення загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;

-обовязковість страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності;

-право на добровільну участь у системі пенсійного страхування осіб, які не підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню;

-заінтересованість кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію;

-рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов’язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;

-фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів цільових фондів;

-державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2012 рік” передбачено прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць у розмірі

з 1 січня – 1017 гривень, з 1 квітня – 1037 гривень, з 1 липня - 1044 гривень,

з 1 жовтня - 1060 гривень, з 1 грудня 1095 гривень та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демократичних груп населення:

дітей віком до 6 років: з 1 січня – 893 гривні, з 1 квітня – 911 гривень, з 1 липня – 917 гривень, з 1 жовтня – 930 гривень, з 1 грудня – 961 гривня;

для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня – 1112 гривень, з 1 квітня – 1134 гривні, з 1 липня – 1144 гривень, з 1 жовтня – 1161 гривень, з грудня – 1197 гривень;

для працездатних осіб: з 1 січня – 1073 гривні, з 1 квітня – 1094 гривні, з 1 липня – 1102 гривень, з 1 жовтня – 1118 гривень, з 1 грудня – 1134 гривень;

для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня – 822 гривні, з 1 квітня – 838 гривень, з 1 липня – 844 гривні, з 1 жовтня – 856 гривень, з 1 грудня – 884 гривні.

Згідно Закону України від 8 липня 2011 року “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” передбачено перерахування страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду починаючи з року, в якому буде забезпечено бездефіцитність бюджету Пенсійного фонду України.

Учасниками накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування є особи, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, яким на дату запровадження перерахування страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду виповнилося не більш як 35 років та які сплачують внески до накопичувальної системи пенсійного страхування у розмірі, передбаченому договором про добровільну участь.

Пенсійний фонд України спрямовує страхові внески до Накопичувального пенсійного фонду на відповідні рахунки на підставі відомостей, поданих платниками єдиного внеску до Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Обмеження пенсії (щорічного довічного грошового утримання) не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми місячної заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року – страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів від 23 листопада 2011 року №1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Заробітна плата для обчислення пенсії враховується за будь – які 12 місяців підряд такої роботи.

Якщо особа пропрацювала у зоні відчуження:

1) з дня аварії не менш як 12 місяців підряд, за її бажанням пенсія може

обчислюватися виходячи із заробітної плати за будь – який повний календарний

місяць роботи в зазначеній зоні;

2) на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС не менш як 12 місяців у період

з 26 квітня 1986 року до 1 серпня 1987 року, за її бажанням пенсія може

обчислюватися виходячи із заробітної плати за будь – який календарний місяць

роботи в зоні відчуження.

Щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” виплачується у таких розмірах до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність:

1) особам, що належать до першої категорії:

з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС:

- інвалідам 1-ї групи – 50%; інвалідам 2 –ї групи – 40%; інвалідам з-ї групи – 30%.

Для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою з січня 2012 року:

інвалідам! групи – 30%; інвалідам 2 групи – 20%; інвалідам 3 групи – 15%;

з 1 липня 2012 року: інвалідам 1 групи – 36%; інвалідам 2-ї групи – 24%; інвалідам 3-ї групи – 18%.

2) особам, що належать до категорій 2 – 4:

з 1 січня 2012 року:

особам, що належать до категорії 2,- 15 відсотків;

особам, що належать до категорії 3, - 10%;

особам, що належать до категорії 4, - 5%.

з 1 липня 2012 р.:

особам 2-ї категорії – 18%;

особам 3-ї категорії – 12%;

особам 4-ї категорії – 6%.

Дітям – інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на

променеву хворобу – 18 відсотків. Детальніше можна ознайомитися у згаданій

Постанові Кабінету Міністрів України.

Пенсійне забезпечення та грошова допомога державним службовцям здійснюється на підставі Статті 49 Закону України “Про державну службу” від 17 лисмтопада 2011 року, згідно якого:

1).На одержання пенсії за віком державного службовця мають право чоловіки, які досягли шістдесятидворічного віку, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 вказаного Закону України, у тому числі стажу державної служби не менше як 10 років, та які на день досягнення зазначеного віку працювали на посадах державної служби, а також особи, які мають не менше 20 років стажу державної служби, до якого включається час роботи, визначений пунктами 1-7 та 9-11 частини другої статті 35 цього Закону,- незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

2).Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їхньої заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року – страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування,а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, у розмірі 80 відсотків заробітної плати державного службовця, який займає посаду державної служби відповідної підгрупи та рангу за останньою посадою державної служби.

Максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Дата добавления: 2014-11-20