Судова система та інші правоохоронні органи. Реформування судової системи почалося, як завжди, на союзному рівні

Реформування судової системи почалося, як завжди, на союзному рівні. 20 червня 1989 року Верховна Рада СРСР прийняла Закон “Про статус суддів в СРСР”. 13 листопада 1989 року були прийняті нові Основи законодавства СРСР і союзних республік про судоустрій. В грудні 1989 року Верховна Рада СРСР ухвалила цілий ряд нормативних актів, спрямованих на підвищення ролі суду, зокрема Закон СРСР “Про відповідальність за неповагу до суду”, постанови “Про затвердження Положення про кваліфікаційні колегії суддів судів Союзу РСР”, “Про затвердження Положення про кваліфікаційну атестацію суддів”, “Про затвердження Положення про дисциплінарну відповідальність суддів, відкликання і дострокове звільнення суддів та народних засідателів судів Союзу РСР”.

Закон від 27 жовтня 1989 року вніс істотні зміни в розділ 18 Конституції УРСР “Суд і арбітраж”. Судова система УРСР складалася з Верховного суду УРСР, Верховного суду Автономної РК, обласних судів, Київського міського суду, районних (міських) народних судів. Судді районних народних судів обирались обласними Радами народних депутатів. Термін повноважень суддів усіх рівнів становив 10 років, народних засідателів — 5 років.

Закон від 24 жовтня 1990 року вивів судову і прокурорську систему України із підпорядкування союзним органам. Конституція УРСР визначала, що найвищий судовий контроль і нагляд за судовою діяльністю судів республіки здійснюється лише Верховним Судом Української РСР (ст. 199). Генеральний прокурор Української РСР призначався Верховною Радою УРСР, був відповідальний перед нею і тільки їй підзвітний (ст. 163). Термін повноважень Генерального Прокурора УРСР і інших прокурорів — 5 років. Встановлювалося, що організація і порядок діяльності судових і прокурорських органів визначаються виключно законами УРСР. Закон передбачав створення в Україні Конституційного Суду.

20 грудня 1990 року був прийнятий закон УРСР “Про міліцію”. В ньому зазначалося, що діяльність міліції будується на засадах законності, гуманізму, гласності, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями і громадянами.

Основними завданнями міліції оголошувачися: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, що їх скоїли; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень; участь у наданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння в межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, організаціям у виконанні покладених на них законом обов’язків.

Закон регламентував права і обов’язки працівників міліції. Було підкреслено, що працівник міліції при виконанні покладених на нього обов’язків керується тільки законом і діє в його рамках.

Дата добавления: 2014-11-20