Причини виділення в окремий стан німецької класичної філософії

Німецька класична філософія як особливий етап розвитку новоєвропейської філософії

Уявімо собі, що фахівцям у галузі світової філософії поставили запитання: якщо була б гіпотетична можливість зберегти лише одну історичну форму філософії, яку б саме вони залишили за умови, щоб із неї можна було відродити основну проблематику

людської думки? Без сумніву, досить велика кількість їх назвала б німецьку класичну філософію.

Існує думка, що німецька класична філософія уособлює філософію як таку. Значною мірою це пояснюється тим, що вона постала закономірним результатом попереднього кількатисячолітнього розвитку філософської думки. Німецька класична філософія була останньою формою класичної європейської філософії; після неї розпочався розвиток некласичної філософії. Тобто німецька класична філософія сконцентрувала і водночас вичерпала інтелектуальний потенціал філософської думки класичного типу. Зрештою, саме тому її виділяють в окремий і особливий етап розвитку новоєвропейської філософії.

німецька класична філософія увібрала в себе провідну проблематику та ідейні здобутки новоєвропейської філософії загалом крім того, вона ввібрала в себе важливі досягнення усієї попередньої європейської філософії, починаючи з античної вона піднесла на новий рівень формулювання та вирішення основних проблем попередньої філософії (тобто по-новому їх осмислила і сформулювала, надала їм нового трактування)

Німецька класична філософія збагатила філософію і науку цілою низкою ідейних надбань, до яких треба віднести насамперед чотири провідні принципи, які широко використовуються сучасною наукою.

Принципи, введені німецькою класичною філософією

активності або діяльності

системності знання

розвитку

рефлексії

в основі всіх знань, понять і думок лежить людська активність; ми знаємо лише те і настільки, що і наскільки увійшло в контекст нашої діяльності будь-яке знання набуває свого обґрунтування, достовірності та виправдання лише в системі знань у світі все пов'язане з усім; цей загальний зв'язок резюмується єдиним результатом розвитком розвиток знань, а також і розвиток узагалі можливий лише тому, що кожен кроку процесах буття входить у єдине ціле. Тому розвиток постає поглибленням і збагаченням змісту тих процесів, що розвиваються. Розвиток пізнання відбувається через рух від неусвідомленого до усвідомленого, від усвідомленого частково - до усвідомленого повніше та ін. Зазначені принципи широко використовує сучасна наука; ввійшли вони також: і в масову свідомість, поставши загальноприйнятими наголосами у міркуваннях різних планів.

Дата добавления: 2014-11-20