Контроль за виконанням колективного договору і види відповідальності за невиконання його зобов'язань

Вирішення розбіжностей, які можуть вининути при укладенні колективного договору.

Колективні переговори по укладенню колективного договору.

План

КОЛЕКТИВНИЙ ДОГОВІР

Лекція 2.2.

1. Поняття, сторони та зміст колективного договору.

1. Поняття, сторони та зміст колективного договору.

В Україні правове регулювання колективних договорів і угод зддійснюється Законом України „Про колективні договори та угоди”, розділом ІІ „Колективний договір” КЗпП.

На наш погляд колективний договір, як правову категорію слід розглядати в чотирьох аспектах.

По-перше, колективний договір – це окремий інститут трудового права України, який являє собою сукупність норм, що регулюють однорідне коло правовідносин, а саме по укладенню, зміні та припиненню колективного договору. Про таку позицію свідчить і наявність окремих нормативних актів, які в собі вміщують вказані норми, зокрема Закон Україн «Про колективні договори та угоди».

По-друге, колективний договір - це угода, яка укладається між роботодавцем (власником або уповноваженим власником органом) та трудовим колективом, інтереси якого представляє професійна спілка, з приводу врегулювання на конкретном підприємстві трудових правовідносин, які або не врегульовані взагалі або потребують додаткового регулювання.

По-третє, колективний договір - це локальний нормативно-правовий акт, оскільки дія його розповсюджується лише на територію конкретного підприємства і його положення є обов’язковими лише для працівників цього підприємства. Крім того, якщо він є укладеним сторони не мають права його не виконувати.

По-четверте, колективний договір може трактуватися як акт соціального партнерства, укладений на виробничому рівні, а сторони, які його уклали вважаються соціальними партнерами.

Таким чином, ко­лективний договір – це угода, що укладається власником підприєм­ства або уповноваженою ним особою, з однієї сторони, і трудовим колективом найманих працівників, який уповноважив профспілку чи інший представницький орган на проведення ко­лективних переговорів і укладення договору, — з другої, з метою врегулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відно­син, що потребують додаткової регламентації з урахуванням особ­ливостей здійснення праці на даному підприємстві, а також пи­тань, що не урегульовані чинним законодавством.

Метою колективного договору є врегулювання конкретних трудових та соціально-економічних відносин на підприємстві, установі чи організації, встановлення певних преференцій, пільг працівникам у сфері оплати праці, робочого часу та часу відпочинку та інших відносинах з врахування специфіки трудової діяльності та специфіки діяльності підприємства, установи та організації.

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, незалежно від того, чи є вони членами профспілки. Але одночасно вони є й обов'язковими як для всіх працюючих, так і для власника чи уповноваженого ним органу. Власник і уповноважений ним орган повинні дотриму­ватись своїх зобов'язань відносно до всіх працівників. Праців­ники, в свою чергу, повинні дотримуватися виконання зобов'­язань, взятих від їх імені профспілковим органом чи іншою представницькою організацією, які підписали колективний договір.

Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи. Таке формулювання сфери укладання колективного договору дає можливість зробити висновок про те, що колективний договір, по-перше, може укладатися лише на підприємстві, установі чи організації, які мають статус юридичної особи, і по – друге, укладення колективного договору є обов’язковим.

Це означає, що не може укладатися колективний договір між фізичною особою-субєктом підприємницької діяльності і трудовим колективом, який у нього працює, оскільки такий субєкт не має статусу юридичної особи, хоча найману працю він використовує.

Колективний договір може укладатися і в структурних підрозділах підприємства, установи, організації в межах компетенції цих підрозділів.

Щодо обов’язковості укладення колективних договорів також слід сказати декілька слів. З однієї сторони аналіз положень Закону України «Про колективні договори та угоди» дає нам підстави вважати, що колективний договір повинен бути на усіх підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності та господарювання. Така думка підтверджується також і деякими положеннями Кодексу законів про працю України, які встановлюють, що регулювання певних трудових відносин, повинно здійснюватися лише колективним договором. Наприклад стаття 97 КЗпП передбачає що, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством. Також стаття 105 КЗпП встановлює наступні положення працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.

Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі. Проте у Законі не чітко сформульована імперативна вказівка про те, чи повиннен в обов’язковому порядку бути колективний договір на всіх підприємствах установах чи організаціях. Тим більше, що у законодавстві не передбачена відповідальність за не укладення колективного договору. Таким чином, у разі якщо на підприємстві, установі та організації колективний договір відсутній, і всі умови праці цілком задовольняють трудовий колектив, то про порушення законодавства про працю в цьому випадку не йдеться. Проте якщо колективний договір укладений, він в будь-якому випадку повинен виконуватися сторонами. Колективний договір є строковим нормативно-правовим актом, тобто укладається на певний визначений строк. Цей строк повинен бути чітко встановлений в самому колективному договорі. Сторонами колективного договору є власник або уповноважений ним орган (особа), з однієї сторони, і первинна профспілкова організація, яка діють відповідно до статуту, а у разі її відсутності - представники, вільно обрані на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів, з другої сторони. Якщо на підприємстві, в установі, організації створено кілька первинних профспілкових організацій, вони повинні на засадах пропорційного представництва (згідно з кількістю членів кожної первинної профспілкової організації) утворити об'єднаний представницький орган для укладення колективного договору. В цьому разі кожна первинна профспілкова організація має визначитися щодо своїх конкретних зобов'язань за колективним договором та відповідальності за їх невиконання. Первинна профспілкова організація, що відмовилася від участі в об'єднаному представницькому органі, позбавляється права представляти інтереси працівників при підписанні колективного договору. Забороняється будь-яке втручання, яке може обмежити законні права працівників та їх представників або заборонити їх здійснення, з боку органів представницької і виконавчої влади та господарського управління, політичних партій, власників або уповноважених ними органів при укладенні та виконанні колективних договорів, угод. Не допускається ведення переговорів та укладення колективних договорів і угод від імені працівників організаціями або органами, які створені чи фінансуються власниками або уповноваженими ними органами, політичними партіями. У разі коли інтереси трудового колективу представляє профспілковий орган, інтереси власника або уповноваженого ним органу не можуть представляти особи, які є членами виборного органу цієї профспілки. В колективний договір сторони мають право включати будь-які умови, положення, які: по-перше, не суперечать чинному трудовому законодавству, і по-друге, не погіршують становище працівників порівняно з діючим законодавством про працю. Якщо колективний договір міститиме, наприклад норму про те, що на підприємстві буде виплачуватися заробітна плата один раз в місяць, то така норма колективного договору є недійсною, оскільки вона і суперечить чинному законодавству і погіршує становище працівників порівняно з чинним законодавством. Відповідно до статті 7 Закону України «Про колективні договори та угоди» в колективному договорі встановлюються взаємні зобовязання сторін, щодо:- зміни в організації виробництва і праці;- забезпечення продуктивної зайнятості;- нормування і оплати праці, встановлення форми, системи,
розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);- встановлення гарантій, компенсацій, пільг;- участі трудового колективу у формуванні, розподілі і
використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом);- режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;- умов і охорони праці;- забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;- гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких
організацій трудящих;- умов регулювання фондів оплати праці та встановлення
міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці; - забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Даний перелік умов в більшості випадків носить рекомендаційний характер, тому колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги та інші умови, які сторони побажали включити до колективного договору.

Колективний договір може бути доповнений додатками, про які в загальній формі може бути вказано в тексті колективного договору. Самі додатки оформляються у вигляді відповідних документів.

Додатками до колективного договору можуть бути:

- перелік професій і посад із шкідливими умовами праці, які дають право на додаткову відпустку і скорочений робочий день;

- перелік посад працівників із ненормованим робочим днем, яким надається додаткова відпустка;

- список професій із шкідливими умовами праці, які дають право на одержання молока або інших рівно­цінних продуктів;

- перелік про­фесій і посад працівників, яким дозволяється встановлювати підсумований облік робочого часу

- угода з охорони праці та ін.

Що ж до структури колективного договору, то вона знову ж таки визначається за згодою сторін колективних переговорів.

Дата добавления: 2014-11-20