Нагляд і контроль за дотриманням законодавства про охорону праці

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці в Україні є Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держгірпромнагляд). Це спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду та державного регулювання у сфері безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Нормативно-правовим актом, що регулює діяльність Держгірпромнагляду є Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Державний комітет з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду»

Відповідно до цієї постанови основними завданнями Держгірпромнагляду є:

1) формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері промислової безпеки та охорони праці, здійснення державного гірничого нагляду, безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, охорони надр;

2) здійснення комплексного управління у сфері промислової безпеки та охорони праці, а також контролю за виконанням функцій державного управління охороною праці міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування;

3) організація та здійснення державного нагляду за додержанням законів та інших нормативно-правових актів з питань:

- охорони праці в частині промислової безпеки, безпечного ведення робіт юридичними та фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю;

- геологічного вивчення надр, їх використання та охорони, а також використання і переробки мінеральної сировини;

- промислової безпеки у сфері поводження з вибуховими матеріалами, безпечного проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення.

Державний нагляд здійснюється шляхом проведення перевірок підприємств (об'єктів), організацій, установ структурними підрозділами Держгірпромнагляд України.

Посадова особа, яка здійснює державний нагляд за охороною праці, під час перевірки повинна мати при собі посвідчення, а при перевірці режимних об'єктів - додатково допуск, оформлений у встановленому порядку, згідно з законодавством.

Під час проведення перевірки посадова особа Держгірпромнагляд України повинна дотримуватись правил етикету, забезпечити збереження службової та комерційної таємниці суб'єкта підприємницької діяльності, що перевіряється. Інформація, доступ до якої обмежений, використовується у порядку, встановленому законодавством.

Перед початком перевірки посадова особа Держгірпрмнагляд України повинна ознайомитись з технічною та технологічною документацією підприємства (об'єкта), матеріалами перевірок з питань безпеки праці, проведених спеціалістами та керівниками структурних підрозділів, у тому числі службами охорони праці і технічного нагляду підприємства (об'єкта). Крім того, посадова особа повинна ознайомитися зі станом виконання заходів щодо створення безпечних умов праці, що були розроблені та затверджені за результатами попередніх перевірок підприємства (об'єкта) та з урахуванням висновків комісій з розслідування нещасних випадків і аварій.

Усі види перевірок проводяться у присутності роботодавця або уповноваженої ним особи.

У разі створення перешкод проведенню перевірки посадова особа Держгірпромнагляд України звертається до правоохоронного органу.

Результати кожної перевірки оформлюються актом перевірки, а у разі виявлення під час перевірок підприємств (об'єктів) порушень з питань охорони праці, охорони надр посадова особа Держгірпромнагляд України складає припис, до якого:

- вноситься запис про характер та зміст порушень безпеки праці, промислової безпеки (охорони надр), про невиконання законів та інших нормативних актів (вказуються позначення нормативного акта, його пункти, статті і т. ін.), а також вимоги до роботодавця щодо усунення цих порушень;

- вноситься запис про заборону, зупинку, припинення, обмеження роботи та експлуатації окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, а також про порушення умов виданих дозволів.

Заборона - припинення роботи окремого виробництва, цеху, дільниці, робочого місця; експлуатації будівлі, споруди, приміщення; випуску машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці; застосування нових небезпечних речовин.

Зупинка - припинення дії (руху) машини, механізму, устаткування, транспортного та іншого засобу праці.

Припинення - заборона на певний час виконання окремих робіт.

Обмеження роботи - зменшення технологічного навантаження окремого виробництва, цеху, дільниці, машини, механізму, устаткування, транспортного та іншого засобу праці; зазначається вимога до роботодавця про складання заходів щодо усунення виявлених порушень вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці (охорони надр) та письмове інформування щодо виконання цих заходів.

Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпе­ки в населених пунктах і на об'єктах, незалежно від форм власності, здійснюється відповідно до чинного законодавства державною пожежною охороною в порядку, встановлювано­му Кабінетом Міністрів України. Державний пожежний на­гляд здійснюють управління державної пожежної охорони Міністерства надзвичайних ситуацій згідно з Положен­ням про державну пожежну охорону, затвердженим поста­новою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1994 p. №508. Органи державного пожежного нагляду здійснюють кон­троль за дотриманням вимог законодавства з питань пожеж­ної безпеки керівниками органів державної виконавчої вла­ди, керівниками та іншими посадовими особами підпри­ємств, громадянами, а також виконують деякі інші покладені на них завдання.

Державні інспектори з пожежного нагляду мають пра­во: 1) проводити в будь-який час у присутності власника чи його представника пожежно-технічні обстеження і пере­вірки підприємств, установ, організацій, будівель, споруд, но­вобудов та інших підконтрольних об'єктів незалежно від форм власності, одержувати від власника необхідні пояс­нення, матеріали та інформацію; 2) давати (надсилати) ке­рівникам центральних органів державної виконавчої влади, структурних підрозділів Ради Міністрів Автономної Респуб­ліки Крим, місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, керівникам та іншим по­садовим особам підприємств, установ та організацій, а також громадянам обов'язкові для виконання розпорядження (при­писи) про усунення порушень і недоліків з питань пожежної безпеки. У разі порушення правил пожежної безпеки, що ство­рює загрозу виникнення пожежі або перешкоджає її гасінню та евакуації людей, а також у випадках випуску пожежонебезпечної продукції, систем і засобів протипожежного захис­ту з відхиленням від стандартів чи технічних умов або у разі їх відсутності припиняти чи забороняти роботу підпри­ємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатацію будівель, споруд, окремих приміщень, опалю­вальних приладів, дільниць електричної мережі, проведення пожежонебезпечних робіт, випуск та реалізацію пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, дію виданих дозволів на право проведення робіт; 3) здійсню­вати контроль за виконанням протипожежних вимог, перед­бачених стандартами, нормами і правилами при проекту­ванні (вибірково), будівництві, реконструкції, розширенні або технічному переоснащенні, капітальному ремонті підприємств, будівель, споруд та інших об'єктів. У разі виявлення пору­шень забороняти до їх усунення випуск і застосування про­ектів, зупиняти проведення будівельно-монтажних робіт та вносити пропозиції про припинення фінансування цих робіт;

4) притягати до адміністративної відповідальності посадо­вих осіб, інших працівників підприємств, установ, організацій та громадян, винних у порушенні встановлених законодав­ством вимог пожежної безпеки, невиконанні приписів, поста­нов органів державного пожежного нагляду, використанні пожежної техніки та засобів пожежогасіння не за призначен­ням; 5) застосовувати штрафні санкції до підприємств, уста­нов та організацій за порушення встановлених законодав­ством вимог пожежної безпеки, невиконання розпоряджень (приписів) посадових осіб органів державного пожежного нагляду

Згідно із Законом України "Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення" державний санітарно- епідеміологічний нагляд — це діяльність органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби по контролю за додержанням юридичними і фізичними особами санітарного законодав­ства з метою запобігання, виявлення, зменшення або усунен­ня шкідливого впливу небезпечних чинників на здоров'я людей та із застосування заходів правового характеру до порушників.

Міністерство охорони здоров'я України є спеціально уповноваженим центральним органом державної виконавчої влади, який здійснює контроль і нагляд за додержанням санітарного законодавства, державних стандартів, критеріїв і вимог, направлених на забезпечення санітарного та епідеміо­логічного благополуччя населення.

Систему державної санітарно-епідеміологічної служби становлять органи і заклади санітарно-епідеміологічного профілю Міністерства охорони здоров'я України, відповідні заклади, частини і підрозділи Міністерства оборони Украї­ни, Міністерства внутрішніх справ України, Державного ко­мітету в справах охорони державного кордону України, Національної гвардії України, Служби безпеки України. На ці заклади і підрозділи покладаються функції спеціально уповноважених органів державного санітарно-епідеміологіч­ного нагляду на підлеглих їм територіях, об'єктах, в части­нах і підрозділах.

Державну санітарно-епідеміологічну службу України очолює головний державний лікар України — перший за­ступник міністра охорони здоров'я України.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюєть­ся відповідно до Положення про державний санітарно-епі­деміологічний нагляд в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 p. №1109 (Юридичний вісник України. — 1999. — 12—18 серпня), уста­новами і закладами державної санітарно-епідеміологічної служби у формі попереджувального та поточного нагляду за виконанням центральними та місцевими органами вико­навчої влади, органами місцевого самоврядування, підприєм­ствами, установами, організаціями та громадянами санітар­ного законодавства. Основною формою здійснення державно­го санітарно-епідеміологічного нагляду є перевірка додер­жання санітарного законодавства. Такі перевірки проводяться за планами установ та закладів державної санітарно-епідеміо­логічної служби, а також позапланове залежно від санітар­ної, епідемічної ситуації за повідомленнями підприємств, уста­нов і організацій та за заявами громадян.

Головний державний санітарний лікар України, головні державні санітарні лікарі Автономної Республіки Крим, об­ластей, міст Києва і Севастополя, районів, міст, районів у містах та їх заступники, головні державні санітарні лікарі водного, залізничного, повітряного транспорту та їх заступники, а та­кож головні державні санітарні лікарі об'єктів, що мають особливий режим роботи, у межах відповідних адміністра­тивно-територіальних одиниць та на об'єктах нагляду мають право видавати постанови, приписи, а також вносити пропози­ції (подання): власникам підприємств про відсторонення від будь-яких видів діяльності, робіт, навчання, відвідування до­шкільних закладів осіб, які хворі на інфекційні хвороби або є носіями збудників інфекційних захворювань чи були в контакті з такими хворими, а також осіб, які ухиляються від обов'язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється МОЗ; про приведення нормативно-технічних, розпорядчих та інших документів дер­жавних, громадських органів та їх посадових осіб у від­повідність з вимогами санітарного законодавства; про обме­ження діяльності об'єкта державного санітарно-епідеміо­логічного нагляду в разі виявлення порушень ним санітар­ного законодавства, що безпосередньо не впливають негативно на здоров'я людей, але можуть зумовлювати негативний вплив на нього; видавати постанови: про тимчасову заборону чи припинення діяльності об'єкта державного санітарно-епіде­міологічного нагляду в разі виявлення порушень ним санітар­ного законодавства, що можуть негативно вплинути на здо­ров'я людей, але ці порушення можна усунути здійсненням відповідних заходів; про заборону чи припинення діяльності об'єкта державного санітарно-епідеміологічного нагляду у разі виявлення порушень санітарного законодавства, що нега­тивно впливають на здоров'я людей і не можуть бути усуну­ті здійсненням відповідних заходів, а також мають інші права.

За порушення санітарного законодавства або невиконан­ня постанов, розпоряджень, висновків органів санітарно-епі­деміологічної служби на осіб, винних у вчиненні правопору­шень, можуть бути накладені адміністративні штрафи.

Здійснення нагляду прокуратурою та іншими державними органами.

Серед органів державного нагляду особливе місце по­сідають органи прокуратури України, повноваження яких визначено Законом України "Про прокуратуру".

Необхідно відмітити, що в ст. 121 Конституції України серед функцій прокуратури не вказується функція загаль­ного нагляду. Функцію нагляду за дотриманням і застосу­ванням законів прокуратура виконує до введення в дію но­вих законів, що регулюватимуть діяльність державних органів з контролю за дотриманням законів.

Згідно із Законом України "Про прокуратуру" вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами, державними комітетами, відомствами, іншими органами державного і гос­подарського управління та контролю, урядом Автономної Республіки Крим, місцевими радами, їхніми виконавчими і розпорядчими органами, військовими частинами, політични­ми партіями, громадськими організаціями, масовими руха­ми, підприємствами, установами й організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та належності, посадо­вими особами і громадянами здійснюється Генеральним про­курором України і підпорядкованими йому прокурорами.

У здійсненні функції нагляду, в тому числі за правиль­ним виконанням законодавства про працю й охорону праці, прокурор має право:

1) безперешкодно, за посвідченням, що підтверджує зай­ману посаду, входити у приміщення державних органів, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від форм влас­ності, підпорядкованості чи приналежності, до військових частин, установ без особливих перепусток, де такі запровадже­но; мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, в тому числі, за письмовою вимогою, й тих, що містять комерційну чи банківську таємницю або кон­фіденційну інформацію. Письмово вимагати подання в про­куратуру для перевірки зазначених документів та матеріа­лів, видачі необхідних довідок, у тому числі про операції і рахунки юридичних осіб та інших організацій, для вирішен­ня питань, пов'язаних з перевіркою;

2) вимагати для перевірки рішення, розпорядження, ін­струкції, накази та інші акти і документи, одержувати інфор­мацію про стан законності й заходи щодо її забезпечення;

3) вимагати від керівників та колегіальних органів прове­дення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підкон­трольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз;

4) викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних або письмових пояснень щодо порушень закону.

Здійснюючи нагляд за виконанням законів, органи про­куратури не підміняють органи відомчого управління і кон­тролю і не втручаються в господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

При виявленні порушень закону прокурор або його за­ступник у межах своєї компетенції мають право:

1) опротестувати акти Прем'єр-міністра України, Кабі­нету Міністрів України, уряду Автономної Республіки Крим, міністерств, державних комітетів і відомств, виконавчих і розпорядчих органів місцевих рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб;

2) вносити подання або протест на рішення місцевих рад залежно від характеру порушень;

3) порушувати в установленому законом порядку кримі­нальну справу, дисциплінарне провадження або провадження про адміністративне правопорушення, передавати матеріали на розгляд громадських організацій;

4) давати приписи про усунення очевидних порушень закону;

5) вносити подання до державних органів, громадських організацій і посадовим особам про усунення порушень за­кону та умов, що їм сприяли;

6) звертатися до суду або арбітражного суду із заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у 10-денний строк після його надходжен­ня. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідом­ляється прокурору. Письмовий припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору. У разі подан­ня прокурора з вимогами усунення порушень закону, при­чин цих порушень і умов, що їм сприяють не пізніш як у місячний строк має бути вжито відповідних заходів для усу­нення порушень закону, причин та умов, що їм сприяють, а про наслідки повідомлено прокурору. Постанова про пору­шення дисциплінарного провадження або провадження про адміністративне правопорушення підлягає розгляду повно­важною посадовою особою або відповідним органом у 10-ден­ний строк після її надходження, якщо інше не встановлено законом.

Важливу роль у забезпеченні законності в трудових відно­синах відіграють органи судової влади. Суди загальної юрис­дикції (від Верховного Суду України до районних судів) вирішують питання про законність правозастосувальних актів власника або уповноваженого ним органу (наказів про пере­ведення на іншу роботу, про звільнення і т. ін.), розглядають індивідуальні трудові спори, вживають заходів, спрямованих на виявлення та усунення причин і умов, що призводять до порушень законодавства про працю.

Дата добавления: 2014-11-20