Тема 1. Предмет і метод історії економіки та економічної думки

· Предмет та завдання дисципліни.

· Методи дослідження

· Місце і значення історії економіки та економічної думки в системі економічних наук.

· Періодизація економічної історії.

· Основні етапи розвитку економічної думки.

Історія економіки та економічної думки є однією з найважливіших соціально-економічних наук. Вона вивчає конкретні типи економічних систем, їхнє виникнення й розвиток у різні історичні епохи з врахуванням природних, національних, політичних й інших особливостей країн і регіонів; аналізує виникнення і розвиток економічних учень, включаючи всі історичні епохи. Історія економіки та економічної думки є фундаментальною наукою стосовно всього економічного знання, тому що тільки збагачені історико-економічними дослідженнями (науково вивіреними історико-економічними фактами, явищами, процесами) економічні науки здобувають дійсно високий теоретичний рівень.

Головним критерієм, по якому визначається статус тієї або іншої економічної науки як самостійної дисципліни, є вичленовування, відкриття й обґрунтування її предмета дослідження.

Предметом дослідження історії економіки та економічної думки є господарство країн світу в історичному розвитку; виникнення і розвиток економічних ідей, течій і шкіл, формування і розвиток економічної науки як системи знань.

Мета вивчення – формування системи знань стосовно господарського розвитку та економічних учень провідних країн світу, насамперед країн Європейської цивілізації.

Головне завдання – узагальнити та проаналізувати господарський досвід, нагромаджений людством; процес виникнення і розвитку основних систем економічних поглядів учених різних історичних періодів.

Вивчення минулого і теперішнього господарського досвіду дає змогу фахівцям прогнозувати економічний розвиток, розробляти найбільш доцільну економічну стратегію і тактику, давати практичні рекомендації.

До головних питань, що вивчає історія економіки та економічної думки можна віднести:

– господарський розвиток країн, регіонів, територій, історії світового економічного співтовариства, етапи його формування;

– типи економічних систем, які існували в історії людства та існують у наш час. Головні компоненти господарської системи: територіальний, демографічний, духовний, особливості соціально-економічних відносин (насамперед власності), галузі матеріального виробництва, розвиненість внутрішнього і зовнішнього ринків, сфери фінансів, грошового обігу, кредиту, підсистем державного регулювання;

– структура народного господарства, співвідношення в ньому таких галузей, як промисловість, будівництво, зв’язок, транспорт, енергетика, сфера послуг, сільське господарство. Досить показовою є структура експорту та імпорту, ступінь відкритості країни, її залученність до світового господарства, рівень економічної інтеграції з іншими країнами;

– розвиток провідних галузей господарства, динаміка та стан основних категорій продуктивного населення, соціально-професійна структура суспільства. Політичні форми, ідеологічні явища у суспільстві виникаючи на ґрунті, підготовленому розвитком господарської діяльності людей, впливають на економічні процеси, прискорюючи чи сповільнюючи їх. Економічна історія на фактичному матеріалі переконує, що технологічна сфера, господарські механізми і людський фактор, усі підсистеми економіки тісно пов’язані між собою, взаємодіють, доповнюють одна одну;

– чинники, які впливають на темпи та характер економічного розвитку й визначають у кінцевому підсумку рівень і специфічність національних економік. Тільки врахувавши своєрідність динаміки зростання економічних циклів, тривалих тенденцій у розвитку науково-технічного прогресу, умов праці, політиці, можна всебічно осмислити конкретні проблеми господарського розвитку провідних країн світу в певні періоди. Аналіз чинників дає можливість ученим виділити найбільш або найменш сприятливі періоди в господарському розвитку окремих країн, що може бути корисним при вивченні іншого важливого питання економічної історії – економічної політики держави;

– державна економічна політика. Найбільш масштабні господарські реформи в різних країнах, мета цих реформ, методи та характер їх проведення, досягнуті результати; історико-економічний фон, на якому проводяться господарські реформи, виявлення верств суспільства, які підтримують нововведення або виступають проти них;

– важливі економічні процеси, такі, як феодалізація та її особливості в країнах Європи та в Україні, процес покріпачення селян, промислові перевороти, еволюція товарно-грошових відносин, урбанізація та становлення міської економіки. Вивчається еволюція економічних інститутів – грошей, кредиту, податків;

– особливості економічних поглядів представників різних історичних епох;

– формування економічної науки як системи знань;

– методологія дослідження економічних шкіл;

– аналіз наукового внеску окремих шкіл і напрямків в економічну теорію;

– аналіз сучасних економічних теорій.

· Методи дослідження

Еволюція економічних поглядів і концепцій відбувається під впливом практичних потреб, у процесі порівняння і узгодження різних підходів, позицій і методів, при певній консервативності і безперечній спадковості знань і висновків.

Метод – це сукупність прийомів, способів, принципів, за допомогою яких визначаються шляхи досягнення цілей.

Структура методу історії економіки та економічної думки включає:

1. Методичні принципи класичної і сучасної філософії – розвиток, системність, суперечливість, взаємодія, вірогідність ті ін.

2. Загальнонаукові методи – аналіз, синтез, індукція, дедукція. Аналіз – це мислене розчленування явища, що вивчається на складові частини та дослідження кожної частини окремо. Синтез – поєднання різних елементів, сторін об’єкта в єдине ціле з урахуванням взаємозв’язків між ними. Індукція – рух думки від конкретного до всезагального, від знання нижчого ступеня до знання вищого ступеня. Дедукція рух думки від всезагального до одиничного.. Наукова абстракція – поглиблене пізнання реальних економічних процесів шляхом виділення головних, найсуттєвіших сторін певного явища і очищення його від випадкового, неістотного. В результаті абстрагування виводяться економічні категорії.

3. Специфічні методи., що стосуються саме історії економіки та економічної думки – спостереження, збір, класифікація, аналіз фактів; історичний, системний, історико-порівняльний методи; методи соціальних досліджень; психологічні і математичні методи; контрольовані експерименти.

Одним із джерел економічного знання є спостереження економічних явищ, особливо аналіз даних економічної історії. Щоб правильно трактувати ту чи іншу течію економічної думки треба враховувати історичні умови її виникнення, розвитку, поширення і зникнення.

Історія і факти є основою економічної науки, але факти не можуть розповісти власну історію. До історії слід долучити економічний аналіз – це підхід, що починається з набору припущень, на основі яких у подальшому виводяться певні логічні передбачення щодо поведінки людей, фірм, економіки.

Цілісне розуміння економічної діяльності передбачає використання економічних даних і статистичного аналізу. Практичне дослідження кількісних характеристик економічної поведінки потребує розвиненого апарату теорії ймовірностей та економетрики.

Контрольовані експерименти передбачають поділ населення на дві або більше груп, кожна з яких досліджується в один і той самий спосіб за винятком одного фактора. В економіці ставити експерименти значно складніше порівняно з іншими науками. По-перше, економісти не можуть вимірювати економічні зміні з точністю, з якою фізики вимірюють масу, швидкість. По-друге, важко відтворити реальну економіку в лабораторних умовах.

Головними принципами дослідження є історичність та логічність.

Історичний принциппередбачає розгляд ідей, теорій за часом їхнього виникнення. Такий підхід поєднується з аналізом соціально-економічних умов.

Логічний принцип ґрунтується на дослідженні еволюції концепції, теорії, без достатнього зв’язку з іншими теоріями тобто досліджується логіка розвитку теорії.

Виділяють два підходи до історії економічної думки:

- кумулятивний – більш пізні економічні теорії є покращенням старих. В них вирішуються деякі невирішені раніше завдання, формуються нові проблеми. Старі теорії потрібні для розуміння нових;

- еволюційний – закони економічної поведінки не залишаються незмінними, вони суттєво змінюються у часі. Тому в історично різний час економісти вивчають різну економічну реальність і нові економічні теорії не можуть бути простим покращенням старих. Нові теорії використовують окремі фрагменти старих.

Дата добавления: 2014-11-20