КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Цивільне право
І. Право власності. Як і в попередній період, інститут власності на землю продовжував займати провідне місце в системі цивільно-правового регулювання. Суб'єктами власності на землю у цей період виступали: - Військо Запорізьке або сама Українська держава. Націоналізувавши ла - козацтво та селянство до кінця XVII ст., а в подальшому лише козаць Окрім отриманої у ранг вотчини, старшина мала змогу набувати її й іншими способами. Зокрема успадковувати, купувати, освоювати пустопорожні та кинуті земельні ділянки (право займанщини); - православна церква та монастирі. Отримували земельні пожалування - Запорізька Січ. Маючи автономний статус у складі Української гетьман 2. Зобов'язальне право в Українській гетьманській державі виникало як із договорів, так і з деліктів (правопорушень). В іншому випадку норми цивільного права зобов'язували відшкодувати матеріальні збитки за завдану шкоду. 4 Яковлів А. Кодекс 1743 року або Права, за якими судився малоросійський народ. — Прага, 1949. — С 64.
Серед договорів найбільш поширеними були: - договори купівлі-продажу. Торгові операції з рухомим та нерухомим май - договори позики. Угода на суму до 12 рублів могла укладатися в усній фо - договір оренди. Значного поширення набула оренда землі. Жодна із сторін не Власник мав право відмінити чинність договору в односторонньому порядку, якщо орендар псує майно, веде аморальний спосіб життя. У свою чергу орендар міг виступати ініціатором розірвання угоди, коли власник перешкоджав користуватися майном, вимагав попередньої оплати або здійснив напад на маєток, завдав фізичні ушкодження орендарю або образив його; - договір дарування. Дарування речей на суму до 100 рублів здійснювалося
- договір особистого найму. Укладався особами зі статусом вільної люди 3.Спадкове право. Цивільне право доби Української гетьманської держави містить норми успадкування як за заповітом, так і за законом. Заповіт складався дієздатними особами, добровільно, без застосування примусу. Заповідачем не могли бути засуджені до смертної кари, політичні злочинці, які перебували за кордоном, невільники, особи, позбавлені честі в судовому порядку. Позбавлялися права на успадкування іновірці, особи, які перейшли до не-чристиянських конфесій, позашлюбні діти, доньки, які вийшли заміж без згоди батьків, особи, котрі зловживали спиртними напоями. Існували дві форми заповіту: звичайна і надзвичайна. У першому випадку заповіт складався письмово у присутності кількох місцевих урядовців або 2-3 свідків. Свідками не могли бути опікуни чи самі спадкоємці. Текст складав сам заповідач, якщо був освіченим. У противному разі його готувала інша особа зі слів спадкоємця. Останній мав підписати документ або поставити свою печатку. Свідки ставили свій підпис на кожному аркуші заповіту. Надзвичайна форма заповіту застосовувалася у тому разі, коли заповідач перебував за кордоном, під час військового походу або ж коли захворів у дорозі. У таких неординарних випадках заповіт укладався в усній формі. При укладенні документу заповідач користувався повним правом вільного вибору спадкоємців як чоловічої, так і жіночої статі. Обов'язковою умовою дійсності заповіту існуюче право визнавало передачу частини спадку дитині, котра перебувала в утробі матері. Ні за яких обставин заповідач не міг її позбавити спадку. За законом майно успадковували лише кровні родичі. У національному праві цього періоду побутувало правило, за яким "сестри при братах не спадку-ють". Першу чергу спадкоємців, таким чином, становили рідні сини спадкодавця, другу — онуки. Донькам майно діставалося лише в разі відсутності синів або коли останні померли бездітними. Земельна власність успадковувалася також синами. Наймолодший із них мав право на батьківську хату. Він вважався власником батьківського будинку, був зобов'язаний забезпечити сестер при одруженні часткою майна, що називалася посагом.
Успадковувати майно, залишене після матері, могли як сини, так і дочки. Шлюбно-сімейне право або "родинне право", як називалося воно в Українській гетьманській державі. Для чоловіків повна дієздатність і право на одруження наступало з 18 років, а для жінок — із 13-літнього віку. Звичаєве право і законодавство першої пол. XVIII ст. у Гетьманщині визнавало шлюб справою добровільною, ніхто не міг бути примушеним до укладення шлюбу. Однак діти мали отримати згоду батьків. Щоправда, відсутність не впливала на правову силу шлюбу. Подружжя, не отримавши згоди від своїх батьків, могло звернутися до місцевої влади за дозволом на укладення шлюбу. Ill Дозволялося робити так звані "передвесільні подарунки", що поверталися в тому разі, якщо з певних причин весілля не відбулося. Заборонявся шлюб між близькими родичами. Встановлення даного факту тягло за собою розлучення. Шлюбні відносини припинялися у двох випадках — внаслідок розлучення або смерті одного із подружжя. Укладати повторний шлюб дозволялося через 6 місяців після розлучення або смерті чоловіка чи дружини. Вступивши до шлюбу, жінка переходила під опіку свого чоловіка. Вона не тільки приймала його прізвище, але й користувалася набутим авторитетом у суспільстві. Відтак, чоловік представляв її інтереси у суді, розпоряджався посагом та власним майном на особистий розсуд, від імені дружини укладав цивільно-правові акти. Тільки залишившись вдовою при малолітніх дітях, жінка отримувала право розпоряджатися своїм і дитячим майном. Впродовж всього сімейного життя посаг дружини (майно, виділене батьком при одруженні) і віно чоловіка (виділена дружині частка з його майна) перебувала під його особистим наглядом і контролем. Після смерті чоловіка дружина неподільно користувалася і віном, і посагом довічно або до нового одруження. Законодавство передбачало можливість втрати жінкою віна, якщо вона зреклася християнської віри або зрадила свого чоловіка. З тих же причин чоловік міг втратити право на посаг. Йому заборонялося приводити до свого будинку наложницю, змушувати жінку заробляти гроші перелюбством з іншими чоловіками чи безпідставно звинувачувати її в цьому.
Батько мав незаперечну владу над своїми дітьми. У разі крайньої необхідності йому дозволялося віддавати своїх дітей у найми християнину. Спільно з дітьми нажите майно залишалося у батьків. У разі невиконання дітьми обов'язків перед батьком він міг позбавити їх спадщини. Додатки Питання Який політичний статус мала Запорізька Січ у складі Української гетьманської держави? Відповідь Впродовж усього періоду існування Української гетьманської держави (війська Запорізького) із середини XVII ст. до кінця XVIII ст. Запорізька Січ мала право на самоврядування на своїй території і входила до її складу на правах автономії. Питання Чи мав право на Запоріжжі знятий з посади вдруге обійняти її?
Дата добавления: 2014-11-20; Просмотров: 521; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |