Практичне заняття З 1 страница

ПОЖИВНІ СЕРЕДОВИЩА. ТЕХНІКА ПОСІВУ НА ПОЖИВНІ СЕРЕДОВИЩА

Мета заняття:

— уміти проводити взяття та посів патологічного матеріалу на поживні середовища;

— уміти характеризувати ріст мікроорганізмів на пожив­них середовищах.

Оснащення: сухі та виготовлені поживні середовища: по­живний бульйон, Ендо, ЕМС (Левіна), Гісса, виготовлене сере­довище ЖСА, бактеріологічні петлі, шпатель для посіву, там­пон для зіва, бульйонна культура ешерихій (посівний матеріал), середовище Ендо, кров'яний агар, ЖСА, кольоровий ряд Гісса, МПБ з індикаторними паперовими смужками з ростом культу­ри бактерій, спиртівка, сірники, маркер, гумові рукавички.

План

1. Ознайомлення з поживними середовищами.

2. Техніка посіву патологічного матеріалу на поживні се­редовища бактеріологічною петлею, тампоном, шпате­лем.

3. Принципи культивування аеробних і анаеробних мікро­організмів.

4. Етапи виділення чистої культури мікроорганізмів. Іден­тифікація чистих культур мікроорганізмів.

ч у Хід заняття 1. Ознайомлення з поживними середовищами

Завдання 1. Ознайомтеся з формою випуску, умовами зберігання сухих поживних середовищ.

Сухі поживні середовища випускаються у флаконах із тем­ного скла, пластика або у непрозорих пакетах, зроблених із щільного паперу, алюмінієвої фольги (середовища світлочутли­ві). Посуд, у якому випускають ці середовища, щільно закрива­ють, пробки додатково заливають парафіном, пакети запаюють (середовища гігроскопічні). На флаконах і пакетах обов'язково має бути етикетка, на якій зазначено: назву середовища, при­значення, склад, спосіб приготування, термін і умови зберіган­ня, серію. Готують поживні середовища згідно з інструкцією, зазначеною на етикетці.

2. Техніка посіву патологічного матеріалу на поживні се­редовища бактеріологічною петлею, тампоном, шпателем

Завдання 2. Проведіть посів бактеріологічною петлею на щільне поживне середовище Ендо.

Посів на поживні середовища проводять для бактеріологіч­ного дослідження з метою виділення чистої культури мікроор­ганізмів та її ідентифікації. Для посіву може бути використа­ний як патологічний матеріал, так і культура мікроорганізмів.

Чисту культуру виділяють з однієї колонії, тому посів роб­лять так, щоб виросли ізольовані колонії. Для цього викорис­товують такі прийоми: поверхня середовища має бути підсу­шеною (не повинно бути крапельок конденсаційної вологи), посівний матеріал — розведеним і добре розмішаним, лінія по­сіву — максимально довгою.

Всі маніпуляції, пов'язані з посівом і виділенням культур мікроорганізмів, проводять в асептичних умовах. Під час посі­ву не розмовляють, не роблять зайвих рухів; роботу виконують швидко, посіви тримають не далі ніж на 10 см від полум'я.

Увага! Під час роботи з живою культурою дотримуйте­ся правил техніки безпеки!

Алгоритм "Посів на щільне поживне середовище бактері­ологічною петлею":

— поставте чашку Петрі донизу дном зліва від спиртівки;

— зафламбуйте бактеріологічну петлю, візьміть матеріал для посіву із пробірки;

Увага! Матеріал для посіву в кільці бактеріологічної петлі утворює плівку "дзеркальце".

— підніміть правою рукою кришку чашки Петрі так, щоб в щілину між кришкою та її дном пройшла бактеріологіч­на петля;

— втирайте патологічний матеріал бактеріологічною пет­лею в поверхню поживного середовища біля краю чаш­ки;

— зафламбуйте бактеріологічну петлю;

— охолодіть бактеріологічну петлю, доторкнувшись її кін­цем до внутрішньої сторони стінки чашки Петрі;

— покладіть бактеріологічну петлю на те місце на поверхні середовища, де нанесли патологічний матеріал;

— продовжіть робити посів штрихами по всій поверхні чаш­ки, не відриваючи петлі від середовища;

Увага! Штрихи наносять через всю поверхню середовища від однієї стінки чашки до іншої (протилежної) і розташовують їх якомога ближче один від одного. Завдяки цьому лінія посіву стає якнайдовшою, що дає змогу отримати ізольовані колонії.

—- закрийте чашку Петрі;

— зафламбуйте бактеріологічну петлю, поставте її в банку; —- закрийте спиртівку;

— підпишіть на кришці чашки назву поживного середовища і дату його виготовлення;

— переверніть чашку дном догори, підпишіть номер, дату посіву, назву культури за бінарною номенклатурою.

Увага! Підпис посуду здійснюється відповідно до Держав­них санітарних правил (ДСП 9.9.5.-080-02).

Завдання 3. Проведіть посів бактеріологічною петлею у рідке поживне середовище (МПБ).

Під час посіву у МПБ матеріал розітріть на сухій внутріш­ній поверхні пробірки біля середовища, нахиліть пробірку і змийте матеріал у середовище. Цієї вимоги слід дотримуватися обов'язково, особливо у випадках посіву в'язкої культури.

Алгоритм "Посів петлею у рідке поживне середовище": — візьміть бактеріологічну петлю в праву руку, зафламбуй-

те її;

— візьміть чашку Петрі з культурою у ліву руку;

— охолодіть петлю, доторкнувшись до внутрішньої стінки чашки;

— заберіть матеріал з однієї колонії;

— поставте чашку Петрі, візьміть пробірку з МПБ;

— візьміть мізинцем правої руки пробку пробірки і притис­ніть її до долоні;

Увага! Пробку постійно тримайте в руці.

— зафламбуйте отвір пробірки;

— тримайте пробірку біля полум'я так, щоб отвір її був не далі як на 10 см від полум'я;

— уведіть петлю в пробірку, розітріть на її стінці матеріал;

— опустіть петлю в поживне середовище, змийте матеріал зі стінки пробірки;

— вийміть петлю з пробірки, не торкаючись її стінок;

— зафламбуйте отвір пробірки, закрийте її пробкою;

— поставте пробірку у штатив;

— зафламбуйте петлю, поставте її в склянку з інструмен­том.

Завдання 4. Ознайомтеся з видами тампонів, що вико­ристовуються для взяття паталогічного матеріалу.

Посів проводять тампоном, яким було відібрано матеріал для дослідження.

Тампони виготовляють шляхом намотування вати на металевий, скляний або дерев'яний стержень. Тампони бу­вають для зіва (ротоглотки) і носа, а також ректальні (для взяття патологічного матеріалу із прямої кишки). Тампони для ротоглотки і носа виготовляють так: на кінчик стерж­ня туго намотують вату, а посередині його роблять ватну пробку. Вата кінчика і пробки не повинна сполучатися між собою, в іншому випадку, якщо такий тампон опустити в рідке поживне середовище, то воно, за законом капілярнос­ті, буде поглинуте тампоном. Ці тампони використовують для взяття патологічного матеріалу не тільки з ротоглотки, носа, а й з вуха, виразки, абсцесу, рани, а також для взяття змивів з рук і поверхні різних об'єктів навколишнього се­редовища.

Ректальні тампони виготовляють так: туго намотують вату на кінці стержня, потім навколо стержня на довжину 10— 12 см, потім роблять ватну пробку.

Виготовлені тампони вміщують у пусті чисті сухі пробір­ки і стерилізують у автоклаві за температури 120 °С протягом 20 хв.

Завдання 5. Проведіть взяття патологічного матеріалу з носа.

Патологічний матеріал з носа беруть ватним тампоном під час обстеження на дифтерію, стафілококове носійство, а також у разі ураження слизової оболонки носа при вірусних респіра­торних інфекціях.

Алгоритм "Взяття патологічного матеріалу ватним тампоном з носа":

— запропонуйте пацієнту сісти обличчям до світла;

— підпишіть на пробірці тампона номер аналізу;

— візьміть тампон у праву руку, звільніть його від пробірки;

— зробіть огляд носових ходів (чи немає пошкоджень сли­зової оболонки);

—- уведіть тампон у носовий хід до кінця ходу;

Увага! Не можна торкатися тампоном зовнішньої поверх­ні носа.

— зберіть слиз зі стінок одного носового ходу, добре притис­куючи тампон;

— зберіть слиз зі стінок другого носового ходу цим самим тампоном, не обертаючи його навколо осі;

— опустіть тампон у пробірку.

Завдання 6. Проведіть посів тампоном на поживне серед­овище ЖС А.

Посів на поживні середовища тампоном роблять за тим са­мим принципом, що і бактеріологічною петлею, тобто необхід­но добре втерти матеріал на невеликій площі, обертаючи там­пон навколо його осі, а потім зробити посів зигзагоподібними штрихами. Лінія посіву має бути якомога довшою з тим, щоб отримати ізольовані колонії.

Посів можна робити коловими рухами, обертаючи тампон і чашку Петрі.

Увага! Під час посіву патологічного матеріалу дотримуй­тесь правил асептики і техніки безпеки!

\/ Алгоритм "Посів тампоном на пластинчасті середовища":

— підпишіть чашку Петрі з середовищем ЖСА (на кришці — назву середовища і дату виготовлення, на дні — номер аналізу, назву культури, дату посіву);

— запаліть спиртівку, поставте ліворуч від неї підписану чашку Петрі із середовищем ЖСА дном догори;

— візьміть тампон у праву руку;

— візьміть чашку із середовищем ЖСА у ліву руку, підне­сіть її до полум'я не далі ніж на 10 см;

— зробіть посів тампоном зигзагоподібними штрихами;

— закрийте чашку;

— закрийте спиртівку;

— опустіть тампон у пробірку.

Завдання 7. Проведіть посів шпателем.

Алгоритм "Проведення посіву шпателем":

— підпишіть чашку Петрі з ЕМС;

— нанесіть на поверхню середовища піпеткою чи бактері­ологічною петлею одну краплю посівного матеріалу або тампоном на сегмент 1x2;

— візьміть у праву руку шпатель (тримайте його як олівець), зніміть з нього папірець, швидко зафламбуйте шпатель;

— покладіть його на нанесену краплю посівного матеріалу на поверхні поживного середовища;

— зробіть посів шпателем (робіть шпателем колові рухи правою рукою, прокручуйте чашку лівою рукою);

Увага! За такого методу посіву отримують рясний ріст мі­кроорганізмів по всій поверхні поживного середовища. Такий посів називається суцільним, або посів газоном.

— закрийте чашку, поставте її догори дном;

— опустіть шпатель у дезінфекційний розчин.

3. Принципи культивування аеробних і анаеробних мікроорганізмів

Умови, необхідні для культивування мікроорганізмів у мікро­біологічній лабораторії, забезпечуються в термостаті.

Завдання 8. Ознайомтеся з будовою термостату, по­ставте посіви у термостат.

Термостат призначений для підтримання у внутрішній час­тині робочої камери стабільної температури, необхідної для проведення бактеріологічних і серологічних досліджень.

Основними частинами термостату є: корпус, металеві двер­цята, прозорі дверцята, робоча камера, блок управління. Корпус виготовлений із тонколистового металу. Всередині корпусу вста­новлена робоча камера, в нижній частині якої закріплені два на­грівальних елементи. Простір між корпусом і камерою заповне­ний теплоізоляційними прокладками, зробленими з гофрованого картону. Корпус закривається металевими дверцятами.

Металеві дверцята зроблені у вигляді двохстінної коробки з тонколистового металу. Простір між двома стінками заповне­ний ізоляційними прокладками. По периметру дверцят укрі­плена гумова магнітна прокладка для ущільнення між дверця­тами і корпусом термостата.

На дверцятах і корпусі є два гвинти з отворами для проволо­ки, на яку вішають пломбу.

Прозорі дверцята дають змогу спостерігати за процесом у робочій камері, не відкриваючи їх і не порушуючи температур­ний режим.

Прозорі дверцята по периметру обклеєні прокладкою з гуми для ущільнення між дверцятами і робочою камерою.

Робоча камера має прямокутну форму, її стінки виготовлені з латуні. У верхній частині камери встановлено датчик темпе­ратури. Для усунення місцевого перегрівання бічні стінки і дно камери обклеєні азбестовим папером. Температурний режим у робочій камері контролюється термометром, який встановлю­ється через отвір, що розміщений у блоці керування. Всередині камери встановлено металеві полички з отворами для полег­шення циркуляції повітря.

Блок керування призначений для автоматичного регулю­вання та підтримання температури в робочій камері. На панелі блоку керування встановлено тумблер, запобіжники, кнопко­вий замикач, сигнальну лампу включення в електромережу і одночасно для підсвічування шкали термометра; сигнальну лампу включення нагрівальних елементів термостата, ручки резисторів для встановлення температурного режиму.

Алгоритм "Підготовка термостата до роботи":

— перевірте, чи заземлений термостат;

— підключіть апарат до електромережі, поверніть тумблер у бік напису "мережа" (рос. мовою — "сеть") — сигнальна лампочка світиться у напівнакалі;

— поверніть ручку резистора, встановіть потрібну темпера­туру;

— відкрийте дверцята;

— поставте чашки Петрі в робочу камеру термостата догори дном;

Увага! Чашки Петрі розміщують на поличках і дні робочої камери гіркою оптимально не більше ніж по 5 штук, нещіль­но, що забезпечує циркуляцію повітря і рівномірне нагріван­ня всіх чашок. Чашки обов'язково ставлять догори дном. Це забезпечує добру аерацію чашок і запобігає потраплянню кон­денсаційної води з кришки чашки на посів, яка перешкоджає утворенню ізольованих колоній.

— закрийте прозорі дверцята;

— закрийте металеві дверцята.

Для успішного культивування мікроорганізмів у лабора­торних чи промислових умовах потрібно правильно підібрати поживні середовища, правильно виконати посів і створити на­лежні умови для культивування: оптимальну температуру, від­сутність світла, вологість, аерацію або відсутність повітря (кис­ню), витримати певний термін культивування.

Оптимальну температуру створюють у термостаті. Біль­шість патогенних мікробів ростуть за температури 37 °С.

Для більшості мікроорганізмів, у тому числі і патогенних, світ­ло не потрібне, тому їх культивують у темряві (термостат має не­прозорі стінки). Вологість — неодмінна умова розвитку мікроорга­нізмів, тому їх краще висівати на свіжовиготовлені середовища.

Аерація необхідна для культивування облігатних аеробів і факультативних анаеробів. У пробірки кисень разом із пові­трям проникає через ватно-марлеві пробки, у чашки Петрі — через щілину між кришкою і дном чашки.

Облігатні анаероби культивують в умовах повної відсутнос­ті кисню в поживних середовищах і навколишньому просторі. Для цього використовують різні методи для видалення кисню із середовища і запобігання насиченню середовища киснем. В умовах лабораторії рідкі поживні середовища регенерують — кип'ятять для видалення кисню, різко охолоджують, засівають і заливають на висоту 1 см стерильним вазеліновим маслом або роблять посів уколом у високий стовпчик агару, інколи агаром з посівом заповнюють трубки і запаюють їх на кінцях. Анаероб­ні умови можна створити в анаеростаті, де культивують мікро­би у вакуумі або атмосфері іншого газу (азоту, пропану тощо), а також в ексикаторі. З повітря, що міститься в ексикаторі, ки­сень поглинають хімічні речовини або запалена свічка.

Деякі мікроорганізми краще культивуються в атмосфері, що містить 5—10 % вуглекислого газу. Це капнофільні мікро­організми (бруцели, менінгококи).

Термін культивування для різних мікробів різний. Біль­шість патогенних мікробів культивують протягом 18—24 год, але деякі ростуть повільніше: бордетели — 3—4 доби, спірохе­ти — 7—12 днів, мікобактерії туберкульозу — до 3 міс.

4. Етапи виділення чистої культури мікроорганізмів. Ідентифікація чистих культур мікроорганізмів

Завдання 9. Вивчіть принципи виділення та ідентифіка­ції чистої культури мікроорганізмів.

В організмі людей, тварин, у навколишньому середовищі патогенні мікроорганізми змішані з умовно-патогенними та сапрофітами, тому виділення чистої культури мікроорганізмів є обов'язковим етапом бактеріологічного (культурального) до­слідження. Це дає змогу ідентифікувати її за певними власти­востями.

На щільних поживних середовищах мікроорганізми утво­рюють колонії. Вважають, що колонія — це видиме скупчен­ня мікроорганізмів, які виросли з однієї клітини, тому чисту культуру виділяють шляхом посіву матеріалу з однієї ізольо­ваної колонії. Виділення чистої культури та її ідентифікацію проводять у декілька етапів:

1-й етап — посів патологічного матеріалу на поживні сере­довища з метою отримання ізольованих колоній (вибір мето­ду культивування, склад поживного середовища залежить від типу живлення і дихання мікроорганізмів);

2-й етап — визначення характеру росту мікроорганізмів на поживних середовищах (культуральних властивостей), відбір характерних колоній;

3-й етап — визначення морфології і тинкторіальних власти­востей мікроорганізмів;

4-й етап — пересівання підозрілих колоній з метою виділен­ня чистої культури мікробів;

5-й етап — перевірка чистоти виділеної культури;

6-й етап — визначення ферментативних властивостей мі­кроорганізмів;

7-й етап — визначення точних маркерів мікроорганізмів: антигенної структури, фагочутливості, коліциногенності, ан-тибіотикограми тощо.

Характер росту мікроорганізмів на поживному середовищі визначає їх культуральні властивості. Ці властивості постійні для кожного виду мікроорганізмів, тому є важливою ознакою під час їх ідентифікації.

У рідких поживних середовищах мікроорганізми можуть утворювати помутніння, осад, плівку, пристінковий ріст.

На щільних поживних середовищах вивчають колонії не­озброєним оком, через лупу або під мікроскопом, результати відмічають у робочому журналі. Характеризують колонії за розміром, формою, контуром краю, прозорістю, рельєфом, ха­рактером поверхні, кольором, структурою, консистенцією.

За розміром колонії бувають: точкові (діаметр менший ніж 1 мм), дрібні (діаметр 1—2 мм), середнього розміру (діаметр 2—4 мм), великі (діаметр 4—6 мм і більше).

Форма колоній буває: правильна — кругла, неправильна — амебоподібна, ризоїдна (нагадує переплетене коріння дерева).

Контур краю визначають неозброєним оком або під мікро­скопом. Він може бути рівний і нерівний. Нерівний край буває: фестончастий — утворює великі заокруглені зубці правильної форми; хвилястий — великі заокруглені зубці виражені нечіт­ко; зазубрений — зубці гострі, різної величини і форми; бах­ромчастий — має ніжні ворсинки; розпливчастий — важко від­різнити межу між колонією і поживним середовищем.

За прозорістю колонії бувають: прозорі, напівпрозорі, не­прозорі, прозорі або напівпрозорі з непрозорим центром.

Рельєф колоній вивчають неозброєним оком або через лупу, розглядаючи колонію згори і збоку. За рельєфом колонії бува­ють: каплеподібні і куполоподібні — мають правильну окру­глу форму у вигляді сегмента кулі, можуть бути слабовипуклі і випуклі; плосковипуклі — випуклі з плоскою верхівкою, у вертикальному розрізі нагадують трапецію; конусоподібні — у вертикальному розрізі нагадують трикутник; плоскі або випу­клі з центром у вигляді сосочка; випуклі з вдавленим центром; плоскі — розстилаються по поверхні середовища.

Поверхня буває матовою або блискучою, сухою або вологою, гладенькою або шорсткою. Колонії з гладенькою поверхнею позначають буквою S (від англ. smooth — гладенький), з шор­сткою — буквою R (від англ. rough — шорсткий).

Колір колоній зумовлений пігментом, який продукує куль­тура мікроорганізмів. Переважна більшість патогенних мікро­бів не утворюють пігмент, тому їх колонії безбарвні, у проника­ючому світлі вони прозорі, напівпрозорі або непрозорі. Колонії пігментоутворюючих мікроорганізмів мають різний колір: жов­тий, оранжевий, червоний, чорний, фіолетовий тощо. Так, си-ньогнійна паличка утворює колонії синьо-зеленого кольору, а стафілококи — білого і жовтого.

Структура колоній визначається під мікроскопом. У не­прозорих колоній вона не визначається. За структурою роз­різняють такі види колоній: гіалінові — без видимої певної структури; зернисті — залежно від розміру зерен можуть бути дрібно- і грубозернистими; волокнисті — наявність волокон усередині колонії.

Колонії також можуть бути однорідні і неоднорідні. В одно­рідних будова колонії у всіх її частинах однакова, у неоднорід­них центральна частина або сектор відрізняється від іншої час­тини колонії.

Консистенція — це фізичний стан колонії. її визначають за допомогою бактеріологічної петлі. За консистенцією коло­нії бувають: пастоподібні (нагадують вершкове масло), легко знімаються; в'язкі або слизькі, прилипають і тягнуться за пет­лею; волокнисті, шкірясті, щільні — знімаються з поверхні по­живного середовища у вигляді плівки, відповідно до розміру і форми колонії; крихкі, сухі — розсипаються у разі торкання петлею.

Завдання 10. Визначте й опишіть культуральні власти­вості бактерій на поживному середовищі Ендо.

Алгоритм "Визначення культуральних властивостей мікроорганізмів на пластинчастих середовищах":

— візьміть чашку Петрі у ліву руку, тримайте її проти дже­рела світла на рівні очей дном до себе;

— відмітьте маркером ізольовану колонію;

— опишіть ознаки цієї колонії;

— визначте у проникаючому світлі розмір, форму колонії, контур краю, прозорість;

— покладіть чашку Петрі на ліву руку дном донизу;

— розгляньте колонію у відбитому світлі, визначте рельєф, характер поверхні, колір;

— покладіть чашку на предметний столик мікроскопа до­гори дном, встановіть об'єктив х8, опустіть конденсор, визна­чте структуру колонії;

— визначте консистенцію колонії, торкнувшись до неї бак­теріологічною петлею.

Увага! Консистенцію колонії найчастіше визначають під час виготовлення мазка або пересіванні культури.

Завдання 11. Вивчіть способи виявлення ферментатив­ної активності мікроорганізмів.

Здатність виробляти ферменти (ферментативна активність) у мікроорганізмів кодується генами і є їх постійною індивідуаль­ною ознакою. За ферментативною активністю відрізняються не тільки окремі види мікробів, а й окремі варіанти одного виду. Вони називаються біоварами. Тому вивчення ферментативної активності мікроорганізмів є важливим етапом ідентифікації культури. Ферментативна активність мікробів багата і різнома­нітна, але в лабораторній практиці враховують не всі ферменти, що виробляють мікроби, а тільки ті, за якими можна диференці­ювати генетично близькі між собою види. Найчастіше вивчають ферменти, здатні розщеплювати вуглеводи (сахаролітичні), біл­ки (протеолітичні), сечовину (уреазу), розщеплювати лецитин (лецитиназу), ферменти, що зумовлюють окисно-відновні влас­тивості мікробів (дегідрази, каталазу, оксидазу), а також токси­ни, що руйнують еритроцити (гемолітичні властивості).

Сахаролітичну активність виявляють на поживних середо­вищах, що містять певний вуглевод чи багатоатомний спирт (у мікробіологічній практиці вуглеводи і багатоатомні спирти об'єднують в одну групу). Під впливом сахаролітичних фермен­тів вуглеводи розщеплюються до кислоти і газу (СО_а, Н₂, СН₄). Для виявлення кислот до поживних середовищ додають інди­катор. Накопичення газу виявляють у напіврідкому середови­щі за появою кульок газу в середовищі, розривом середовища, піноутворенням. Цей принцип покладено в основу використан­ня диференціально-діагностичних середовищ Ресселя, Гісса, Ендо, ЕМС та ін.

На середовищі з крохмалем визначають здатність мікро­організмів продукувати фермент амілазу, що супроводжуєть­ся гідролізом крохмалю, — у разі додавання розчину Люголю до засіяного середовища реакція на крохмаль стає негативною (тобто під дією йоду середовище не синіє).

На середовищі з молоком визначають здатність мікроорга­нізмів продукувати фермент лактазу, що розщеплює молочний цукор лактозу до кислоти або до кислоти і газу. При цьому мо­локо зсідається, утворюється казеїн (зсілий білок молока).

Протеолітичну активність мікроорганізмів визначають на середовищах, що містять желатин, молоко, сироватку крові, білок курячого яйця, шматочки вареного м'яса, пептон.

Для виявлення ферменту желатинази мікроби засівають уколом на поживне середовище (м'ясопептонний желатин), ін-кубують за температури 22 °С або 37 °С протягом від 1 до 20 діб. Характер розрідження желатину, спричинений різними мікро­бами, різний. Так, холерний вібріон зумовлює розрідження же­латину у вигляді лійки (суцільне розрідження), збудник сибір­ки — у вигляді перевернутої ялинки (розрідження шарами).

У середовищі з молоком мікроорганізми, які утворюють протеолітичні ферменти, пептонізують казеїн. Тому рідке мо­лочне середовище стає напівпрозорим, має вигляд молочної си­роватки.

Протеолітично активні мікроби гідролізують білки до ін­долу, сірководню, аміаку. Індол утворюється внаслідок роз­щеплення амінокислоти триптофан. Для виявлення індоло-утворення у пробірку із середовищем, в яке засіяна культура досліджуваних мікроорганізмів, вносять індикаторну паперо­ву смужку, просякнуту розчином щавелевої кислоти. Під дією індолу смужка паперу набуває блідо-рожевого кольору. Сірко­водень можна визначити за допомогою індикаторної паперо­вої смужки, просякнутої розчином свинцю ацетату. Під дією сірководню утворюється свинцю сульфід — речовина чорного кольору, внаслідок чого папірець також набуває чорного ко­льору.

Гемолітичні властивості мікробів, тобто здатність руй­нувати еритроцити, визначають на поживних середовищах із кров'ю. Розрізняють два види гемолізу: альфа- і бета-гемоліз. Якщо мікроорганізми спричинюють альфа-гемоліз, то на кров'яному агарі навколо колоній утворюється зелена зона (час­то в такий самий колір забарвлюється і колонія) внаслідок пе­ретворення гемоглобіну на метгемоглобін. У разі бета-гемолізу утворюється прозора зона навколо колонії.

Лецитиназну активність, здатність руйнувати лецитин у мембранах клітин визначають на середовищах із жовтком ку­рячого яйця. Якщо мікроорганізми утворюють фермент леци-тиназу, навколо колоній утворюється райдужний вінчик.

Фермент плазмокоагулазу вивчають на середовищі, що містить цитратну плазму крові. Через 2—3 год культивування в термостаті за температури 37 °С плазма зсідається (не вилива­ється з перевернутої пробірки).

Уреазну активність визначають на середовищах, що міс­тять сечовину. Оскільки уреаза розщеплює сечовину до вугле­кислого газу й аміаку (вуглекислий газ погано розчиняється у воді, а аміак — дуже добре), середовище набуває лужної реак­ції, на що вказує зміна кольору індикатора.

Завдання 12. Визначте ферментативну активність мікро­бів на середовищах Гісса, МПБ, кров'яному агарі та ЖСА.

Алгоритм "Визначення сахаролітичних властивостей мікроорганізмів на середовищах Гісса":

— порівняйте за кольором контрольні (без росту культури)

і дослідні (з ростом культури) пробірки із середовища

Гісса;

зверніть увагу, в якій пробірці змінився колір середови­ща, зробіть висновок про те, які вуглеводи розщеплює культура мікроорганізмів; зверніть увагу на наявність кульок газу.

Примітка. В напіврідких середовищах Гісса визначають та­кож рухливість мікроорганізмів. Нерухливі форми мікро­бів ростуть тільки вздовж уколу, який має циліндричну або конусоподібну форму, середовище залишається про­зорим. Рухливі мікроби спричинюють рівномірне помут­ніння всього середовища.

Визначення протеолітичних властивостей проводять у се­редовищі МПБ з індикаторними папірцями.

Зверніть увагу на колір паперових смужок, зробіть висно­вок про утворення культурою мікробів індолу й сірководню.

Огляньте чашку Петрі із середовищем КА у прямому світлі, відмітьте наявність зони гемолізу, її колір.

Огляньте чашку Петрі із середовищем ЖСА у відбитому світлі, похитайте її, зверніть увагу на наявність зони лецитина-зи (райдужного вінчика) навколо колоній. У разі рясного росту патогенного стафілокока окремі зони лецитинази зливаються у суцільну зону.

Для біохімічної ідентифікації мікроорганізмів у медичній практиці використовують прискорені методи — мікротест-системи (АРІ, Міпіїек, Епіегоіеві; тощо). Вони дають змогу швидко ідентифікувати культуру мікроорганізмів і визначити її антибіотикограму.

Контрольні запитання

1. У якому вигляді випускають сухі поживні середовища?

2. Які дані про поживне середовище наведені на етикетці?

3. Який матеріал використовують для посіву на поживні се­редовища?

4. Яких правил посіву слід дотримуватися, щоб отримати ізольовані колонії?

5. Яких правил слід дотримуватися під час посіву живої культури?

6. Як підписати чашку Петрі після посіву?

7. Яка техніка посіву патологічного матеріалу петлею (на щіль­не і рідке поживне середовище), тампоном, шпателем?

8. Як забезпечити необхідні умови культивування аероб­них і анаеробних мікроорганізмів?

9. Як правильно розмістити чашки Петрі в термостаті?

10. З якою метою визначають ферментативну активність мікроорганізмів?

11. Які групи ферментів враховують під час визначення ферментативної активності?

12. На яких середовищах і як визначають сахаролітичні ферменти мікроорганізмів?

13. На яких середовищах і як визначають протеолітичні ферменти мікроорганізмів?

14. Як визначають гемолітичну властивість мікроорганіз­мів? Які бувають види гемолізу?

15. Як визначають лецитиназну активність мікроорганізмів?

Тести

1. Номер аналізу підписують:

Дата добавления: 2014-11-20