Практичне заняття З 2 страница

а) на кришці чашки Петрі;

б) на дні чашки Петрі;

б) на дні чашки Петрі;

в) не має значення.

2. Чашки Петрі з посівом ставлять у термостат:

а) догори кришкою;

б) догори дном;

в) не має значення.

3. Мікроби, що обов'язково ростуть за наявності кисню:

а) мікроаерофіли;

б) облігатні анаероби;

в) облігатні аероби;

г) факультативні аероби.

4. Фактор, що не потрібен для культивування мікробів:

а) оптимальна температура;

б) вологість;

в) повітря;

г) світло.

5. Середовища, найбільш сприятливі для певного виду мікробів:

а) спеціальні;

б) елективні;

в) селективні;

г) основні.

6. Ферменти, що розщеплюють білки:

а) протеолітичні;

б) сахаролітичні;

в) уреаза;

г) гіалуронідаза.

Ситуаційні задачі

1. У поживне середовище з молоком висіяли культуру мі­кроорганізмів. Через деякий час середовище стало напівпрозо­рим. Що стало причиною зміни вигляду середовища?

2. Після посіву харчових продуктів, підозрілих щодо харчо­вого отруєння, у поживному середовищі з молоком через 4 год утворився пухкий згусток казеїну, а пробки повилітали з про­бірок. На які властивості бактерій вказують ці факти?

3. Після посіву мокротиння хворого на пневмонію на по­живне середовище з кров'ю виросли дрібні, вологі, зеленкуваті колонії, навколо яких середовище позеленіло. Дайте пояснен­ня цьому явищу.

4. Через добу після посіву на середовище Гісса з лактозою було виявлено, що бактерії виросли вздовж уколу, середовище залиши­лося прозорим і колір його не змінився. Як оцінити цей результат?

5. Під час зняття пов'язки з гнійної рани було відмічено, що бинти набули синьо-зеленого кольору і запаху суничного мила. Чи можна орієнтовно зробити висновок про те, які бактерії спричинили загнивання рани?

Домашнє завдання

Підготуйтесь до практичного заняття 4.

Рекомендації щодо самопідготовки до практичного

заняття 4

1. Ознайомтеся з темою і метою практичного заняття, запи­шіть у щоденнику тему і план заняття.

2. Вивчіть теоретичний матеріал (див. підручник, с. 57—77; практикум, с. 56—66).

Практичне заняття 4 ДЕЗІНФЕКЦІЯ. СТЕРИЛІЗАЦІЯ

Мета заняття:

— знати способи стерилізації та дезінфекції;

— уміти підготувати матеріал до стерилізації;

— уміти проводити дезінфекцію рук, робочого місця, пато­логічного матеріалу.

Оснащення: апаратура для стерилізації: стерилізатор па­ровий (автоклав), сухожарова шафа, інактиватор, апарат для зсідання й інактивації сироватки; тести для перевірки якості роботи стерилізаторів: максимальний і немаксимальний ртутні термометри, хімічні тести, біологічні тести, індикатори стери­лізації; пінцет, вата, дезінфекційні засоби: 0,1 % розчин дезак-тину, стериліум.

План

1. Поняття про асептику та антисептику.

2. Дезінфекція.

3. Стерилізація. Методи стерилізації медичного інструмен­тарію, перев'язувального матеріалу, лабораторного посу­ду, поживних середовищ. Контроль якості роботи стери­лізаторів і якості стерилізації.

4. Проведення дезінфекції піпеток, рук, робочого місця, па­тологічного матеріалу.

Хід заняття 1. Поняття про асептику та антисептику

Хімічні речовини, які згубно діють на мікроорганізми, але не впливають негативно на макроорганізм, та які застосовують для лікування інфекційних хвороб, називають антисептиками.

^Днтисептика — це комплекс заходів, спрямованих на зни­щення мікроорганізмів або пригнічення їх росту на об'єкті

(рана, організм). З цією метою застосовують бактерицидні хі­мічні речовини.

Асептика — система профілактичних заходів (дезінфекція, стерилізація), спрямована на запобігання мікробному забруд­ненню рани, операційного поля, культури мікроорганізмів та ін.

Для проведення дезінфекції і стерилізації використовують різні методи залежно від того, який режим стерилізації вони забезпечують.

2. Дезінфекція

Завдання 1. Ознайомтеся з основними видами дезінфекції.

Дезінфекція — це повне знищення вегетативних і споро­вих форм патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів у навколишньому середовищі (у приміщенні: підлога, стіни, ручки дверей; на поверхні меблів, апаратів, приладів; на по­суді, білизні; у патологічному матеріалі, отриманому від хво­рих, тощо).

Таблиця 2. Методи дезінфекції

Метод дезінфекції	Принцип методу
Механічний	Миття рукз милом, вологе прибирання приміщення, прання білизни, провітрювання приміщення тощо
Фізичний	Кип'ятіння, спалювання, оброблення парою, ультрафіоле­тове опромінювання
Хімічний	Оброблення хімічними засобами (антисептиками та дезін­фектантами)

Метою дезінфекції є запобігання передачі збудників від ін­фікованого організму до неінфікованого через об'єкти навко­лишнього середовища. Методи проведення дезінфекції наведе­но у табл. 2.

Дезінфекція буває поточною і заключною. Поточну дезін­фекцію проводять багаторазово протягом дня в лікувально-профілактичних та інших закладах. Заключну проводять одно­разово наприкінці робочого дня, або в осередку інфекції після госпіталізації хворого, переведення хворого в іншу палату, або після смерті пацієнта.

Для дезінфекції використовують багато (понад 250) різних хімічних препаратів. Більшість із них випускають готовими для використання у вигляді концентрованої рідини, розчинів, таблеток, емульсій, суспензій, аерозолів.

Дезінфекційні засоби, зареєстровані в Україні, застосову­ють відповідно до режимів, які регламентовані методичними вказівками і в установленому порядку затверджені головним державним санітарним лікарем України. Останнім часом в Україні зареєстровані ефективні дезінфекційні препарати для проведення поточної і заключної дезінфекції: МедіДес, Тетра­лін, КвікДес, Сентамін та ін. їх можна використовувати для знезараження поверхні приміщень, твердих меблів, медичних приладів і апаратури, предметів догляду за хворими, лабора­торного посуду, забрудненого виділеннями хворих, білизни, прибирального інвентарю, а також кухонного посуду.

Для гігієнічного оброблення шкіри рук медичного персоналу ре­комендовано препарати БактеріоСол, Октенісепт, Стериліум та ін.

Дезінфекційні засоби можуть негативно впливати на макро­організм, тому під час виготовлення дезінфекційних розчинів слід дотримуватися правил техніки безпеки (працювати в гумо­вих рукавичках, герметичних окулярах, надягати чотириша­рову марлеву пов'язку).

3. Стерилізація. Методи стерилізації медичного інструмен­тарію, перев'язувального матеріалу, лабораторного посуду, поживних середовищ. Контроль якості роботи стерилізато­рів і якості стерилізації

Завдання 2. Ознайомтеся з методами стерилізації ме­дичного інструментарію, перев'язувального матеріалу, ла­бораторного посуду, поживних середовищ.

Стерилізація — це повне знезараження об'єктів навколиш­нього середовища (знищення вегетативних і спорових форм мі­кробів).

Стерилізація дає змогу запобігти занесенню мікробів в орга­нізм людини під час медичних втручань; обсіменінню сторонньою мікрофлорою патологічного матеріалу, культур мікроорганізмів, які досліджують, а також поживних середовищ, лікарських і діа­гностичних препаратів. Способи стерилізації подані на схемі 1.

Фізичний спосіб. Застосовують термічну, механічну та про­меневу стерилізацію. Термічні способи стерилізації наведено у табл. 3.

Термічний Механічний Променевий

Біологічний

Схема 1. Способи стерилізації

Спосіб, апаратура	Режим стерилізації	Застосування способу, недоліки, особливості
Кип'ятіння у воді Кип'ятіння у 2 % розчині натрію гідрокарбонату	100 °С, ЗОхв 100 °С, 15 хв	Вироби медичного призначення, в тому числі інструменти. У мікробіологічній практиці — предметні стекла
Пастеризація	65 °С, ЗО хв; 72—75 °С, 15—30 хв одноразово з подальшим охолодженням	Харчові продукти: молоко, вино, пиво, плодові соки
Гласперленова стерилізація	190—250 °С, занурення в середовище на­грітих скляних кульок	Цільнометалічні стоматологічні інструменти

Стерилізація кип'ятінням є неповною, оскільки спори бак­терій та деякі віруси не знищуються. Тому цей вид стерилізації часто відносять до дезінфекції.

Під час пастеризації гинуть переважно молочнокислі бак­терії. Дріжджі, спори та деякі вегетативні форми бактерій не гинуть.

Завдання 3. Ознайомтеся з апаратурою для термічної стерилізації та тестами контролю якості роботи стери­лізаторів.

Стерилізацію паром під тиском проводять у паровому сте­рилізаторі (автоклаві), основними частинами якого є стерилі­заційна камера, парогенератор, система трубопроводів, крани керування, манометр електроконтактний та мановакуумметр (манометр). Матеріал вміщують у стерилізаційну камеру, тем­пература в якій залежить від тиску пари: при 0 атм — 100 °С, 0,5 атм— 112 °С, Іатм — 120 °С, 1,5 атм — 126 °С, 2 атм — 132 °С. Температура і термін стерилізації визначаються якістю матеріа­лу і властивостями мікроорганізмів, якими він забруднений.

Сухожарова шафа використовується для висушування лабо­раторного посуду за температури 100—105 °С, а також для сте­рилізації медичного інструментарію за 160 °С протягом 150 хв або за 180°С — 60 хв.

Інактиватор використовують для інактивації сироватки крові (комплемент сироватки крові переходить у неактивний стан за температури 56 °С протягом ЗО хв), а також для багато­разової стерилізації — тиндалізації.

Апарат для зсідання, інактивації сироватки крові, зсідання яєчних і сироваткових поживних середовищ використовуюють одночасно і для їх стерилізації за температури 90 °С по 60 хв 2 доби поспіль.

Контроль температури в стерилізаційній камері проводять за допомогою трьох видів тестів: фізичного, хімічного та біоло­гічного.

-Фізичний метод полягає у використанні максимального термометра в паровому стерилізаторі (автоклаві) і звичайного ртутного термометра в сухожаровій шафі та інактиваторах.

-Хімічний метод — використання кристалічних хімічних речовин з певною температурою плавлення: бензонафтол — 110 °С, антипірин — 113 °С, резорцин, сірка — 119 °С, бензойна кислота, бета-нафтол — 120 °С, сечовина, фенацетин, манноза

— 132 °С, саліцилова кислота, стрептоцид — 160 °С, тіосечови-на, альбуцид — 180 °С.

Одну з цих речовин змішують із невеликою кількістю барв­ника (фуксину або метиленового синього) і вміщують у трубоч­ку, яку потім запаюють. Ці трубочки вміщують у стерилізаційні коробки разом із матеріалом, що стерилізується. Якщо темпе­ратура в стерилізаційній камері сягає певного рівня, то хімічна речовина в трубочці розплавляється, змішується з барвником і забарвлюється в його колір.

Нині випускають паперові індикатори стерилізації, які змінюють забарвлення за певної температури: 1С — 120, 1С — 132 °С та ін.

^-Біологічний метод — використання біотестів (від грец. bios

— життя і англ. test — проба, дослідження). Біотести виготов­ляють відповідно до методичних рекомендацій "Лабораторный контроль качества дезинфекционных мероприятий в ЛПУ" (Харків, 1988). Для їх виготовлення використовують тест-культуру (мікроорганізми з групи антракоїдів, які витримують кип'ятіння протягом 25—ЗО хв і вплив текучої пари темпера­турою 100 °С протягом 4—6 хв) або зразки ґрунту, що містять спори термостабільних сапрофітів (витримують температуру 120 °С протягом 2—3 хв). У стерилізатор вміщують щонаймен­ше 5 біотестів (у різних його місцях) та 1 (контрольний тест) за­лишають за кімнатної температури. Після стерилізації змиви з біотестів засівають на поживні середовища. У змивах з тих біотестів, що перебували в стерилізаторах, росту культури не повинно бути, у змивах з контрольного тесту — рясний ріст культури. Якщо з'являється ріст культури у змивах, взятих із тестів, що перебували в стерилізаторі, перевіряють технічний стан апарата. Здебільшого біотести використовують у парових стерилізаторах і дезінфекційних камерах.

З метою профілактики внутрішньолікарняних інфекцій контролюють не тільки режим роботи стерилізаторів, а й якість стерилізації.

Для цього стерильний матеріал відбирають в асептичних умовах. Від великих об'єктів (бинти, простирадла, шовний ма­теріал) відрізають стерильними ножицями шматочки; серед дрібних предметів — відбирають по декілька штук стерильним пінцетом з різних місць біксу; з хірургічного інструментарію, іншого обладнання роблять змиви стерильними серветками, змоченими стерильним ізотонічним розчином натрію хлори­ду. Дослідження проводять у стерильному боксі в асептичних умовах. Змиви з усіх відібраних об'єктів засівають на поживні середовища, дрібні об'єкти занурюють у поживне середовище. З метою самоконтролю посів проводять на одне поживне серед­овище у дві паралельні пробірки. Для виявлення анаеробів ви­користовують тіогліколеве середовище, яке інкубують за 32 °С протягом 8 діб. Для виявлення грибів використовують серед­овище Сабуро, яке інкубують за 22 °С протягом 8 діб. Матеріал вважають стерильним, якщо в усіх посівах відсутні ознаки рос­ту мікроорганізмів.

^Механічна стерилізація (холодна стерилізація) проводить­ся методом фільтрації через бактеріальні фільтри (мембранні, каолінові та ін.). Використовують для стерилізації розчинів, що не витримують нагрівання (поживне середовище, що міс­тить розчинений білок, сироватку крові, антибіотик). Ця сте­рилізація неповна, оскільки у фільтраті зберігаються віруси, тому її використовують також для відокремлення вірусів від бактерій, у тому числі і фагів.

_ч Променева стерилізація. Використовують ультрафіолетове випромінювання (бактерицидні лампи). Цим методом знезара­жують повітря, поверхні приміщень (операційної, пологових залів, боксів), предметів, обладнання, воду, харчові продукти. Радіаційне випромінювання використовують для знезаражен­ня шприців, систем для переливання крові, посуду та інших предметів одноразового використання.

Хімічний спосіб. Хімічну допоміжну стерилізацію застосо­вують тоді, коли неможливо використати термічну (табл. 4).

Таблиця 4. Хімічні способи стерилізації

Хімічні речовини	Режим стерилізації	Призначення стерилізації
1 % розчин дезоксону-1	18 °С, 45 хв	Вироби з полімерів, гуми, скла, коро­зійностійких металів
Хлороформ, толуол, ефір, фенол, формалін, етиловий спирт та ін.	Консервування	Ендоскопічний інструментарій, кетгут, апарат для штучного кровообігу, по­живні середовища, вакцини, лікувальні та діагностичні сироватки
Гази або суміші газів: озон, оксид етилену, суміш ОБ (оксиду етилену і броміду метилу)	18—80 °С	Вироби медичного призначення із по­лімерів, скла, металу

Біологічний спосіб. Біостерилізація ґрунтується на застосу­ванні антибіотиків. її використовують під час культивування вірусів і деяких видів бактерій (бордетел, менінгококів).

4. Проведення дезінфекції піпеток, робочого місця, патологічного матеріалу, рук

Завдання 4. Ознайомтеся з технікою проведення дезін­фекції піпеток, інфікованого матеріалу, робочого місця.

Градуйовані, пастерівські піпетки, шпателі, металеві ін­струменти відразу після використання опускають у посудину з дезінфекційним розчином, яка стоїть на кожному робочому місці.

/Відпрацьований патологічний матеріал (кал, сеча, мокро­тиння, кров, спинномозкова рідина) обробляють сухими дезін­фекційними засобами або їх розчинами. Патологічний матеріал (гній, сеча, кров, мокротиння тощо), посуд, меблі та примі­щення знезаражують бактерицидними дезінфекційними засо­бами. Ці засоби застосовують у комбінації з детергентами та дією високої температури. Вибір дезінфекційного засобу, його концентрація, експозиція (термін дії) залежать від біологічних властивостей мікроорганізмів і властивостей патологічного ма­теріалу, в якому містяться ці мікроби. Так, для знезараження мокротиння хворого на туберкульоз застосовують 2,5 % розчин дезактину (експозиція — 360 хв), а випорожнень хворого на ди­зентерію — 0,5 % розчин дезактину (експозиція — 60 хв). Або засипають сухим хлорним вапном із розрахунку 200 г дезін­фекційного засобу на 1 кг виділень, перемішують і витримують 1 год. Посуд опускають в 1 % розчин хлораміну на ЗО хв або 1 % розчин МедіДес чи Тетраліну на 60 хв.

Робоче місце після закінчення роботи протирають ганчір­кою, змоченою дезінфекційним розчином (0,2 % розчином Сеп-таміну, 0,75 % розчином МедіДес чи Тетраліну).

Завдання 5. Проведіть дезінфекцію рук.

Алгоритм "Дезінфекція рук":

— зробіть із вати дві кульки діаметром 1—2 см;

— візьміть пінцетом одну кульку, змочіть її у розчині дезін­фектанту;

— протріть нею руки в такій послідовності: ліва рука — тильна сторона, долонна сторона, між пальцями, нігтьо­ва пластинка, під нігтями; права рука — у такій самій по­слідовності;

— кульку опустіть у посудину з дезінфекційним розчином;

— візьміть пінцетом другу кульку і все повторіть;

— вимийте руки водою з милом;

— висушіть руки, змастіть їх кремом для рук.

Контрольні запитання

1. Що таке асептика й антисептика?

2. Що таке дезінфекція? Які є її види?

3. Які дезінфекційні засоби можуть бути використані в Україні?

4. Від чого залежить вибір дезінфекційного засобу і термін проведення дезінфекції?

5. Як дезінфекційні засоби впливають на макроорганізм? Як з ними слід поводитися?

6. Що таке стерилізація? Які існують види стерилізації?

7. Які апарати використовують для стерилізації?

8. Які умови стерилізації в паровому стерилізаторі, сухо-жаровій шафі, інактиваторі, в апараті для зсідання й інактивації сироватки?

9. Як контролюють режим роботи стерилізаторів?

10. Як проводять перевірку якості стерилізації?

11. В якому разі і як проводять механічну стерилізацію?

12. Як проводять дезінфекцію піпеток, патологічного мате­ріалу, робочого місця, рук?

Тести

1. Дія дезінфекційних засобів на мікроорганізми залежить
від:

а) природи дезінфекційних засобів;

б) концентрації та температури їх розчинів;

в) тривалості дії;

г) усі відповіді правильні.

2. Для стерилізації бактеріологічних петель використовують:

а) фламбування;

б) сухожаровий метод;

в) тиндалізацію;

г) гласперленову стерилізацію.

3. Медичні вироби з гуми, полімерів, скла стерилізують:

а) 1 % розчином дезоксону-1;

б) хлороформом;

в) ефіром;

г) толуолом.

4. Неповним є метод стерилізації:

а) сухим жаром;

б) автоклавуванням;

в) ультрафіолетовим випромінюванням;

г) кип'ятінням.

5. Медичні вироби одноразового використання (шприці) сте-
рилізують:

а) ультрафіолетовими випромінюванням;

б) радіаційним випромінюванням;

в) водяною парою;

г) сухим жаром.

Ситуаційні задачі

1. У сухожарову шафу помістили металічні інструменти, вату, піпетки, флакони з ізотонічним розчином натрію хлори­ду, гумові рукавички і простерилізували за температури 180 °С протягом 60 хв. Дайте оцінку цим діям.

2. Під час бактеріологічного дослідження вовни був виді­лений збудник сибірки. Після ідентифікації збудника лабора­торний посуд, який був при цьому задіяний, і культуру збудни­ка простерилізували в паровому стерилізаторі за температури 120 °С протягом ЗО хв. Дайте оцінку цим діям.

3. У корови, хворої на туберкульоз, мікобактерії виділяють­ся з молоком. Чи можна пити молоко хворої тварини після пас­теризації?

4. Металеві хірургічні інструменти прокип'ятили у дисти­льованій воді протягом ЗО хв. Чи можна їх вважати стерильни­ми?

Домашнє завдання

Підготуйтеся до практичного заняття 5.

Рекомендації щодо самопідготовки до практичного заняття 5

1. Ознайомтеся з темою і метою практичного заняття, запи­шіть у щоденнику тему і план заняття.

2. Вивчіть теоретичний матеріал (див. підручник, с. 136— 164; практикум, с. 67—78).

Практичне заняття 5 СЕРОЛОГІЧНИЙ МЕТОД ДОСЛІДЖЕННЯ

Мета заняття:

— навчитися пояснювати роль антигенів як індукторів імунної відповіді;

— навчитися пояснювати роль антитіл в імунній відповіді;

— розуміти суть серологічного методу дослідження;

— мати поняття про діагностичні препарати;

— уміти проводити реакцію аглютинації.

Оснащення: адсорбована аглютинуюча полівалентна еше-рихіозна сироватка ОКА в ампулах і розчинена та розлита у стерильні пробірки, в які вмонтовані пастерівські піпетки, сте­рильний ізотонічний розчин натрію хлориду (у пробірках), сте­рильні піпетки об'ємом 1—2 см³, гумова груша, чиста культура Е. coli на скошеному МПА, предметні стекла, бактеріологічні петлі, пінцети, спиртівка, сірники, маркери, дезінфекційний розчин, спирт, вата, заздалегідь поставлена розгорнута реакція аглютинації, бланк направлення.

План

1. Серологічні реакції, їх застосування.

2. Проведення орієнтовної реакції аглютинації на склі. Об­лік та оцінювання її результатів.

3. Проведення розгорнутої реакції аглютинації. Облік та оцінювання її результатів.

Хід заняття 1. Серологічні реакції, їх застосування

Завдання 1. Ознайомтеся з умовами проведення сероло­гічних реакцій та їх застосуванням.

Серологічні реакції ґрунтуються на взаємодії антигену зі специфічним антитілом. Оскільки ці реакції високоспецифіч-ні, чутливі і можуть відбуватися in vitro, їх широко використо­вують у лабораторній практиці.

За допомогою серологічних реакцій можна вирішити дві проблеми:.

1) визначити невідоме антитіло або невідомий антиген у си­роватці крові хворого — серологічна діагностика;

2) визначити рід, вид, тип збудника, виділеного із патоло­гічного матеріалу хворого, — серологічна ідентифікація культури мікроорганізмів.

Проведення серологічних реакцій потребує підготовки по­суду, інструментів, апаратури й окремих інгредієнтів (від лат. індгесНепв — той, що входить), тобто окремих компонентів реакції: антитіла, антигену і неспецифічних компонентів.

Для постановки серологічних реакцій використовують чистий, сухий скляний посуд: аглютинаційні, преципітаційні, центрифужні пробірки, піпетки градуйовані (або піпеточний дозатор) і пастерівські, чашки Петрі, предметні стекла. Скло має бути прозорим, без плям і подряпин. Для проведення серологічної реакції у пробірках слід підібрати їх так, щоб вони були однаковими за висотою і діаметром, мали однакову конфігурацію дна, однаковий колір скла.

Замість пробірок часто використовують полістиролові планшети багаторазового й одноразового використання. На планшеті є лунки, однакові за розміром і конфігурацією дна. їх використовують для постановки реакцій гемаглютинації, мікропреципітації, ІФА.

Використовують такі інструменти й апаратуру: бактеріологічну петлю, пінцет, штативи з гніздами, що відповідають діаметру пробірок, лупу, аглютиноскоп, термостат, холодильник, центрифугу на 2000—3000 об/хв.

Специфічними компонентами серологічних реакцій є імунна діагностична сироватка (відоме антитіло) і діагностикум (відомий антиген).

Імунними діагностичними називають сироватки, що міс­тять відомі специфічні антитіла. їх виготовляють із крові тварин (кроликів, коней, ослів, овець), яких попередньо іму­нізують (заражають) відповідним антигеном (мікробами чи токсином) за певною схемою. Після накопичення антитіл (при­близно через 2 тиж після останнього введення антигену) беруть кров і виробляють із неї сироватку. В отриманій сироватці ви­значають активність (титр). Титр — це найбільше розведення, в якому сироватка спричинює видиму реакцію з відповідним антигеном в умовах досліду. Сироватки розливають в ампули, частіше їх ліофілізують, потім запаюють. На ампулі зазнача­ють назву сироватки, її об'єм і титр. Перед використанням їх розчиняють у дистильованій воді або ізотонічному розчині на­трію хлориду (як зазначено в інструкції). Зберігають сироватки у холодильнику за температури від 4 до 10 °С.

Імунні діагностичні сироватки бувають нативні (неад-сорбовані) й адсорбовані.

Неадсорбовані сироватки містять природні антитіла, які накопичилися в крові упродовж життя тварини, групові антитіла, які здатні взаємодіяти з бактеріями, що мають однакові антигени (бактерії одного роду, родини), — це неспецифічні антитіла та специфічні антитіла, які здатні взаємодіяти з бактеріями, що були використані для імунізації тварин.

Імунна діагностична сироватка містить набагато більше специфічних антитіл, ніж неспецифічних. Після розведення неадсорбованих сироваток концентрація неспецифічних антитіл стає настільки малою, що вони не здатні спричинити видиму реакцію з антигеном, а концентрація специфічних антитіл хоч і зменшується, але залишається достатньою, щоб зумовити видиму реакцію з антигеном. Тому під час проведення серологічної реакції неадсорбовані сироватки обов'язково розводять до титру, вказаного на етикетці.

Адсорбовані імунні діагностичні сироватки високоспеци-фічні. Неспецифічні антитіла з них видаляють методом ад­сорбції.

Адсорбовані сироватки можуть бути монорецепторними (містять антитіла до одного антигену) і полівалентними (містять антитіла до 2 антигенів і більше). Титр антитіл в адсорбованих сироватках невисокий (від 1:20 до 1:320), тому їх не розводять. Адсорбовані сироватки використовують для проведення реакції аглютинації на склі з метою вивчення антигенної структури бактерій, тобто для серологічної ідентифікації культури.

Ампули з ліофілізованими сироватками вміщують у короб­ки, в кожну коробку кладуть інструкцію щодо використання сироватки.

На коробці зазначають назву сироватки, її призначення, кількість ампул, об'єм в 1 ампулі, серію, термін придатності, умови зберігання, адресу підприємства-виробника, крім того, для неадсорбованих сироваток зазначають титр.

В інструкції зазначають: назву сироватки, її призначення, спосіб застосування, схему проведення серологічної реакції і врахування її результатів, термін придатності сироватки, умови зберігання і транспортування, адресу підприємства, що виготовило препарат.

На ампулі зазначають: назву сироватки, об'єм, серію, конт­рольний номер, дату придатності, на ампулах з неадсорбовани-ми сироватками — титр.

Перед використанням звертають увагу на термін при­датності, цілість ампули, чіткість підписів на ампулі, відпо­відність підпису на ампулі, інструкції й на коробці, фізичні властивості препарату (відповідність зовнішнього вигляду до зазначеного в інструкції) і розчиняють в об'ємі ізотонічного розчину натрію хлориду, який зазначено на етикетці.

2. Проведення орієнтовної реакції аглютинації на склі. Облік та оцінка її результатів

Аглютинація (від лат. аШВІиИпаИо — приклеювання) — це склеювання і випадання в осад клітин (у мікробіології — бакте­ріальних клітин) після їх взаємодії зі специфічними антитіла­ми. Тому результатом реакції аглютинації є утворення пластів­ців унаслідок склеювання бактеріальних клітин. Осад в реакції аглютинації називається аглютинатом.

Орієнтовна реакція аглютинації на склі частіше використо­вується для визначення антигенної структури мікроорганізмів, але інколи і для прискореної серологічної діагностики (реакція Хеддльсона для діагностики бруцельозу).

Завдання 2. Проведіть орієнтовну реакцію аглютинації на склі та облік її результатів з метою ідентифікації куль­тури бактерій.

Проведення реакції аглютинації (РА) на склі з метою серо­логічної ідентифікації культури є завершальним етапом іден­тифікації багатьох мікробних культур після попереднього їх вивчення за культуральними, морфологічними, тинкторіаль-ними і ферментативними властивостями. Для постановки цієї реакції використовують інгредієнти: специфічну аглютинуючу адсорбовану сироватку (відоме антитіло), підготовлену згідно з інструкцією, ізотонічний розчин натрію хлориду і невідому, але підозрілу культуру (невідомий антиген).

Алгоритм "Проведення та облік результатів орієнтов­ної Р А":

— знежирте предметне скло, нанесіть маркером три кола діаметром близько 1 см на однаковій відстані одне від од­ного, скло переверніть;

— підпишіть: під І колом — Д (дослід), під II — КС (конт­роль сироватки), під III — КА (контроль антигену), за­значте номер аналізу;

— зафламбуйте предметне скло, покладіть його у кришку чашки Петрі;

— нанесіть пастерівською піпеткою на кола Д і КС по 1 кра­плі аглютинуючої сироватки, на коло КА — 1 краплю ізо­тонічного розчину натрію хлориду;

Дата добавления: 2014-11-20