Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Класифікація отруйних речовин. 2 страница




Променева хвороба третього ступеня наступає при дозі 400-600 рад. Уражені виходять з ладу на протязі 1-10 діб. Лікування стаціонарне, смертність 20-30%.

Променева хвороба четвертого ступеня наступає при дозі 600-1000 рад. Утрата боєздатності відбувається протягом перших годин. Більшість уражених гине в найближчі 10 діб.

 

Нейтронні боєприпаси являють собою малогабаритний термоядерний заряд потужністю не більш 10 тис. т, у якого основна частка енергії виділяється за рахунок реакції синтезу ядер дейтерію і тритію. Нейтронний потік проникаючої радіації такого малого по потужності ядерного вибуху буде надавати основний уражаючий вплив на особовий склад.

При вибуху нейтронних боєприпасів потужністю 1 тис. т танки виходять з ладу в результаті комбінованих ушкоджень на віддаленні 170 м від епіцентру, а екіпажі можуть утратити боєздатність від проникаючої радіації на відстані 850 м і більш, таким чином, втрати екіпажів значно перевершують втрати озброєння і військової техніки. Це характерна риса нейтронної зброї.

 

Радіоактивним зараженням місцевості (РЗМ) називається зараження місцевості, приземного слою атмосфери, повітря, води та інших об’єктів радіоактивними речовинами (РР), що випадають з радіоактивної хмари ЯВ, а також, що утворюються в результаті взаємодії іонізуючого випромінювання з середовищем.

Самі РР та іонізуюче випромінювання не мають кольору, запаху, а швидкість їх розпаду не може бути змінена будь-якими фізичними або хімічними методами.

Зараження місцевості на шляху руху радіоактивної хмари, де випадають радіоактивні частинки діаметром більш 30–50 мкм, прийнято називати близьким слідом зараження. На великих відстанях – дальній слід – невелике зараження місцевості не впливає на боєздатність особового складу.

Джерелами РЗМ є:

1. Осколки поділу ядер важких елементів. Осколки поділу нестійких ядер, що мають надлишок нейтронів, здійснюють ряд послідовних β -розпадів. Перехід осколків у стабільний стан супроводжується γ -випромінюванням. В випадку ЯВ осколки поділу являють собою суміш до 200 радіонуклідів з періодом напіврозпаду від частини секунди до сотні і більше років і які випускають β і γ -випромінювання.

Продукти ділення, які випадають з радіоактивної хмари – це суміш близько 80 ізото-пів 35 хімічних елементів середньої частини Періодичної системи елементів Д.І. Менделєєва: від цинку до гадолінію.

Ізотопний склад суміші осколків ділення залежить від виду ядерної вибухової речовини, яка була використана в ядерному заряді та від часу, який пройшов після вибуху. Зміна активності за часом, як і потужності дози випромінювання на місцевості або щільності зараження, визначають за формулою:

(8)

де Аt, Ао – активність осколків ділення після вибуху в момент часу t і tо.

Зі збільшенням часу активність осколків швидко зменшується.

 

2.Частина ядерного пального, що не розділилося 235U, 239Pu. Період напіврозпаду 235U – 7*108 років, 239Pu – 24,3*103 років. Активність незначна. Розпад супроводжується α -випро-мінюванням, яке небезпечне під час внутрішнього опромінення.

 

3.Наведена радіоактивність. Під час взаємодії нейтронів з середовищем утворюються ізотопи елементів, які живуть недовго; що мають період напіврозпаду кілька діб. Характер РЗМ буде визначатися хімічним складом елементів середовища і, як правило, буде вносити помітний вклад у загальне зараження в районі вибуху.

 

Радіоактивні продукти, піднімаючись разом із хмарою вибуху, перемішуються з частками ґрунту та осідають на них, а потім поступово випадають, заражаючи місцевість у районі вибуху і по шляху руху хмари, утворюючи слід хмари (рис. 4).

 

 
 

Рис. 4. Схема радіоактивного зараження місцевості в районі вибуху і по сліду руху хмари.

 

Значення радіоактивного зараження як вражаючого фактора визначається тим, що високі рівні радіації можуть спостерігатися не тільки в районі, що прилягає до місця вибуху, але і на відстані десятків та навіть сотень кілометрів від нього. На відміну від інших уражаючих факторів, дія яких виявляється протягом на протязі короткого часу після ядерного вибуху, радіоактивне зараження місцевості може бути небезпечним протягом декількох діб і тижнів після вибуху.

Найбільш сильне зараження місцевості відбувається при наземних ядерних вибухах, коли площі зараження з небезпечними рівнями радіації в багато разів перевищують розміри зон ураження ударною хвилею, світловим випромінюванням і проникаючою радіацією. Самі радіоактивні речовини та іонізуючі випромінювання, що випускаються ними, не мають ні кольору, ні запаху, а швидкість їхнього розпаду не може бути змінена якими-небудь фізичними або хімічними методами.

У кожній точці сліду, наприклад у точці А (рис. 5), що знаходиться на відстані R від центра вибуху, випадають радіоактивні частки різного розміру; середній розмір часток зменшується по віддаленні від місця вибуху. На місцевості, яка зазнала радіоактивного зараження при ядерному вибуху, утвориться дві ділянки: район вибуху і слід хмари (рис. 4).

 

По ступені небезпеки заражену місцевість по сліду хмари ядерного вибуху прийнято поділяти на чотири зони.

Зона А – помірного зараження. Дози випромінювання до повного розпаду радіоактивних речовин на зовнішній межі зони складають Д = 40 рад, на внутрішній межі Д = 400 рад.

Зона Б – сильного зараження. Дози випромінювання на межах Д = 400 рад і Д = 1200 рад.

Зона В – небезпечного зараження. Дози випромінювання на її зовнішній межі Д = 1200 рад, а на внутрішній межі Д = 4000 рад.

Зона Г – надзвичайно небезпечного зараження. Дози випромінювання на зовнішній межі Д = 4000 рад, а в середині зони Д = 7000 рад.

Обсяг повітряного простору, у якому відбувається осадження радіоактивних часток із хмари вибуху і верхньої частини пилового стовпа, прийнято називати шлейфом хмари

(рис. 5).

 

 

Рис. 5. Схема наземного ядерного вибуху.

В міру наближення шлейфа до об'єкта рівні радіації зростають внаслідок гамма-випромінювання радіоактивних речовин, що містяться в шлейфі. Після підходу краю шлейфа спостерігається випадання радіоактивних часток. Спочатку з хмари випадають найбільш великі частки з високим ступенем їхньої активності, у міру видалення від місця вибуху – більш дрібні, а рівень радіації при цьому поступово знижується. У поперечному перерізі сліду рівень радіації зменшується від осі сліду до його країв.

Фортифікаційні споруди, озброєння і військова техніка забезпечують різну кратність ослаблення дози випромінювання від зараженої місцевості.

 

При наявності височин і пагорбів більш сильне зараження буде спостерігатися з навітряної сторони. Яри і лощини заражаються в більшому ступені в тому випадку, коли напрямок вітру уздовж них. При сильному дощі радіоактивні речовини частково змиваються потоками води, тому в лощинах і ярах зараження може підсилюватися. Дощ і снігопад сприяють також швидкому осадженню радіоактивних речовин з повітря, у результаті це повітря стає менш зараженим, але підвищується зараженість місцевості. При повітряному вибуху радіоактивне зараження місцевості і різних об'єктів як у районі вибуху, так і на сліді хмари незначне і не представляє особливої небезпеки для військ.

Таблиця 2

Безпечні щільності радіоактивного зараження різних об'єктів продуктами ядерного вибуху (ПЯВ) віком 1 доба і відповідні безпечним щільностям зараження потужності експозиційної дози гамма-випромінювання

Найменування об'єкта Потужність експозиційної дози гамма-випромінювань, мР/г
Відкриті ділянки тіла (обличчя, шия, кисті рук) або інші ділянки шкірних покривів.  
при забрудненні до 10% поверхні тіла 4,5
при забрудненні 100% поверхні тіла  
Натільна білизна, лицьова частина протигаза, обмундирування, спорядження, взуття, засоби індивідуального захисту, медичне майно (перев'язний матеріал, носилки і т д.)  
Продовольча тара, кухонний інвентар, устаткування їдалень, хлібопекарень, продовольчих комор  
Автомобілі, літаки, артилерійські гармати, міномети, ракетні комплекси, технічне майно і т.п.  
Танки, бронетранспортери, бойові машини піхоти, палуби і надбудови кораблів та суден  

 

Примітки: 1. Якщо вік ПЯВ менше 12 г або дорівнює 12– 24 г, то зазначені в таблиці щільності зараження і потужності експозиційних доз збільшуються в 4 і 2 рази відповідно.

2. У випадку випадання радіоактивного дощу, коли попадання ПЯВ на тіло відбувається через намокле обмундирування, потужність експозиційної дози поблизу поверхні шкірних покривів тіла і натільної білизни приймається рівною 3,5 мР/г.

 

Кратність ослаблення дози випромінювання різними об'єктами і спорудами

Дезактивовані відкриті щілини, траншеї, окопи 20

Недезактивовані відкриті щілини, траншеї, окопи 3

Перекриті щілини 40

Сховища 1000

Автомобілі 2

Бронетранспортери 4

Танки 10

 

Ядерні вибухи в атмосфері призводять до утворення потужних електромагнітних полів з довжиною хвиль від 1 до 1000 м і більше. Ці поля короткочасні, тому їх називають електромагнітний імпульс (ЕМІ) ядерного вибуху.

 

При наземному або низькому повітряному вибуху гамма-кванти, що випускаються з зони ядерних реакцій, вибивають з атомів повітря швидкі електрони, які летять у напрямку руху гамма-квантів зі швидкістю, близькою до швидкості світла, а позитивні іони (залишки атомів) рухаються повільно, практично залишаючись на місці. У результаті такого поділу електричних зарядів у просторі утворяться електричні і магнітні поля.

При наземному і низькому повітряному вибухах уражаючий вплив ЕМІ спостерігається на відстані декількох кілометрів від центра вибуху. При висотному ядерному вибуху можуть виникнути поля ЕМІ в зоні вибуху і на висотах 20-40 км від поверхні землі.

Електричні і магнітні поля ЕМІ як уражаючий фактор характеризуються напруженістю поля. Напруженість електричних і магнітних полів залежить від потужності, висоти вибуху, відстані від центра вибуху і властивостей навколишнього середовища.

Уражаюча дія ЕМІ виявляється насамперед стосовно радіоелектронної та електротехнічної апаратури, що знаходиться на озброєнні і військовій техніці та інших об'єктах. Під дією ЕМІ в зазначеній апаратурі наводяться електричні струми і напруги, що можуть викликати пробій ізоляції, ушкодження трансформаторів, псування напівпровідникових приладів, перегоряння плавких вставок і інших елементів радіотехнічних пристроїв.

Захист від ЕМІ досягається екрануванням ліній електропостачання, а також апаратури. Усі зовнішні лінії повинні бути двох провідними, добре ізольованими від землі, із плавкими вставками.

 

Способи захисту особового складу, озброєння і військової техніки: розосередження та маскування, використання захисних властивостей місцевості, техніки, окопів, траншів і інших споруд, засобів індивідуального і колективного захисту. Протирадіаційні препарати і порядок їх використання.

 

Для вмілих дій в умовах застосування противником ядерної зброї крім знання його бойових властивостей необхідно знати і практично вміти застосовувати способи захисту від неї. Надійний захист особового складу, озброєння і військової техніки від ядерної зброї забезпечується здійсненням ряду заходів. Одним з них є використання захисних властивостей місцевості і різних фортифікаційних споруд.

Для захисту від ударної хвилі, світлового випромінювання, проникаючої радіації і радіоактивного зараження особовий склад може використовувати природні укриття – яри, канави, лощини, виїмки, підземні виробки, ліс, густий чагарник і інші укриття. Використання фортифікаційних споруд (окопів, бліндажів, сховищ, укриттів для техніки) не тільки знижує вплив уражаючих факторів, але і надійно забезпечує захист особового складу. При перебуванні на відкритій місцевості особовий склад, помітивши спалах, повинний негайно зайняти природні або штучні укриття, які знаходяться поблизу, при відсутності їх – лягати на землю обличчям униз, ногами убік вибуху.

 

Захист підрозділів від ядерного вибуху досягається також їхнім розосередженням при розташуванні на місці та у русі. Інтервали і дистанції розосередження передбачаються відповідними положеннями статутів: завдання полягає в тім, щоб строго дотримуватися цих нормативів.

 

Для захисту органів дихання і шкірних покривів людей від радіоактивного пилу використовуються засоби індивідуального захисту.

 

На ступінь ураження особового складу при діях в умовах застосування противником ядерної зброї впливає своєчасне використання протирадіаційних препаратів (радіопротекторів). Це лікарські засоби, що підвищують стійкість організму до впливу іонізуючих випромінювань або знижують тяжкість променевої хвороби. Протирадіаційними препаратами забезпечується весь особовий склад. Вони використовуються за розпорядженням командирів (від командира батальйону і вище) перед подоланням зон радіоактивного зараження або при діях на зараженій місцевості.

 

Для профілактики променевої хвороби на постачанні військ є препарат РС‑ 1, виготов-лений у виді таблеток. Препарат PC-1 міститься в індивідуальній аптечці військовослуж-бовця в двох пеналах малинового кольору по 6 таблеток у кожнім. Приймати препарат слід за 30-40 хв. до входу на заражену ділянку (по 4-6 таблеток). Захисна дія препарату продов-жується 6-7 г. При тривалості опромінення більш 6-7 г прийом препарату рекомендується повторити. Подальший прийом препарату на протязі 3 діб недоцільний. Прийняття препара-ту PC-1 після опромінення захисної дії не надає. Після опромінення рекомендується застосо-вувати етаперазин, що входить також у комплект індивідуальної аптечки (таблетки в пеналі), проти блювотний засіб.

 

 

Висновки з першого навчального питання:

Під зброєю масового ураження розуміють ядерну, хімічну та біологічну зброю, яка на відміну від звичайних засобів ураження здібна наносити масові ураження особовому складу, бойовій техніці та озброєнню на великих площах, які вимірюються десятками та сотнями квадратних кілометрів. При цьому самим потужним із усіх видів ЗМУ є ядерна зброя.

 

Друге навчальне питання: “Основні властивості отруйних речовин та біологічних засобів. Ознаки використання отруйних речовин і захист від них”.

Х імічною зброєю називають такі засоби бойового застосування, уражаючі властивості яких засновані на токсичному впливі отруйних речовин на організм людини. Отруйними речовинами називаються токсичні хімічні сполуки, які мають визначені фізичні і хімічні властивості, що уможливлюють їхнє бойове застосування з метою ураження живої сили, зараження місцевості, озброєння і військової техніки.

 

Хімічна зброя вперше була застосована в роки першої світової війни. Ця нова зброя по розмірах нанесених військам воюючих сторін втрат у живій силі була віднесена до зброї масового ураження. В роки другої світової війни отруйні речовини на фронті не застосову-валися.

В даний час в хімічна зброя одержує новий розвиток, прийняті на озброєння ОР нервово-паралітичної дії (зарин, зоман, VX), психохімічні речовини. Розробляється велико-масштабна програма виробництва нових типів бінарних хімічних боєприпасів; не виключена поява отруйних речовин, що володіють принципово новим характером дії на організм людини.

Можливість застосування хімічної зброї в майбутній війні, якщо вона буде розв'язана, не виключена. Підтвердженням тому є той факт, що США мають у своєму розпорядженні великий арсенал хімічної зброї, що включає 55 тис. т високотоксичних ОР нервово - паралі-тичної дії і 150 тис. т хімічних боєприпасів, у числі яких більш 3 млн. снарядів, десятки тисяч авіаційних бомб, хв. і фугасів, безліч інших видів боєприпасів. США мають більш 10 великих складів хімічної зброї на своїй території й в інших країнах НАТО, у тому числі у ФРН, де зберігається більш 4 млн. л високотоксичних ОР.

Згідно з поглядами командування іноземних армій, хімічна зброя призначається для ураження і виснаження живої сили противника з метою утруднення (дезорганізації) діяль-ності його військ і об'єктів тилу. Вона може застосовуватися за допомогою авіації, ракетних військ, артилерії, інженерних військ.

До бойових властивостей хімічної зброї, що відображає її специфічні особливості, відносяться: характер уражаючої дії на живий організм; здатність ОР проникати в укриття, техніку, будинки, споруди та уражати незахищену живу силу, яка знаходиться там; тривалість впливу через здатність ОР зберігати визначений час свої уражаючі властивості на місцевості, техніку та у атмосфері; труднощі своєчасного виявлення факту застосування противником ОР; можливість управління характером і ступенем ураження живої сили; необхідність використання для захисту і ліквідації наслідків застосування ОР великого комплексу спеціальних засобів хімічної розвідки, індивідуального і колективного захисту, дегазації, санітарної обробки, антидотів.

Отруйні речовини, знаходячись у бойовому стані, уражають організм людини через органи дихання, слизисті оболонки очей і носоглотки, шкірні покриви і рани від осколків хімічних боєприпасів, у результаті вживання заражених продуктів харчування і води. Під ураженням в даному випадку розуміють усяке порушення нормальної життєдіяльності організму, викликане дією ОР, починаючи від тимчасового роздратування окремих органів (очей, дихальних шляхів) і закінчуючи загальним функціональним розладом організму або смертельним результатом.

 

Найбільш широке поширення одержала класифікація, заснована на розподілі відомих ОР по тактичному призначенню і фізіологічній дії на організм.

По тактичному призначенню ОР розподіляються на групи по характеру їх уражаючої дії: смертельні, такі, що тимчасово виводять живу силу з ладу, подразливі і навчальні.

 

По фізіологічній дії ОР на організм розрізняють (рис. 6); нервово-паралітичної дії, які також називають фосфорорганічними ОР, тому що в складі їхніх молекул міститься фосфор; шкірно-наривної дії, загальнотруйної дії, ОР задушливої дії, психохімічні, подразливої дії.


Рис.6 Класифікація отруйних речовин по дії на організм людини.

 

По швидкості початку уражаючої дії розрізняють: швидкодіючі ОР, що не мають періоду схованої дії, і повільнодіючі ОР, які володіють періодом схованої дії.

У залежності від тривалості збереження вражаючої здатності ОР смертельної дії підрозділяють на дві групи: стійкі ОР, що зберігають свою вражаючу дію на протязі декіль-кох годин і діб; нестійкі ОР, вражаюча дія яких зберігається кілька десятків хвилин після їхнього застосування. Деякі ОР у залежності від способу та умов застосування можуть поводитися як стійкі і нестійкі ОР.

У залежності від рівня виробництва їх, крім того, підрозділяють на групи: табельні ОР – ОР, що є на озброєнні, і резервні OР – токсичні речовини, що у нинішній час не виробляються, але при необхідності можуть бути виготовлені хімічною промисловістю в достатній кількості.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-11-20; Просмотров: 1304; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.008 сек.