Поняття неосудності та її критерії

1. Поняття неосудності є похідним від поняття осудності, бо воно висту­пає як його антипод. Особа, яка перебуває в стані неосудності, не підлягає кри­мінальній відповідальності і покаранню за скоєне суспільне небезпечне діяння, оскільки вона не є суб'єктом злочину.

У частині 2 ст. 19 КК України дається законодавче визначення поняття неосуд­ності, з якого випливає, що неосудною визнається така особа, яка під час вчинення суспільне небезпечного діяння, передбаченого КК, «не могла усвідо­млювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслі­док хронічного пси­хічного захворювання, тимчасового розладу психіч­ної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки».

Наведену в законі сукупність ознак, що характеризують неосуд­ність, нази­вають формулою неосудності. Причому до цієї формули включені як ме­дичні, так і юридичні ознаки (критерії). У науці кримінального права така фор­мула дістала назву змішаної формули неосудності. Поєднавши в цій формулі медичні та юри­дичні ознаки, законодавець у такий спосіб увів поняття неосуд­ності в чіткі, суворо окреслені законом рамки. Закріплені в законі ознаки є од­наково обов'язковими як для експертів, так і для юристів при ви­рішенні пи­тання про неосудність конкретної особи.

Відповідно до ст. 19 КК України неосудність (як, до речі, і осудність) визна­чається тільки щодо часу вчинення особою суспільне небезпечного діяння і тільки у зв'язку з ним. Неприпустимо за межами такого ді­яння порушувати питання про неосудність або осудність особи.

2. Як уже зазначалося, у КК поняття неосудності трактується за допомо­гою двох критеріїв: медичного (біологічного) і юридичного (психологічного).

Медичний критерій окреслює всі можливі психічні захворювання, що істо­тно впливають на свідомість і волю людини. У частині 2 ст. 19 КК України зазначені чотири види психічних захворювань: а) хронічна психічна хвороба; б) тимчасовий розлад психічної діяль­ності; в) недоумство; г) інший хворобливий стан психіки.

Хронічна психічна хвороби — досить поширений вид захворю­вання пси­хіки. До цих захворювань належать: шизофренія, епілеп­сія, параноя, прогреси­вний параліч, маніакально-депресивний пси­хоз та ін. Усі ці хвороби є прогре­суючими, важковиліковними чи взагалі невиліковними. Хоча і при цих захво­рюваннях можливі так звані світлі проміжки.

Тимчасовим розладом психічної діяльності визнається гостре, нетривале психічне захворювання, що відбувається у вигляді напа­дів. Це захворювання раптово виникає (часто як наслідок тяжких душевних травм) і за сприятливих обставин раптово минає. До та­ких захворювань належать різного роду патоло­гічні афекти, алко­гольні психози, біла гарячка та ін.

Недоумство (олігофренія) — найтяжче психічне захворювання (психічне каліцтво). Воно є постійним, природженим видом пору­шення психіки, що вра­жає розумові здібності людини. Існують три форми слабоумства: ідіотія (най­більш глибокий ступінь розумово­го недорозвитку), імбецильність (менш гли­бокий), дебільність (най­легша форма). Таким чином, ці захворювання різняться між собою різною тяжкістю вираження хвороби.

Під іншим хворобливим станом психіки розуміють такі хвороб­ливі роз­лади психіки, що їх не охоплюють раніше названі три види психічних захворю­вань. До них належать важкі форми психостенії, явища абстиненції при нарко­манії (наркотичне голодування) та ін. Це не психічні захворювання в чистому вигляді, але за своїми пси­хопатичними порушеннями вони можуть бути прирі­вняні до них.

Для наявності медичного критерію неосудності досить встано­вити, що на час вчинення суспільне небезпечного діяння особа страждала хоча б на одне із зазначених захворювань. Інші можливі пси­хічні стани, які негативно вплива­ють на поведінку особи, наприклад фізіологічний афект, не виключають осуд­ності. У певних випадках вони можуть розглядатися лише як обставини, що пом'якшують від­повідальність (наприклад, стан сильного душевного хвилю­вання при умисному вбивстві - ст. 116 КК України).

Встановлення медичного критерію ще не дає підстав для виснов­ку про неосудність особи на час вчинення суспільне небезпечного діяння, передбаче­ного кримінальним законом. Наявність медично­го критерію є лише підставою для встановлення критерію юридич­ного, який остаточно визначає стан неосуд­ності.

3. Юридичний критерій неосудності виражається в нездатності особи під час вчинення суспільне небезпечного діяння ус­відомлювати свої дії (бездіяль­ність) або керувати ними саме внаслі­док наявності психічного захворювання, тобто критерію медичного.

У частині 2 ст. 19 КК України юридичний критерій неосудності вираже­ний двома ознаками: 1) інтелектуальною — особа не могла усвідомлю­вати свої дії (бездіяльність); 2) вольовою — особа не могла керува­ти ними. Під «своїми діями» (бездіяльністю) мають на увазі не будь-яку поведінку психічно хворого, а тільки ті його суспільне небез­печні дії (бездіяльність), що передбачені пев­ною статтею КК.

Інтелектуальна ознака критерію неосудності знаходить свій вияв, по-пе­рше, в тому, що особа не здатна усвідомлювати фактич­ну сторону, тобто не ро­зуміє справжнього змісту своєї поведінки (не розуміє, що скоює вбивство, під­палює будинок і т. ін.), а тому не може розуміти і його суспільну небезпечність. Так, душевнохвора мати під час купання своєї малолітньої дитини вводила їй в тіло зви­чайні швейні голки, думаючи, що таким чином вона вилікує її від тяж­кої недуги. Зрештою це призвело до смерті дитини, а в її тілі було знайдено по­над сорок голок.

По-друге, інтелектуальна ознака знаходить свій вияв ще і в тому, що особа не здатна усвідомлювати того, що її дія має суспільне не­безпечний хара­ктер. У ряді випадків це не виключає того, що особа при цьому розуміє факти­чну сторону своєї поведінки. Так, хворий, який страждає на олігофренію, під­палив у вечірній час сарай сусіда для того, щоб освітити вулицю, де розважа­лася молодь. Тут він ро­зумів фактичну сторону своїх дій, однак внаслідок пси­хічного захво­рювання не усвідомлював їх суспільної небезпечності.

Вольова ознака критерію неосудності свідчить про такий сту­пінь руйну­вання психічною хворобою вольової сфери людини, коли вона не може керу­вати своїми діями (бездіяльністю).

Відомо, що вольова сфера людини завжди органічно пов'язана зі сферою свідомості. Тому у всіх випадках, коли особа не усвідом­лює своїх дій (бездія­льності), вона не може і керувати ними.

Однак можливі й інші ситуації, коли особа усвідомлює фактич­ну сторону свого діяння, може усвідомлювати суспільну небезпеч­ність своїх дій та їх нас­лідків, проте не може керувати своєю пове­дінкою. Такий стан спостерігається в піроманів, клептоманів, нар­команів у стані абстиненції та ін. Ці хворі можуть цілком зберігати здатність усвідомлювати фактичну сторону діяння, що вчиня­ється, і навіть розуміти його суспільну небезпечність, однак вони втрача­ють здатність керувати своїми вчинками. Піроман, наприклад, під час підпалу жит­лового будинку розуміє фактичну сторону своєї поведін­ки, правильно оцінює суспільну небезпечність діяння і його наслід­ків, однак він не може керувати своїми діями. Також не може утри­мати себе і клептоман, коли трапляється на­года, від спокуси вчини­ти крадіжку чужого майна.

Зазначені особливості інтелектуальної і вольової ознак зумови­ли те, що в кримінальному законі (ч. 2 ст. 19 КК України) вони розділені між собою сполу­чником «або». У такий спосіб законодавець підкреслив не тільки їх відносну самостійність, але, головне, він закріпив їх рів­не значення при визначенні не­осудності особи.

Отже, юридичний критерій містить у собі ознаки, що визнача­ють тяж­кість захворювання, глибину враження пси­хіки, ступінь впливу психічного за­хворювання на здатність усвідом­лювати характер вчинюваного діяння, його наслідки і керувати свої­ми вчинками. Це свідчить про нерозривний зв'язок ме­дичного і юридичного критеріїв, що й обумовило необхідність у ч. 2 ст. 19 КК України за­кріпити змішану формулу неосудності.

У літературі зазначається', що юридичний критерій неосудності відіграє подвійну роль: 1) визначає справжній зміст неосудності, бо тільки він дозволяє визначити, чи усвідомлювала особа в момент вчинення суспільне небезпечного діяння свої дії (бездіяльність) і чи могла вона в цей момент керувати ними; 2) встановлює межі дії ме­дичних критеріїв і таким чином проводить межу між осудністю і неосудністю.

' Див.: Бажанов М.И. Вказ. праця. - С. 44.

Отже, особа може бути визнана неосудною тільки тоді, коли вста­новлена одна з ознак юридичного критерію на підставі хоча б однієї з ознак медичного критерію.

4. Відповідно до закону особа, яка визнана неосудною, не під­лягає криміна­льній відповідальності незалежно від тяжкості вчине­ного нею суспі­льне небезпечного діяння. До такої особи, на підставі ч. 2 ст. 19 КК України, можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру, передбачені ст. 94 КК України. Такі заходи не є кримінальним пока­ранням, однак, на від­міну від звичайного психіатричного лікування, є примусовими і спрямовані як на лікування хворого, так і на охо­рону суспільства і держави від можливого по­вторення ним нових суспільне небезпечних діянь.

5. Як уже було сказано, неосудність особи характеризує її пси­хічний стан на час вчинення суспільне не­безпечного діяння, передбаченого кримінальним законом.

Однак на практиці мають місце випадки, коли особа під час вчи­нення зло­чину була осудною, але після його вчинення до постановлення вироку за­хворіла на пси­хічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. Застосування покарання до такої особи, по-перше, суперечило б принципу гуманізму, а по-друге, не могло б забезпе­чити досягнення мети покарання.

Частина 3 ст. 19 КК України саме і передбачає таку ситуацію. У ній ска­зано, що не підлягає покаранню особа, яка вчинила злочин у стані осуд­ності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними.

Згідно з законом (ч. З ст. 19 КК України) до такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру, а після оду­жання вона (на відміну від особи, визнаної неосудною) може підлягати пока­ранню на загальних засадах (ч. 4 ст. 95 КК України)

Дата добавления: 2014-11-20