Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Рецидив злочинів




1. Поняття рецидиву злочинів. Слово «рецидив» латинського похо­дження й у перекладі означає «що відновлюється», «повторю­ється». Рециди­вом називають вчинення нового умисного злочину особою, яка мала суди­мість за умисний злочин (ст. 34 КК). Оскіль­ки рецидив — це повторність злочинів, пов'язана з засудженням за попередній злочин, йому, насамперед, властиві ознаки, характерні для повторності. Цс такі ознаки:

1) рецидив має місце там, де особою вчинено два або більше самостій­них і тільки умисних злочини;

2) при рецидиві кожен з вчинених злочинів утворює собою оди­ничний злочин (різні його види);

3) злочини, що створюють рецидив, обов'язково віддалені один від од­ного певним проміжком часу, іноді дуже тривалим (так званий рецидив, від­далений у часі).

Проте, рецидив має і свою, тільки йому властиву ознаку, що від­різняє його від фактичної повторності. Такою ознакою є судимість,

4) факт судимості створюється обвинувальним вироком суду, що всту­пив в законну силу із призначенням винному певного покаран­ня. Протягом строку покарання, а в ряді випадків і протягом певно­го проміжку часу після відбуття покарання, існує судимість як пев­ний правовий стан. Вчинення осо­бою нового умисного злочину протягом строку судимості, тобто протягом строку покарання або протягом певного строку після його відбуття і створює рецидив зло­чинів. Вчинення нового злочину протягом строку судимості має у теорії назву легального рецидиву. У КК закріплене саме поняття ле­гального рецидиву, тобто такого рецидиву, що відповідно до прямих вказівок закону утворюється наявністю судимості за раніше вчине­ний умисний злочин.

Якщо ж судимість за раніше вчинений злочин погашена або знята у вста­новленому законом порядку (ст. 89 і ст. 91 КК), рецидив зло­чинів ви­ключається.

Законодавець рецидив як кваліфікуючу ознаку окремих злочинів опи­сує: 1) вказівкою на попередню судимість (наприклад, ч. З ст. 296); 2) вказів­кою на повторність злочину (наприклад, ч. 2 ст. 185). Вже говорилося, що скрізь, де закон говорить про повторність, має місце і рецидив злочинів.

Іноді в літературі вживають поняття фактичного або криміноло­гічного рецидиву, під яким розуміють фактичну повторність, тобто повторність, не пов'язану із засудженням за раніше вчинений зло­чин. Вважається, що по­няття фактичного рецидиву зайве, тому що воно ототожнює рецидив з повто­рністю, тоді як рецидив більш не­безпечний вид множинності, ніж фактична повторність. Саме лега­льний рецидив вирізняється з усіх видів множинності своєю біль­шою суспільною небезпечністю.

2. Види рецидиву злочинів. У літературі існують різні класифікації реци­диву. Так, виділяють рецидив менш тяжких і тяжких злочинів, рецидив уми­сних і необережних злочинів, рецидив однорідних і різнорідних злочинів тощо. Найбільш прийнятною є класифікація рецидиву за характером злочи­нів, кількістю судимостей, ступенем суспільної небезпечності. Саме з ураху­ванням цих ознак далі розгля­немо види рецидиву.

Залежно від характеру злочинів, що входять у рецидив, він по­діляється на такі два види: 1) загальний рецидив і 2) спеціальний рецидив.

Загальний рецидив — це такий рецидив, у який входять різно­рідні зло­чини, тобто не тотожні за родовим або безпосереднім об'­єктом і ті, що мають різні форми вини. Це, наприклад, випадок, коли особа має судимість за запо­діяння умисного тілесного ушкодження і протягом строку судимості вчиняє шахрайство, або коли особа, ма­ючи судимість за крадіжку, вчиняє хуліганс­тво тощо. Загальний ре­цидив не впливає на кваліфікацію злочину, але роз­глядається за п. 1 ст. 67 як обставина, яка обтяжує покарання.

Спеціальним називається рецидив, у який входять тотожні або однорі­дні злочини, тобто однакові за складом або такі, що мають тотожні або поді­бні безпосередні об'єкти і вчинені при одній і тій же формі вини. Наприклад, особа, раніше засуджена за хуліганство, знову вчиняє хуліганство або» ма­ючи судимість за шахрайство, вчи­няє крадіжку або вимагання.

Спеціальний рецидив є більш небезпечним, ніж рецидив загаль­ний, у ньому найбільшою мірою виявляється антисоціальна спрямованість особи на вчинення нових злочинів. Саме спеціальний реци­див передбачений в окре­мих статтях Особливої частини як кваліфі­куюча ознака злочинів.

Залежно від кількості судимостей рецидив поділяється на два види: прос­тий і складний.

Простий рецидив є в тих випадках, коли особа має дві судимості. Напри­клад, маючи судимість за крадіжку, особа вчиняє вимагання, за яке теж засуджується, крадіжку і хуліганство і т.п.

Складний, або багаторазовий, рецидив — це рецидив злочинів, при якому особа має три і більше судимості. Наприклад, три судимості за краді­жку або судимості за хуліганство, вимагання і крадіжку тощо.

Простий і складний рецидив можуть утворювати загальний або спеціаль­ний рецидив або їх комбінації. Так, за наявності трьох су­димостей за крадіжку маємо спеціальний і одночасно складний ре­цидив, за наявності су­димостей за хуліганство, грабіж і крадіжку — сполучення в багаторазовому рецидиві рецидиву загального і спеці­ального.

За ступенем суспільної небезпечності виділяють пенітенціарний реци­див і рецидив тяжких і особливо тяжких злочинів.

Пенітенціарний рецидив має місце там, де особа, яка була засу­джена до позбавлення волі, знову вчиняє протягом строку судимості новий злочин, за який знову засуджується до позбавлення волі. Пе­нітенціарний рецидив відо­мий чинному законодавству. Великого значення надається пенітенціарному рецидиву при вирішенні питан­ня про умовно-дострокове звільнення. Так, якщо для умовно-дост­рокового звільнення потрібно відбуття не менше поло­вини строку покарання, призначеного вироком, то при пенітенціарному ре­цидиві — не менше двох третин цього строку. У пункті 2 ч. З ст. 81 КК пе­редбачено, що умовно-дострокове звільнення може бути застосова­не після відбуття не менше двох третин призначеного строку пока­рання до особи, що раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі. У таких ситуаціях особи, які вчинили злочин у віці до вісімнад­цяти років, можуть бути умовно достроково звільнені на підставі п. 2 ч. З ст. 107 після фактичного відбуття не менше половини стро­ку призначеного покарання, хоча за загальним правилом вони під­лягають звільненню після фактичного відбуття не менше однієї тре­тини цього строку. Відповідно до п. З ч. З ст. 81 особи, які були звільнені умовно-достроково і знову вчинили умисний злочин протягом невідбутої частини покарання під­лягають умовно-достроковому зві­льненню після фактичного відбуття не ме­нше трьох чвертей строку покарання. Неповнолітні в таких випадках повинні відбути не менше двох третин призначеного їм строку позбавлення волі (п. З ч. З ст. 107).

Рецидив тяжких і особливо тяжких злочинів — це рецидив, при якому особа, маючи судимість за один з таких злочинів, знову вчи­няє, незалежно від їх послідовності, новий такий же злочин. Такий рецидив впливає на ква­ліфікацію злочинів. Наприклад, особа, яка була раніше засуджена за розбій, і знову, до погашення судимості, засуджена за новий розбій або бандитизм, відповідає за ч. 2 ст. 187. Рецидив особливо тяжких злочинів при сукупності вироків дає мож­ливість призначити остаточне покарання в межах до 25 років позбав­лення волі.

3. Кваліфікація рецидиву злочинів. Рецидив злочину у випадках, передба­чених законом, впливає на кваліфікацію злочину. Це перш за все сто­сується спеціального рецидиву. У багатьох статтях Особливої частини КК попередня судимість прямо вказана як кваліфікуюча озна­ка. Тому, коли ця ознака встановлена в справі, вона повинна отрима­ти своє вираження у квалі­фікації злочину. Так, хуліганство, вчинене особою, яка вже має судимість за хуліганство, кваліфікується за ч. З ст. 296. Крім того, там де в законі вжива­ється термін повторність, він включає і рецидив. Так, одержання хабара осо­бою, яка раніше була засуджена за хабарництво, утворює спеціальний реци­див і кваліфіку­ється за ознакою повторності за ч. 2 ст. 368.

Рецидив, якщо він не передбачений у статті Особливої частини КК як кваліфікуюча ознака, відповідно до п. 1 ст. 67 визнається об­ставиною, яка обтяжує покарання.

Схема множинності злочинів

 

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-11-20; Просмотров: 574; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.01 сек.