Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Загальні засади призначення покарання




Загальні засади призначення покарання — це ті встановлені зако­ном критерії, якими повинен керуватися суд при призначенні покарання в кожній конкретній справі. Інакше кажучи, яка б кри­мінальна справа не роз­глядалася, яке б покарання не призначалося винному, суд зобов'язаний вихо­дити з цих загальних критеріїв.

Відповідно до ст. 65 загальні засади призначення покарання скла­да­ються з таких трьох критеріїв. Суд призначає покарання: 1) у ме­жах, встано­влених у санкції статті Особливої частини КК, що перед­бачає відповідаль­ність за вчинений злочин; 2) відповідно до положень Загальної частини КК; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обста­вини, що пом'якшують та обтяжу­ють покарання.

Розглянемо ці критерії.

1. Суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Ця вимога означає, що суд може призначити по­карання лише в межах санкції статті Особливої частини КК, за якою кваліфіковані дії винного. При відно­сно-визначеній санкції, де за­значені мінімум і максимум покарання, суд може призначити пока­рання лише в цих межах. При відносно-визначеній санкції, де зазна­чений лише максимум покарання, мінімумом є та нижча межа, що встановлена в Загальній частині (наприклад, для позбавлення волі — 1 рік; для виправних робіт — 6 місяців). Проте закон знає два ви­нятки з цього пра­вила, коли суду дається право вийти за межі санкції, яка встановлює пока­рання за вчинений злочин. Перший випадок передбачений у ст. 69, згідно з якою з огляду на обставини, що по­м'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчине­ного злочину, з урахуванням особи винного, суд може призначити більш м'яке покарання, ніж передбачено в статті Особливої час­тини КК. Другий випадок передбачений ст. 70, відповідно до якої суд може вийти за верхню межу санкції. Це може мати місце при призначенні пока­рання за сукупністю злочинів (ст. 70) або за сукупністю вироків (ст. 71). Про ці випадки йтиметься в § 6 і 7 даної глави.

2. Суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини КК. Це означає, що суд повинен керуватися тими принци­повими положен­нями, що передбачені в Загальній частині КК і на­лежать як до злочину й умов відповідальності за нього, так і до по­карання, його мети, видів, умов їх призначення тощо. Наприклад, призначаючи покарання за замах на злочин, суд повинен враховува­ти ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця (ч. 1 ст. 68). При призна­ченні по­карання співучасникам злочину суд зобов'язаний врахувати харак­тер та ступінь участі кожного з них у вчиненні злочину (ч. 2 ст. 68). Признача­ючи покарання, суд зобов'язаний виходити з тієї його мети, яка визначена в ст. 50, суворо керуватися системою і видами пока­рань, передбачених у ст. 51. Призначаючи покарання за сукупністю злочинів або вироків, суд визначає його на підставі й у порядку ста­тей 70 і 71 КК. Суд зобов'язаний враховувати й інші положення За­гальної частини КК, зокрема надані йому широкі можли­вості звіль­нення від кримінальної відповідальності і покарання на підставі статей 44 і 74.

3. Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчи­неного злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують або обтяжують по­карання.

Ступінь тяжкості вчиненого злочину насамперед визначається ст. 12, яка поділяє всі злочини на злочини невеликої тяжкості, серед­ньої тяжкості, тяжкі й особливо тяжкі. Тому, якщо йдеться про зло­чин невеликої тяжкості, суд може призначити більш м'яке покаран­ня, зазначене в альтернативній сан­кції, або, відповідно до ст. 74, вза­галі звільнити особу від покарання. Якщо ж вчинений злочин тяжкий або особливо тяжкий, суд призначає покарання у виді позбавлення волі і на тривалі строки. У деяких випадках за особливо тя­жкі злочини може бути призначене довічне позбавлення волі.

Ступінь тяжкості злочину визначається характером конкретно­го зло­чину. У зв'язку з цим суд повинен ураховувати цінність тих суспільних від­носин, на які посягає винний, тобто цінність об'єкта злочину. Так, якщо вин­ний заподіяв тяжкі тілесні ушкодження не одному, а двом особам, то в межах санкції ч. 1 ст. 121 (від п'яти до восьми років позбавлення волі) йому може бути призначене покаран­ня, наближене до максимуму або навіть рівне мак­симуму санкції. Ступінь тяжкості злочину визначається і характером наслід­ків: що більш тяжкі наслідки, які заподіяні злочином, що більший розмір шкоди, то більш суворе покарання буде призначене винному. Так, особи, що заподіяли значну шкоду потерпілому, наприклад на суму 2000 грн., за шах­райські дії будуть покарані за ч. 2 ст. 190, за інших рівних умов, суворіше ніж на суму в 500 грн.

При урахуванні ступеня тяжкості злочину великого значення на­буває спосіб вчинення злочину, мотиви вчиненого та інші конкретні обставини справи.

Суд враховує особу винного, бо обставини, що її характеризують, ма­ють дуже важливе значення при призначенні покарання. Соціаль­ний статус особи, ступінь її небезпечності для суспільства, що зна­ходить свій вияв у вчиненні злочину (спосіб життя, родинний стан, стан здоров'я, наявність пси­хічних аномалій, які не утворюють не­осудності. поведінка особи до і після вчинення злочину, наявність попередніх судимостей, ставлення до праці, мо­ральний вигляд, здійс­нення поганих або, навпаки, шляхетних вчинків, став­лення до лю­дей, авторитет у колективі, де винний працював, та інші обста­вини), завжди враховуються при призначенні покарання, впливають на ви­бір його міри.

Важливе значення при призначенні покарання мають обставини, які по­м'якшують та обтяжують покарання.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-11-20; Просмотров: 486; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.012 сек.