Загальні положення. Неповнолітніми вважаються особи, які не досягли 18-річного віку

ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ПОКАРАННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ

Розділ XXII

Неповнолітніми вважаються особи, які не досягли 18-річного віку. Се­ред неповнолітніх у КК виділяється ще ряд категорій осіб, зокрема: малолі­тні, тобто ті, які не досягли 14-річного віку; новонароджені діти, тобто діти, яким не виповнилося 28 днів з дня народження;

просто діти; свої діти; неповнолітні, які не досягли ві­ку, з якого чинним законодавством дозволяється пра­цевлаштування; особи, які не досягли 16-рі­чного віку;

неповнолітні або непрацездатні діти, що перебувають на утриманні бать­ків.

Коли мова йде про кримінальну відповідальність і покарання неповноліт­ніх, то має значення виділення серед них тих, які досягли віку, з якого може настава­ти кримінальна відповідальність. У такому сенсі непо­вно­літніми слід вважати осіб, які досягли 16-річного, в ряді випадків 14-річного віку, але яким ще не випов­нилося 18 років.

Враховуючи біологічні, психологічні та соціальні особливості неповнолі­тніх, закон передбачає норми, спрямовані на забезпечення їх поси­леного захисту від злочинних посягань. Позиція українського законодав­ства базується на міжнародно-правових актах, зокрема, Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною асам­блеєю ООН 20 листопада 1959 р., у Преамбулі якої за­значається, що неповнолітні у зв'язку з їх фізичною і розумовою незрі­лістю потребують спеціальної охорони й захисту, включаючи належний пра­вовий захист.

Норми, які спрямовані на забезпечення охорони но­рмального фізич­ного й психічного розвитку неповно­літніх, поміщені в ряді статей Загальної частини КК. До них відносяться ті, які: регламентують вік, з якого може на­ставати кримінальна відповідальність (ст. 22 КК); передбачають як пом'як­шуючу покарання обста­вину вчинення злочину неповнолітнім (п. З ч. Т ст. 66 КК), а обтяжуючі покарання - вчинення злочину щодо малолітнього (п. 6 ч. 1 ст. 67 КК) або з використанням малолітнього (п. 9 ч. 1 ст. 67 КК). В Особли­вій частині КК є принаймні 45 норм, якими передбачене посилен­ня відпові­дальності за злочини щодо неповнолітніх та якими спеціально встановлю­ється караність посягань щодо них.

Разом із посиленням кримінально-правового захис­ту неповнолітніх, за­кон встановлює певні особливості притягнення неповнолітніх до відповіда­льності та зві­льнення від відповідальності, призначення покарання, звіль­нення від покарання та його відбування. Такі но­рми об'єднані у розділі XV Загальної частини КК "Особливості кримінальної відповідальності та пока­рання неповнолітніх".

Необхідність спеціальних норм про відповідаль­ність неповнолітніх за діяння, передбачені криміналь­ним законом, обумовлена принципами справе­дливості й гуманізму, економії кримінальної репресії. Особли­вості психології неповнолітніх, зокрема, їх схильність до сприйняття стороннього впливу, з одного боку, спонукають максимально обмежувати їх спілкування з предста­вниками злочинного світу, які зусиллями дер­жави концентруються в устано­вах по відбуванню по­карання, а, з другого боку, дозволяє обмежитися щодо таких осіб порівняно більш м'якими заходами, достат­німи для забезпечення виправлення тих, хто порушив закон. Суспільство не вправі пред'являти до неповно­літніх такі ж суворі вимоги, які воно ставить до своїх дорослих чле­нів. Тому часто щодо неповнолітніх до­статніми є заходи виховно-педагогіч­ного, а не караль­ного характеру.

Підстави та принципи кримінальної відповідально­сті неповнолітніх такі ж, які діють щодо дорослих осіб. У розділі XV Загальної частини КК зо­середжені лише норми, які стосуються особливостей криміналь­ної відповіда­льності й покарання неповнолітніх:

- встановлюють більш широкі, ніж щодо дорослих, умови звільнення від кримінальної відповідальності, зокрема, із застосуванням примусових за­ходів вихов­ного характеру;

- містять певні обмеження щодо суворості застосо­вуваних заходів кримі­нально-правового характеру, на­самперед, видів і розмірів покарань;

- передбачають м'якші вимоги (умови) для звіль­нення від криміналь­ного покарання;

- регламентують більш м'які вимоги щодо пога­шення й зняття судимо­сті.

Якщо ж ті чи інші питання не регламентовані стат­тями розділу XV Зага­льної частини КК, то при розгля­ді справ неповнолітніх слід керуватися положеннями, викладеними в інших розділах КК.

Дата добавления: 2014-11-20