Суть та класифікація операцій банків з цінними паперами

Відповідно до законодавства України, вітчизняні банки можуть здійснювати весь спектр операцій із цінними паперами:

- випускати власні цінні папери;

- формувати власний портфель цінних паперів (здійснювати вклади в цінні папери та торгувати ними за власний рахунок);

- здійснювати посередницькі операції з цінними паперами (у процесі емісії та їхнього обігу;

- проводити довірчі операції з цінними паперами;

- здійснювати інфраструктурні операції (депозитарний облік, професійні консультації.

Найбільш розроблена і контрольована операція комерційних банків - це емісія власних цінних паперів. Інвестиційна і посередницька діяльність менш регламентована.

Банки регулюють інвестиційну діяльність внутрішніми документами, що затверджуються спостережною радою. Розроблений банком документ про основні напрямки інвестиційної політики повинен охоплювати такі розділи і положення:

1. Основні цілі інвестиційної політики (орієнтація на активні або пасивні інвестиції);

2. Визначення лімітів інвестиційних операцій в активі балансу;

3. Відповідальність керівників і виконавців за якість інвести­ційних операцій,

4. Зразковий склад і структура інвестицій;

5. Прийнятний рівень якості і терміни погашення цінних паперів;

6. Основні вимоги до диверсифікації структури портфеля інвестицій;

7. Механізм коригування складу портфеля;

8. Механізм страхування;

9. Розрахунок потенційних прибутків і збитків;

10. Розробка комп'ютерного забезпечення.

Банківські інвестиції поділяють на прямі та портфельні. Під прямим розуміють безпосереднє вкладення у статутний фонд підприємств через купівлю паїв. Портфельні - це придбання цінних паперів: як пайових (акцій), так і боргових (облігацій).

У портфелі цінних паперів банків перебувають боргові цінні папери, акції, державні цінні папери та цінні папери, які емітує НБУ.

Прибутковість інвестиційної діяльності банків прямо пов'язана з економічними чинниками й організаційними умовами, серед яких визначальну роль відіграють законодавче забезпечення та державне регулювання, стабільність економіки, розвиток ринку цінних паперів.

Дохід від інвестиційного портфеля складається з таких компонентів:

1. надходження у формі процентних платежів;

2. Дохід віл підвищення вартості цінних паперів;

3. Розмір спреду.

Інвестиційна діяльність пов'язана з ризиками, зокрема, такими:

1 Кредитний ризик;

2 Ризик зміни курсу;

3 Ризик не збалансованої ліквідності:

4. Ризик дострокового погашення;

5 Діловий ризик.

Кредитний ризик полягає в тому, що основний борг і відсотки за цінним папером не буде погашено в належний час. Оцінюють кредитний ризик цінних паперів спеціалізовані агентства через присвоєння рейтингу, що дає змогу визначити вірогідність своєчасного погашення зобов'язань. Банки, як правило, купують цінні папери інвестиційного рівня.

Ризик зміни курсу цінних паперів пов'язаний зі короткою залежністю між нормою відсотка і курсом цінних паперів, що є оберненими величинами, тому при зміні економічної кон'юнктури часто виникає потреба в мобілізації ліквідності, й доводиться продавати цінні папери зі збитком. Окрім того, зниження вартості цінних паперів у портфелі призводить до зниження вартості портфеля, та відповідно, втрати активів. Якщо ми говоримо про зниження курсу власних паперів (акцій), то результатом цього є ризик незбалансованої ліквідності.

Ризик незбалансованої ліквідності пов'язаний з неможливістю швидкої конверсії деяких видів цінних паперів у готівку без втрат.

Ризик дострокового погашення виникає через право емітентів на дострокове погашення цих інструментів. Погашення можливе, якщо минув мінімально допустимий термін і ринкова ціна цінного паперу не нижча від початкової. У цьому випадку банк стикається з ризиком втрат доходу і необхідністю реінвестувати повернені ресурси.

Діловий ризик - це ризик того, що в ринковій економіці можуть виникнути кризові явища, які швидко відобразяться на інвестиційному кредитному портфелі банку, де зі зростанням фінансових проблем позичальників збільшується обсяг неповернених позик.

Дата добавления: 2014-11-08