Готовність до ризику

Розробка і побудова шкали індивідуальної екстремальності та коефіцієнта індивідуальної успішності виконання персоналом МНС України задач в умовах надзвичайної ситуації

При класифікації негативних психічних станів, що можуть виникнути у персоналу МНС України в екстремальних умовах службової діяльності, ми виходили з того, що:

· сила реакції індивіда на загрозу залежить від схильності індивіда до почуття тривожності, від його оцінки небезпеки ситуації, від ступеня сприйняття і подолання ефектів попереднього впливу;

· екстремальність умов службової діяльності складається з комплексу найбільш стресових чинників, що за своїми умовами, тривалістю й інтенсивністю створюють безупинний континуум, де на одному полюсі знаходяться досить напружені ситуації для діяльності МНС України, а на іншому – надзвичайні, аж до пов'язаних із загрозою для життя та здоров’я особового складу.

Визначення такого континуума, незважаючи на його відносну умовність, дозволить практичному психологу МНС України розробляти для кожного конкретного працівника шкалу індивідуальної екстремальності.

Завдяки даній шкалі стане можливим, з одного боку, більш точно прогнозувати розмір і структуру психодезадаптивних розладів серед працівників різних видів діяльності в межах МНС України, а з іншого, – планувати зміст та обсяг психопрофілактичних і реабілітаційних заходів, необхідних у різноманітних ситуаціях службової діяльності (додаток 7.9).

Для зберігання і розвитку регуляторних властивостей організму працівника, його фізичного, психічного і соціального добробуту пропонується враховувати коефіцієнт індивідуальної успішності виконання задач у ризиконебезпечних ситуаціях службової діяльності за наступною формулою (див. формулу 7.1):

Ку ═ Гр ∙ Фс ∙ Сп,

де Ку – коефіцієнт успіху;

Гр – готовність до ризику;

Фс – функціональний стан працівника МНС України на даний момент;

Сп – стратегія індивідуальних поведінкових моделей вирішення ситуації.

Розглянемо кожну складову коефіцієнта індивідуальної успішності окремо.

Проблема професійного ризику заслуговує глибокого вивчення в межах наукових досліджень діяльності людини в особливих умовах.

На нашу думку, професійний ризик являє собою елемент творчості та один з основних способів адаптації працівника до ситуації, що потребує негайної, ефективної реакції у вигляді раціональної службової дії, реалізації заготовленого або імпровізованого прийому або методу.

Класифікація основних видів професійного ризику персоналу МНС України може мати наступний вигляд.

1. За ступенем локалізації професійної діяльності виділяють:

· локальний ризик, що поширюється на окрему дію;

· стратегічний ризик, що поширюється на тривалий період професійної діяльності, на значну суму дій.

2. За суб'єктом, що ризикує, виділяють:

· ризик виконавців;

· ризик усіх учасників службових заходів.

3. За змістом ризику виділяють:

· організаційний ризик як дію або бездіяльність при організації службових дій;

· кримінально-правовий ризик, що допускається в окремих випадках працівником при проведенні аварійно-рятувальних робіт.

4. За обгрунтованістю мотивації ризикованих дій виділяють:

· мотивований ризик;

· немотивований ризик;

· змішаний мотивовано-немотивований ризик.

Мотивований ризик характеризується:

а) зваженістю аргументів (за і проти ризикованого рішення), тобто що можна втратити і що можна виграти;

б) прогнозуванням процесу і результатів можливих наслідків; багатоваріантністю можливих наслідків (або-або) за наявності певних чинників, що посилюють або послаблюють виникнення визначених наслідків, які провокуються;

в) метою, що утворює систему, постійно стимулює працівника, “мобілізує” його потенційні можливості в єдиний раціональний механізм;

г) впевненістю в нейтралізації негативних наслідків.

Ознаки немотивованого ризику характеризуються повною протилежністю ознакам мотивованого ризику. Більше того, у немотивованому ризику відбивається композиція негативних якостей персоналу МНС виділяють, для якого необдуманість учинків, “ризик заради ризику” важливіше негативних наслідків його діяльності.

5. За наявністю або відсутністю ситуативного чинника, що тисне на суб'єкта при виборі ризикованої форми поведінки, виділяють:

· ситуативний ризик (ситуація змушує працівника йти на ризик);

· надситуативний ризик.

6. За наявністю або відсутністю плановості ризикованої дії виділяють:

· плановий ризик;

· неплановий ризик.

Ризик дії складається з активної поведінки, що припускає активний результат (виграш–програш). Причому результат для професіонала може бути позитивним або негативним, що свідчить про те, що і дія, й її результат складаються зі спільних зусиль партнерів. Це постійно утворює змішані (мотивовано-немотивовані) форми ризику.

Суб'єктивним боком професійного ризику є ставлення персоналу МНС України, який ризикує, до прийнятого рішення і його альтернативних наслідків.

Ризикована дія – бездіяльність може відбуватися з прямим наміром, коли працівник усвідомлював можливість альтернативних наслідків (успіх – неуспіх), бажав їх і усе зробив для настання результату.

Таким чином, ризик – це завжди різноманітна за ступенем і змістом невизначеність. Ця невизначеність знаходиться в динаміці: вона може посилюватися і послаблятися, а разом із нею посилюватися або послаблятися може і стан ситуації і, відповідно, реакції взаємодіючих осіб.

Ризик характеризується альтернативністю ймовірних наслідків, переваги і недоліки яких професіоналом постійно “зважуються”, співвідносяться з динамікою розвитку службової ситуації.

Тут виникає проблема зміни оцінки наслідків ризикованих дій. Це, у свою чергу, викликає у працівника необхідність постійно контролювати динаміку розвитку ситуації і стан позиції учасника конкретної службової дії, щоб не втратити позитивні результати підготовленої програми. Одночасно викликається потреба в розробці експрес-методів дослідження ситуацій, що містять елементи ризику.

У першу чергу це стосується вивчення таких елементів, як фактори ризику, тобто умови, що сприяють і перешкоджають позитивній реалізації рішень персоналом МНС України у ризикованих ситуаціях.

Зовнішнє середовище, безсумнівно, буде впливати на вибір альтернативи тактичного рішення з елементами ризику. Фактори середовища можуть впливати в силу того, що:

· по-перше, це елементи службової ситуації, у процесі розвитку якої приймається тактичне рішення;

· по-друге, це елементи службової ситуації, у якій має бути реалізація ухваленого тактичного рішення;

· по-третє, це елементи особистісних особливостей працівника.

Певний вплив на характер рішень з елементами ризику має самооцінка професіоналом своїх особистісних якостей. Працівники МНС України, для яких властива внутрішня стратегія поведінки, вважають, що їх досягнення насамперед залежать від особистісних якостей, таких, як компетентність, цілеспрямованість або рівень знань. Для них їхні успіхи і невдачі визначають не випадковості або зовнішні умови, а власні раціональні дії. Працівники з внутрішньою стратегією характеризуються почуттям відповідальності за свої рішення.

Навпаки, особи із зовнішньою стратегією поведінки переконані, що їх успіх або невдача насамперед залежать від зовнішніх сил, на які вони не можуть впливати. Відповідно до такого роду переконань, долю індивіда визначає сама структура екстремальної ситуації. І тому є люди, які вважають себе горезвісними “гвинтиками”, від яких нічого не залежить.

Якщо персонал МНС України не готовий до ризику і його оцінки, не здатний виявити й оптимально розв'язати службову ситуацію з елементами ризику, то можна переконливо стверджувати, що такі працівники є найбільш схильними до професійного стресу та посттравматичних стресових порушень.

Таким чином, успішність діяльності конкретного працівника істотно залежить від його особистісних якостей і, у першу чергу, від його готовності до ризику. Зазвичай, людина, що прагне ризикувати в одній ситуації, буде прагнути ризикувати і в інших ситуаціях.

Фактично, людей можна розділити на два типи: “ризикові” й “обережні”. “Ризикові” здатні впливати на інших, прагнуть до лідерства у групах, мають високий рівень домагань. “Обережні” віддають перевагу підпорядковуванню, є більш консервативними і нерішучими. Іншими словами, у кожного працівника формуються стійкі особистісні риси ризикованості-обережності.

Прагнення до ризику пов'язано зі спрямованістю особистості на досягнення мети або запобігання невдачі. Ця спрямованість виявляється в екстремальних ситуаціях і є передумовою до нещасних випадків і травматизму.

Готовність до ризику виявляється в поведінці, діях і судженнях людини. Вибір варіанта поведінки в умовах небезпеки буде визначатися конкретним працівником наступними оцінними судженнями:

Ø оцінкою виграшу, що можна досягти при даному виборі;

Ø оцінкою шансів на успіх або поразку;

Ø оцінкою запобігання невдачі при зробленому виборі;

Ø оцінкою ступеня небезпеки (фізичного або іншого порядку, наприклад, втрати авторитету і поваги навколишніх людей)

Ø оцінкою ступеня необхідності здійснення даного вибору.

Кожне з перерахованих оцінних суджень спирається на аналіз ситуації і свої особливі можливості. Так, шанси на успіх або запобігання невдачі можуть розцінюватися працівником у зв'язку з його можливостями контролювати розвиток ситуації, корегувати свою поведінку, запобігати негативним наслідкам зробленого вибору і т.д.

Проте поведінка працівника в екстремальній ситуації залежить не тільки від об'єктивних умов, але і від того, наскільки адекватно ці умови відбиваються в його свідомості.

Все вищевикладене дозволяє стверджувати, що про готовність конкретного працівника МНС України до ризику можна судити на основі трьох основних індивідуальних показників:

· схильності даного працівника до ризику;

· прагнення даного працівника до ризику;

· прагнення даного працівника до самозахисту.

Для оцінки кожного з виділених показників пропонується використовувати наступний психодіагностичний інструментарій:

· опитувальник Г. Шуберта, що дозволяє визначити виразність схильності до ризику;

· опитувальник Т. Елерса, що дозволяє визначити виразність прагнення до ризику і рівень мотивації досягнення мети й успіху;

· опитувальник Т. Елерса, що дозволяє визначити виразність прагнення до самозахисту і рівень мотивації запобігання невдачі.

Існуючи на сьогодні дослідження серед персоналу МНС України з використанням запропонованих психодіагностичних методик виявили цілу низку принципових висновків, які обов’язково треба враховувати практичним психологам при організації психологічного супроводу службової діяльності:

· серед персоналу зі стажем роботи в МНС України більше 5 років готовність до ризику значно нижча, ніж у молодих фахівців;

· у жінок готовність до ризику реалізується за більш визначених очікувань, ніж у чоловіків;

· готовність до ризику відображає певною мірою характер та вид діяльності в межах МНС України. У працівників пожежно-рятувальних та аварійно-рятувальних підрозділів вона виявляється значно більшою, ніж, наприклад, у представників служби екстреного виклику “112”;

· в умовах дії у складі групи (команди) готовність до ризику виявляється більш сильно, ніж при виконанні службових задач поодинці;

· кожний з працівників, хто щотижня працює 30 годин понад встановлену норму, зазнає професійного стресу;

· працівники з вищою освітою, які закінчили відомчий вищий навчальний заклад освіти, більш активні, стійкі до стресу, самокритичні, ніж працівники із вищою освітою, які закінчили невідомчий вищий навчальний заклад освіти, середньою або середньо-спеціальною освітою;

· найбільш пристосованими до дій в екстремальних умовах є керівники органів та підрозділів МНС України зі стажем роботи від 5 до 10 років та виконавці – працівники зі стажем до 5 років;

· найбільш сприятливим до виконання службових завдань в умовах надзвичайної ситуації є вік працівників від 31 до 40 років;

· персонал МНС України, в якого спостерігається острах перед нещасним випадком, найчастіше попадають у подібні ситуації, ніж ті, хто були орієнтовані на успішне виконання службового завдання;

· працівники, орієнтовані на досягнення мети, віддають перевагу середньому рівню ризику. Ті, хто бояться невдачі, віддають перевагу малому, або, навпаки, надмірно великому ризику, де невдача не загрожує особистому престижу;

· працівникам, які мотивовані на досягнення мети та мають великі надії на успіх, властиве запобігання значному ризику.

Дата добавления: 2014-11-20