Бюджет часу населення і дозвілля

ТЕМА 6. СТАТИСТИКА СПОСОБУ ТА ЯКОСТІ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ

У даній темі розглядаються такі питання:

6.1 Бюджет часу населення і дозвілля;

6.2. Суспільне життя та вивчення громадської думки;

6.3. Статистика громадського порядку і безпеки.

Особливою характеристикою способу життя населення є бюджет часу і його розподіл. Раціональна структура використання часу населенням — запорука високої якості життя кожної окремої людини й суспільства в цілому.

Розподіл добового фонду часу всього населення або окремих соціально-демографічних груп за напрямками його використання являє собою бюджет часу населення. Статистичний аналіз бюджетів часу проводиться з метою обліку витрат часу населення на здійснення різних видів діяльності, пов’язаних з виконанням своїх трудових обов’язків, задоволенням фізіологічних, побутових і культурних потреб та потреб у відпочинку. В свою чергу, це дозволяє визначити час, використання якого суспільству необхідно відповідним чином забезпечувати й організовувати.

Завданнями статистики бюджету часу населення та дозвілля є:

· аналіз обсягу, структури бюджетів часу різних типів соціальних суб’єктів (особистих і групових, регіональних і загальнодержавних) для оцінки закономірностей розвитку суспільства;

· визначення оптимального співвідношення між окремими складовими бюджетів часу населення для виявлення його раціональної структури;

· вивчення зв’язку бюджету часу населення з бюджетами його доходів і витрат;

· оцінка впливу характеру трудової діяльності й розвитку соціаль­ної інфраструктури на способи організації дозвілля населення.

Джерела інформації про бюджет часу населення та дозвілля становлять вибіркові обстеження, які періодично проводяться органами статистики і соціологічними групами. Дані таких обстежень мають важливе значення для вивчення способу життя, впливу підвищення рівня життя на структуру бюджету часу населення.

Відповідно до законодавства про працю і вільний час при дослідженні добового фонду часу застосовується наступна класифікація:

1) робочий час і час, пов’язаний з роботою;

2) позаробочий час.

Робочий час і час, пов’язаний з роботою, характеризується діяльністю людини щодо здійснення трудового обов’язку. Він включає робочий час за основним видом діяльності, час на здійснення позанормованої та додаткової роботи, а також час пересування до місця роботи і назад (з урахуванням тривалості пересування й очікування транспорту).

Позаробочий час характеризується витратами часу на: ведення домашнього господарства (приготування їжі, прибирання квартири, ремонт побутових приладів та ін.), роботу в особистому підсобному господарстві (у садку, на дачі, на іншій земельній ділянці), догляд за собою (дотримання особистої гігієни, користування лікувальними закладами, перукарнею тощо), виховання дітей (перевірка і допомога у підготовці уроків, читання, прогулянки та ін.), задоволення фізіологічних потреб (приймання їжі, сон), інші витрати часу. Специфічною складовою позаробочого часу є вільний час.

Вільний час являє собою найважливішу частину бюджету часу населення. Соціальна категорія «вільний час» має безпосереднє відношення до розвитку особистості й суспільства в цілому, оскільки становить основу культурного, інтелектуального, фізичного розвитку і відпочинку населення. Дослідження обсягу та структури вільного часу необхідне для комплексної оцінки способу життя населення.

Класифікація витрат вільного часу включає наступні основні підгрупи:

· витрати часу на інтелектуальний розвиток (самостійне навчання, відвідування курсів підвищення кваліфікації, лекцій, музеїв);

· витрати часу на соціальну діяльність (виконання суспільних обов’язків, участь у конференціях, мітингах, зібраннях);

· витрати часу на фізичний розвиток (заняття фізкультурою, спортом, прогулянки, туризм);

· витрати часу на дозвілля.

Дозвілля — це специфічна форма витрат вільного часу. Залежно від його основного характеру воно може бути активним, масовим або у вигляді розваги.

Активним є дозвілля, в якому людина займається творчою діяльністю і діяльністю, спрямованою на фізичний розвиток (заняття фізкультурою, спортом; прогулянки; туризм).

До масового дозвілля можна віднести перегляд телепередач, прослуховування радіо, читання газет, журналів, художньої літератури; відвідування закладів культури (театрів, кіно, концертів, інших видовищних заходів).

Розваги поєднують у собі зустрічі; візити; відвідування кафе, нічних клубів, дискотек тощо.

Окремим видом дозвілля є бездіяльний відпочинок.

Витрати вільного часу на відпочинок як елемент позаробочого часу можна охарактеризувати за тривалістю. Розрізняють щоденний відпочинок, щонедільний, відпочинок у святкові дні, відпочинок у черговій відпустці.

Статистичне вивчення вільного часу проводиться за системою показників, об’єднаних у такі групи:

1) показники обсягу та структури використання вільного часу (в тому числі з урахуванням соціально-демографічних характеристик населення);

2) показники, що визначають закономірності використання вільного часу;

3) показники, які характеризують засоби проведення дозвілля;

4) показники обсягу й структури витрат на проведення дозвілля.

Дослідження розподілу вільного часу в соціальній статистиці проводиться з урахуванням статево-вікового складу населення, для окремих соціальних груп і за типами місцевості. При цьому застосовується низка показників, які дозволяють одержати узагальнюючу оцінку розбіжностей у структурі різних груп населення.

Крім загальновідомих лінійного і квадратичного коефіцієнтів структурних зрушень, для оцінки розбіжностей щодо структури використання вільного часу населенням у статистичній практиці широкого застосування набув індекс А. Салаі, який визначається за формулою:

,

де d_im, d_jm — витрати вільного часу на m -й вид діяльності відповідно i -ю та j -ю групами населення;

n — число видів діяльності.

Наведений індекс набуває значень від 0 до 1. Якщо I_d дорівнює нулю, це означає, що порівнювальні структури цілком ідентичні. Якщо I_d дорівнює одиниці, то максимально можливі розбіжності у структурах порівнюваних сукупностей.

Крім статево-вікового складу, істотний вплив на розподіл вільного часу населення чинить сезонний фактор, який обмежує можливості людини, зокрема в галузі дозвілля. Тому доцільним є вивчення структури вільного часу окремо для літнього і зимового періодів для чоловіків та жінок з урахуванням їх соціальної приналежності.

У статистичній практиці, крім показників оцінювання розбіжностей в окремих структурах витрат вільного часу за допомогою методу групувань, розраховуються такі показники використання вільного часу:

¨ середнє значення витрат часу на певний вид діяльності в розрахунку на одну особу;

¨ частота витрат часу на певний вид діяльності.

Слід зазначити, що наведені показники є характеристиками лише тих осіб, чиї бюджети вільного часу були обстежені, проте результати розрахунків можуть бути поширені на все населення за умови дотримання методів побудови вибіркової сукупності.

Показник середнього значення витрат часу на певний вид діяльності в розрахунку на одного обстежуваного визначається як відношення суми витрат часу на певний вид діяльності всіма обстеженими до загальної кількості обстежених бюджетів вільного часу N_T:

.

Показник частоти витрат часу на певний вид діяльності характеризує кількість або повторюваність випадків витрат часу на певний вид діяльності серед усіх обстежених осіб. Він може бути розрахований як частка у бюджеті вільного часу, у складі якого є витрати на даний вид діяльності серед усіх обстежених бюджетів вільного часу.

Про особливості розподілу вільного часу можна судити також на підставі розрахунку загальновідомих характеристик ряду розподілу, таких як мода, медіана, середнє квадратичне відхилення, коефіцієнт варіації. До показників, які визначають закономірності використання вільного часу, можна віднести багато факторів, зумовлених не лише соціально-демографіч­ними характеристиками населення, а й природно-кліматични­ми умовами життя, фізіологічними особливостями окремих лю­дей, рівнем матеріального забезпечення населення тощо. Розподіл напрямів витрат вільного часу пов’язаний також зі струк­турою добового фонду часу і часткою витрат у ньому на домашню роботу (виконання якої забирає більшу частину позаробочого часу людини).

Оцінка ступеня впливу окремих факторів на розподіл вільного часу населення проводиться за допомогою методів кореляційного аналізу.

Оцінку зв’язку між атрибутивними ознаками доцільно проводити на підставі аналізу таблиць взаємного сполучення. Висновку щодо істотності впливу того чи іншого фактора на витрати вільного часу за окремими напрямками можна дійти, використовуючи непараметричний критерій c² — квадрат.

Статистичне вивчення вільного часу на підставі показників, які характеризують засоби проведення дозвілля, передбачає оцінку показників стану і діяльності установ та організацій, що надають населенню послуги в сфері інформації, культури, мистецтва, спорту, відпочинку. Це — і кількість місць у закладах культури, і тираж друкованої продукції, і кількість телевізійних каналів, і таке інше, що забезпечує населенню максимально корисне використання вільного часу.

Основними кількісними показниками, за допомогою яких визначаються витрати на проведення дозвілля, є обсяги і частка внутрішнього валового продукту, який припадає на витрати у галузі дозвілля, та розміри й частка приватних витрат на товари та послуги щодо організації відпочинку і розваг для населення.

Вивчаючи бюджет часу населення, слід пам’ятати, що інформація про специфіку використання вільного часу різними соціальними групами населення є необхідною для розвитку системи освіти, охорони здоров’я, рівня соціального обслуговування та інших складових, що формують якість життя суспільства.

Дата добавления: 2014-11-08