Суспільне життя та вивчення громадської думки

Інформація про діяльність органів влади, політичних і громадських організацій, характеристики виборчої системи, про соціальну й політичну боротьбу в суспільстві є об’єктом дослідження статистики політичного та суспільного життя.

Статистика політичного і суспільного життя вивчає закономірності розвитку суспільства і держави шляхом аналізу тенденцій та взаємозв’язків політичних, соціальних і економічних процесів, що відбуваються в суспільстві, взаємовідносини між соціальними групами населення, політичну і правову культуру населення, суспільну свідомість тощо. Все це є необхідним для побудови ефективної економічної та соціальної політики в країні.

Джерелами інформації про політичне і громадське життя суспільства служать дані офіційної статистики про результати діяльності статистичних відділів виборчих комісій, соціологічних служб, партійних та громадських організацій.

Зі здобуттям незалежності України ситуація щодо збору статистичних даних про суспільно-політичне життя населення дещо змінилася. Прагнення держави до побудови демократичного суспільства створило сприятливі умови для розвитку інформаційної бази статистики суспільно-політичного життя, яка нині представлена групами показників за такими розділами:

1) статистика виборчої системи і виборних органів влади;

2) статистика державного управління й місцевого самоврядування;

3) статистика політичних і масових громадських організацій;

4) статистика здійснення політичних прав та свобод громадян.

Статистика виборчої системи і виборних органів влади включає показники:

· складу висунутих, зареєстрованих виборчими комісіями кандидатів і обраних депутатів, у тому числі за їх соціально-демографічними характеристиками (вік, стать, рівень освіти, партійна приналежність тощо);

· чисельності й частки виборців, які взяли участь у голосуванні в розрізі відповідей (кількість і частка голосів, поданих за і проти певного кандидата або проти всіх кандидатів) з урахуванням кількості бюлетенів, визнаних недійсними;

· кількості виборчих округів, де з різних причин спостерігалася недостатня активність виборців, відсутність кандидата, який набрав кількість голосів, необхідну для того, щоб вважатися обраним.

Відповідно до Закону «Про вибори народних депутатів України» в Україні впроваджено змішану систему виборів, згідно з якою з 450 народних депутатів 225 обираються за мажоритарними округами, решта — за партійними списками тих партій, що подолали 6 %-й бар’єр.

Інформацію про ставлення населення до кандидатів у депутати під час виборчої кампанії дістають вибірковим опитуванням, за результатами якого визначають рейтинг кожного кандидата. Особливу цікавість тут викликають політичні орієнтації молоді, які є диференційованими. Згідно з дослідженнями, проведеними фахівцями Інституту соціології НАН України, порівняльний аналіз політичних переконань молоді доцільно проводити за трьома віковими групами:

— до 22 років, коли людина перебуває у віці підготовки до самостійного соціального життя і соціальної адаптації за умов первинної сім’ї та навчальної діяльності;

— 22—25 років, коли людина перебуває у віці початку трудової кар’єри і найсприятливішому для створення власної сім’ї;

— 26—29 років — віку переходу до ранньої зрілості й активної соціальної самореалізації.

Опитування населення свідчать, що молодь України зорієнтована переважно на демократичні політичні перетворення.

Статистика державного управління і місцевого самоврядування характеризується показниками складу й діяльності органів влади (законодавчої, виконавчої, судової) в центрі і на місцях, а саме: кількість органів влади різного виду та їх кадровий склад за соціально-демографічними характеристиками, витрати суспільства на управління і забезпечення ефективності роботи органів влади тощо.

Статистика політичних і масових громадських організацій представлена показниками їх складу, серед яких розраховуються:

· кількість та структура політичних партій, громадських організацій, об’єднань громадян за їх рівнем (загальнонаціональний, регіональний, місцевий);

· склад членів такого роду організацій, згрупованих за статтю, віком, освітою, соціальним станом тощо;

· загальна чисельність і частка дорослого населення, яке бере участь у роботі партійних та громадських організацій.

До складу цієї групи показників включені також характеристики фінансової діяльності політичних партій, громадських організацій, об’єднань громадян, серед яких виділяються:

¨ доходи партій і громадських організацій за видами надходжень (доходи від членських внесків, видавничої та іншої діяльності);

¨ витрати на утримання керівного апарату, видавничу діяльність (кількість і тиражі газет, журналів, іншої літератури, що видається тією чи іншою організацією), політичну й громадську діяльність (за кількістю організованих і проведених заходів), на соціально-культурні та благодійні заходи.

Ефективність діяльності партій та громадських організацій оцінюється за показниками охоплення населення різними заходами, які здійснюються ними.

Статистика здійснення політичних прав і свобод громадян реалізується через наступні підгрупи характеристик щодо свободи слова й доступу до інформації:

· середню тривалість недержавного теле- і радіомовлення;

· обсяги тиражування недержавних та непартійних газет і журналів;

· ступінь задоволення санкцій на проведення громадських заходів;

· частку проведених несанкціонованих мітингів та демонстрацій;

· кількість учасників мітингів і демонстрацій, затриманих за обвинуваченням у порушенні громадського порядку, тощо.

У складі показників статистики здійснення політичних прав і свобод громадян виділяють підгрупу показників страйкового руху, які вивчаються шляхом оцінювання кількості проведених страйків за окремий відрізок часу з урахуванням територіального місця проведення страйків, а також з визначенням усереднених характеристик учасників одного страйку.

Важливим моментом в організації громадсько-політичного життя суспільства є реалізація права громадян на вільне переміщення. До таких показників належать:

¨ кількість і склад громадян країни, які звернулися з проханням про виїзд за кордон для постійного проживання, і частка задоволених заяв;

¨ чисельність громадян інших країн, що звернулися з проханням про переїзд для постійного проживання в даній країні.

Їх аналіз дає можливість судити про активність політичного й громадського життя населення, з одного боку, і визначати тенденції його подальшого розвитку — з іншого, за умови проведення поглибленого аналізу динаміки суспільних та політичних процесів, які відбуваються в країні.

Важливою особливістю статистичного вивчення громадської думки є характер вихідних даних. Це стосується передусім:

· вибору шкал оцінювання;

· формулювання питань анкети;

· вибору методів попереднього опрацювання даних, перевірки гіпотез і вивчення статистичного зв’язку.

Дані питання детально викладені, зокрема, в підручниках «АРМ статистика» та «Статистика охорони здоров’я», а також у літературі, на яку в них містяться посилання. Ми настійно радимо читачеві ознайомитися з відповідною спеціальною літературою. Ігнорування або необізнаність з деякими, здавалося б, незначними технологічними або методологічними нюансами може суттєво вплинути на загальні результати дослідження і мати серйозні наслідки (в тому числі й для самого дослідника).

Звернемо увагу на деякі найважливіші моменти.

1. У разі побудови вибірки особливе значення має урахування особливостей існуючої соціальної структури щодо можливості одержання достовірної інформації від деяких груп та верств населення: еліта, маргінали, «тіньовики», представники «закритих» структур (армія, місця позбавлення волі, церква). Формальна частка таких осіб у загальному обсягу вибірки може бути і невеликою, проте їх вплив на соціальні процеси є досить значним.

2. При формулюванні питань анкети слід уникати, по можливості, альтернативних варіантів відповіді. Наприклад, поставивши в анкеті запитання «Чи цікаво Вам вивчати статистику?», не слід пропонувати варіанти відповідей «так», «ні». Варіацію думок чи настроїв значно краще відобразять такі можливі відповіді: «цікаво», «скоріш цікаво, ніж нецікаво», «не знаю, що відповісти, мені байдуже», «скоріш нецікаво», «нецікаво».

3. Попереднє опрацювання складається з таких етапів:

1) аналіз аномальних значень, використання робастних оцінок, з них, зокрема, вінзоризованих, які одержуються шляхом не відкидання аномальних (мінімального та максимального) значень, а їх заміною на «сусідні»;

2) аналіз даних з припусками проводиться за допомогою таких основних методів:

— виключення спостережень (об’єктів), що містять пропущені дані;

— методи із заповненням (середнім значенням, за даними інших об’єктів, з використанням регресії та ін.);

— методи зважування;

— методи, що базуються на моделі «походження пропусків».

Процедура заповнення відсутніх значень одержала назву «імпутація»;

3) оцінка однорідності сукупності є обов’язковою. Оскільки масиви соціологічних даних багатовимірні і містять здебільшого ознаки, що вимірюються за ранговою і номінальною шкалою, крім звичайних методів визначення характеристик варіації та побудови кореляційного поля, слід використовувати кластерний аналіз.

4. Перевірка статистичних гіпотез є одним з найважливіших етапів опрацювання соціологічних даних. Мовою статистики питання звучить так: чи є дві дані сукупності вибірками з однієї генеральної сукупності чи двох різних генеральних сукупностей? Практично, між розподілами статистичних сукупностей певна розбіжність (відмінність) є завжди. Проте головна суть питання полягає в тому, випадкова ця відмінність чи ні, тобто достовірна, суттєва, істотна. Таким чином перевіряється гіпотеза про відсутність реальної відмінності, яку називають нульовою гіпотезою і позначають Н ₀. Для її перевірки використовують різні методи (оцінки) — статистичні критерії, спираючись на певний рівень істотності.

Рівень істотності показує, якою мірою дослідник ризикує зробити помилку, відхиляючи Н ₀.

Важливо пам’ятати про такі обставини:

а) слово «істотна», яким ми характеризуємо відмінність між рядами розподілу, характеризує не її величину, а її «невипадковість»;

б) відсутність достатніх підстав для відхилення Н ₀ не є доказом відсутності відмінності;

в) залежно від характеру даних один і той же критерій може обчислюватися за різними формулами;

г) рівень істотності повинен обирати сам дослідник, беручи на себе відповідальність за можливі наслідки. Значення 1 %, 5 % або інші, що традиційно наводяться в літературі, нам лише пропонуються, але ніким не нав’язуються.

Принципове значення при виборі критерію в кожному конкретному випадку має характер сукупностей, що порівнюються, — вид ознаки, форма розподілу, обсяги вибірок та ін.

5. Особливості вивчення статистичного зв’язку між ознаками соціологічних даних зумовлені використанням рангової та номінальної шкали. Це сприяє широкому використанню методів, заснованих на таблицях співзалежності (ТС). Залежно від розміру ТС виділимо такі три групи [1]:

а) впорядковані таблиці співзалежності m ´ n. Це, перш за все, оцінка τ _в Кендалла для випадку m = n та оцінка τ _с Стюарта для ТС розміром m ´ n, коли m ¹ n. Тут m, n — відповідно числа рядків та стовпців ТС. Крім цього, використовують коефіцієнт рангової кореляції Спірмена r_S. Усі три оцінки (коефіцієнти) прибирають значення від –1 до +1;

б) невпорядковані таблиці співзалежності. В такому випадку найчастіше використовують критерій c ² і побудовані на ньому коефіцієнти Крамера (m ¹ n) та Чупрова. При цьому слід пам’я­тати, що c ² застосовують у випадках, коли обсяг вибірки становить не менше 30—50 одиниць, а окреме значення в клітинці — не менше 5. В іншому випадку, якщо це дозволяє суть ознак, які вивчаються, можливе об’єднання окремих стовпців (рядків), іноді — аж до розміру 2 ´ 2. Зрозуміло, що при цьому звужується розмах варіації, а разом з ним і спектр думок;

в) таблиці співзалежності розміром 2 ´ 2. У цьому випадку використовують оцінку взаємозв’язку, побудовану на c ², а також інші: коефіцієнт Ф, коефіцієнти Юла Y та Q, асоціації А й відношення шансів В:

; ;

; ,

де n — обсяг вибірки;

f_ij — елемент матриці 2 ´ 2.

У загальному випадку залежно від характеру ознак, зв’язок між якими вивчається, використовують такі групи методів: (табл. 6.1)

Таблиця 6.1 - Зв’язок між характером ознаки і методом його дослідження

Характер ознаки	Метод
факторної	результативної
кількісна	кількісна	кореляційно-регресійний аналіз
кількісна	якісна	методи, засновані на ТС
якісна	кількісна	аналітичне групування
якісна	якісна	методи, засновані на ТС

Дата добавления: 2014-11-08