Порядок внесення змін до Конституції України

Практика свідчить про те, що якою б досконалою не була консти­туція, але життя не стоїть на місці. Тож.виникає необхідність внесення змін і доповнень до конституції.

Конституція може бути змінена лише в особливому, закріп­леному нею ж порядку, що значно відрізняється від внесення змін до поточного законодавства. Такий порядок закріплений в розділі XIII Конституції України (статті 154—159) і має на меті забезпечення стабільності Конституції як Основного Закону нашої держави. Водночас він спрямований і на поєднання стабільності та гнучкості (динамізму) конституції, що дає можливість своєчасно на консти­туційному рівні реагувати на об'єктивні потреби розвитку суспільства й удосконалення державного управління. Саме сталий процесуальний порядок внесення змін до Конституції України забез­печує стабільність правового змісту та можливість часткової зміни певних конституційних положень у разі необхідності.

У ст. 154 Конституції України визначено обмежене коло суб'єктів, яким надано право порушувати питання про зміну положень Основного Закону. Це суб'єкти, що безпосередньо представляють Український народ, - всенародно обраний Президент України та не менше третини народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради України (150 осіб). Звуження кола суб'єктів законо­давчої ініціативи при внесенні змін до Конституції України, порівняно зі внесенням звичайного законопроекту, з Президента України, народних депутатів України, Кабінету Міністрів України (ст. 93 Конституції України) до Президента та не менше ніж третини народ­них депутатів, є суттєвою конституційною гарантією стабільності Конституції України й обґрунтованості вимог внесення до неї змін.

Законопроект про внесення змін до Конституції України, як це передбачено Регламентом Верховної Ради України, повинен бути поданий у письмовій формі із супровідною запискою, в якій має бути обґрунтована необхідність розробки та прийняття закону, вказано про фінансові й інші витрати, пов'язані з прийняттям і впровадженням закону. Стаття 155 Конституції України встановлює, що після внесення до Верховної Ради України законо­проекту про зміну конституційних норм процес розгляду та прий­няття відповідного закону поділяється на два основні етапи.

На першому етапі відбувається обговорення та схвалення законо­проекту більшістю народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради України. Схвалення законопроекту ще не означає його прийняття та є лише попереднім актом, який свідчить про позитивне ставлення до законопроекту більшості депутатів. Оскільки це схвалення ще не є остаточним рішенням, то воно приймається більшістю І оцім чи піл конституційного складу Верховної Ради України.

На другому етапі законотворчого процесу Верховна Рада України приймає остаточне рішення щодо законопроекту. Вже схвалений простою більшістю Верховної Ради України законопроект може бути прийнятий нею тільки на наступній черговій сесії парламенту. Чергові сесії Верховної Ради відбуваються двічі на рік і між сесіями є перерва, тому встановлений Конституцією України порядок дає можливість народним депутатам більш ґрунтовно вивчити законо­проект і визначити своє ставлення до нього. Тепер за законопроект про внесення змін до Конституції України повинні проголосувати, щоб він був прийнятий, не менш як дві третини від конституційного складу Верховної Ради України.

Із загального порядку внесення змін до Конституції України є винятки, що стосуються тих розділів, які становлять її фундаментальні засади, що повинно запобігти будь-яким спробам змінити суть Конституції України. Це розділ І - "Загальні засади", розділ III - "Вибори. Референдум" і розділ XIII - "Внесення змін до Конституції України". Суть цих винятків полягає в тому, що, по-перше, суб'єктами законодавчої ініціативи про внесення змін до цих розділів є Президент України чи не менш як дві третини депутатів від конституційного складу Верховної Ради України; по-друге, такий законопроект подається до Верховної Ради України за умови його прийняття не менш як двома третинами від її консти­туційного складу та затверджується всеукраїнським референдумом, що призначається Президентом України.

Конституція України (ч. Я ст. 156) встановлює також, що повторне подання законопроекту про внесення змін до її розділів І, НІ, XIII з одного й того ж питання можливе лише до Верховної Ради України наступного скликання. Ця конституційна норма гарантує сталість конституційного правопорядку в країні, а також оптимально зважає на думку народу з приводу зміни Конституції. України, позаяк результати виборів до Верховної Ради наступ­ного скликання, склад її депутатів залежатиме й від оцінки громадянами запропонованих змін до принципових засад Консти­туції України.

Згідно зі ст. 157 Конституції України, вона не може бути змінена, якщо зміни передбачають:

- скасування чи обмеження прав і свобод людини та грома­дянина;

- ліквідацію незалежності України;

— порушення територіальної цілісності нашої держави.

До Конституції України не може бути внесено будь-яких змін в умовах воєнного чи надзвичайного стану. При цьому під останнім розуміють особливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що тимчасово допускає обме­ження в здійсненні конституційних прав та свобод громадян, а також прав юридичних осіб, покладає на них додаткові обов'язки. Ця норма має на меті забезпечити правопорядок у суспільстві, злагоду та спокій в умовах, які конче необхідні для успішного подолання складних для держави й суспільства обставин (захист прав і свобод громадян, конституційного ладу при масових порушеннях правопорядку чи в разі спроби захоп­лення державної влади чи зміни конституційного ладу України насильно) чи збереженню життя та здоров'я людей при стихійних лихах, аваріях, епідеміях.

Конституцією України (ст. 158) заборонено повторне подання до Верховної Ради України одного й того ж законопроекту про внесення змін до неї, якщо він уже розглядався Верховною Радою України та був нею відхилений, раніше ніж через рік з дня прий­няття рішення щодо цього законопроекту. Це конституційне поло­ження спрямоване на збереження стабільності Конституції України та має на меті забезпечення виконання Верховною Радою України своїх конституційних повноважень повсякденно в повному обсязі, запобігання перетворенню парламенту на дискусійний клуб.

Стабільності Конституції України сприяє і те її положення,. що Верховна Рада України протягом терміну своїх повноважень (п'ять років) не може двічі змінювати одні й ті ж положення Основного Закону.

Згідно зі ст. 159 Конституції України, всі законопроекти щодо внесення до неї змін розглядаються Верховною Радою України тільки за наявності висновку Конституційного Суду України. Висновок повинен містити відповіді на такі питання:

1) чи не скасовуються або чи не обмежуються законопроектом права та свободи людини та громадянина?

2)чи не спрямований він на ліквідацію незалежності України?

3) чи не порушує законопроект територіальної цілісності України?

4) за яких умов передбачається внесення змін до Конституції України?

5) чи не буде розглядатися законопроект Верховною Радою
України повторно в річний термін з дня прийняття рішення щодо того ж законопроекту?

6) чи відповідає законопроект вимозі про те, що Верховна Рада України протягом строку своїх повноважень не може двічі зміню­ вати одні й ті ж положення Конституції?

Отож уся система процесуальних конституційних норм, за якими можливе внесення змін до Конституції України, спрямо­вана на захист Конституції, що є історичним надбанням україн­ського народу та відповідає його прагненням до збереження й розвитку держави, зміцнення громадської злагоди і забез­печення гідних умов життя.

ТЕМ А 6

Дата добавления: 2014-11-20