Лекція № 10. Системи електронної комерції G2C та G2B

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Які інструменти необхідні для роботи на ринку Forex?

2. Дайте визначення ринку Forex.

Як ми вже відзначали, системи електронної комерції G2C та G2B – це

взаємодія між державою і громадянами, або державою і приватними

компаніями. Основною формою реалізації таких систем електронної комерції є

так званий електронний уряд – E-Government.

Електронний уряд (E-Government)

Електронний уряд – це система державного керування, заснована на авто-

матизації сукупності управлінських процесів у масштабах країни та спрямована

на зниження витрат соціальних комунікацій для кожного члена суспільства.

Створення електронного уряду передбачає побудову загальнодержавної

розподіленої системи керування, яка реалізує рішення повного спектра задач,

пов'язаних з керуванням документами органів влади та процесами їхньої

обробки. Ціль створення електронного уряду – це ефективне державне

керування, прозорість роботи державної влади та руйнування монополії

чиновників на інформацію. Сьогодні існують наступні чотири рівні

електронних систем урядового керування:

1. Односторонні комунікації – для надання інформації про якісь

підрозділи або аспекти діяльності уряду.

2. Двосторонні комунікації – які дозволяють уряду одержувати зворотн у

реакцію громадян.

3. Транзакційні системи – забезпечують підтримку урядової діяльності.

4. Спеціалізований портал – дозволяє здійснювати усі необхідн і

транзакції між громадянами та державними установами.

Процес створення електронного уряду складається із чотирьох стадій:

Перша стадія – розробка інформаційного Інтернет-порталу, який надає

будь-яку оперативну та довідкову інформацію про дану державну установу або

адміністративно-територіальну установу.

Друга стадія – створений електронний урядовий інформаційний

Інтернет-портал стає інструментом для двостороннього спілкування між

органами влади, з одного боку, та бізнесом і громадянами, з іншого боку. Для

цього в обов'язковому порядку проводиться стандартизація всіх процесів

інформаційної взаємодії між ними.

Третя стадія – Інтернет-портал надає можливість здійснювати окремі

процеси взаємодії держави із громадянами та бізнесом в електронній формі. Це

може включати, наприклад, сплату податків, соціальні виплати, реєстрацію

підприємств та видачу ліцензій і т.д.

Четверта стадія – передбачає наявність порталу, який інтегрує увесь

комплекс послуг уряду та забезпечує вільний доступ до них усім громадянам.

Впровадження таких порталів сприяє підвищенню ефективності діяльності

державних організацій, а також істотному зниженню рівня бюрократизму у

державному секторі. Портал покликаний забезпечити «доставку»

безпосередньо на робочі місця співробітників даних з підвідомчих установ,

новин з різних джерел, розпоряджень керівництва та ін.

Технології електронного уряду можуть забезпечити громадянам та

приватним компаніям зручний і швидкий доступ до послуг державних

організацій, який вони можуть отримати дома, на роботі або з будь-якого

іншого місця за допомогою мережі Інтернет. Використовуючи Інтернет-

портали, уряд може надати населенню єдину точку доступу до всіх державни х

послуг. Електронний уряд покликаний вирішувати наступні задачі:

- координацію та адміністрування взаємодії між різними державними

структурами;

- організацію доступу громадян до обслуговування їх державними

органами (одержання пенсій, допомог, стипендій, паспортне

обслуговування, охорона здоров'я, освіта і т.д.);

- організацію взаємодії структур уряду та бізнесу (державні закупівлі,

видача ліцензій, патентів, сплата податків, керування державною

власністю, розробка та реалізація програм розвитку економіки й т.п.);

- видачу громадянам будь-якої інформації, пов'язаної з діяльністю уря-

дових органів, включаючи інформацію особистого характеру (наприк-

лад, порядок нарахування пенсії для даного пенсіонера), доступної

завдяки використанню системи електронного цифрового підпису для

ідентифікації користувача, що запитує конфіденційну інформацію;

- створення форм правління з більшою участю громадян і т.п.;

- забезпечення рівної доступності соціальних та культурних благ

незалежно від місця проживання громадянина;

- забезпечення повного охоплення населення урядовими послугами;

- подолання інформаційної нерівності;

- забезпечення трекингу (відстеження статусу) документів, які

надсилають у державні структури, який дозволяє у будь-який момент

довідатися, у якому статусі (як і ким розглядається, які рішення з

даного документу прийняті) перебуває даний документ;

- розширення спектру послуг, які надаються державними установами;

- реформування багатовитратних структур державної влади;

- радикальне поліпшення якості використання інформації у рамках

усього суспільства.

Структура електронного уряду

Портал електронного уряду може надавати громадянам доступ до

календаря місцевих подій, прес-релізів, онлайновим службам новин, наявним

вакансіям, онлайновим довідникам, за допомогою яких можна визначити, до

якого саме державного чиновника треба звертатися з конкретного питання та як

з ним зв'язатися. Завдяки цьому досягається справедливий та орієнтований на

потреби громадян підхід до надання державних послуг. Структура

інформаційної системи керування державних органів повинна містити (мати у

своєму складі) наступні елементи:

- Інтернет-мережа – внутрішня мережа для забезпечення ефективно ї

спільної роботи державних службовців;

- Інтернет – загальнодоступні сервери, які надають доступ до

державних послуг;

- Контакт-центри – дозволяють інтегрувати послуги для тих, хто не має

постійного доступу до Інтернету;

- Поштову службу – для розсилання інформаційних матеріалів у

письмовій формі (документи, страхові поліси й т.п.).

Використовуючи модель урядового порталу, державні організації можуть

надавати будь-якій категорії громадян комплексні, персоналізовані послуги та

інформацію відповідно до їх інтересів. На рис. 10.1 представлена типова

структура електронного уряду.

Громадяни

Громадські організації

Комерційні

підприємства

Уряди інших країн

Портал державних служб

Події

Громадський

Інформаційна

– пошукова та

довідкова

системи

Об'єднаний

торговельно -

закупівний

майданчик

Податкова

адміністрація

– подача звітів

та сплата

податків

громадського

життя –

послуги, які

пов'язані з

життям

простір –

форум,

публікація

проектів,

документів

Взаємодія з

бізнесом та

прийом на

державну

службу

громадян

тощо.

Об'єднана система (ERP система) взаємодії державних органів (контроль за виконанням

бюджету, організація спільних дій різних відомств і т.п.)

Сервер

Міністерства

оборони

Сервер

Міністерства

освіти

Сервер

Міністерства

економіки

Сервер

Міністерства

охорони

здоров'я

Сервер

Міністерств

закордонних

та внутрішніх

справ

Сервери

інших

Міністерств та

відомств

Рисунок 10.1 – Структура електронного уряду

З погляду користувача, сервер державних служб повинен забезпечувати

чотири головні функціональні можливості:

1. Реєстрацію – це механізм, який забезпечує безпечний доступ до

системи. Тут збирається інформація про користувача та перевіряється

її правильність. Зареєструвавшись, користувач підписується на

доступні для нього послуги.

2. «Посвідчення особи» користувача – організовується базовими

засобами безпеки. Це передбачає аутентифікацію користувача та

забезпечення різних ступенів безпеки, які залежать від рівня

важливості операції. Для цього можуть використовуватися різні

технології, починаючи від простого ідентифікаційного номера (ПІН-

код), електронних сертифікатів та закінчуючи більш складними

технологіями (ідентифікації за голосом, сканування веселкової

оболонки ока, відбитків пальців і т.п. ).

3. Надання доступу до послуг – після того, як був пройдений етап

аутентифікації, дані про операції, які цікавлять користувача

надаються до однієї зі служб електронного уряду для обробки. Після

чого користувач одержує відповідь на свій запит.

4. Механізм зворотного зв'язку – дозволяє громадянинові отримати

інформацію про хід розгляду його звернення, з'ясувати, якому

чиновникові доручено займатися рішенням даного питання, та при

необхідності безпосередньо звернутися до цього чиновника за

допомогою механізмів електронної пошти, телеконференцій або

записатися на прийом до нього. Важливе завдання, яке вирішується у

рамках реалізації зворотного зв'язку – це оперативне інформування

громадян про обставини, які мають першочергове значення у їх

повсякденному житті, а також одержання скарг на порушення прав

громадян.

На основі технологій електронного уряду у державного сектора

з'являється можливість більш якісного та оперативного виконання своїх

обов'язків у наступних стратегічних областях:

1. Виконання головних державних функцій – окремі громадяни та

приватні компанії можуть здійснювати безпосередню взаємодію з

державними структурами через Інтернет, наприклад, заповнюючи різні

форми, подаючи податкові декларації або навіть здійснюючи

голосування через мережу Інтернет.

2. Керування взаємовідносинами з громадянами. Багато державних

служб, використовуючи інформаційні технології (наприклад, CRM-

системи), зможуть надавати комплексні послуги та краще розуміти

потреби громадян.

3. Керування знаннями – експертні системи на базі штучного інтелекту

та Інтернет-технологій дозволяють підвищити якість адміністративної

роботи та скоротити строки її виконання, автоматизувати обробку

інформації, яку необхідно обробити.

4. Керування державними ресурсами. Річний бюджет – це ключовий

інструмент виконання практично усіх стратегічних завдань держави.

Увесь бюджетний цикл, включаючи планування, затвердження,

реалізацію, облік грошових витрат та надходжень, а також закриття

рахунків на кінець року повинен підтримуватися єдиною інтегрованою

системою керування.

Державні електронні торгово-закупівельні майданчики

У багатьох країнах відносини держави з бізнесом-співтовариством

(сектора G2B і B2G) переходять на електронну основу швидше, ніж відносини

із громадянами. Державні замовники – федеральні міністерства та відомства,

органи виконавчої влади суб'єктів федерації та місцевого самоврядування є в

сукупності самим великим покупцем продукції та замовником послуг.

Найбільш ефективним способом організації торгово-закупівельної

діяльності державних організацій є використання електронних торгово-

закупівельних майданчиків. Ці майданчики здатні забезпечити більш ефективн у

взаємодію між службами постачання державних установ та підприємствами-

постачальниками.

Електронний торгово-закупівельний майданчик – це інформаційна

система, яка забезпечує взаємодію організації, яка купує товари з

контрагентами на усіх етапах матеріально-технічного постачання через

електронні канали зв'язку. Система електронного постачання державни х

організацій повинна забезпечувати:

- реєстрацію та ведення бази даних продавців;

- відновлення профілів користувачів та переліку товарів, які вони

пропонують;

- відстеження рахунків-фактур та платежів;

- автоматичну обробку вхідних заявок;

- проведення тендерів та аукціонів (на основі законодавчих актів про

порядок проведення закупівель для державних потреб);

- організацію взаєморозрахунків;

- надання інформації для контрольних та фінансово-ревізійних органів;

- формування звітних документів, а також інтеграцію з ERP-системами

учасників торгів.

Основний спосіб закупівлі товарів, робіт, послуг для державних та

муніципальних потреб – це відкриті конкурси (торги, тендери), тобто такі

конкурси, у яких можуть брати участь будь-які постачальники, які зацікавилися

опублікованим у ЗМІ оголошенням про проведення закупівель. Інформація, яку

постачальники зобов'язані надати при реєстрації на електронному торгово-

закупівельному майданчику, повинна містити відомості про постачальника та

його бізнес, включаючи ідентифікаційний номер платника податків та дані для

електронної платіжної системи. Інформація про постачальника включає:

- реквізити постачальника – надаються самим постачальником у

центральну електронну реєстратуру;

- необхідну банківську інформацію та інформацію податкової інспекції

про постачальника;

- інформацію, отриману у результаті аналізу усіх попередніх контрактів

(якщо вони є), укладених з постачальником.

Основним способом закупівлі продукції для забезпечення державних

потреб, є відкриті конкурсні торги, що продиктовано реалізацією принципів

відкритості, інформаційної прозорості та сприяє створенню конкуренції серед

постачальників. Це означає, що якщо немає особливих обставин, що не

дозволяють використовувати відкритий конкурс, товари та послуги повинні

закупатися на відкритому конкурсі. До обставин, через які неможливо

використовувати відкриті торги відносяться:

- відсутність розвиненої ринкової інфраструктури (на ринку усього 3-5

постачальників, які можуть поставити необхідну продукцію, і вони

відомі замовнику);

- об'єкт закупівлі: консультаційні послуги, НДР, технічно складні товари

або роботи (замовник не в змозі скласти досить докладні технічні

специфікації і в цьому зв'язку йому необхідно провести переговори з

постачальниками продукції);

- невелика сума закупівлі (витрати на організацію та проведення

конкурсу перевищать економію від одержання більш вигідних умов

поставки);

- закупівлі продукції для потреб національної оборони та національної

безпеки в частині, яка становить державну таємницю (обмежене коло

постачальників та вимоги до таємності закупівлі);

- термінові закупівлі – при виникненні різного роду надзвичайних

ситуацій.

До переваг відкритого конкурсу звичайно відносять:

- створення оптимальних умов для конкуренції між постачальниками

продукції та, як наслідок, можливість одержання найкращих умов

придбання продукції (низькі ціни, вигідні умови поставки або платежу

і т.п.);

- високий ступінь гласності при проведенні конкурсу, що дозволяє

усунути передумови для корупції;

- створення нових каналів постачання продукції;

- сприяння розвитку ринкової інфраструктури, підвищенню загального

рівня конкуренції на ринку.

До недоліків відкритого конкурсу можна віднести тривалість процедури

закупівлі (звичайно не менш 2-3 мес.) та необхідність здійснення певних витрат

на організацію і проведення конкурсу.

Інформаційна система підтримки торгів, виходячи зі ступеня відкритості

та доступності, повинна мати у своєму складі три основні функціональн і

підсистеми:

1) Інформаційно-рекламну підсистему – виконує функції інформування

компаній-виконавців про замовлення, які виставляються на торги.

2) Реєстраційна підсистема – дозволяє компаніям-виконавцям

заповнювати численні електронні форми попередніх заявок на участь

у торгах.

3) Система захисту інформаційного обміну на усіх стадіях проведення

торгів.

Також, окрім основних підсистем, які безпосередньо обслуговують торги,

у інформаційній системі повинні бути дві допоміжні підсистеми:

1. Підсистема підготовки торгів – забезпечує проведення попередніх

досліджень, ухвалення рішення про необхідність проведення торгів та

підготовку конкурсної документації;

2. Підсистема ведення архіву конкурсних торгів та укладених контрактів

– забезпечує можливість аналізу та моніторингу стану закупівель для

державних потреб.

Найважливіша умова ефективності торгів для державних потреб – це

відкритість. Ядром електронної системи державних закупівель є сервер

закупівель, на який покладається роль організатора взаємодії між учасниками

торгів та конкурсною комісією. Сервер повинен забезпечувати повне

інформаційне обслуговування процесу торгів.

Програмне забезпечення сервера, завдяки сучасним методам захисту,

гарантує повне дотримання всіх умов конкурсу, окрім їх навмисного або

ненавмисного порушення. На сервері протоколюються та зберігаються у базі

даних усі документи, які були створені у процесі взаємодії учасників торгів та

комісією, які у подальшому можуть забезпечити рішення будь-якого спірного

питання. Протоколюються, у тому числі, і порушення умов конкурсу, зроблені

учасниками або конкурсною комісією (наприклад, затримки з відповідями на

питання конкурсантів).

Процедура проведення конкурсних торгів поділяється на 6 етапів:

1. Перший етап – запрошення до участі у торгах. Організатори конкурс у

розміщують оголошення про проведення конкурсних торгів на

офіційному сервері державних закупівель. Запрошення може також

розсилатися постачальникам, зареєстрованим у базі даних

постачальників, яка поповнюється у ході торгів.

2. Другий етап – розміщення конкурсної документації з проведення торгів

(може за часом співпадати з першим етапом). З цього моменту сервер

державних закупівель організує прийом та контролює проходження

вхідних запитів від постачальників на роз'яснення стосовно конкурсної

документації. Видавши учасникові конкурсу квитанцію про прийом його

запитання, сервер відслідковує, щоб конкурсна комісія у відведений

строк відповіла на поставлене запитання. Роз'яснення комісії автоматично

розсилається усім учасникам конкурсу.

3. Третій етап – збір заявок, які надійшли від постачальників. На сервер і

державних закупівель розміщуються спеціально розроблені форми та

програми для автоматизованого заповнення заявок на участь у конкурсі.

При одержанні чергової заявки, сервер сповіщає про це конкурсну

комісію, надсилаючи обговорений мінімум інформації про учасника

торгів.

4. Четвертий етап – безпосереднє проведення конкурсу. У визначений

умовами конкурсу термін сервер державних закупівель припиняє прийом

заявок і реалізує процедуру «розкриття конвертів». «Розкриття

конвертів» – це надання конкурсній комісії доступу до повних текстів

заявок. Сервер державних закупівель у момент розкриття конвертів

«оголошує» (тобто публікує в Інтернеті й розсилає за поштовими

адресами учасників конкурсу) усю інформацію про склад учасників

конкурсу та їх пропозиції. Далі до роботи приступає конкурсна комісія.

Заявки, які надійшли, обробляються, перевіряються на коректність,

систематизуються, після чого визначають переможця конкурсу.

5. П’ятий етап – публікація інформації щодо результатів конкурсу, для

чого конкурсна комісія надсилає серверу торгів відповідне повідомлення.

Доки результати конкурсу не опубліковані на сервері, його результати

можна оскаржити.

6. Шостий етап – це укладення контракту. Визначивши переможця

конкурсу, державний замовник укладає з ним контракт і контролює його

виконання.

Дата добавления: 2014-12-08