Ефективність використання основних фондів

Ремонт основних фондів - це відновлення фізичного зношування окремих конструк­тивних елементів (вузлів, деталей) і під­тримання основних фондів у працездатно­му стані протягом всього терміну їх служби.

Ремонт основних фондів.

За економічним змістом ремонти поділяються на:

• поточний;

• капітальний;

• відновний.

Поточний ремонт породжується випадковими полом­ками, що принципово не впливають на нормальне викорис­тання основних фондів. Він має характер дрібних налаго­джувальних робіт, не відновлює основних фондів, а лише підтримує в робочому стані, тому не є формою їх відтво­рення.

Капітальний ремонт породжується закономірним зно­шуванням основних фондів і направлений на відновлення їх початкових експлуатаційних характеристик. Він є однією із форм відтворення основних фондів. Під час капітального ремонту основні фонди демонтують, замінюють або віднов­люють вузли, конструктивні елементи. Цей вид ремонту доволі складний, потребує значних коштів і трудових за­трат; здійснюється через порівняно великі проміжки часу.

Відновний ремонт - особливий вид ремонту основних фондів, що породжується їх зруйнуванням внаслідок стихій­них лих, тривалої бездіяльності.

На практиці розмежувати ремонтні роботи за економічними ознаками досить важко, оскільки неможливо знайти чітку межу між самим ремонтом і відтворенням, затратами на збереження і затратами на відновлення. Тому в основу поділу ремонтів на види кладуть організаційно-технічні ознаки: складність, періодичність, обсяг робіт, місце прове­дення ремонту тощо.

За цими ознаками ремонти поділяються на:

• капітальний (повна розбірність агрегатів, заміна пев­них вузлів, проводиться у спеціалізованих цехах, часто су­проводжується модернізацією);

• середній (проміжний між капітальним і малим, розбір­ність основних фондів сягає близько третини, проводиться частіше, ніж капітальний);

• малий (часткова розбірність, виконується на місці ос­новними робітниками, або робітниками ремонтних служб, заміні підлягають не більше 15% деталей, найменший за обсягом і складністю).

Загальна вартість ремонтів (В_рем) певного виду облад­нання за

рік обчислюється за формулою:

В_рем = В_{зам.елем} + В_{зар.плат}, грн.,

де В_{зам.елем} - вартість замінюваних елементів на проведення ремонтів, грн./рік;

В_{зар.штат} - витрати на заробітню плату при проведенні ре­монтів, грн./рік;

В_{зам.елем} = В_1елем х К_рем х Y, грн./рік,

де В_1елем - вартість одного замінюваного елемента (серед­ньозважена величина), грн.;

К_рем - кількість ремонтів протягом року;

Y — коефіцієнт одночасного виходу з ладу основних фондів.

К_рем = Ф`_д,

t_напр

де Ф'_д - дійсний фонд часу роботи обладнання протягом року при однозмінній роботі, год.;

t_напр - час напрацювання на відмову (час від однієї від­мови до наступної), год.

t_напр = 1, год.,

І

де І - середня частота відмов у рік.

В_{зар.плат} = t_рем х С_{год.рем} х К_рем х (1 + ПЗС),грн./рік

де t_peM - витрати часу на один ремонт, год.;

С_{год.рем} - середньогодинна тарифна ставка робітника-ремонтника, грн./год.;

ПСЗ - процент відрахувань на соціальні заходи.

Витрати на проведення різних видів ремонтів по-різно­му відносяться на витрати виробництва.

Витрати на поточний ремонт є постійними і віднос­но рівномірними протягом всього періоду експлуатації ос­новних фондів, їх відносять до поточних витрат і включа­ють у собівартість продукції.

Витрати на капітальний ремонт є значно більшими і одноразовими. Вони визначаються заздалегідь і відносяться на собівартість продукції рівномірно протягом ремонтного циклу, тобто періоду між двома послідовними капітальни­ми ремонтами. Витрати на капітальний ремонт, які забезпе­чують поліпшення стану основних фондів (продовжують термін служби, підвищують продуктивність), збільшують балансову вартість основних фондів.

Витрати на відновний ремонт фінансуються за раху­нок державного резервного фонду і за характером та обсягом робіт його відносять до капітального будівництва.

Просте відтворення основних фондів забезпечується амортизаційними відрахуваннями, а розширене -- шля­хом здійснення технічного переоснащення, реконструкції І а розширення діючого підприємства і нового будівни­цтва.

Технічне переоснащення передбачає здійснення захо­дів щодо впровадження нової техніки і технології на окре­мих дільницях, механізації і автоматизації виробництва, заміни застарілого обладнання, які здійснюються згідно з планом технічного розвитку підприємства без розширення виробничих площ.

Реконструкція - це суттєве технічне вдосконалення і оновлення основних фондів, перевлаштування виробництва; здійснюється за єдиним проектом раз у 5-10 років.

Розширення підприємства - це спорудження других і наступних черг, додаткових виробничих комплексів, цехів, комунікацій, допоміжних і обслуговуючих виробництв на території підприємства.

Нове будівництво - будівництво підприємства, цеху, корпусу на нових будівельних майданчиках за окремим за­твердженим проектом; передбачає розширення виробничих площ, значне збільшення потужності.

Ефективність використання основних фондів харак­теризується рядом показників, які поділяються на загальні і часткові.

Основним із загальних показників використання основ­них фондів є фондовіддача (Ф_в):

Ф_в = Q, грн.,

S_cep

де Q - обсяг товарної (валової, чистої) продукції підпри­ємства за рік, грн.;

S_cep - середньорічна вартість основних фондів підприєм­ства, грн.

Оберненим показником до фондовіддачі є фондоємкість (Ф_м):

Ф_м = S_cep, грн.,

Q

Фондоозброєність праці (Ф₀) обчислюється за форму­лою:

Ф_м = S_cep, грн.,

Ч

де Ч - середньоспискова чисельність промислово-виробни­чого персоналу, чол.

Середньорічна вартість основних фондів (S_cep) обчислю­ється за формулою:

S_cep = S_поч + S_вв х Т_вв - S_вив х Т_вив , грн.,

12 12

де S_поч - вартість основних фондів на початок року, грн.;

S_вв - вартість введених протягом року основних фон­дів, грн.;

Т_вв - кількість місяців до кінця року, протягом яких функціонуватимуть введені основні фонди;

S_вив - вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом року, грн.;

Т_вив - кількість місяців до кінцяроку з моменту виведення з експлуатації основних фондів.

Частковими показниками використання основних фон­дів є:

• коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування (К_екст);

• коефіцієнт інтенсивного завантаження (К_іт);

• коефіцієнт інтегрального використання основних фон­дів (К_інтегр);

• коефіцієнт змінності роботи обладнання (К_зм).

К_екст по групі обладнання цеху визначають:

К_екст = Ф_д,

Ф_н

де Ф_д, Ф_н - дійсний і номінальний фонд часу роботи облад­нання за певний період, відповідно, год.

Ф_н = (Ф_к – (В+С)) х t_змх З_зм, год.,

де Ф_к - календарний фонд часу, дні;

В, С - вихідні і святкові дні;

t _зм - тривалість зміни, год.;

З_зм - кількість змін роботи обладнання на добу.

К_екст на робочому місці обчислюється:

К_екст = ^m

å^t_шт.i x N_i

_{I = 1},

Ф_д

де т - кількість видів деталей, що обробляються на робо­чому місці;

^t_шт.і - норма часу на одну деталь і- го виду, н-год,;

Ni - обсяг випуску деталей г-го виду, шт.

К_інт no групі обладнання обчислюється:

К_інт = t_факт,

T_норм

де t_факт - фактично витрачений час на виготовлення одиниці продукції, н-год.;

T_норм - технічно обґрунтована норма часу на одиницю продукції, н-год.

К_інт на робочому місці визначають:

К_екст = ^m

å^t_{маш і} х N_i

_{I = 1},

^m

å^t_шт.i x N_i

_{I = 1}

де^t_{маш і} - машинний час обробки однієї деталі і -го виду, н-год;

К_інтегр = К_екст х К_інт.

Коефіцієнт змінності обчислюється:

К_зм= В_зм або К_зм = Ф_д,

В_д Ф_д1

де В_зм - кількість відпрацьованих верстато-змін;

В_д - кількість відпрацьованих верстато-днів;

Ф_д - дійсний фонд часу роботи всього обладнання, год.;

Ф_д1- дійсний фонд часу роботи всього обладнання при однозмінній роботі, год.

Крім показників екстенсивного та інтенсивного викори­стання устаткування важливе значення мають показники використання виробничих площ і споруд, коефіцієнти онов­лення та вибуття основних фондів.

Найважливішими серед них є:

• коефіцієнт завантаження виробничих площ цеху;

• показник зняття продукції з 1 м² виробничої площі;

• пропускна здатність резервуарів, водонапірних башт тощо.

Для характеристики руху основних фондів на підприєм­стві використовуються показники:

1) коефіцієнт оновлення (К_онов)

К_онов = S_вв ,

S_к

де S _K - вартість основних фондів на кінець року, грн.;

2) коефіцієнт вибуття (К_виб)

К_онов = S_вив,

S_поч

Дата добавления: 2014-12-08