Технічних нововведень

Види економічної ефективності

Ефективність - це від­носна величина, що характеризує резуль­тативність будь-яких затрат. Ефективність технічних нововведень є відношенням ефекту від здійснення заходів до затрат на них.

Ефект від впровадження технічних новинок може бути по­зитивним (економія затрат і негативним (збитки). Існує понят­тя відвернених збитків, тобто таких, яких вдалося уникнути в результаті використання досягнень НТП (забруднення навко­лишнього середовища).

Залежно від рівня оцінки, обсягу враховуваних ефекту і затрат і призначення оцінки розрізняють декілька видів ефективності технічних нововведень.

Народногосподарська - характеризує відно­шення ефекту до затрат в масштабах народного господарства. Ефектом є ріст національного до­ходу, а затратами - сукупність спожитих ресурсів.

Госпрозрахункова - оцінює результативність затрат у масштабах галузі, підприємства і розра­ховується, найчастіше, як відношення прибутку до вартості виробничих фондів або собівартості (рентабельність виробництва і продукції).

Порівняльна - обчислюється у випадку вибору кращого із можливих варіантів технічних ново­введень, в якості ефекту може бути прийнятий ріст прибутку за рахунок зниження собівартості при реалізації одного варіанта порівняно з іншим, а в якості затрат - додаткові капіталовкладення, що забезпечили це зниження за кращим варіан­том.

Абсолютна - характеризує відношення кінцевого народногосподарського або госпрозрахункового ефекту до затрат на реалізацію вибраного варіан­та. Цей варіант вибирається за критерієм порівня­льної ефективності - мінімуму приведених затрат.

Розрахунок абсолютної ефективності завершує процес вибору найефективнішого варіанта технічних нововведень.

Економічний ефект від впровадження технічних нови­нок розраховується на всіх етапах реалізації й за весь період здійснення цих заходів і визначається як різниця між вар­тісною оцінкою результатів та вартісною оцінкою сукупних витрат ресурсів за цей період.

Залежно від завдань, які вирішуються, економічний ефект може обчислюватись в одній із двох форм:

а) народногосподарський (загальний ефект за умовами використання нововведень);

б) госпрозрахунковий (комерційний ефект, який одержується окремо розробником, виробником і споживачем нововведень).

Народногосподарський економічний ефект обчислюється шляхом порівняння результатів за місцем використан­их нової техніки, інших нововведень і всіх витрат на їх роз­робку, виробництво і споживання.

Комерційний економічний ефект обчислюється на окре­мих стадіях «життєвого циклу» нововведення (стадії розробки, виробництва, експлуатації) і дає можливість оцінити ефектив­ність впровадження технічних новинок з врахуванням еко­номічних інтересів окремих проектно-конструкторських орга­нізацій, підприємств-виробників і підприємств-споживачів.

Перша форма економічного ефекту використовується на стадії обґрунтування доцільності розробки та вибору най­кращого варіанта проектного рішення; друга форма - у процесі реалізації заходів, коли є відомими ціни на нову науково-технічну продукцію, обсяги її виробництва, умови і строки застосування.

На стадії техніко-економічного обґрунтування і вибору найкращого варіанта, при формуванні планів наукових і до­слідно-конструкторських робіт повинен бути витриманий народногосподарський підхід, який передбачає • врахування при оцінці технічних нововведень усіх можливих наслідків -економічних, соціальних, екологічних, зовнішньоекономіч­них. Етапи реалізації цього підходу зводяться до такого:

• із потенційно можливих варіантів вибирають ті, які задовольняють заданим обмеженням;

• щодо кожного із вибраних варіантів обчислюють ре­зультати, витрати, економічний ефект;

- кращим визнається варіант, що забезпечує макси­мальну величину економічного ефекту, а за умови його тотожності по декількох варіантах - варіант з мінімальними затратами на його досягнення.

Сумарний економічний ефект від технічних нововве­день за певний розрахунковий період Т (Е_т) обчислюється за формулою:

Е_Т=Р_Т-В_Т, грн.,

де Р_т - вартісна оцінка результатів від здійснення заходів НТП за розрахунковий період, грн.;

В_т - вартісна оцінка витрат на здійснення технічних но­вовведень за цей же період, грн.

Такий спосіб визначення економічного ефекту є однако­вим як при обчисленні народногосподарського, так і комер­ційного ефекту від впровадження заходів науково-техніч­ного прогресу.

При обчисленні економічного ефекту слід приводити різ­ночасові витрати і результати до єдиного для всіх варіантів моменту часу - розрахункового року за допомогою коефі­цієнта приведення (див. тему 9).

Із врахуванням фактора часу економічний ефект може бути представлений:

^T

Е_т=å(Р_т – В_т) х а, грн.,

_t=1

де Р_t, В_t - вартісна оцінка, відповідно, результатів і витрат у t-му році розрахункового періоду, грн.

Початковим роком розрахункового періоду Т вважають рік початку фінансування робіт по здійсненню заходу (включаючи наукові дослідження), а кінцевим - момент завершення всього життєвого циклу заходу (визначається нормативними строками оновлення продукції з врахуван­ням її старіння).

Сумарні витрати на реалізацію технічних новинок за розрахунковий період включають витрати на виробництво (В_вир) і використання (В_викор) продукції:

Вт= В_вир+В_викор,грн.

При цьому витрати на виробництво і на використання обчислюються однаково з урахуванням фактора часу:

^T

В_{вир(викор)}=å (C_t+K_t – Л_t) x a, грн.,

_t=1

де С_t - поточні витрати при виробництві (використанні) продукції у t-му році без амортизаційних відрахувань на реновацію, грн.;

К_t - одноразові витрати при виробництві (використанні) продукції в t-му році, грн.;

Л_t - залишкова (ліквідаційна) вартість основних фондів, що вибувають у t-му році, грн.

До складу поточних витрат (С_t) включаються витрати, які враховуються за існуючого порядку калькулювання собівартості продукції, а на ранніх стадіях розробки нової техніки (коли відсутня конкретна інформація для розра­хунку поточних витрат) використовується один із можли­вих методів обчислення собівартості проектованої нової техніки:

• метод питомих ваг;

• графоаналітичний;

• кореляційний;

• планової калькуляції.

До складу одноразових витрат (К_t) включаються капі­тальні вкладення та інші витрати одноразового характеру, які необхідні для створення і використання нової продукції, незалежно від джерел фінансування.

При обчисленні економічної ефективності може виник­нути ситуація, коли нове технічне рішення виявиться вигід­ним для народного господарства в цілому, але призведе до зростання витрат і погіршення інших показників роботи наукових організацій, підприємств-виробників. Тому, крім обчислення загальної величини економічного ефекту, слід визначити частку його, що має одержати кожний причет­ний до процесу створення і впровадження нововведення. Тобто, необхідно обчислювати комерційний ефект, для оцінки якого в ринкових умовах може використовуватись показник прибутку, що залишається в розпорядженні нау­кової організації, підприємства (П_t):

П_t = Q_t -C_пt,-F_t, грн.,

де Q _t - виручка від реалізації продукції науково-технічного або виробничо-технічного призначення у t-му році, грн.;

С_пt - собівартість продукції у t-му році, грн.;

F _t - загальна сума податків і виплат з балансового прибутку наукової організації, підприємства у t-му році, грн.

Крім того, при аналізі ефективності технічних ново­введень можуть використовуватись інші показники, напри­клад, коефіцієнт економічної ефективності одноразових витрат (капіталовкладень), строк їх окупності тощо.

Результати реалізації технічних нововведень впливають на госпрозрахункові показники роботи споживачів нової техніки та інших нововведень.

Наприклад, приріст прибутку за рік від виробництва продукції за допомогою нової техніки (DП) визначається за

формулою:

DП = (Ц₂ -С₂) х N₂ -)Ц₁ – С₁) • N₁, грн.

де С₁, С₂ - собівартість одиниці продукції, виготовленої за допомогою базової і нової техніки, грн./од.;

Ц₁, Ц₂ - гуртова ціна одиниці продукції при використан­ні базової і нової техніки, грн./од.;

N₁, N₂ - обсяг виробництва продукції за допомогою базової і нової техніки, натур, од./ рік.

Умовне вивільнення працюючих у зв'язку із впровадженням нової техніки (DЧ) визначається із залежності:

DЧ = (Ц₂ х N₂) - ( Ц₂ х N₂),чол.,

Пп₁ Пп₂

де Пп₁ Пп₂ - продуктивність праці до і після впровадження нової техніки, грн./чол.

Економія капітальних вкладень (DК) визначається із співвідношення:

DК=(К₁ х В₂ - К₂) х N₂, грн.,

В₁

де К₁,К₂ - питомі капіталовкладення при використанні базової і нової техніки, грн./од.;

В₁,В'₂ - продуктивність одиниці базової і нової техніки за одиницю часу, натур, од. або грн. за одиницю часу.

Зниження матеріальних витрат (DМ) обчислюється:

DМ = (M₁ - M₂) • N₂, грн.,

де М₁, М₂ - матеріальні витрати на одиницю продукції при використанні базової і нової техніки, грн./од.

Дата добавления: 2014-12-08