Тематичний план

ПЕДАГОГІЧНА ПСИХОЛОГІЯ

Навчальна дисципліна "Педагогічна психологія" базується на основі окремої галузі психологічного знання – педагогічній психології, що також торкається окремих питань вікової та соціальної психології.

Навчальна дисципліна "Педагогічна психологія" має на меті формування цілісної системи знань про історію виникнення та розвитку педагогічної психології як науки; формування психолого–педагогічного мислення психолога; вироблення знань про психологічну сутність педагогічного процесу у закладах освіти; розвиток потреби у науково–дослідній діяльності в галузі психолого–педагогічної науки; розкриття психологічної сутності діяльності педагога з різними віковими категоріями.

В курсі "Педагогічної психології" розглядаються основні проблеми педагогічної психології: психологічні аспекти освітньої діяльності, педагогічної та навчальної діяльності; психологічні особливості тих, хто навчається та педагогів, психологічні характеристики навчання у школі, проблеми виховання та організації психологічної служби в закладах освіти.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні:

знати:

- психологічні закономірності навчання та виховання;

- індивідуальну та вікову специфіку формування особистості у навчально–виховному процесі;

- психологічні особливості оволодіння знаннями, уміннями та навичками, формування пізнавальних інтересів;

- фактори детермінації розвитку особистості під час навчально–виховного процесу;

- особливості педагогічної діяльності;

- задачі психологічної служби в закладах освіти;

- психологічні умови формування професійної компетентності педагога.

уміти:

- застосовувати набуті знання в практиці психологічної допомоги та соціальної роботи;

- вирішувати задачі психолого–педагогічного змісту;

- здійснювати психологічне керування процесом навчання;

- розвивати власні психолого–педагогічні здібності;

- встановлювати раціональні взаємини між учасниками педагогічного процесу;

- аналізувати специфіку навчально–виховного процесу середньої та вищої школи.

Назви тем	Всього годин	Із них:	Самостійна робота
Лекції	Семінари	Практичні заняття
Тема 1. Педагогічна психологія як наука			–	–
Тема 2. Психологія навчання				–
Тема 3.Психологія виховання				–
Тема 4.Психологія педагога				–
Тема 5.Психологічна служба в системі освіти		–	–
Консультація		–	–	–	–
Форма підсумкового контролю – екзамен		–	–	–	–
Всього годин:

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Бесіда – один з найпоширеніших в педагогічній психології емпіричний метод отримання інформації про людину під час спілкування з нею, в результаті її відповідей на цілеспрямовані запитання. Це суб'єктивний психодіагностичний метод, оскільки педагог суб'єктивно оцінює відповіді, поведінку учня, при цьому своєю власною поведінкою, мімікою, жестами, запитаннями впливає на учня, зумовлюючи той чи інший ступінь відкритості та довіри–недовіри учня.

Закон готовності – це закон научіння, який вказує на залежність швидкості утворення зв'язку від наявного стану суб'єкта, тобто реакція людини залежить від її підготовленості до даної дії. Як стверджував Є.Торндайк, "тільки зголодніла кішка буде шукати їжу".

Закон ефекту говорить, що зв'язок між стимулом та реакцією закріплюється, якщо після правильної реакції організм отримує позитивне підкріплення. Негативне підкріплення, покарання, розчарування приводить до її знищення, руйнування.

Закон повторюваності (тренування) полягає у тому, що чим частіше повторюється часова послідовність стимула та відповідної реакції, тим міцніше буде зв'язок.

Метод аналізу продуктів діяльності є найбільш поширеним у педагогічній практиці. Цілеспрямований, систематичний аналіз змісту та форми творів, переказів, текстів усних та письмових повідомлень, відповідей учнів. Цей метод сприяє розумінню педагогом особистісної та учбової спрямованості дитини, глибини та точності засвоєння ним навчального предмета, їх ставлення до навчального закладу, самого навчального предмету, до педагогів.

Мотивація – це збурювальні сили, що просувають учня до мети навчання. У якості мотивів можуть виступати предмети зовнішнього світу, уявлення, ідеї, почуття, все те, у чому відображуються потреби (Л.І. Божович).

Навичка – це сформована шляхом багаторазового повторення дія, що характеризується високим ступенем засвоєння та відсутністю поелементної свідомої регуляції та контролю.

Навчальність – індивідуальні показники швидкості та якості засвоєння людиною знань, умінь та навичок у процесі навчання. Розрізняють загальну та спеціальну навчальність.

Навчання – процес цілеспрямованої передачі суспільно–історичного досвіду; організація формування знань, умінь та навичок. Це процес активної взаємодії тих, хто навчається з тими, хто навчає. В наслідок цього в учнів формуються певні знання, уміння та навички, здійснюється їх психічний та особистісний розвиток.

Навченість – сукупності всіх характеристик психічного розвитку, які є результатом попереднього навчання.

Научіння – процес та результат набуття індивідуального досвіду; пізнавальний процес засвоєння соціального досвіду практичної та теоретичної діяльності.

Научуваність – це сприйнятливість учня, схильність його до засвоєння нових знань, його готовність до переходу на нові рівні розумового розвитку.

Освіта – це спеціально організовано система зовнішніх умов, створюваних у суспільстві для розвитку людини. Під змітом освіти
В.С. Лєдньов розуміє зміст процесу, що характеризується засвоєнням досвіду попередніх поколінь, вихованням типологічних якостей особистості, розумовим та фізичним розвитком людини. Звідси – три компоненти освіти: навчання, виховання та розвиток.

Педагогічна психологія – це наука, що вивчає процес навчання, його структуру, характеристики, закономірності перебігу, вікові та індивідуальні особливості учіння, його умови, що забезпечують найбільший ефект розвитку. Об'єктом педагогічної діяльності завжди є процеси навчання та виховання, а предметом виступає орієнтувальна частина діяльності учнів.

Педагогічна психологія (за В.А. Крутецьким) вивчає закономірності оволодіння знаннями, уміннями і навичками, досліджує індивідуальні відмінності у цих процесах, закономірності формування у школярів творчого активного мислення, зміни в психіці, тобто формування психічних новоутворень.

Предмет педагогічної психології – психологічні особливості оволодіння знаннями, уміннями та навичками, механізми управління процесом навчання, формування пізнавальних процесів, теоретичного мислення, здібностей; навчальна мотивація, умови, що визначають успішність оволодіння суспільним досвідом; розумовий, індивідуальний, віковий розвиток дитини в умовах навчально–виховного процесу.

Процес екстеріорізації – це об'єктивізація думки, тобто її представлення у формі соціально відтворюваної структури, коли думка може стати надбанням і інших. Це ситуація комунікації, коли виникає необхідність розкриття згорнутої думки, структурування її для того, щоб вона була зрозуміла іншим. Розуміння й організує екстеріорізацію.

Розвиток – це об'єктивний процес внутрішньої послідовної кількісної та якісної зміни фізичних та духовних сил людини.

Соціалізація особистості представляє собою процес формування особистості у певних соціальних умовах, процес засвоєння людиною соціального досвіду, під час якого людина перетворює соціальний досвід на свої власні цінності та орієнтири, вибірково вводить у свою систему поведінки ті норми і шаблони, які прийняті у даному суспільстві чи групі.

Учіння – специфічна діяльність, мета якої полягає в оволодінні змістом навчання. Учіння відбувається тоді, коли дії людини скеровуються свідомою метою засвоїти знання, уміння, форми поведінки та діяльності.

Формуючий педагогічний експеримент – метод дослідження педагогічної психології, під час якого досліджуються зміни у рівні знань, умінь, цінностей, здібностей, особистісного розвитку під цілеспрямованим навчаючим та виховуючим впливом.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

Дата добавления: 2014-12-08