План викладу і засвоєння матеріалу

Розділ 11. ФінанСОВО-іНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ суб'єктів господарювання

· фінансово-інвестиційний потенціал суб'єктів господарювання;	· фінансова гнучкість;
· фінансовий потенціал;	· інвестиційні ресурси;
· інвестиційний потенціал;	· адаптаційні можливості;
· фінансові ресурси;	· фінансовий ринок;
· фінансовий капітал;	· інвестиційний клімат;
· грошові резерви;	· відтворювальний процес економіки.

У результаті вивчення теми студенти повинні знати:

· сутність фінансово-інвестиційного потенціалу суб’єктів господарювання, основні підходи, що визначають його економічний зміст;

· елементи фінансово-інвестиційного потенціалу суб’єктів господарювання, склад фінансових і інвестиційних ресурсів суб’єктів господарювання;

· особливості відтворювального процесу економіки та роль фінансово-інвестиційного потенціалу суб’єктів господарювання в ньому.

11.1. Сутність та економічний зміст фінансово-інвестиційного потенціалу суб’єктів господарювання.

11.2.Структура фінансово-інвестиційного потенціалу суб’єктів господарювання.

11.3. Роль фінансово-інвестиційного потенціалу суб’єктів господарювання у відтворювальному процесі економіки.

11.1. Сутність та економічний зміст фінансово-інвестиційного потенціалу суб’єктів господарювання

В сучасних умовах розвитку економічних систем, які характеризуються нестабільністю цілей підприємства, мінливістю кон’юнктури ринків збуту, перманентними змінами вартості факторів виробництва та цін фінансових ресурсів, недостачею об’ємів інвестування, змінами в конкурентному середовищі, та іншими макро- і мікроекономічними факторами, однією з першочергових задач керівництва підприємства є формування та ефективна реалізація його фінансового-інвестиційного потенціалу для забезпечення стійкого функціонування та сталого розвитку підприємства на ринку. Варто зазначити, що для цілей забезпечення сталого зростання та постійного нарощування ринкової вартості суб’єктів господарювання важлива мобілізація внутрішніх і зовнішніх фінансових ресурсів для їх спрямування в найбільш перспективні інвестиційні проекти його розвитку.

Термін «потенціал» у розширеному тлумаченні, може звучати так: «джерела, можливості, засоби, запаси, які можуть бути приведені в дію, використані для вирішення будь-якої задачі, досягнення певної мети» [21].

У більш вузькому розумінні поняття «потенціал» у науковій літературі прийнято вживати як синонім «можливостям», стосовно деякої сфери, «ступеня потужності» [21] в якому-небудь відношенні.

Однак потенціал є чимось більшим, ніж просто заданий набір певних можливостей системи для ефективного функціонування при різних цілях.

Потенціал є базовим елементом суб’єктів господарювання, що поєднує в собі цілі, рушійні сили й джерела його розвитку. Зміст потенціалу визначають такі характеристики:

· потенціал є динамічною характеристикою і реалізується тільки в процесі його використання;

· використання потенціалу повинно супроводжуватися його ростом;

· процес використання та нарощування потенціалу є безперервним і доповнює один одного.

Причина різноманіття підходів щодо визначення видів потенціалу підприємства (фінансового, інвестиційного, інноваційного і т.п.) криється у відмінності змісту завдань дослідження. Найчастіше зустрічаються наступні підходи, покладені в основу визначення будь-якого потенціалу.

1. Відповідно до ресурсного підходу потенціал трактується лише як сукупність ресурсів, наявних потужностей суб’єктів господарювання. З цього боку фінансовий потенціал суб’єктів господарювання буде зводитися до визначення ресурсів.

2. Відповідно до імовірнісного підходу категорія «потенціал» зводиться до сукупності можливостей для розвитку діяльності суб’єкта господарювання, які складаються під впливом системи факторів та умов, реалізуються через формування фінансових й інвестиційних потоків.

3. Відповідно до результатного підходу потенціал трактується як здатність до досягнення певної віддачі від використаних ресурсів незалежно від їх виду, або з позицій оцінки економічних результатів поточної й майбутньої господарської діяльності. Визначення величини потенціалу в такому випадку зводиться до оцінки максимального результату, який суб’єкт господарювання здатен отримати при наявній кількості, якості та структурі ресурсів.

Поняття «фінансово-інвестиційний потенціал» містить у собі дві складові - фінансовий та інвестиційний потенціали. Дослідження положень наукових робіт стосовно сутності фінансового й інвестиційного потенціалів суб’єктів господарювання дозволили систематизувати їх за підходами трактування визначення даних понять (табл. 11.1).

Треба відзначити, що більшість авторів дотримується ресурсного підходу, адже ресурси, а в першу чергу фінансові ресурси, покладені в основу здійснення суб’єктами господарювання своєї фінансової діяльності та в процесі подальшого їх використання - інвестиційної діяльності.

Сутність економічних категорій «фінансовий потенціал» та «інвестиційний потенціал» відповідно до ресурсного, імовірнісного та результатного підходів

Потенціал	Ресурсний підхід	Імовірнісний підхід	Результатний підхід
Фінансовий потенціал суб’єктів господарювання	Обсяг власних, позичених та залучених фінансових ресурсів підприємства, якими воно може розпоряджатися для здійснення поточних та перспективних витрат [8].	Сукупність можливостей підприємства, які визначаються наявністю і організацією використання фінансових ресурсів [11].	Відносини, що виникають на підприємстві з приводу досягнення максимально можливого фінансового результату [25]
Забезпеченість фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільність їх розміщення та ефективність використання [23].	Здатність до оптимізації фінансової системи із залучення та використання фінансових ресурсів [16].	Сукупність фінансових ресурсів, з приводу яких на підприємстві виникають відповідні організаційно-економічні відносини, які в кінцевому рахунку спрямовані на забезпечення його високоефективного та прибуткового функціонування [22].
Включає окремі складові фінансових ресурсів підприємства, а саме - статутний, додатковий і резервний капітали, цільове фінансування, фонди накопичення, оборотні активи тощо [7]	Характеристика фінансової незалежності підприємства, його фінансової стійкості і кредитоспроможності [4].	Створює фундамент для трансформації наявного у підприємства ресурсного потенціалу в конкретні результати господарської діяльності підприємства [14].
Інвестиційний потенціал суб’єктів господарювання	Впорядкована певним чином сукупність інвестиційних ресурсів, яка дозволяє досягти ефекту синергізму при їх використанні [17].	Сукупна можливість зміни ресурсів, яка дозволяє збільшувати капіталоозброєність праці та здатність господарюючих суб’єктів, що оперують запасами цих ресурсів, забезпечувати в часі стійкий економічний дохід [20].	Дохід суб’єкта господарювання, який він тимчасово не бажає інвестувати, а розглядає як джерело для майбутнього інвестування [6].
Наявність у об’єкта інвестиційних ресурсів, які можуть бути використані для досягнення визначених цілей [12].	Здатність об’єкта досягти визначеної мети шляхом реалізації наявних інвестиційних ресурсів [13].	Сукупність економічних відносин між суб’єктами із приводу можливості присвоєння, використання й розвитку інвестиційних ресурсів, що забезпечують певне економічне зростання [2].
Сукупність ресурсів, що утворюють засоби виробництва, призначені для виробництва товарів та послуг (частина економічних ресурсів у вигляді основних виробничих та невиробничих фондів усіх галузей економіки, запаси та ресурси предметів виробничого призначення (предметів праці) та предметів тривалого користування) [1].	Характеристика спроможності підприємства щодо інвестування, яка використовується, як правило, для внутрішніх потреб управління з метою обґрунтування здатності підприємства щодо використання тих чи інших інвестиційних можливостей, тобто виступає зовнішнім оточенням, середовищем прийняття інвестиційних рішень підприємства [19].	Визначена впорядкована система застосування сукупності інвестиційних ресурсів, що спрямована на досягнення певних змін технологічного, економічного, соціального або організаційного характеру при їхньому використанні [9].

Фінансовий потенціал є здатністю щодо залучення й зміни структури фінансових ресурсів відповідно потребам суб’єктів господарювання. Інвестиційний потенціал, в свою чергу, визначає наявність об’єктів для інвестування та умов, що характеризують здатність ефективно використовувати фінансові ресурси суб’єктів господарювання. Частина фінансових ресурсів суб’єктів господарювання йде на інвестиційні потреби, а саме на фінансування інвестиційної діяльності, що дає можливість розглядати фінансово-інвестиційний потенціал в якості єдиного поняття.

В економічній літературі останніх десятиліть з'явилися роботи, автори яких використовують поняття, засновані на взаємозв'язку фінансових та інвестиційних відносин, переплетінні фінансових та інвестиційних потоків [3], [4], [5]. Наприклад, під «фінансовим потенціалом інвестиційної діяльності підприємств», розуміється «відповідним чином структуровані фактично наявні у підприємства фінансові ресурси (наявний фінансовий потенціал), а також існуючі потенційні можливості їх залучення зі сторони (можливий фінансовий потенціал)» [5]. За відповідних зовнішніх та внутрішніх факторів інвестиційного середовища дані ресурси можуть бути використані для досягнення задач інвестиційної діяльності підприємств [5]. Саме інвестиційні фінансові ресурси, що використовуються в процесі інвестиційної діяльності підприємства, є фундаментом фінансового потенціалу інвестиційної діяльності.

Фінансовий потенціал інвестиційної діяльності не є простою сумою коштів, що використовуються для інвестування. Саме за рахунок їх відповідного упорядкування і збалансування (через оптимізацію структури фінансових ресурсів) фінансовий потенціал інвестиційної діяльності суттєво посилюється завдяки синергетичного ефекту. Синергетичний ефект дозволяє забезпечити найбільш ефективне використання залучених фінансових ресурсів. Синергізм фінансових ресурсів інвестиційної діяльності дає можливість отримати додатковий ефект від їх взаємодії, що перевищує суму ефектів від впливу на певний об'єкт кожного фактору окремо. Тому оптимізація структури інвестиційних фінансових ресурсів є однією з головних задач в процесі управління фінансовим потенціалом інвестиційної діяльності, адже від їх структури залежать кінцеві результати інвестиційної діяльності, а оптимальна їх структура у свою чергу забезпечує фінансову рівновагу розвитку підприємства [5].

Під фінансово-інвестиційним потенціалом розуміється сукупність фінансових та інвестиційних ресурсів підприємства, які дають змогу проводити високоефективну інвестиційну діяльність задля забезпечення прибуткової та сталої господарської діяльності [10]. В свою чергу, прибуткова та стала господарська діяльність характеризується такими параметрами як фінансова незалежність, фінансова стабільність та кредитоспроможність (ліквідність).

Таким чином, фінансово-інвестиційний потенціал суб'єктів господарювання характеризує його здатність генерувати та залучати фінансові ресурси, а також ефективно і раціонально використовувати їх на цілі, передбачені фінансово-інвестиційною стратегією розвитку суб'єктів господарювання. Ці здібності, в свою чергу, виражаються в трьох основних властивостях, притаманних фінансово-інвестиційному потенціалу: здатності продукувати власні (внутрішні) фінансові ресурси; здатності залучати й акумулювати фінансові ресурси ззовні (зовнішні); здатності трансформувати фінансові ресурси і заощадження в інвестиційні ресурси.

При цьому під фінансовими ресурсами розуміється частина коштів підприємства, яка формується в результаті розподілу виробленого продукту, залучається до діяльності підприємств з різних джерел, спрямовується на забезпечення розширеного відтворення виробництва і після певних перетворень дозволяє отримати бажаний економічний результат.

Інвестиційними ресурсами виступає частина сукупних фінансових ресурсів суб’єктів господарювання, що направляються ними на здійснення вкладень в об’єкти інвестування. Таким чином, фінансово-інвестиційний потенціалвизначається не тільки наявністю фінансових ресурсів, але й можливостями цих фінансових ресурсів забезпечувати інвестиційну діяльність суб'єктів господарювання. Основними видами фінансових ресурсів є конкретні форми доходів, що утворюються у населення, суб'єктів господарювання та суб'єктів влади в результаті фінансового розподілу.

По групах джерел залучення коштів по відношенню до підприємства виділяють фінансові ресурси, що залучаються з внутрішніх і зовнішніх джерел (рис.11.1). Внутрішні фінансові ресурси характеризують власні фінансові кошти, що формуються безпосередньо на підприємстві для забезпечення його розвитку. Основу власних фінансових коштів, які формуються з внутрішніх джерел, становить капіталізована частина чистого прибутку підприємства (нерозподілений прибуток) та амортизація.

Зовнішні фінансові ресурси характеризують ту їх частину, яка формується поза межами підприємства. Вона охоплює власні, залучені й позикові фінансові ресурси. Згідно самих джерел фінансові ресурси поділяються на власні, позикові й залучені.

Власні фінансові ресурси - сукупність внутрішніх і зовнішніх джерел фінансових ресурсів, які формуються під час організації суб'єкта господарювання, а також в процесі його господарсько-фінансової діяльності, грають провідну роль в організації виробництва, оскільки дозволяють досягти певної фінансової самостійності. До власних фінансових ресурсів належать також кошти, безоплатно отримані суб'єктом господарювання для здійснення цільового інвестування

Позикові фінансові ресурси - це сукупність позикових коштів суб'єктів господарювання, призначених для фінансування діяльності підприємств.

Залучені фінансові ресурси - це мобілізовані на фінансовому ринку, а також ті, що надійшли в результаті розподілу фінансові ресурси суб'єктів господарювання.

Рис. 11.1 Склад фінансових та інвестиційних ресурсів суб’єктів господарювання

Основне завдання фінансових ресурсів полягає в їх перетворенні, трансформації сформованої сукупності власних, позикових та залучених фінансових ресурсів в інвестиційні ресурси, оскільки в реальності не всі з них можуть бути спрямовані в інвестиції. Це вимагає створення інституційної системи, фінансово-інвестиційної інфраструктури, механізмів стимулювання залучення інвестиційних ресурсів і оптимізації їх використання з урахуванням потреб території в цілому, суб’єктів господарювання і конкретних об'єктів.

Можливість залучення акціонерного капіталу може бути використана акціонерними товариствами. Для інвестиційних фондів аналогічною формою залучення капіталу є емісія інвестиційних сертифікатів. Цільові надходження та цільові внески членів трудового колективу також можуть бути направлені на розвиток підприємства в якості частини вкладень в інвестиційні проекти.

Фінансові ресурси, отримані від галузевих структур, концернів і асоціацій, до яких входить суб’єкт господарювання, можуть бути отримані на договірних основах та вкладені в інвестиційні проекти з метою розвитку суб’єктів господарювання.

Фінансовий лізинг – це одна з найбільш перспективних форм залучення інвестиційних ресурсів, що є одним із різновидів довгострокового кредиту, надається в натуральній формі і погашається в розстрочку.

Такі залучені фінансові ресурси, як страхові відшкодування й бюджетні дотації, субсидії не можуть бути направлені на інвестиційні потреби підприємства, адже головна їх ціль – покриття фінансових збитків і нормалізація господарсько-фінансової діяльності суб’єктів господарювання.

Серед позикових фінансових ресурсів забезпечення інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання головну роль відіграють довгострокові кредити банківських установ, адже зазвичай крупні інвестиційні проекти мають довгостроковий термін своєї реалізації. Короткострокові позикові інвестиційні ресурси використовуються в процесі інвестиційної діяльності лише у випадках необхідності фінансування приросту оборотних активів.

Емісія облігацій підприємств доступна тільки для підприємств з високими розмірами статутного фонду. Всі форми позикових фінансових ресурсів, що використовуються підприємством в інвестиційній діяльності, представляють собою його фінансові зобов'язання, що підлягають погашенню в передбачені терміни.

Важливою особливістю вибору фінансових ресурсів для формування інвестиційних ресурсів є досить широка їх альтернативність щодо задоволення одних і тих же інвестиційних потреб підприємства. Ця альтернативність формується не тільки в діапазоні можливого використання власних, залучених або позикових фінансових ресурсів (наприклад, власний капітал або довгостроковий кредит), але і в діапазоні кожного з цих видів фінансових ресурсів (власний капітал, який притягується із внутрішніх фінансових ресурсів або зовнішніх фінансових ресурсів); позиковий капітал у формі довгострокового кредиту банку, фінансового лізингу або облігаційної позики). Тому в основі вибору конкретних фінансових ресурсів для формування інвестиційних ресурсів з можливих їх альтернатив лежить порівняльна їх оцінка за критерієм вартості, доповнена врахуванням ряду інших факторів.

Виходячи з цього фінансово-інвестиційний потенціал суб’єктів господарювання це сукупність власних, позикових та залучених фінансових ресурсів, сформованих з метою забезпечення інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання, а також здатність їх нарощування й ефективного використання для отримання максимального позитивного фінансового результату та досягнення екологічного, соціального чи іншого ефекту в національній економіці.