Сутність, класифікація та соціально-економічні наслідки державного боргу

Існування державного кредиту призводить до появи державного боргу і необхідності чіткої системи управління ним. Державний борг на сьогодні є об'єктивно обумовленим явищем для України. Невміння держави жити на власні кошти є основною причиною виникнення, а невміння використовувати залучені фінансові ресурси – зростання державного боргу. Основні причини виникнення і зростання державного боргу України представлено на рис. 17.6.

Державний борг за своєю економічною сутністю визначає економічні відносини держави як позичальника з її кредиторами (резидентами та нерезидентами) щодо перерозподілу частини вартості ВВП на умовах строковості, платності та повернення. Державний борг – це сума заборгованості держави перед внутрішніми і зовнішніми кредиторами.

Загальна сума державного боргу складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (як внутрішніх, так і зовнішніх), і відсотків за ними, включаючи видані гарантії за кредитами, що надаються іноземним позичальникам, місцевим органам влади, державним підприємствам. Розрізняють поточний і капітальний державний борг. Поточний борг – це сума заборгованості, що має бути погашена в поточному році, й належних до сплати в цей період відсотків за усіма випущеними на цей момент позиками. Капітальний борг – це загальна сума заборгованості й відсотків, що мають бути сплачені за позиками.

Рис. 17.6. Основні причини виникнення і зростання державного боргу України

Структурно державний борг поділяється на внутрішній і зовнішній. Внутрішній борг – це сукупність зобов'язань держави перед резидентами. Державний внутрішній борг складається із заборгованості, що виникає щорічно за новими борговими зобов'язаннями уряду. Він формується в результаті випуску державних цінних паперів, отримання кредитів та виникнення інших боргових зобов'язань. Зовнішній борг – сукупність зобов'язань держави перед нерезидентами (незалежно від того, в якій національній валюті номіновано зобов'язання). Класифікація зовнішнього державного боргу зазначено на рис. 17.7.

Обслуговування державного боргу – це погашення позик, виплати відсотків за ними, уточнення і зміни умов погашення випущених позик. Погашення позик здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

В Україні обслуговування зовнішнього боргу здійснюється в процесі виконання державного бюджету. Розрахунки належних до сплати сум із погашення та обслуговування зовнішнього боргу виконуються в доларах США. Перерахунок у національну валюту проводиться за прогнозним курсом валют до гривні. Безпосередньо оплату здійснює Державне казначейство. Джерела погашення зовнішнього боргу зображено на рисунку 17.8.

Відповідно до Закону України про Державний бюджет на відповідний рік визначається граничний розмір дефіциту бюджету та джерела його покриття за рахунок внутрішнього та зовнішнього фінансування, а також встановлюється граничний розмір державного внутрішнього та зовнішнього боргу України на 1 січня наступного за бюджетним роком з визначенням напрямів використання фінансових ресурсів.

Рис. 17.7. Класифікація зовнішнього державного боргу

Рис. 17.8. Джерела погашення зовнішнього боргу

Варто зазначити, що внутрішній борг має певні переваги над зовнішнім. Повернення внутрішнього боргу і виплати відсотків за ним не зменшують фінансового потенціалу держави, тоді як зовнішній борг має у своїй основі відтік капіталу з держави. Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває у власності держави.

Платоспроможність за внутрішніми позикам забезпечується, як правило, за рахунок внутрішніх джерел. Платоспроможність держави за зовнішніми позиками залежить, насамперед, від валютних надходжень. Можливості у погашенні зовнішнього боргу визначаються сальдо торговельного балансу. Його позитивне сальдо характеризує ті ресурси, які забезпечують платоспроможність держави і дають змогу тим самим урегулювати платіжний баланс.

У Бюджетному кодексі класифікація боргу здійснена за типом кредитора (хто є власником боргових зобов'язань) та за типом боргового зобов'язання (видами випущених цінних паперів).

В Україні фактично є дві категорії державного боргу:

· офіційно визнаний борг, оформлений кредитними угодами чи державними цінними паперами, який передбачає погашення основної суми боргу і відсотків за ним;

· заборгованість, що в складі державного боргу не враховується, –невиконані державою фінансові зобов'язання перед суб'єктами господарювання.

Існування державного боргу для будь-якої країни спричиняє певні соціально-економічні наслідки. За рахунок залучених державою додаткових фінансових ресурсів відбувається розширення можливостей держави для економічного зростання, проте наслідком цього є поява боргів, які у майбутньому доведеться повертати, що призведе до зменшення національного доходу. Існування внутрішнього державного боргу на противагу зовнішньому не є кризовим явищем для економіки; сплата відсотків за внутрішнім боргом залишається у межах однієї країни, а за помірності відсоткових ставок не стає тягарем для майбутніх поколінь. Тобто у сфері державного кредиту відбувається лише перерозподіл доходу теперішніх та майбутніх різних вікових груп. Застосовуючи ефективну боргову політику, держава забезпечує перерозподіл податкового тягаря у часі, а також вплив на платоспроможний попит населення, регулює розмір грошової маси і відповідно вплив на рівень інфляції.

17.4. Особливості і механізми управління державним боргом

Щоб запобігти кризовим ситуаціям у сфері державного кредиту, Україні необхідно вдосконалювати систему управління державним боргом на основі розробки коротко - і довгострокових стратегій управління портфелем зобов'язань країни. Метою такої стратегії є визначення оптимальної структури та обсягів державного боргу та зниження вартості обслуговування позик і мінімізації ризиків, які виникають при отриманні кредитних ресурсів.

Управління державним боргом – це комплекс заходів, що здійснюється державою в особі її уповноважених органів щодо визначення обсягів та умов залучення коштів, їх розміщення, погашення, а також забезпечення платоспроможності держави, тобто можливості погашення боргу.

У процесі управління державним боргом розв’язуються такі завдання:

· пошук ефективних умов запозичення коштів щодо мінімізації вартості боргу;

· недопущення неефективного та нецільового використання запозичених коштів;

· забезпечення сучасної та повної сплати суми основного боргу та нарахованих відсотків;

· визначення оптимального співвідношення між внутрішнім та зовнішнім запозиченнями за умови збереження фінансової рівноваги в країні;

· забезпечення стабільності валютного курсу та фондового ринку.

В управлінні державним боргом можна виділити такі принципи:

· безумовності – забезпечення безумовного виконання державою всіх зобов'язань перед інвесторами і кредиторами, які держава, як позичальник взяла на себе, оформляючи договір запозичення коштів;

· єдності – урахування в процесі управління державним боргом всіх видів зобов'язань, емітованих як центральним урядом, так і місцевими радами;

· зниження ризиків – розміщення і погашення позик у такий спосіб, щоб максимально знизити вплив коливань кон'юнктури світового ринку капіталів і спекулятивних тенденцій ринку цінних паперів на ринок державних зобов'язань;

· оптимальність структури – підтримання оптимальної структури боргових зобов'язань держави за строками обігу і погашення, пом'якшення "піків" платежів;

· збереження фінансової незалежності – підтримання оптимальної структури боргових зобов'язань держави між інвесторами-резидентами і інвесторами-нерезидентами, поступове заміщення зовнішнього запозичення внутрішнім;

· зниження вартості обслуговування державного боргу, в тому числі й за рахунок дострокового викупу боргових зобов'язань держави;

· прозорості – дотримання відкритості і повної прозорості запозичень, починаючи від розгляду їх доцільності до остаточного погашення, забезпечення доступу міжнародних рейтингових агентств до достовірної інформації про економічне становище у країні-позичальнику.

Процес управління боргом складається із послідовних етапів: залучення державних позик, їх використання, обслуговування та погашення боргу (рис.17.9.).

У процесі управління державним боргом необхідно враховувати:

· економічну та політичну ситуацію в країні;

· рівень інфляції;

· ділову активність суб'єктів підприємницької діяльності;

· ступінь ризику країни щодо неповернення боргу.

Рис. 17.9. Процес управління державним боргом

Методами управління державним боргом є: конверсія, консолідація, уніфікація, обмін облігацій за регресивним співвідношенням, відстрочення погашення, реструктуризація й анулювання позики. Суть цих методів наведено в таблиці 17.4.

Таблиця 17.4

Методи управління державним боргом

Конверсія	Зміна дохідності позик. Вона здійснюється у разі зміни ситуації на фінансовому ринку чи погіршення фінансового стану держави, коли вона не в змозі виплачувати передбачуваний дохід.
Консолідація	Передання зобов'язань за раніше випущеною позикою на нову позику з метою продовження терміну позики. Вона проводиться у формі обміну облігацій попередньої позики на нові. В окремих випадках застосовуються і скорочення строків позики.
Уніфікація	Об'єднання кількох позик в одну. Може проводитись як окремо, так і в поєднанні з консолідацією.
Обмін за регресивним співвідношенням	Облігації попередніх позик на нові. Мета – скорочення державного боргу. Це дуже небажаний метод, оскільки означає часткову відмову держави від своїх боргів.
Відстрочка	Перенесення строків виплати заборгованості.
Реструктуризація	Використання у комплексі повністю або частково зазначених вище методів.
Анулювання	Означає повну відмову держави від своєї заборгованості.

Державний та гарантований державний борг України станом на кінець червня 2011 року становив 479 млрд 754,656 млн. грн. або $60 млрд 177,697 млн. у тому числі: зовнішній борг – 304 млрд 799,108 млн.грн. (63,53% від загальної вартості суми боргу) або $38 млрд 232,267 млн.; внутрішній борг – 174 млрд 655,547 млн.грн. (36,47%) або $21 млрд 645,429 млн. Обсяг державного боргу перевищує 42% ВВП держави, обрахованого за 2010 рік [25].

На сьогодні важливим завданням для України є зменшення боргового навантаження та удосконалення системи управління державним боргом. Необхідно вжити заходів з удосконалення управління борговими ризиками, покращення прогнозування боргової політики та її координації з бюджетною, податковою та грошово-кредитною політикою. Реалізація цих завдань передбачає:

· удосконалення законодавчого забезпечення формування та обслуговування державного боргу, зокрема прийняття Закону України «Про державний борг України»;

· розробку обґрунтованої стратегії залучення позик, як внутрішніх, так і зовнішніх;

· проведення інвентаризації державного боргу;

· зміну структури державного боргу та переведення його на довгострокове обслуговування;

· зменшення вартості запозичених коштів та, безпосередньо, вартості обслуговування державного боргу;

· розвиток повноцінного сектору муніципальних цінних паперів (місцевих облігацій) з метою диверсифікації напрямків вкладень капіталу на боргових ринках;

· моніторинг та прогноз стану, підготовка проектів політичних рішень щодо обсягу, структури, вартості та інших параметрів державного боргу.

Додамо, що крім державного боргу, в Україні існує значний обсяг корпоративного й банківського зовнішнього боргу. За 2010 р. валовий зовнішній борг України зріс до 107,3 млрд дол. США. Заспокоює лише те, що в найближчі два роки виплати з обслуговування зовнішнього боргу становитимуть майже 3,5 млрд. дол. А от наступні три роки будуть для України дуже напруженими: 3 2012 по 2014 роки Мінфіну належить виплатити за зовнішніми боргами 15,7 млрд. дол. США». Без реструктуризації боргів у цей період Україні не обійтися, оскільки таке навантаження бюджет не витримає, отже, без змін у макроекономічній політиці боргової пастки не уникнути вже зараз, навіть якщо економіка зростатиме на 3-4% на рік, що на найближчих два роки є досить оптимістичним сценарієм [26].

Дата добавления: 2014-12-08