Фінанси підприємств комунальної форми власності

Комунальний сектор економіки України є явищем новим і до кінця не сформованим. Вочевидь, його реальна розбудова розпочалась з набуттям Україною незалежності і пов’язана з тановленням та розвитком місцевого самоврядування в нашій державі. Важливим аспектом цього зв’язку виступає пряма залежність фінансової та матеріальної стійкості господарства територіально-адміністративної громади від ефективності та успішності діяльності підприємств комунального сектору.

Місцеве самоврядування в Україні як комплексне політико-правове явище може бути характеризоване різнобічно. Так, відповідно до Конституції України місцеве самоврядування як об’єкт конституційно-правового регулювання виступає в якості [1]: засади конституційного ладу України; специфічної форми народовладдя; права жителів відповідної територіальної одиниці (громади) на самостійне вирішення питань місцевого значення. Вперше в Україні принцип визнання місцевого самоврядування на конституційному рівні було закріплено ще в Конституції гетьмана Пилипа Орлика – 1710 р., а пізніше в Конституції УНР 1918 р., положення яких так і не були реалізовані [2,3]. За радянських часів цей принцип фактично був знівельований, оскільки суперечив централізованому характеру радянської держави. Конституцією України 1996 р., у повній відповідності до вимог Європейської Хартії [4] у розділі ХІ «Місцеве самоврядування» (Ст.140-146) закріплено принцип визнання та гарантованості місцевого самоврядування [5].

Організація і функціонування місцевого самоврядування в нашій державі здійснюється відповідно до встановлених Конституцією України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» принципів місцевого самоврядування, на яких побудовані функції та завдання останнього [6]. Матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування (Ст.142 Конституції України) складає «...рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад» [5]. Провідне місце в структурі матеріальної основи місцевого самоврядування займає комунальна власність. Конституція України визначає комунальну власність як самостійну форму власності, суб’єктами якої є територіальні громади села (кількох сіл у разі добровільного об’єднання в сільську громаду їх жителів), селища, міста, району в місті [7]. Серед об’єктів комунальної власності, що становлять матеріальну основу місцевого самоврядування, важливе місце займають комунальні підприємства, фінанси яких відіграють значну роль у системі місцевих фінансових інститутів.

В Україні реальний процес становлення фінансів комунальних підприємств розпочався лише після прийняття Конституції 1996 року, коли розпочався процес роздержавлення комунальних підприємств.

Дослідженням питань управління та економіки комунального сектору займались такі вітчизняні вчені: А.Ф.Мельник, Г.Л.Монастирський [8], М.М. Забаштанський [9], В.І.Чиж [10], О.О.Сунцова [11], Г.І.Бондаренко [12], В.М. Андрієнко, С.М. Мічківський, Н.М. Лисак, В.В. Паламарчук [13]. Вивчення фундаментальних праць цих вчених дають змогу стверджувати про неповну характеристику комунальних підприємств як складової комунального сектора та матеріальної основи забезпечення стабільності та ефективності місцевого самоврядування. Відповідно до Ст.63 Господарського кодексу України комунальні підприємства діють на основі комунальної власності територіальних громад, право на яку закріплено Цивільним кодексом України [14, 15]. Господарська діяльність цих суб’єктів господарювання вирізняється такими рисами:

· управління нею здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо вказаних суб'єктів, які здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління;

· правовий статус окремого суб'єкта визначається уповноваженими органами управління відповідно до вимог законодавства України; відносини органів управління між зазначеними суб'єктами у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися на договірних засадах;

· суб'єктами господарювання комунального сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише комунальної власності, а також суб'єкти, у статутному фонді яких частка комунальної власності перевищує 50% чи становить величину, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів;

· в законодавчому порядку можуть бути встановлені особливості здійснення антимонопольно-конкурентної політики щодо комунального сектора економіки, а також додаткові вимоги та гарантії права власності українського народу і права комунальної власності при реалізації процедури банкрутства щодо вказаних суб'єктів;

· органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за наслідки діяльності вказаних суб'єктів, на підставах, у межах і порядку, визначених законом;

· деякі з суб’єктів мають статус одержувачів бюджетних коштів [16]. Перераховані особливості впливають на систему фінансового управління підприємств комунального сектора.

Фінанси підприємств комунальної форми власності є складовою частиною місцевих фінансів, але їм притаманні певні специфічні ознаки, які випливають з особливостей форм власності і господарювання. Так, оскільки майно підприємств комунальної форми власності перебуває у власності місцевих органів самоврядування, то для фінансування цих підприємств, крім власних джерел, залучаються кошти місцевих бюджетів, а також кошти, отримані в порядку перерозподілу між цими підприємствами. Важливо відзначити, що підприємства та заклади соціально-культурної сфери комунальної форми власності функціонують як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничі й сфері, тому організаційно їх можна розділити на три групи: ті, які повністю перебувають на бюджетному фінансуванні; підприємства, які частково фінансуються за рахунок місцевих бюджетів і підприємства, які функціонують на принципі самоокупності [8, 13, 17].

Заклади культури, освіти, охорони здоров’я, туризму і спорту, як правило, фінансуються за рахунок коштів місцевих бюджетів; підприємства житлового та коммунального господарства, транспортні підприємства в значній мірі фінансуються за рахунок коштів місцевих бюджетів; ремонтні, ремонтно-будівельні підприємства, проектні організації та інші функціонують на принципах самоокупності. Таким чином, на рівні місцевого господарства створений сектор економіки зі специфікою формування доходів, видатків, отримання прибутку та його розподілу.

Тобто підприємства комунальної форми власності, будучи складовою частиною місцевого господарства, мають специфіку організації фінансових відносин [17]. Фінанси підприємств комунальної форми власності є складовою місцевих фінансів і водночас вони являють собою самостійну економічну категорією, яка віддзеркалює економічні відносини, пов’язані з розподілом і перерозподілом вартості валового внутрішнього продукту шляхом формування та використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів на місцевому рівні з метою найбільш повного задоволення житлово-комунальних потреб населення. Підприємства комунального господарства мають понад 20 напрямів діяльності, які охоплюють практично всі основні сфери життєдіяльності людини і за своїм функціональним призначенням поділяються на: житлове господарство (житлові і нежитлові будинки та відокремлені будівлі); санітарно-технічні (водопроводи, каналізація, підприємства із санітарного очищення сміття); транспортні (автобусні парки, трамвайні та тролейбусні депо, метрополітен та фунікулер); комунальної енергетики (електричні, газові та теплові мережі); комунального обслуговування (готелі тощо); міські шляхи [17].

Важливою складовою фінансового управління комунальних підприємств виступає планування, при цьому планування видатків місцевих бюджетів на фінансування підприємств комунальної форми власності має свої особливості, бо розпочинається з визначення доходів цих підприємств. Як правило, доходи підприємств комунальної форми власності значно менші ніж видатки, тому після ретельної перевірки розрахунків підприємств місцеві фінансові органи планують державну дотацію в розмірі, необхідному для збалансування їх доходів і видатків. При цьому окремо планується дотація з урахуванням не тільки функціонального призначення підприємств, а й напряму надання дотації.Так, житлово-експлуатаційним конторам надається: бюджетна дотація на покриття збитків від експлуатації, від перевищення сплаченого ПДВ над отриманим і на покриття різниці в тарифах на тепло, яке подається відомчими котельними; дотація на капітальний ремонт. Транспортним підприємствам бюджетна дотація планується на покриття експлуатаційних витрат, на капітальний ремонт рухомого складу, на придбання нового рухомого складу та на капітально-відновлювальні роботи. Тобто дотації з місцевих бюджетів комунальним підприємствам плануються залежно від їх функціонального призначення. Крім того, у дотації комунальним підприємствам може закладатися прибуток, розмір якого залежить від стану місцевого бюджету, з якого планується отримати прибуток.

Фінансове планування в комунальних підприємствах починається з визначення грошових надходжень, при цьому їх склад і структура залежать від функціонального призначення підприємства [13]. Видатки підприємств коммунального господарства формуються на основі їх витрат. Витрати на виконання робіт та послуг у вартісному виразі формують собівартість. Цей показник є одним з найголовніших економічних показників господарської діяльності підприємств комунального господарства. Планування собівартості може здійснюватися нормативним методом, коли розмір витрат за кожною її складовою визначається на підставі встановлених законодавством України (відповідними законодавчими актами), а також прийнятих на підприємстві норм використання сировини матеріалів, палива тощо, норм і розцінок з оплати праці, нормативів витрат на управління й обслуговування виробництва та норм на інші елементи витрат на виробництво. Витрати, що включаються до собівартості робіт та послуг, на підприємствах комунального господарства групуються за такими елементами: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація основних фондів та нематеріальних активів; інші витрати [10].

До елемента «Матеріальні витрати» належать такі витрати:

1) пов’язані з підготовкою та освоєнням нових видів робіт та

послуг;

2) на розробку та використання природної сировини;

3) не капітального характеру, пов’язані з удосконаленням

технологій та організацію виробництва;

4) на обслуговування виробничого процесу, які містять у собі витрати на матеріали, паливо, електроенергію;

5) на перевезення матеріалів;

6) на матеріали для проведення поточного ремонту, технічного огляду та технічного обслуговування основних фондів, забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням. У зв’язку з тим, що матеріальні витрати на виробництво в підприємствах житлово-комунального господарства становлять незначну частку, то їх планування здійснюється методом прямого обчислення.

До елемента «Витрати на оплату праці» належать витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, обчислені з урахуванням прийнятої підприємством системи оплати праці, включаючи будь-які види грошових і матеріальних доплат. Витрати на оплату праці плануються відповідно до штатного розкладу, норм трудових витрат на проведення кожного виду робіт та нормативів обслуговування, тарифних ставок, відрядних розцінок, посадових окладів, надбавок і доплат, які передбачені чинним законодавством і обумовлені колективним договором, а також до витрат на оплату праці позаштатних працівників. Сума основної заробітної плати робітників за погодинною оплатою праці розраховується виходячи з планового обсягу виконання робіт та надання послуг, установленої трудомісткості (норм виробітку) та відрядних оцінок і середньої годинної (денної) тарифної ставки. Сума основної заробітної плати робітників за погодинної оплати праці визначається виходячи з їх планової кількості та середньої тарифної ставки або посадового окладу.

До елемента «Відрахування на соціальний захист» належать відрахування на різні види ержавного обов’язкового соціального страхування і до Пенсійного фонду України. Планування цієї групи витрат здійснюється також методом прямого обчислення. Для цього сума заробітної плати множиться на відповідний норматив, встановлений державою щодо кожного фонду, ділиться на сто і додається. До елемента «Амортизація основних фондів та нематеріальних активів» належать витрати на повне відновлення основних фондів у вигляді амортизаційних відрахувань від балансової вартості основних виробничих фондів за встановленими нормами і порядком, затрати, пов’язані зі зносом нематеріальних активів у сумі амортизаційних відрахувань, визначаються щомісяця за нормами, розрахованими виходячи з їх первісної вартості та строку корисного використання, але не більше 10 років безперервного використання або строку діяльності підприємства. Нематеріальні активи — це вартість промислової та інтелектуальної власності.

До елемента «Інші витрати» належать витрати на перевезення працівників до місця роботи, набір робочої сили, страхування майна підприємства, виготовлення та придбання бланків цінних паперів, оплату відсотків за кредитами, оплату послуг комерційних банків та інші незначні витрати. Прибуток комунальних підприємств зазвичай визначається при складанні розрахунків до проектів місцевих бюджетів як різниця між сумою валових доходів, які містять у собі суму отриманої дотації з місцевого бюджету, і видатками. При плануванні прибутку застосовують метод прямого обчислення.

В умовах функціонування ринкових відносин значно зростає необхідність об’єктивного оцінювання фінансового стану підприємств комунальної форми власності. Це пов’язано з тим, що місцеві органи самоврядування повинні прийняти правильне рішення щодо конкретного виробництва. Вони мають з’ясувати доцільність виділення коштів з місцевого бюджету конкретному підприємству для подальшого його функціонування, майновий стан підприємства, його платоспроможність, фінансову стійкість та ступінь ліквідності.

Щоб комплексно оцінити фінансовий стан підприємства, необхідно дослідити динаміку найбільш загальних показників, що якомога повніше характеризують фінансовий стан підприємства. Позитивну сторону фінансової діяльності підприємства можуть характеризувати такі показники: стійка платоспроможність, ефективне використання капіталу, своєчасне проведення розрахунків, наявність стабільних фінансових ресурсів. Незадовільний фінансовий стан підприємства характеризують — неефективне розміщення коштів, брак власних оборотних коштів, наявні сть стійкої заборгованості за платежами, негативні тенденції у виробництві. [11, 13].

Серед усієї сукупності показників фінансового стану підприємства особлива увага приділяється таким показникам, як ліквідність і платоспроможність підприємства. Ліквідність підприємства означає його здатність швидко продати активи й одержані гроші використати для оплати своїх зобов’язань. Ліквідність підприємства визначається цілою системою показників (коефіцієнт абсолютної ліквідності, проміжний коефіцієнт покриття, загальний коефіцієнт покриття, коефіцієнт обертання матеріальних запасів та інші), серед них найважливішим є співвідношення величини його високоліквідних активів (грошові кошти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості. Платоспроможність підприємства визначається на підставі звітного балансу. Для цього необхідно порівняти наявність платіжних засобів з терміновими зобов’язаннями, передбаченими платіжним календарем. Для досконалішої характеристики платоспроможності підприємства використовують цілу систему показників, а саме: відношення довгострокової заборгованості до капіталу підприємства, відношення надходжень коштів до довгострокової заборгованості, відношення суми прибутку до сплати податків і постійних витрат до постійних витрат, відношення чистого прибутку до всієї суми активів та інші [12]. Варто відмітити, що за обсягами ресурсів фінанси комунальних підприємств у багатьох зарубіжних країнах можна поставити в один ряд із місцевими бюджетами. Вочевидь, подальший розвиток підприємств коммунального сектора забезпечить реальну дієву фінансову стійкість місцевого самоврядування в Україні.

Дата добавления: 2014-12-08