Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Системи оподаткування прибутку в країнах-членах ЄС




Група Країни Характеристика системи оподаткування прибутку
  Іспанія, Люксембург, Нідерланди, Швеція Класична система оподаткування, згідно з якою частина прибутку, що розподіляється, і частина прибутку, яка не розподіляється, оподатковуються за єдиною ставкою, що призводить до подвійного оподаткування доходу
  Великобританія, Бельгія, Данія, Ірландія, Італія Франція Система умовного нарахування, в процесі якої до всього прибутку застосовується єдина ставка податку, але під час виплати дивідендів, сплачена компанією частка податку компенсується акціонерам
  Австрія, Фінляндія, Греція Система оподаткування, згідно з якою частина прибутку, що розподіляється, і частина прибутку, яка не розподіляється, оподатковуються за різними ставками

 

Німеччина не належить до жодної групи, бо має свої особливості в системі оподаткування, яка носить комбінований характер: ставки податку на частину прибутку, що розподіляється, і частину прибутку, яка не розподіляється, різні, але при цьому акціонери одержують компенсацію під час розподілу дивідендів.

У країнах-членах ЄС значну частину державних доходів формують непрямі податки — ПДВ і акцизи. Саме ці податки складають найбільш питому вагу в доходах бюджетів Ірландії та Португалії. А податок на додану вартість, що посідає значне місце в формуванні бюджетів всіх країн-членів ЄС, є характерною ознакою для всіх європейських податкових систем. Починаючи з кінця 80-х років у Європейському Союзі ПДВ нараховується за єдиною системою, але зберігається значна диференціація за кількістю і рівнями ставок. Значно більша розбіжність в акцизах, особливо на вино й алкогольні напої. Усе це викликає значні відхилення в цінах на аналогічні товари в різних країнах, зловживання й обмеження конкуренції. Саме тому Європейська комісія запропонувала заходи з метою зближення ставок ПДВ і акцизів країн-членів Євросоюзу в рамках програми створення єдиного режиму оподаткування. Базовий рівень ПДВ визначено в межах 14-12%, а пільгові ставки діють на продукти харчування, ліки та ін. На відміну від світової практики, де непрямі податки стягуються на підставі двох принципів: принципів країн надходження і принципів країн призначення, у Європейському Союзі поняття "експортер — імпортер" замінили не митним визначенням "постачальник — замовник". Угоди з експортно-імпортних операцій між компаніями різних країн-членів ЄС стали подібними до операцій, що здійснюються на національному рівні.

Частка надходжень від внесків на соціальне страхування істотно відрізняється за країнами: в Австрії, Іспанії, Німеччині, Франції вони є основним джерелом доходів, а в Данії, навпаки, посідають незначне місце, але їх низька частка компенсується за допомогою надходжень від податків на доходи.

У цілому процеси глобалізації та лібералізації суттєво вплинули на національну податкову політику. Практично у всіх групах країн з 1989 р. відбулося зближення податкових структур і в усіх видах податків спостерігається зменшення середнього відхилення, а саме простежується зближення рівнів податкових ставок у всіх індустріально розвинутих країнах, що знайшло своє відображення в структурі податкових надходжень. Так, зменшення середнього відхилення за непрямими податками в Євросоюзі: ПДВ і акцизами, з 6,2 до 6,0, перевищує аналогічні показники в Європі в цілому. Більше, порівняно з іншими групами країн, середнє відхилення на податок із прибутку корпорацій в країнах ЄС свідчить про потребу подальшої податкової гармонізації з метою зниження конкуренції між країнами. У цілому гармонізація податкових систем країн-членів ЄС — це тривалий і незавершений процес, який передбачає не лише зближення механізму стягнення, розміру основних податкових ставок, податкової структури, а і реалізацію узгодженої податкової політики в довгостроковій і короткостроковій перспективі. Уніфікована податкова політика передбачає постійний контроль наднаціональних керівних органів Євросоюзу за використанням податкових інструментів окремими країнами ЄС з метою узгодження загальних інтересів усіх країн-членів ЄС.

Третім важливим аспектом організації фінансів Європейського Союзу є розробка механізму реалізації спільної валютної політики і запровадження єдиної валюти — євро з метою поглиблення фінансової інтеграції шляхом створення єдиного економічного простору. Але це зумовило проблему координації економічної політики країн євро зони, бо в результаті прийняття у 1997 р. Пакту стабільності і зростання уряди цих країн позбулися права безпосередньо впливати на економічну кон'юнктуру за допомогою грошово-кредитних інструментів, які тепер стали прерогативою наднаціонального органу Європейського Союзу — Європейського центрального банку. Проте майбутнє нової Європи значною мірою залежить від процесів у міжнародній валютній сфері. Для єдиного ринку бажаним є уникнення інфляції та невизначеності, що є наслідком коливання валютних курсів. Функціонування Європейської валютної системи (ЄВС) має важливе значення для валютної інтеграції. Рух у напрямі ЄВС спирається на міцну підтримку багатьох членів ЄС, проте його мета — союз з єдиною валютою та системою постійної фіксації валютних курсів і Центральним банком на зразок Європейської федеральної резервної системи — становить предмет складних переговорів. Незважаючи на те, що єдиний ринок одержав загальне схвалення, єдина валюта та єдина валютна політика є об'єктом дискусій щодо можливих переваг і втрат від їхнього впровадження. І насамперед, мова йде про психологічні втрати для суспільства, коли держава відмовляється від суверенітету над своєю валютою і впроваджує євро, замінюючи історичну національну валюту. Суттєвою проблемою є також ціна втрат спроможності змінювати номінальний валютний курс країни з метою регулювання платіжного балансу і здійснення незалежної монетарної політики для стабілізації рівня доходу і цін у державі. Член ЄВС не зможе девальвувати свою валюту, якщо матиме дефіцит платіжного балансу або захоче стати конкурентоспроможним на світовому ринку. Якщо під впливом зовнішніх факторів буде порушено економічну рівновагу, то країна буде змушена використовувати фіскальну політику — податки і державні видатки — як альтернативу монетарній політиці та корегувати валютний курс. Якщо країна має дефіцит платіжного балансу, що викликаний зменшенням обсягів експорту, вона замість девальвації має реалізовувати дефляційну фіскальну політику.

Поряд із гармонізацією бюджетної, податкової та валютної політики в Європейському Союзі активно розвивається процес уніфікації діяльності банківської сфери, створення єдиного ринку банківських операцій і послуг, узгодження правил захисту інтересів вкладників, інвесторів і споживачів фінансових послуг, регулювання проблеми платоспроможності і ліквідності банків, встановлення співвідношення власних і запозичених активів, ступеню покриття банківських ризиків, принципів захисту банківської таємниці, правил складання і надання фінансової звітності, розробки рекомендацій щодо прозорості міжнародних фінансових операцій з метою попередження відмивання "брудних грошей".

У реалізації фінансової та монетарної політики Європейського Союзу важливу роль відіграють такі фінансові інституції, як: Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) і Європейський центральний банк (ЄЦБ).

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) було створено в 1990 році, у 1991 році він почав діяти в країнах Центральної та Східної Європи. Засновниками ЄБРР стали європейські країни та розвинуті країни світу. У 1992 році членом ЄБРР стала і Україна. ЄБРР спеціалізується на наданні кредитів приватному сектору економіки і державній інфраструктурі. Кредитні ресурси Банку складаються зі звичайних ресурсів, що вкладаються в надійні, ефективні проекти, та коштів спеціальних фондів, що використовуються для надання технічної допомоги і пільгового кредитування низькорентабельних галузей соціальної інфраструктури. Позики ЄБРР Україні є джерелом пільгового фінансування інвестиційних проектів і підтримки малого та середнього бізнесу. Крім того, ЄБРР може надавати довгострокові кредити банківському сектору на розвиток комерційного кредиту та інших фінансових інструментів для підтримки експортерів.

Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) було створено в 1958 році з метою забезпечення стійкого розвитку спільного ринку ЄС і надавання інвестиційних кредитів за рахунок власних ресурсів ЄІБ і коштів, залучених ним на ринку капіталів. Банк працює на некомерційній основі і уповноважений давати позики та гарантії для полегшення фінансування трьох типів проектів у всіх секторах економіки, а саме: для розвитку найменш розвинутих регіонів ЄС; для модернізації або конверсії підприємств у нових галузях, які є пріоритетними з точки зору ефективного функціонування спільного ринку; для підтримки проектів загальноєвропейського масштабу в галузях енергетики, транспорту, зв'язку, охорони навколишнього середовища. Банк може здійснювати фінансування інвестиційних програм спільно зі структурними фондами, які діють під керівництвом Європейської Комісії (Європейським фондом розвитку, Європейським соціальним фондом, Європейським фондом сільськогосподарської орієнтації і гарантій). У рамках Європейського інвестиційного банку в 1994 р. було створено Європейський інвестиційний фонд, який надає довгострокові гарантії для фінансування трансєвропейських транспортних та комунікаційних і енергетичних сіток, а також для розвитку малих і середніх підприємств.

Європейський центральний банк (ЄЦБ) було створено в 1998 році на базі Європейського валютного інституту, який діяв з 1994 р. і підготував на другому етапі розвитку Економічного валютного союзу запровадження спільної валюти - євро. Він разом із національними центральними банками країн - членів ЄС входить до складу Європейської системи центральних банків. Завдяки цьому з 1 січня 1999 року 11 із тоді ще 15 країн - членів ЄС ввели нову грошову одиницю - євро. Отже, з 1 січня 1999 р. ЄЦБ є відповідальним за стабільність євро, а також за політику відсоткових ставок і грошової маси в зоні євро. Посідаючи чільне місце в Європейській системі центральних банків, він вносить пропозиції щодо ухвалення правових актів ЄС та всіх проектів законів національних офіційних органів влади, які входять до сфери його повноважень, розробляє основні напрями грошово-кредитної політики Європейського економічного і валютного союзу.

Таким чином у широкому розумінні сучасну фінансову систему Європейського Союзу характеризує розгалужений регулятивний механізм, який, насамперед, охоплює бюджетну, податкову, валютну і кредитну політику. А ЄС поступово трансформується з міжнародної організації, з економічного та політичного союзу західноєвропейських країн в об'єднання держав не тільки з єдиною валютою, а і громадянством, кордонами, єдиною зовнішньою і внутрішньою політикою.

 

23.6. Взаємодія України з міжнародними організаціями та фінансово-кредитними інститутами на сучасному етапі розвитку

 

Стратегічною метою розвитку України є інтеграція в європейську спільноту. На сьогодні Євросоюз, членом якого наша країна сподівається стати, пропонує різні формати співпраці, що виключають вступ до нього. Україна є учасницею низки міждержавних об’єднань, створених під егідою інших країн (табл. 23.7.).

Як одна з держав-засновниць ООН, Україна неухильно дотримується цiлей та принципiв Статуту Органiзацiї. В Україні, починаючи з 1992 р., працюють 13 міжнародних організацій, агентств та інституцій ООН [17]. У 2010 р. Україна внесла 0,087% від загального бюджету ООН (2 млн. дол. США). Україна отримує допомогу ООН з питань сталого економічного розвитку, ефективного управління, верховенства права, поваги до прав людини та інших міжнародних стандартів і норм.

 

Таблиця 23.7

Участь України в міждержавних об’єднаннях

Назва міжнародної організації Рік вступу
Організація Об’єднаних Націй  
МВФ  
Європейський банк реконструкції і розвитку  
Група Світового банку Міжнародний банк реконструкції і розвитку  
Міжнародна асоціація розвитку  
Міжнародна фінансова корпорація  
Багатостороння агенція з гарантій інвестицій  
Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних суперечок  
Світова організація торгівлі  

Протягом 2005-2008 рр.українські представники відвідували засідання Вишеградської групи, яка підтримувала прагнення уряду України приєднатися до НАТО. Попри те, що більш ніж половина громадян України виступає проти вступу країни в НАТО, влада подала заявку на приєднання до Плану дій за членством в альянсі. Цілком зрозуміло, що це питання дуже суперечливе, оскільки вступ мав би певні переваги, але й досить істотні недоліки.

Міжнародними фінансовими організаціями, що проводять активну діяльність в Україні є МВФ, Группа Світового банку та ЄБРР.

Специфіка функціонування МВФ не дозволяє йому інвестувати в економіку будь-якої країни. Однак політика МВФ може суттєво впливати на рішення іноземних інвесторів, для яких проведення програм МВФ в Україні визначає можливість інвестування.

Здійснюючи підтримку національної валюти і платіжного балансу країни-позичальника, МВФ сприяє економічній стабільності й потенційному розвитку. При цьому, як наголошують Дж. Сорос, Г. Кіссінджер, програми МВФ завжди спрямовані на скорочення втрат кредиторів значно більшою мірою, ніж втрат позичальників. Фонд не несе відповідальності за політичні наслідки своїх рекомендацій [18, с. 12].

Співпраця України з Групою Світового банку розпочалася 1992 р., коли на офіційній церемонії у Державному департаменті США українська сторона підписала статут МБРР. Україні належить 10908 акцій Світового банку (в особі МБРР і МАР) на суму 1315,9 млн. дол. США. За роки співпраці Світовий банк (в особі МБРР і Міжнародної асоціації розвитку) надав Україні більше 25 позик та 4 гранти Глобального екологічного фонду на загальну суму близько 3,4 млрд. дол. США та провів гарантійну операцію сумою 100 млн. дол. США (проект «Морський старт», що спрямований на покриття політичних ризиків, пов’язаних з інвестиціями в російські та українські підприємства, залучені до виробництва й запуску комерційних супутників з рухомої морської платформи).

БАГІ надала гарантію в розмірі 19 млн. дол. США австрійському Райффайзенбанку для покриття його двадцятимільйонної інвестиції у «Райффайзенбанк Україна». Банк застрахував себе від ризиків неможливості конвертації та переказу грошей і конфіскації власності на 7 років.

Консультаційна служба щодо іноземних інвестицій у 1994 р. продіагностувала інвестиційний клімат в Україні, а в 1998 р. надала рекомендації щодо проекту закону, який сприяв би залученню іноземних інвесторів.

Тісно співпрацює з Україною у сфері інвестування ЄБРР. Одним із перших кроків співпраці України з ЄБРР було підписання у грудні 1994 р. угоди про відкриття кредитної лінії для надання кредитів малому та середньому приватному підприємництву. Фінансування у вигляді чотирьох траншів надавалося Національному банку України, який розподіляв ці кошти між уповноваженими банками-учасниками.

Експерти, які досліджують наслідки участі України в МВФ стверджують, що надаючи кошти, МВФ піклується, головним чином, про стабілізацію грошового і валютного ринків, на яких працюють іноземні банки, а не про подолання кризових явищ у реальному секторі економіки України. Перспективи співпраці України з МВФ пов’язані з переходом до «безкредитних стосунків» і проведення консультацій при формуванні макроекономічної політики держави. Важливу роль у співпраці гратиме залучення технічної допомоги для забезпечення дотримання рекомендацій, розроблених в рамках програми оцінки стану фінансового сектору, податково-бюджетної прозорості, управління валютними ризиками, банківського нагляду, бухгалтерського обліку і фінансової звітності [19, 20].

Внесок України в статутний капітал МБРР складає 0,8% капіталу. Серед міжнародних фінансових інститутів МБРР є другим, після МВФ, кредитором України, його частка становить 32,8% всіх позичок. При цьому спостерігається тенденція до зростання частки кредитів МБРР за рахунок зменшення частки МВФ.

За роки співпраці України з МБРР було реалізовано три стратегії. Реалізація останньої за часом Стратегії партнерства МБРР з Україною на 2008-2011 рр. дозволить ввести систему ефективного моніторингу управління ризиками, запобігання і реагування на виникнення проблем; сприяти удосконаленню державного управління і боротьбі з корупцією. Реалізація Стратегії також дозволить упровадити ефективний кредитний портфель, який відповідатиме пріоритетам Уряду України - нове інвестиційне кредитування буде спрямовано на розвиток державної інфраструктури, а також стане можливим впровадження гнучкого об’єднання кредитних і некредитних інструментів щодо концентрації ресурсів на певні пріоритети розвитку. Поки економічний ефект впровадження проектів МБРР невисокий, оскільки отримані кошти переважно спрямовують на розв’язання соціальних проблем і інституційні реформи [19].

Співпраця України з МФК розпочалася 1995 р., коли за її участі було створено Український фонд. Загальні інвестиції у фонд становили 18 млн. дол. США, з яких 1,5 млн. дол. США вклала корпорація, а решту - такі фінансові інститути, як ЄБРР, Банк Бостона та ін. Фонд інвестує в українські малі приватні компанії. За цей час він вклав 5,3 млн. дол. США у 18 компаній по всій Україні. МФК завершила реалізацію в Україні проекту «Корпоративне управління в банківському секторі», під час реалізації якого особлива увага приділялася інвестиційній привабливості учасників.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-12-08; Просмотров: 1465; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.009 сек.