Загрози фінансовій безпеці України та методи їх ідентифікації

Під загрозою національній безпеці розуміється наявність або можливість виникнення ситуації, що ускладнює або унеможливлює реалізацію національних інтересів і створює небезпеку для системи національної безпеки, життєзабезпечення її системостворювальних елементів.

Загрози фінансовій безпеці в Україні можна поділити на внутрішні і зовнішні. Внутрішні загрози породжуються в основному неадекватною фінансово-економічною політикою, елементарними прорахунками органів влади і управління, помилками, зловживаннями та іншими відхиленнями в управлінні фінансовою системою країни. У сучасних умовах особливу роль відіграють зовнішні загрози.

Для ідентифікації загроз фінансовій безпеці України у цій Концепції застосовуються такі принципи:

· принцип сегментації: загрози ідентифікуються в межах відповідного сектору фінансового ринку;

· принцип суттєвості: ідентифікації підлягають загрози, які об’єктивно створюють небезпеку для одного або кількох елементів фінансової безпеки України – її ефективності, незалежності або конкурентоспроможності;

· принцип об’єктивності: наявність загрози має бути доведена за допомогою статистичних показників, опису чинних процедур управління або нагляду, або зазначенням відсутності такої процедури;

· принцип повноти: загроза ідентифікується з погляду всіх можливих негативних наслідків;

· принцип динаміки: за ідентифікації загрози мають бути враховані тенденції, що склалися.

Створення дієвої системи фінансової безпеки передбачає чітке визначення джерел потенційної загрози у тій чи іншій сфері, а також наявних і необхідних ресурсів для їх нейтралізації.

Загрози фінансовій безпеці України – наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють суттєву небезпеку національним фінансовим інтересам. Для країн із трансформаційною економікою, зокрема для України, характерною є недостатність внутрішніх фінансових ресурсів для економічного розвитку та необхідність залучення цих ресурсів на зовнішніх ринках. Внутрішні загрози для фінансової безпеки – дефіцит бюджету, високі темпи інфляції і знецінення реальної купівельної спроможності фінансових ресурсів, доповнюються зовнішніми – зростання залежності держави та корпоративного сектору від зовнішніх джерел фінансування.

Забезпечення фінансової безпеки України – це діяльність фінансових агентів, спрямована на запобігання або мінімізацію загроз фінансовій безпеці та захист національних інтересів України у галузі національних та міжнародних фінансів.

Фінансові установи та приватні (фізичні) особи щодо механізмів їх економічної поведінки можуть бути об’єднані у групу недержавних фінансових агентів. Вони принципово відрізняються від держави тим, що їх економічні очікування та поведінка формуються на підставі кон’юнктури фінансових ринків з урахуванням короткострокових фінансових інтересів саме цієї групи або локальних груп недержавних фінансових агентів.

Натомість держава як фінансовий агент свідомо визначає свою фінансову стратегію і тактику з урахуванням довгострокових цілей держави і задоволення об’єктивних фінансових потреб та інтересів ринкових фінансових агентів.

Таким чином, мінімізація загроз та забезпечення інтересів фінансової безпеки України можуть здійснюватися виключно на державному рівні. При цьому обов’язковим є дотримання розподілу повноважень щодо визначення фінансової політики та здійснення нагляду за її виконанням. Визначення фінансової політики, її пріоритетів та інтересів України у фінансовій галузі є виключною компетенцією Президента та Верховної Ради України. Функції нагляду та регулювання в межах прийнятої фінансової політики розподіляються між державними установами та комітетами відповідно до їх повноважень і не повинні поєднуватись з функціями управління.

Основними принципами мінімізації загроз та забезпечення інтересів фінансової безпеки є такі:

· формалізація загроз та інтересів;

· наявність системи статистичних показників, що характеризують рівень загроз або рівень досягнення інтересів;

· моніторинг кількісних характеристик загроз та інтересів фінансовій безпеці;

· авторизація заходів щодо мінімізації загроз та забезпечення інтересів.

При формуванні критеріїв оцінки ефективності системи фінансової безпеки за основу можна взяти підходи до визначення критеріїв та інтегрального індексу економічної безпеки, викладені в Методиці розрахунку рівня економічної безпеки України. Ця Методика розроблена з метою визначення рівня економічної безпеки як головної складової національної безпеки держави і визначає перелік основних індикаторів стану економічної безпеки, їхні оптимальні, порогові та граничні значення, а також методи розрахунку інтегрального індексу економічної безпеки. Методика грунтується на комплексному аналізі індикаторів економічної безпеки з виявленням потенційно можливих загроз економічній безпеці в Україні і застосовується Міністерством економіки України для інтегральної оцінки рівня економічної безпеки України в цілому в економіці та за окремими сферами діяльності. Методика може використовуватись для моніторингу окремих складових економічної безпеки з метою прийняття управлінських рішень щодо аналізу, попередження та нейтралізації реальних і потенційних загроз національним інтересам у відповідній сфері, зокрема фінансовій.

Говорячи про конкретні значення індикаторів фінансової безпеки держави, їх граничні значення можна визначити, як певний граничний рівень, вихід за встановлені межі яких свідчить про зростання внутрішніх та зовнішніх загроз порушення стабільності та розвитку фінансової системи. Для обґрунтування рівня таких граничних значень можуть застосовуватися:

· метод аналогій (граничне значення індикатора встановлюється на рівні його значення у країнах, найбільш близьких за рівнем економічного розвитку);

· нормативний метод (граничне значення індикатора встановлюється на рівні, що відповідає цілям макроекономічної політики);

· експертний метод (граничне значення визначається на підставі узагальненого погляду і методів групи експертів) [11, с.340].

У Концепції економічної безпеки України запропоновано широкий перелік показників щодо спроможності держави виконувати зовнішні і внутрішні зобов’язання [8, с.35-36]. А. Сухоруков відносить до індикаторів фінансової безпеки дефіцит державного бюджету, обсяги боргів держави, рівень інфляції, рівень монетизації економіки, обсяг міжнародних резервів НБУ [9, с.50]. Російський економіст С. Глазьєв пропонує такі показники фінансової безпеки: поточна потреба в обслуговуванні і погашенні внутрішнього боргу як відсоток від податкових надходжень, частка зовнішніх запозичень у покритті дефіциту бюджету, рівень монетизації, рівень доларизації (частка іноземної валюти у грошовій масі) [10, с.164-165].

Згідно з даними таблиці 24.1, можна порівняти граничні значення індикаторів фінансової безпеки, запропоновані різними авторами. Порівнюючи аналогічні показники по Україні з граничним рівнем індикаторів, можна стверджувати, що на сучасному етапі розвитку існують загрози фінансовій безпеці країни, зумовлені індикаторами фінансового сектору та фінансової стабільності. Йдеться про темпи інфляції, процентні ставки, рівень доларизації тощо. Однак варто зазначити, що макроекономічні показники рівня 2010 р. мають певну специфіку в тому, що вони відбивають кризовий стан економіки в зоні рецесії.

Таблиця 24.1

Граничні значення індикаторів фінансової безпеки [21, 22, 23]

Індикатор фінансової безпеки	Сухоруков А.	Глазьєв С.	Безуглова М.	Концепція економічної безпеки України	Фактичне значення індикаторів в Україні у 2010 р.
Рівень монетизації економіки, не нижче, %	50,0	50,0	50,0	–	68,4
Обсяги зовнішнього державного боргу, % від ВВП	30,0	–	30,0	25,0	23,7
Обсяги внутрішнього державного боргу, % від ВВП	10,0	–	30,0	30,0	10,8
Рівень інфляції, % на рік	5,0	–	25,0	20,0	15.9
Обсяг міжнародних резервів центрального банку, місяців імпорту	3,0	–	–	3,0	5.7
Дефіцит зведеного бюджету, % від ВВП	1,0	–	3,0	3,0	5.06
Вартість банківських кредитів у національній валюті, % річних	10,0	–	–	–	15.0
Рівень доларизації, частка іноз. валюти у грош. масі, %	–	10,0	–	10,0	29.5

При розробці аналітичного інструментарію оцінки стану фінансової безпеки можна застосовувати методики міжнародних рейтингових агенцій для визначення суверенних кредитних рейтингів країн. Міжнародна агенція Фітч враховує при визначенні рейтингів велику кількість показників, у тому числі:

· частку боргу в іноземній валюті в загальному обсязі державного боргу. Вищий рівень цього показника може призводити до підвищення боргового навантаження на державу в разі знецінення національної валюти і впливає на зниження рейтингу;

· частку державного боргу відносно ВВП, що свідчить про стабільність державного боргу і свідчить про здатність держави обслуговувати його на основі реалістичних оцінок економічного зростання. Вища частка державного боргу впливає на зниження рейтингу;

· значимість фінансового сектору в економіці (обсяги грошової маси та їх відношення до ВВП), вищий рівень монетизації свідчить про вищу стабільність фінансової системи і впливає на підвищення рейтингу;

· рівень доходів на одну особу, оскільки вважається, що багатші країни мають вищий припустимий рівень заборгованості і здатність її обслуговувати.

Рейтингова агенція Мудіс для визначення суверенного рейтингу застосовує велику кількість макроекономічних індикаторів. Аналіз показників доповнюється середньостроковим прогнозом на основі оцінки можливих сценаріїв впливу на економіку з боку внутрішніх та зовнішніх шоків з урахуванням історичних, політичних і культурних чинників. Індикатори поділяються на чотири групи – загальноекономічні показники; показники державних фінансів, зовнішніх платежів і боргу; індикатори монетарної і зовнішньої вразливості та ліквідності [12].

До важливих індикаторів фінансової безпеки країни відносяться показники фінансового стану реального сектору, серед яких відношення обсягів кредиторської заборгованості до капіталу в реальному секторі; відношення обсягів дебіторської заборгованості реального сектору до активів; сальдовий фінансовий результат реального сектору в розрізі видів економічної діяльності; кількість і частку збиткових підприємств, а також сукупний обсяг збитків; обсяг оборотних коштів підприємств і організацій та його відношення до кредиторської заборгованості (ліквідність фінансового сектору); обсяг інвестицій підприємств в основний капітал і в інновації. Зокрема внутрішня стійкість фінансової системи та її здатність своєчасно реагувати на кризові тенденції тісно пов’язана з показником платоспроможності такої системи, тобто достатністю власного капіталу для покриття збитків, зумовлених проявом системних та специфічних ризиків. Для фінансової системи європейського типу, якою є українська, важливе значення має рівень капіталізації банківського сектору. Сумарний балансовий капітал усіх банків України станом на кінець 2010 р., за даними НБУ, становив 115,2 млрд грн або 12,6 % до ВВП при безпечному значенні цього показника не менше 20% [21].

Динаміку кредитних вкладень банків України за 2006-2010 рр. у розрізі валют представлено в таблиці 24.2.

Таблиця 24.2

Динаміка кредитних вкладень банків України за 2006-2010 рр. у розрізі валют [16]

роки	Усього	Національна валюта	Іноземна валюта
млн.грн	млн.грн	%	млн.грн	%
	143 423	81 279	56,7	62 144	43,3
	245 230	123 787	50,5	121 443	49,5
	426 867	213 802	50,1	213 065	49,9
	734 022	300 220	40,9	433 801	59,1
	723 295	355 521	49,2	367 774	50,8

В Україні частка ресурсів, залучена в іноземній валюті, має тенденцію до зростання з 43,3% на кінець 2006 р. до 59,1 % на кінець 2009 р. та до 50,8 % на кінець 2010 р. Це зумовлено недовірою до національної валюти як форми заощаджень, а також нижчими процентними ставками за кредитами в іноземній валюті. Високий же рівень доларизації економіки України має істотні валютні ризики, зумовлені коливаннями валютного курсу гривні, причому як його девальвації, так і ревальвації, та вірогідним відпливом портфельних інвестицій. Певне зниження доларизації на кінець 2010 р. є наслідком відповідних заходів НБУ щодо регуляторного обмеження обсягів валютного кредитування.

Дата добавления: 2014-12-08