Оцінювання стійкості міських ландшафтів до антропогенної трансформації

Лабораторна робота № 15

В міських поселеннях переробка ландшафтів досягає свого максимального ступеня. Загальна для всіх міст тенденція – зниження долі повністю видозміненого чи штучного, збільшення долі природного покриття та зниження ступеню забудови по направленню від центра міста до околиць.

Антропогенним є такий ландшафт, в якому на всій чи на більшій площі корінної зміни під впливом людини отримав хоча б один з елементів ландшафту, в тому числі і рослинність.

В ландшафті урбанізованих територій слід відокремлювати ландшафти антропогенні (в значно меншому ступені природно – антропогенні порушені чи поновлені), ландшафтно – техногенні комплекси (території промислових підприємств, автомобільні та залізно дорожні магістралі з штучними формами рельєфу) та техногенні об’єкти (окремі споруди, будинки, елементи інфраструктури).

Кожний з крупних розділів ландшафтної сфери Землі – водно – поверхневого, земноводного, наземного, льодового та донного розділів – представлений як природними так і антропогенними порядками (серіями). Для подальшого розмеження ландшафтних таксонометричних одиниць використовують особливості рельєфу місцевості.

Виділяються наступні класи антропогенного ландшафту: сільськогосподарський, що виникає в процесі використання земель, рослинний та ґрунтовий покрив яких проходить стадії змін та у більшій чи меншій мірі знаходиться під контролем людини, промисловий, що виникає у процесі розвитку добуваючи та обробляючих галузей виробництва, лінійно – шляховий, пов’язаний з використанням та трансформацією земель з метою забезпечення комунікацій між людьми, лісовий антропогенний, виникає в результаті штучних посадок лісових насаджень та поновлення лісів, водний антропогенний, виникає у процесі виникнення штучних водойм, рекреаційний, виникає в зонах відпочинку та активного туризму, селітебний, своїм виникненням пов’язаний з поселеннями людини, ландшафт міст та сіл з будівлями, вулицями, дорогами, насадженнями, беллігеративний, виникає в місцях ведення бойових дій, в результаті чого змінюється рельєф та ґрунтовий та рослинний покрив.

Одним із критеріїв, що визначають регіонально – екологічну стійкість території площею S, служить показник геодинамічного потенціалу G_г, що характеризує ступінь схильності освоюваної території до деградаційних процесів і визначається відношенням S_у/S (де S_у – площа території ураженої несприятливими екологічними процесами).

Порядок виконання роботи:

1. Визначити за допомогою вихідних даних геопотенціальну стійкість території міста за формулою:

(33)

де k_a – адитивні коефіцієнти, які визначені методом нормуючої функції.

2. За отриманим результатом та при допомозі таблиці 22, можемо провести класифікацію стійкості урбоекосистеми міста.

Таблиця 21

Дата добавления: 2014-12-10