Витрати на придбання того або іншого фактора

Особливості попиту на фактори виробництва

Для забезпечення випуску товарів фірмами,які функціонують на товарних ринках необхідні фактори виробництва,до яких відносяться:

-праця;

-капітал;

-земля(природні ресурси);

-підприємницький хист.

Цінами факторів виробництва є відповідно:

-ставка заробітної плати;

-відсоток;

-рента;

-нормальний прибуток.

Ринок факторів виробництва багато в чому схожий на ринок товарів і послуг, і тому до нього може бути застосований підхід з погляду теорії попиту та пропозиції і методів граничного аналізу. Однак особливість ринку факторів виробництва полягає в тому, що тут ролі учасників обміну змінюються на протилежні: фірми стають покупцями, а споживачі товарів і послуг – продавцями. Тому попит на фактори виробництва визначається пропозицією товарів і послуг. Він є похідним від попиту на товари і послуги, а пропозиція факторів виробництва визначається споживчим вибором.

Попит на фактори виробництва залежить від:

-попит на товари,які виготовлені за допомогою факторів виробництва;

-ефективності фактору(ресурсу);

-ринкової вартості фактору.

Ринок факторів виробництва з точки зору конкуренції поділяється на:

-ринок факторів виробництва в умовах досконалої конкуренції;

-ринок факторів виробництва в умовах недосконалої конкуренції.

Ознаки досконало-конкурентного ринку факторів виробництва:

-фірми і домогосподарства є ціноодержувачами;

-багато покупців і продавців факторів виробництва;

-фактори є однорідними;

-вхід на ринок і вихід з нього є вільним;

-всі учасники повністю проінформовані щодо цін…;

-фірма на товарному ринку теж повинна бути конкурентною.

Особливістю неконкурентного ринку факторів виробництва є те,що як покупець так і продавець можуть впливати на ціни факторів виробництва.

Ставлячи попит на фактори виробництва, фірма, що максимізує прибуток, повинна враховувати три основні моменти:

- кількість продукції, що випускається на одиницю даного фактора;

- дохід від продажу випущеної продукції;

1. Показником кількості продукції, що припадає на одиницю фактора виробництва, що використовується (L,K), є граничний фізичний продукт праці (MPP_L) і капіталу (MPP_K). Він означає зміну в кількості випуску, спричинену використанням кожної додаткової одиниці будь-якого фактора виробництва, за умови, що всі інші фактори залишаються незмінними.

Якщо, наприклад, додаткова година роботи на електроламповому заводі дає можливість збільшити випуск на п'ять лампочок – це і буде граничний продукт трудового фактора (MРPL = 5).

Як уже зазначалося, динаміка даного показника відображає закономірність зниження граничної продуктивності фактора, використання якого послідовно зростає за незмінної кількості інших факторів. Якщо послідовно збільшувати кількість зайнятих робітників, то кількість продукції, що випускається, буде зростати, але у спадному темпі: залучення п'ятого робітника дозволить збільшити випуск на 15 одиниць, тоді як залучення шостого – на 14 одиниць і т. д. Зрештою буде досягнуто такої точки, після якої залучення наступного робітника взагалі не потягне за собою збільшення випуску (граничний продукт дорівнюватиме нулю). Після цієї точки подальше збільшення випуску стане можливим тільки за умови додаткового залучення інших факторів.

2. Щоб визначити, яка кількість кожного фактора необхідна для забезпечення максимуму прибутку, фірма повинна враховувати не тільки фізичні розміри граничного продукту, але і дохід, що приносить продаж продукції, виробленої кожною додатково залученою одиницею фактора. Це виражається показником граничного доходу від продукту даного фактора. (MRR).

В умовах досконалої конкуренції, коли граничний дохід дорівнює ціні (MR = P), однаковій для кожної одиниці випуску, граничний дохід від продукту будь-якого фактора буде вартістю граничного продукту, тобто становитиме добуток граничного продукту у фізичному вираженні на ціну одиниці випуску:

MRR = MPP × P

Якщо фірма функціонує в умовах недосконалої конкуренції, ціна продукції буде варіюватися залежно від зміни обсягу випуску. За попиту, що скорочується, фірма повинна буде знижувати ціну для збереження або збільшення обсягу продажів. Тому граничний дохід на одиницю випуску завжди буде меншим за ціну, а отже, граничний дохід від продукту даного фактора буде меншим за вартість граничного продукту:

MRR < MPP × P

Це означає, що по мірі збільшення використання будь-якого фактора за спадних цін дохід, який вони приносять, буде скорочуватися швидше, ніж буде зменшуватися граничний продукт у фізичному вираженні, і на певному етапі зникне взагалі. Після цього моменту граничний дохід від фактора набуде від’ємного значення, хоча величина граничного продукту може залишатися позитивною.

3. Третій момент, який повинна враховувати фірма, визначаючи, яка кількість фактора повинна бути використана для забезпечення максимуму прибутку, – це витрати на кожну додаткову одиницю фактора, що залучається – граничні факторні витрати (MRС).

Якщо фірма купує фактори на ринку досконалої конкуренції і є прайс-тейкером, то її граничні факторні витрати дорівнюватимуть ринковій ціні даного фактора: MRC = P.

Прагнучи максимізувати прибуток, фірма буде порівнювати граничний дохід від продукту даного фактора з граничними витратами на його придбання. Якщо граничний дохід перевищує граничні факторні витрати, кожна додаткова одиниця фактора що залучається, додасть більше до доходу, ніж до витрат, і тим самим збільшить прибуток. Якщо граничні витрати перевищать граничний дохід, скорочення фактора, що залучається, на одну одиницю спричинить зменшення витрат більшою мірою, ніж зменшення доходу, і в такий спосіб теж збільшить прибуток. Тільки за умови рівності витрат і доходу зміна у використанні фактора не спричиняє зміни в прибутку.

MRC = MRR,

де MRC – граничні факторні витрати;

MRR– граничний дохід від продукту фактора.

Це правило максимізації прибутку, яким керується фірма у разі купівлі факторів виробництва, справедливе як для досконалої, так і для недосконалої конкуренції. На графіку (рис. 10.1.) ця ситуація представлена у вигляді перетину кривих граничного доходу від продукту даного фактора і граничних факторних витрат.

Рис. 10.1. Графік граничних факторних витрат і граничного факторного доходу

Крива граничного доходу буде лінією з нахилом униз, оскільки збільшення використання фактора виробництва спричиняє спадну віддачу. Крива граничних факторних витрат має вигляд горизонтальної лінії, оскільки в умовах досконалої конкуренції ціна одиниці фактора не залежить від фірми і залишається незмінною.

Оскільки крива граничного доходу від продуктивності даного фактора в даній ситуації показує, яку кількість фактора фірма використовує за кожної з можливих цін, ця крива збігається з кривою попиту даної фірми на зазначений фактор виробництва.

Якщо врахувати попит усіх фірм на даний фактор за тієї або іншої ціни на нього, то ми одержимо ринкову криву попиту на цей фактор. Як зазначалося раніше, особливістю ринкового попиту на фактори виробництва є те, що він є похідним попитом, оскільки становить інтерес для покупця не сам по собі, а як можливість виробляти споживчі товари і послуги. Саме попит на останні і визначає в кінцевому підсумку попит на фактори виробництва. Так, попит на землю визначається попитом на продукцію, що на ній можна виростити, або на будинки, що на ній можна побудувати.

Як і попит на товари, попит на фактори виробництва змінюється залежно від зміни цін. Зміна ціни будь-якого фактора спричиняє зменшення або збільшення кількості, у якій він використовується у виробництві. На графіку (рис. 10.2.) це буде відображено рухом уздовж кривої попиту на даний фактор (D₀).

Зміна економічних умов, не пов’язаних із цінами, призводить до зрушення кривої попиту на фактор. Це можуть бути зміни троякого роду.

Рис. 10.2. Криві попиту на фактор виробництва

По-перше, збільшення попиту на продукт, що випускається за допомогою даного фактора виробництва, веде до зрушення кривої попиту вправо (D₁), а зниження попиту на цей продукт – уліво (D₂).

По-друге, зростання ціни на фактор-замінник спричиняє зрушення кривої попиту вправо (D₁), а на фактор, що доповнює, – уліво (D₂).

По-третє, будь-які зміни в технології, що ведуть до зростання граничної продуктивності фактора, зрушують криву попиту вправо (D₁), а падіння граничної продуктивності – уліво (D₂).

Дата добавления: 2014-12-10