Міжнародне портфельне інвестування

Міжнародні інвестиції — це довгострокові вкладення капіталу закордоном з метою отримання прибутку.

Розрізняють дві основних форми іноземних інвестицій:

Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) (foreign direct investment, FDI) — капіталовкладення в іноземні підприємства, які забезпечують контроль над об'єктом розміщення капіталу і відповідний доход. За міжнародними нормами частка іноземної участі в акціонерному капіталі фірми, що дає право такого контролю — 25 %, за американськими — 10 %, австралійськими і канадськими — 50 %. Прямі іноземні інвестиції здійснюються у формі створення дочірніх компаній (subsidiary), асоційованих (змішаних) компаній (associate), відділень (branch), спільних підприємств тощо. Сьогодні найчастіше створюються змішані компанії за участю місцевого капіталу.

ПІІ за міжнародною класифікацією поділяються на:

а) вкладання компаніями закордон власного капіталу;

в) внутрішньокорпоративні переміщення капіталу у формі кредитів і позик між прямим інвестором та дочірніми, асоційованими компаніями і філіями.

Від 50 до 70 % ПІІ найбільших країн-інвесторів спрямовано на розвиток сфери послуг — телекомунікацій, фінансових і підприємницьких послуг, оптової і роздрібної торгівлі, туризму, повітряних сполучень, будівництва.

Міжнародні інвестори вклали більше грошей у країни, що розвиваються, ніж у розвинуті країни. Однак, головним магнітом для прямих інвестицій залишаються Сполучені Штати. Там інвестиції зростають, незважаючи на складну економічну ситуацію, а от у Європі — навпаки, скорочуються.

Портфельні інвестиції утворюються вкладенням капіталу у цінні папери підприємств у розмірах, які не забезпечують права власності або контролю над ними. Такими цінними паперами можуть бути акціонерні або боргові цінні папери (прості векселі, боргові зобов'язання, інструменти грошового ринку та інші).

Вид інвестицій	1980-ті роки	2000-ті роки
Прямі іноземні інвестиції	50%	30%
Портфельні інвестиції	20%	60%
Інші	30%	10%

Характерною рисою останніх років є переважання портфельних інвестицій. Якщо у 80-х роках прямі іноземні інвестиції складали приблизно 50 % всього міжнародного руху капіталу, то в кінці 90-х — вже 25 %. Частка портфельних інвестицій зросла з 20 % до 60 %.

Відбувається активізація міжнародних портфельних інвестицій, що пов'язано з диверсифікацією і лібералізацією світового фінансового ринку, вдосконаленням його інституційної і інформаційної інфраструктури. Потоки циркулюють переважно між розвиненими країнами, а також сферою інвестування стають об'єкти на нових ринках, що розвиваються (Бразилія, Китай, Росія, Чилі, Південна Африка).

Порівняльні переваги портфельних іноземних інвестицій над прямими:

– більш висока ліквідність — спроможність досить швидко та без значних фінансових втрат перетворитися в готівкові гроші;

– порівняно легка керованість (мобільність), зумовлена як швидкістю їх реалізаційної спроможності, так і простотою процедури купівлі-продажу.

– високий рівень ризику, який поширюється не лише на доход, а й на весь інвестований капітал.

– більш низький рівень доходності (як правило, дивіденд, навіть по самих прибуткових простих акціях, в розрахунку на 1 грошову одиницю вкладеного капіталу складає лише 40–50% рентабельності прямих інвестицій у реально працюючі компанії);

– відсутність у більшості випадків можливості впливати на рівень доходності цінних паперів та їх ринкову вартість;

– створюють додаткову зовнішню заборгованість країни та її резидентів.

Акціонерні (пайові) цінні папери— цінні папери, що обертаються на ринку, засвідчують участь їх власника у формуванні статутного фонду акціонерного товариства та надають майнове право і право на отримання відповідної частки доходів у вигляді дивідендів.
Боргові цінні папери— цінні папери, що обертаються на ринку та засвідчують відносини позики між власником документа та емітентом (особою, яка випустила цей документ).	Облігації — цінні папери з граничним терміном погашення, що надають право власникові отримувати фіксований доход від їх номінальної вартості.
Прості векселі — письмові боргові зобов’язання, що надають беззаперечне право їх власникові по закінченні терміну зобов’язання вимагати від боржника сплати визначеної на векселі суми.
Боргові розписки (ноти) —короткострокові грошові інструменти (3—6 місяців), що випускаються позичальником на своє ім’я за домовленістю з банком, який гарантує їх розміщення на ринку, придбання нереалізованих, пролонгацію кредиту та надання резервних коштів.
Інструменти грошового ринку — грошові документи, що надають їх утримувачу безумовне право на гарантований грошовий доход на певну дату (казначейські векселі, депозитні сертифікати, банківські акцепти).
Фінансові деривативи— похідні (вторинні) фінансово-грошові інструменти, що засвідчують право їх власника на купівлю або продаж первинних цінних паперів.	Передплатні сертифікати — особливий вид цінних паперів, що випускаються разом з облігаціями чи привілейованими акціями і дають їх власнику право на покупку визначеної кількості звичайних акцій за обговореною ціною протягом визначеного періоду.
Опціони — цінні папери, які дають право, але не зобов’язують купити або продати пакет цінних паперів протягом визначеного терміну.
Ф’ючерси — зобов’язання (як правило, короткострокові) продати пакет акцій з отриманням оплати через певний час після підписання угоди за ціною, визначеною в контракті.
Свопи — зобов’язання з купівлі — продажу цінних паперів за поточним курсом з одночасним заключенням угоди про зворотну продаж-купівлю активів через певний термін.

Більшість операцій на світову РЦП (85%) здійснюється через фондові біржі — організаційно оформлені регулярні ринки з купівлі-продажу цінних паперів, що утворюються торговцями фондовими цінностями.

Зараз в світі нараховується близько 200 фондових бірж, об’єднаних в Міжнародну федерацію фондових бірж. Усі вони поділяються на групи:

– найбільш розвинуті — Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська (60% світового обсягу торгівлі акціями), Франкфуртська (10%), Паризька (5%);

– розвинуті — Цюріхська (4%), Амстердамська, Міланська, Торонтська, Австралійська;

– перспективні — Сінгапурська, Сеульська, Сянганська (2%), Манільська, Бангкокська;

– новостворені — Празька, Варшавська, Українська, Будапештська, Російська тощо.

Світовий РЦП є надчутливим барометром стану світової економіки, індикаторами якого є агреговані біржові індекси: Dow Jones, NASDAQ, Nikkei225, RTS, FTSE, DAX, Standard & Poor’s500, Russel2000, Hang Seng тощо).

Розмір міжнародного РЦП та кожного з його сегментів визначається через показник капіталізації, який дорівнює сукупній вартості цінних паперів, допущених до торгівлі на фондових біржах відповідного ринку.