У процесі свого розвитку ЄС пройшов такі етапи

Особливості інтеграційних процесів в Європі

Процес розвитку і перетворення європейських спільнот у сучасний Європейський союз проходив шляхом, по-перше, передачі все більшого числа функцій управління на наднаціональний рівень та, по-друге, збільшення числа учасників інтеграції.

Друга половина минулого століття пов'язана зі створенням та поглибленням інтеграційних процесів у Європі, де вони набули найдовершеніших форм. Найбільш розвинуте у світі інтеграційне угруповання — Європейський союз, який пройшов усі основні етапи інтеграційного процесу, розширив своє членство з 6 до 28 країн.

1. Етап зони вільної торгівлі (1958—1969 рр.). Історично перше інтеграційне угрупування виникло в Європі у 1957 р. На основі Римського договору об’єднались 6 країн: Бельгія, Голландія, Італія, Люксембург, Франція, ФРН. Спочатку об’єднання мало назву Європейське економічне співтовариство. З 1967 р. після злиття виконавчих органів трьох регіональних організацій — Європейського об’єднання вугілля та сталі, Європейського економічного співтовариства та Європейського співтовариства з атомної енергетики об’єднання отримало назву Європейські співтовариства. Переваги цього типу інтеграції доповнено з 1962 р. узгодженням дій у сфері сільського господарства.

2. Етап митного союзу (1968–1986 рр.). Реалізація його принципів супроводжувалась розширенням сфери узгоджених дій. Це — охорона навколишнього середовища, технологічний розвиток, наукові дослідження. Починається інтеграція у валютно-фінансовій сфері. З 1979 р. почалось формування ЄВС.

3. Етап спільного ринку (1987—1992 рр.). Згідно з Єдиним європейським актом, що набрав чинності 1 липня 1987 р., країни-учасниці усували останні фізичні, технічні та фіскальні бар’єри на шляху пересування товарів і факторів виробництва. Від узгодження дій у деяких галузях перейшли до проведення єдиної політики. Тепер вона стосувалась також і соціальних та регіональних питань, галузей транспорту та енергетики. Економічна інтеграція була доповнена співпрацею у сфері зовнішньої та оборонної політики. Завершується процес створення ЄВС, вводиться в дію ЕКЮ. Валютний курс ЕКЮ розраховується на базі валютного кошика національних валют країн-учасниць з урахуванням їх частки в сукупному ВНП. Основними цілями створення ЄВС були: зменшення коливання валютних курсів, витіснення з міжнародних валютних розрахунків долар США, стимулювання подальшого розвитку інтеграційних процесів через забезпечення передумов формування єдиного валютного ринку ЄС. У 1987 р. визначається створення Єдиного внутрішнього ринку, відбувається усунення митних формальностей, які ще лишилися (огляд товарів, перевірка документів); уніфікація технічних стандартів; відміна обмежень конкуренції в наданні держзамовлень; нівелювання різниці в рівнях і структурі оподаткування; усунення лімітів на послуги транспорту, зв'язку, фінансові послуги; усунення валютних обмежень, що залишилися; усунення обмежень при працевлаштуванні громадян.

4. Етап економічного союзу (з 1993 р.— до нинішнього часу). З 1 листопада 1993 р. після набрання чинності Маастрихтського договору (1992 р.) угрупування перейменовано в Європейський Союз. Відповідно до Маастрихтського договору про Європейський Союз (1992 р.) єдиний внутрішній ринок доповнився форсованим розвитком валютного союзу. У січні 2002 р. введено єдину валюту ЄС — євро, створено єдиний Європейський центральний банк, сформовано єдиний економічний простір.

Управлінські органи ЄС:

Дата добавления: 2014-12-10