Предмет злочину. 4 страница

1) свої фізичні сили, вміння, навички;

2) властивості машин, механізмів, приладів;

3) поведінку потерпілих, наприклад, керуючи автомобі­лем, водій перевищує швидкість руху, розраховує на свій досвід, надійний стан автомобіля, на чисту суху дорогу, але цього всього виявляється недостатньо.

Вольова ознака полягає у легковажному розрахунку на відвернення суспільне небезпечних наслідків свого діяння (дії чи бездіяльності). При цьому особа розраховує на цілком реальні обставини, котрі за своїми властивостями мають здатність відвернути настання наслідків.

Обставини, на які розраховує суб’єкт, можуть стосуватися особи і діяльності самого винного (наприклад, розрахунок на свій досвід, знання тощо), а також стосуватися діяльності інших осіб, сил природи, впливу обстановки, за якої вчинюються ті чи інші діяння тощо. Вина особи полягає у тому, що її розрахунок виявився невірним (легковажним) і не забезпечив відвернення суспільне небезпечних наслідків.

Необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільне небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була й могла їх передбачити (ч. 3 ст. 25 КК).

Формула злочинної недбалості: не передбачає хоча повинна була й могла їх передбачити.

Інтелектуальна ознака злочинної недбалості характеризується відсутністю у особи усвідомлення суспільної небезпеки вчинюваного ним діяння (дії або бездіяльності), а також відсутністю передбачення можливості настання суспільне небезпечних наслідків.

Тому сутність вини у цьому випадку полягає не в інтелектуальній ознаці, а у вольовій ознаці, оскільки лише у зв’язку з вольовою ознакою це психічне ставлення отримує кримінально-правову оцінку.

Вольова ознака злочинної недбалості пов’язане здвома критеріями:

- об’єктивним («повинна була»);

- суб’єктивним («могла їх передбачити»).

Об’єктивний критерій злочинної недбалості – це вимога персональної відповідальності, обов’язок конкретної особи передбачити можливість настання суспільне небезпечних наслідків своїх дій, які потребують дотримання заходів обережності.

Це можуть бути як елементарні заходи, які виникають у процесі безпосереднього спілкування людей, так і складні, наприклад, вимоги безпеки при здійсненні професійної діяльності. Обов’язок бути уважним і обачливим при здійсненні певних дій на особу покладають: закон, службове становище, фах, родинні стосунки, правила суспільного співжиття тощо. Об’єктивним цей критерій називають тому, що він однаковий для всіх і не залежить від особливостей суб’єкта. Відсутність обов’язку для особи передбачити можливість настання суспільне небезпечних наслідків (об’єктивного критерію) означає відсутність у її діянні злочинної недбалості.

Суб’єктивний критерій – це можливість конкретної особи передбачити настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій. Мається на увазі, що особа з її індивідуальними здібностями, розвитком, кваліфікацією та особливостями обставин, за яких було вчинене суспільне небезпечне діяння, могла передбачити настання шкідливих наслідків.

Оскільки у законі об’єктивний і суб’єктивний критерії поєднані сполучником «і», то лише їх сукупність утворює злочинну недбалість.

Від злочинної недбалості слід відрізняти так званий випадок («казус»), тобто невинне заподіяння шкоди.

Випадок (від латинського слова casus – «казус») – це таке психічне ставлення особи до своїх дій та їх наслідків, яке лежить за межами вини, і полягає в тому, що особа не передбачала настання наслідків, не могла чи не повинна була їх передбачити.

Він має місце тоді, коли у особи, яка вчинила суспільне небезпечне діяння, не було реальної можливості передбачити настання злочинних наслідків.

Таким чином, на відміну від злочинної недбалості при казусі особа не передбачала настання наслідків своїх дій і не могла їх передбачити (відсутній суб’єктивний критерій). Тому, в даному випадку виключається кримінальна відповідальність за відсутністю складу злочину (зокрема вини) в поведінці особи.

5. Змішана (подвійна) форма вини.

Студенти, вивчаючи норми КК, повинні приділити увагу ст.ст. 23, 24, 25 КК кожний конкретний злочин може бути вчинений або умисно, або з необережності. Особливість суб’єктивної сторони злочину полягає в тому, що деякі злочини мають лише навмисну вину (наприклад, крадіжка (ст. 185 КК)), інші – тільки необережно (наприклад, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 КК). Крім того, ряд злочинів може вчинюватись як умисно так і необережно, наприклад вбивство (ст. ст. 115, 119 КК).

Але, в кримінальному законодавстві є такі склади злочинів, які мають подвійну (чи змішану) вину – умисел відносно од­них злочинних наслідків і необережність – відносно інших. В практиці існують випадки, коли характер і форми психічного ставлення особи до самого суспільне небезпечного діяння (дії або бездіяльності) не співпадає з формою й характером психічного ставлення особи до шкідливих наслідків її діяння. В таких випадках є наявність змішаної (складної, подвійної) форми вини.

Змішана (складна, подвійна) форма вини представляє собою різне психічне ставлення особи у формі умислу і необережності до різних об’єктивних ознак одного й того ж злочину.

Злочини зі змішаною формою вини поділяються на дві групи:

Першу складають злочини, які пов’язані з порушенням спеціальних правил. Порушення цих правил без настання наслідків представляють собою адміністративні чи дисциплінарні проступки. І тільки настанням від цього шкідливих наслідків, перетворює дане порушення в злочинне діяння (наприклад, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами – ст. 286 КК). У цих злочинах складна (подвійна) форма вини може виявитися в умислі щодо самого факту порушення таких правил і в необережності щодо шкідливих наслідків.

Другу групу утворюють умисні злочини, об’єктивна сторона яких характеризується двома різними наслідками, один з яких є обов’язковою ознакою складу злочину, інший кваліфікуючою ознакою. При цьому психічне ставлення особи до першого наслідку характеризується умислом (прямим чи непрямим), а до другого – необережністю (наприклад, умисне знищення або пошкодження майна, яке спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки (ст. 194 КК)).

6. Факультативні ознаки суб’єктивної сторони: мотив і мета злочину, емоційний стан.

Студентам слід звернути увагу, що мотив і мета – дають можливість правильно зрозуміти психічний стан особи в момент вчинення злочину, виявити причини протиправної поведінки, а також точно визначити форму вини і ступінь суспільної небезпеки особи, і дати правильну кримінально-правову оцінку вчиненому.

Мотив злочину – це внутрішнє спонукання особи, яке викликає у неї рішучість вчинення злочину.

Мета – це уявлення про бажаний результат, якого прагне досягти особа.

Мотиви, які викликають в окремих осіб рішучість вчинити злочин, можуть бути самими різними: корисливість, ненависть, помста, ревнощі, заздрість тощо.

Мотив передбачається як обов’язкова ознака складу злочину, якщо він зазначається в диспозиції статті, наприклад, умисне вбивство вчинене з корисливих мотивів (п. 6 ч. 2 ст. 115 КК) або з хуліганських мотивів (п. 7 ч. 2 ст. 115 КК). В окремих складах саме суспільне небезпечне діяння передбачає наявність при його вчиненні певного мотиву, який прямо в законі може бути і не вказаним (наприклад, крадіжка передбачає наявність корисливого мотиву.

На відміну від мотиву, мета характеризує безпосередній злочинний результат, якого прагне досягти винний, скоюючи злочин. Наприклад, метою диверсії (ст. 113 КК) є ослаблення держави. Мета в ряді випадків вказується у законі як необхідна ознака суб’єктивної сторони складу злочину. Наприклад, умисне вбивство з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення (п. 9 ч. 2 ст. 115 КК).

Якщо в кримінально-правових нормах Особливої частини мотив і мета не зазначені, як обов’язкові ознаки, то вони на кваліфікацію не впливають і можуть впливати на призначення покарання як пом’якшуюча чи обтяжуюча обставина.

В ряді випадків можуть мати кримінально-правове значення емоції особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння. Це, зокрема, стан сильного душевного хвилювання, викликаний неправомірною поведінкою потерпілого, так званий стан фізіологічного афекту.

Фізіологічний афект – це дуже сильне, нетривале душевне хвилювання, під час якого вчиняється злочин.

Оскільки особа в стані афекту здатна усвідомлювати свої дії і керувати ними, то вона несе відповідальність за ці дії. Відповідно до п. 7 ст. 66 КК вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого, визнається обставиною, яка пом’якшує покарання. Вчинення злочину у стані фізіологічного афекту визначається в законі, як обставина, що пом’якшує відповідальність. Це стосується умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК), а також умисного тяжкого тілесного ушкодження, заподіяного у стані сильного душевного хвилювання (ст. 123 КК).

7. Помилка та її вплив на кримінальну відповідальність.

Помилка у кримінальному праві – це неправильне уявлення особи про дійсний юридичний чи фактичний характер вчиненого нею діяння і його наслідки.

Залежно від змісту неправильного уявлення особи розрізняютьдва види помилки:

- юридичну;

- фактичну.

Юридична помилка – це неправильне уявлення особи про юридичні властивості вчиненого діяння, його правову характеристику.

Види юридичної помилки:

1. помилка в злочинності діяння;

2. помилка у кваліфікації вчиненого;

3. помилка у виді та мірі покарання.

Помилка в злочинності діяння може бути у випадках, коли:

- має місце так званий уявний злочин, тобто особа помилково уявляє про те, що вчинене нею є злочином, у той час як у дійсності закон його таким не визначає. Кримінальна відповідальність за вчинене виключається;

- має місце неправильне уявлення особи про правомірність діяння, тоді як за законом воно є злочинним. За таких обставин кримінальна відповідальність настає. Відповідно до ч. 2 ст. 68 Конституції України, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Неправильне уявлення суб’єкта про кваліфікацію вчиненого ним діяння або про вид і міру покарання, яке може бути призначене за вчинений злочин, не мають принципового значення для відповідальності особи.

Фактична помилка – це неправильне уявлення особи про обставини, які утворюють об’єктивні ознаки конкретного складу злочину.

Залежно від того, у змісті яких саме об’єктивних ознак помиляється особа, розрізняютьтакі види фактичної помилки:

а) помилка в об’єкті;

б) помилка в характері діяння (дії або бездіяльності);

в) помилка в причинному зв’язку;

г) помилка в особі потерпілого.

Помилка в об’єкті, полягає в неправильному уявлені тих суспільних відносин, на які здійснюється посягання. Вона має місце у випадках, коли винний направляє свої дії проти одного об’єкта, помилково сприймаючи його за інший.

Від помилки в об’єкті злочину необхідно відрізняти помилку в предметі злочину. При помилці в предметі злочину шкода спричиняється саме тому об’єкту, який припускається, але безпосередньому впливу піддається не намічений винним, а інший предмет.

Помилка в характері вчиненого діяння полягає в неправильному уявлені особи щодо наявності або відсутності у її діях (бездіяльності) фактичних ознак, що утворюють об’єктивну сторону якогось конкретного складу злочину. Помилка, при якій особа вважала, що в її діях є ознаки злочину, а насправді вони відсутні, не усуває умислу винного у зв’язку з тим, що свідомістю особи охоплювались обставини, які утворюють об’єктивну сторону даного злочину. У цьому випадку вчинене кваліфікується не як закінчений злочин, а як замах на нього, оскільки злочинний намір об’єктивно не було реалізовано. Наприклад, особа вважає, що вона збуває підроблені гроші, тоді як насправді вони справжні (ст. 15 і ч. 1 ст. 199 КК).

Помилка, при якій особа вважала, що в її діях відсутні ознаки, що утворюють об’єктивну сторону даного злочину, коли насправді вони є в наявності, виключає її вину і, відповідно, відповідальність за вчинене діяння, Наприклад, особа платить за куплені товари підробленими грошима, не знаючи про те, що вони фальшиві. Така помилка усуває умисел винного, оскільки його свідомістю не охоплювались вказані фактичні обставини. Оскільки відповідальність за подібні дії може наставати лише при умисному їх вчиненні (ст. 199 КК), то кримінальна відповідальність при такій помилці виключається.

Помилка в розвитку причинного зв’язку означає неправильне уявлення особи про зв’язок між вчиненим нею діянням і злочинним результатом, який настав. Наприклад, особа передбачає, що смерть від проведеного нею пострілу настане від попадання кулі у голову, а не від пошкодження серця, від чого в дійсності настала смерть потерпілого. Таке неправильне уявлення у цьому випадку не впливає на форму вини й відповідальність особи, оскільки саме внаслідок її дії (пострілу) настав той злочинний результат (смерть), який охоплювався умислом суб’єкта.

Помилка в особі потерпілого полягає в тому, що винний вирішив, наприклад, вбити певну особу, помилково приймає за неї іншу особу, на яку і здійснює посягання. Оскільки при помилці в особі потерпілого шкода спричиняється саме наміченому об’єкту (життю особи), то така помилка не впливає на форму вини і на кваліфікацію вчиненого, при умові, що ознаки потерпілого не є обов’язковими для злочину, який задумав вчинити винний.

11.2. План семінарського заняття.

1. Поняття і значення суб’єктивної сторони злочину.

2. Вина: її поняття та форми.

3. Умисел і його види.

4. Необережність та її види.

5. Змішана (подвійна) форма вини.

6. Факультативні ознаки суб’єктивної сторони: мотив і мета злочину, емоційний стан.

7. Помилка та її вплив на кримінальну відповідальність.

11.3. Термінологічний словник.

Суб’єктивна сторона злочину – це внутрішня сторона злочину, тобто психічна діяльність особи, що відображує ставлення її свідомості й волі до суспільне небезпечного діяння, котре нею вчиняється, і до його наслідків.

Вина – це психічне ставлення особидо вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої КК та її наслідків, виражене у формі умислу чи необережності.

Зміст вини - це сукупність психічних елементів, у яких відображаються об’єктивні ознаки злочину, які виражають певне ставлення особи до цих ознак.

Сутність вини – це суспільна якість, яка полягає в негативному ставленні особи, яка вчиняє суспільне небезпечне діяння, до суспільних відносин, що охороняються КК України.

Форма вини – це певний зв’язок психічних ознак, які складають зміст вини, з об’єктивними ознаками злочину.

Ступінь вини – це кількісна характеристика вини, яка визначає тяжкість вчиненого діяння й небезпечність особи винного.

Прямий умисел – це таке психічне ставлення до діяння і його наслідків, при яких особа усвідомлювала суспільне небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільне небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Непрямий умисел – це умисел, при якому особа усвідомлювала суспільно-небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільне небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Умисел заздалегідь обдуманий – це умисел формується ще до вчинення злочину.

Умисел, що виник раптово, формується безпосередньо перед самим початком вчинення злочину і відразу ж реалізується.

Афективний умисел – це умисел, що виникає у процесі сильного душевного хвилювання під впливом афекту, раптово під впливом тих чи інших обставин, найчастіше внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Визначений (конкретизований) умисел характеризується тим, що особа чітко уявляє собі характер і розмір наслідків вчиненого нею діяння.

Невизначений (неконкретний) умисел характеризується тим, що злочинні наслідки хоча і передбачаються винним, але не є конкретизованими, тобто відсутнє чітке уявлення про їх характер, ступінь тяжкості.

Злочинна самовпевненість – це можливість передбачення особою настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажне розрахування на її відвернення

Необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільне небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була й могла їх передбачити.

Мотив злочину – це внутрішнє спонукання особи, яке викликає у неї рішучість вчинення злочину.

Мета – це уявлення про бажаний результат, якого прагне досягти особа.

Фізіологічний афект – це дуже сильне, нетривале душевне хвилювання, під час якого вчиняється злочин.

Помилка у кримінальному праві – це неправильне уявлення особи про дійсний юридичний чи фактичний характер вчиненого нею діяння і його наслідки.

Юридична помилка – це неправильне уявлення особи про юридичні властивості вчиненого діяння, його правову характеристику.

Фактична помилка – це неправильне уявлення особи про обставини, які утворюють об’єктивні ознаки конкретного складу злочину.

11.4. Навчальні завдання.

1. Кондратюк висловив дільничному інспекторові погрозу «переламати» його дітям ноги, якщо той буде продовжувати систематично перевіряти виконання установлених, над ним обмежень адміністративного нагляду.

Визначте ознаки інтелектуального і вольового моментів умислу, якими характеризується вина Кондратюка.

2. Кравцов домовився зі своїм братом Степаном, який проживав в одній із зарубіжних країн, про систематичний обмін товарами, які пересилаються в спеціально обладнаному тайнику вагона. Для обладнання тайника і закладання в нього товару він залучив Паська, який здійснював технічний огляд ходової частини залізничного потягу перед його відправленням зі станції.

Визначте вид умислу. Назвіть ознаки інтелектуального і вольового моментів, якими характеризується вина братів Кравцових і Паська.

3. Колона машин повільно рухалася по вулиці міста. Водій автобуса Попович відкрив книгу, став її читати і не помітив різкої зупинки транспортного засобу, який їхав попереду. Внаслідок наїзду одному із пасажирів були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Визначте форму і вид вини. Назвіть ознаки інтелектуального і вольового моментів, якими характеризується вина Поповича.

4. Слепцов на прохання неустановлених осіб продав їм наркотичні засоби. На момент припинення злочину він одержав гроші від власників наркотичних засобів за свою «роботу».

Охарактеризуйте суб’єктивну сторону вчиненого Слєпцовим злочину.

5. Керівник підприємства Барсук оформив на роботу як кресляра з виготовленням креслень на дому студента, який ніякої роботи не виконував, а приходив на підприємство тільки для одержання заробітної плати. Отримані гроші він передавав Барсуку, а той за це частував його в кафе.

Визначте форму і вид вини Барсука.

6. Шофер Маточкін зняв з автомобіля, що знаходився на ремонті, номерні знаки і встановив їх на закріплену за ним автомашину. Потім поїхав у річковий порт і за допомогою підробленого шляхового листа одержав там контейнер з імпортним взуттям. Викрадене він сховав у себе на дачі, а контейнер спалив.

Визначте ознаки інтелектуального і вольового моментів вини Маточкіна. Яким видом умислу характеризується його вина?

7. Приймальник будинку побуту Кочкін неодноразово завищував ціни за ремонт побутових приладів. На допиті він заявив, що робив це для виконання плану майстрами, праця яких оплачувалась відрядне, а сам він від цього ніякої користі не отримував.

Визначте ознаки суб'єктивної сторони складу вчиненого Кочкіним злочину.

8. Раков, відчуваючи злість до Торжкова, підговорив Лосева вистрелити в того з рушниці, переконуючи його, що рушниця заряджена тільки порохом, і постріл лише налякає Торжкова. Лосев вистрелив, але рушниця виявилась зарядженою картеччю і Торжков був убитий.

Визначте ознаки інтелектуального і вольового моментів психічного відношення Ракова і Лосева до вчиненого.Чи можливо визнати смерть невинною?

9. Троє громадян, що знаходилися в нетверезому стані, вчинили хуліганські дії в кінотеатрі. Вони викрикували на адресу акторів нецензурні слова, вихоплювали в громадян шапки, сумки та інші предмети і розкидували їх по залу, затіяли бійку. Демонстрація кінокартини була припинена і в залі увімкнули світло. Пузирін, один з хуліганів, щоб уникнути затримання, ударив ножем у живіт працівника міліції, який прийшов для припинення хуліганства. Не дивлячись на вжиті заходи для надання медичної допомоги, спасти життя пораненого не вдалося.

На допиті Пузирін заявив, що він не хотів позбавити життя працівника міліції і вдарив його тільки з метою, щоб той відпустив його.

Визначте психічне відношення злочинців до вчиненого, у тому числі і Пузиріна до смерті працівника міліції.

Чи зміниться форма і вид вини Пузиріна, якщо він байдуже відносився до наслідків, що настали; якщо він передбачав не тільки можливість спричинення тілесного ушкодження будь-якої тяжкості, але і можливість смерті; якщо він передбачив неминучість смерті працівника міліції?

10. На кондитерську фабрику завезли два вагони цукру-сирцю. Стояла суха сонячна погода і головний інженер наказав вивантажити товар на заасфальтований майданчик під відкритим небом. Будь-яких вказівок накрити цукор він не давав. Через два дні почалися заливні дощі і багато цукру разом з водою стекло в каналізацію. Фабриці була спричинена шкода.

Визначте психічне відношення головного інженера до скоєного.

11. Жучкін і Авдієнко, повертаючись із сусіднього села до дому в кузові вантажного автомобіля, посварилися. Жучкін декілька разів ударив Авдієнка по обличчю. Останній відповів йому тим же і, бажаючи припинити бійку, на ходу виштовхнув Жучкіна через борт машини. Жучкін упав на дорогу, ударився головою об асфальт. Внаслідок пролому черепа через декілька годин він помер.

Визначте психічне відношення до вчиненого Авдієнком.

12. Свиридов у робочу годину прийшов у цех до своєї майбутньої жінки Кудряшової. Побачивши, що вона знаходиться на містку, змонтованому навколо ємкості зі смолою, що кипить, вирішив налякати її. З цією метою він непомітно підійшов до драбини, піднявся по ній, обхватив дівчину за талію і нахилив її над ємкістю. У цей момент під ногою в нього виявився якийсь круглий предмет, Свиридов несподівано підсковзнувся і випустив Кудряшову. Дівчина впала в ємкість. Спасти її не вдалося.

Слідством установлено, що причин для сварки у Свиридова і Кудряшової не було, вони любили один одного і подали заяву в ЗАГС для реєстрації шлюбу. Смерть Кудряшової Свиридов дуже переживав.

Чи винен Свиридов у тому, що трапилось? Якщо так, то яка форма і вид вини? Якщо ні, то за якими підставами?

13. На комбінаті вогнетривких виробів під час випалення каоліна в печі часто ставалось спікання його в глиби, які утворювали затор у тічці, що вела в холодильну камеру. Для усунення затора робітники, ризикуючи бути обпаленими, заходили в холодильник. Начальник цеху знав про небезпечні умови праці в цеху, знав і про те, що при виконанні цієї роботи декілька робітників вже отримали опіки, але інструкцію по безпечному усуненню заторів у печі не розробив, не вжив заходів і для виготовлення та установлення гратів на технологічному отворі холодильної камери.

Під час видалення чергового затору два робітники взяли з собою залізну піку в холодильну камеру. У цей момент каолінова глиба провалилася із тічки в холодильник. Повітрям високої температури і розпеченим каоліновим пилом робітників опекло. Від отриманих термічних опіків другого ступеню вони померли.

Чи винний в тому, що сталося, начальник цеху? Якщо так, то яка форма і вид вини? Якщо ні, то за якими підставами?

14 Свинкін і Козлов розпивали спиртні напої на квартирі останнього. Почувши дзвінок і боячись дорікань з боку дружини, Козлов схопив пляшку із залишками горілки і підійшов до вікна. «Не кидай! Там же люди!» – крикнув Свинкін. «Ну й хай», – відповів Козлов і шпурнув пляшку у вікно, яка упала на голову школяреві Василенку, і спричинила йому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

ВАРІАНТ 1. «Зараз ніч»,— відповів Козлов, показуючи на темний отвір вікна, і кинув пляшку вниз, спричинивши середньої тяжкості тілесні ушкодження водію таксі, який повертався додому після роботи.

ВАРІАНТ 2. Козлов сховав пляшку на підвіконні і пішов відкривати двері дружині. Від протягу вікно закрилося і зіштовхнуло пляшку вниз. Громадянинові, який.йшов під вікнами, були спричинені тілесні ушкодження.

Визначте психічне відношення Козлова до того, що сталося.

15. Жаров їхав на автомобілі по міській вулиці зі швидкістю 90 км/год замість дозволених 40 км/год. Біля середньої школи на проїжджу частину зненацька вискочило декілька першокласників. Жаров натиснув на гальмо, але попередити наїзд не вдалося. Один школяр був збитий та смертельно травмований. Автотехнічна експертиза встановила, що гальма в автомашині були справні, і якби водій їхав з дозволеною швидкістю, нещасний випадок вдалося б попередити.

Визначте форму і вид вини Жарова. Якщо він невинний, то за якими підставами?

16. Група молоді, у тому числі Івашкін та студентка Зиміна, виїхали на відпочинок. Компанія розташувалась у лісі. Івашкін та Зиміна пішли в глибину лісу, де той став умовляти Зиміну вступити з ним у статевий зв'язок, але та категорично відмовилась. Тоді Івашкін, бажаючи налякати Зиміну, спрямував на неї саморобний пістолет. Зиміна розсміялась, і порадила Івашкіну припинити пустощі та йти назад до друзів. Івашкін, прицілюючись мимо Зиміної, зробив постріл з відстані п'яти метрів так, за його словами, щоб вона почула посвист кулі. Проте куля влучила в плече Зиміній і спричинила їй тяжке тілесне ушкодження.

В якій формі виражена вина Івашкіна відносно поранення Зиміної?

17. Бригадир комплексної бригади будівельного управління дав вказівку робітникам Пискарьову і Гордієнку глушити рибу в річці за допомогою електроструму і видав їм для цього моток електропровода. Під час цих незаконних дій електрострумом був смертельно травмований Лосев, який приєднався до бракон'єрів біля річки.

Суд визнав бригадира винним у необережному вбивстві Лосева, посилаючись на те, що, даючи вказівку підлеглим глушити рибу в річці за допомогою електроструму, він повинен був і міг передбачити можливість ураження людей струмом.

Чи правильно визначив суд психічне відношення бригадира до смерті Лосева?

18. На посаду бригадира комплексної бригади був призначений Кравець. У перший же день роботи бригадиром він дав наряд двом підліткам Василю та Михайлу на скиртування соломи. В їх обов'язки входило причіпляти та відчіпляти від тракторів волокуші, на яких підтягувалась солома до скирди. Під вечір соломи навезли так багато, що трактористи не бачили один одного і почали рух за інтуїцією. В один із моментів, коли Василь перечепив трос від волокуші до трактора, а Михайло не зміг це зробити, перший трактор почав рухатись, потягнув за собою другий і той гусеницею переїхав праву ногу Михайла, спричинивши йому тяжке тілесне ушкодження.

Слідством установлено, що Кравець, який був відповідальним за додержання правил охорони праці, не знав, що на роботу з джерелами підвищеної небезпеки не можна залучати підлітків, що трактористів треба було забезпечити радіо- або світловою сигналізацією що дозволяло їм починати одночасний рух. На курси по вивченню правил техніки безпеки його обіцяли направити лише після закінчення жнив.

Чи винний Кравець у порушенні правил охорони праці? Якщо так, то визначте форму і вид вини. Якщо ні, то за якими підставами?

19. Продавець Курочкін, перебуваючи в стані сп'яніння, переплутав цінники під час продажу ковбаси: на товар першого сорту він поставив цінник другого сорту, а на товар другого сорту – цінник першого.

Який вид помилки є в цьому випадку? Як ця помилка впливає на вину і відповідальність Курочкіна?

20. Крикова виправила у своєму паспорті рік народження, внаслідок чого «стала на п'ять років молодшою». Побоюючись бути притягнутою до кримінальної відповідальності, вона заявила про підробку документа в паспортний відділ і пояснила, що зробила це з метою вийти заміж за молодшого від себе чоловіка.

Дата добавления: 2014-12-10