Замах на злочин та його види. 1 страница

Замах на злочин – це вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі (ч. 1 ст. 15 КК).

Об’єктивні ознаки замаху:

- вчинення суспільно-небезпечного діяння, яке спрямоване на вчинення злочину;

- не доведення злочину до кінця;

- причини не доведення злочину до кінця не залежать від волі винної особи.

Замах на злочин виражається у вчиненні винним частини або всіх дій, що утворюють об’єктивну сторону закінченого складу злочину. Винний посягає на конкретний об’єкт, ставить його в реальну небезпеку, а інколи спричиняє йому певну шкоду. Як правило, замах вчинюється шляхом активних дій (наприклад, завдання удару для заподіяння тілесного ушкодження), але в окремих випадках він вчинюється і шляхом бездіяльності. Наприклад, це має місце у разі залишення особи в небезпеці з метою позбавити її життя, ненадання з тією ж метою допомоги хворому медичним працівником.

Замах характеризується тим, що при його вчиненні злочин не отримує повного завершення,не доводиться до кінця. Саме за цією ознакою замах відрізняється від закінченого злочину. Наприклад, для злочинів із матеріальним складом частковість означає ненастання передбаченого статтею Особливої частини КК злочинного наслідку взагалі (наприклад, при вбивстві, куля від пострілуневлучила в жертву)

Переривання злочинної діяльності з причин, що не залежали від волі винного. Такими причинами можуть бути, зокрема: осічка вогнепальної зброї; з’явлення на місці злочину людей.

Замах на злочин характеризується тільки прямим умислом (ч. 1 ст. 15 КК). Суб’єкт усвідомлює, що він своїми діями (бездіяльністю) вчинює конкретний злочин, виконує частину об’єктивної сторони, передбачає настання суспільне небезпечних наслідків свого діяння (у злочинах із матеріальним складом) і бажає довести злочин до кінця (а в злочинах із матеріальним складом - настання суспільне небезпечних наслідків).

Закон розрізняє два види замаху:

- закінчений – якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі (ч. 2 ст. 15 КК).

- незакінчений – якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця (ч. 3 ст. 15 КК).

Критерієм поділу замаху є суб’єктивне ставлення винного до вчинених ним дій, його власне уявлення про ступінь виконання ним злочинного діяння. Якщо винний вважає, що він вчинив усі дії, необхідні для завершення злочину, – наявний закінчений замах, якщо не всі – незакінчений замах («які вважала необхідними». (ст. 15 КК)).

Залежно від придатності об’єкта і засобів посягання поділяють:

- замах на непридатний об’єкт (предмет);

- замах із непридатними засобами.

Замах на непридатний об’єкт (може бути закінченим або незакінченим) має місце тоді, коли об’єкт не має необхідних властивостей або він зовсім відсутній, внаслідок чого винний не може довести злочин до логічного кінця. Наприклад, викрадення непридатної для використання зброї, постріл у труп.

Замахом із непридатними засобами є (може бути закінченим або незакінченим) має місце тоді, коли особа помилково через незнання використовує такі засоби, за допомогою яких неможливо вчинити злочин. Наприклад, застосування непридатної для використання зброї.

5. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільне небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК. Поняття злочину охоплює не тільки закінчений злочин, а і готування та замах на злочин. Таким чином, підставою кримінальної відповідальності є також готування до злочину та замах на злочин, тобто такі діяння, що містять ознаки складу незакінченого злочину.

Відповідно до ст. 16 КК кримінальна відповідальність за готування до злочину і замах на злочин настає за ст. 14 або 15 і за тією ст. Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за закінчений злочин. Виключенням з цього положення є готування до злочинів невеликої тяжкості не передбачає – кримінальна відповідальність виключається (ч. 2 ст. 14 КК)..

При кваліфікації незакінченого злочину, посилання на ст. 14 або ст. 15 КК необхідне. Наприклад, готування до умисного вбивства кваліфікується за ч. 1ст. 14 і ч. 1 ст. 115 КК, а замах на вбивство за ч. 1 ст. 15 і ч. 1 ст. 115 КК.

Інколи готування до злочину містить у собі ознаки іншого закінченого злочину чи замаху на нього. Наприклад, незаконне придбання вогнепальної зброї з метою вчинення вбивства. В цьому разі вчинене треба кваліфікувати за сукупністю злочинів: як готування до вчинення вбивства і як закінчений злочин - незаконне придбання вогнепальної зброї – за ч. 1 ст. 14 і ч. ст. 115 та ч. 1 ст. 263 КК.

6. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця.

Добровільна відмова – це остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця (ч. 1 ст. 17 КК).

Зі змісту ст. 17 КК випливають ознаки добровільної відмови:

- остаточне припинення особою готування до злочину або замаху на злочин;

- відмова від вчинення злочину з волі самої особи;

- наявність у особи усвідомлення можливості довести злочин до кінця.

1. Припинення готування чи замаху має бути остаточним, що означає безповоротну відмову від доведення злочину до кінця, відсутність умислу продовжити його у майбутньому. Від добровільної відмови треба відрізняти призупинення, тимчасову відмову від вчинення злочину або відмову від повторення посягання при невдалій спробі вчинити злочин. Наприклад, не буде добровільної відмови тоді, коли злочинець використав для проникнення у квартиру відмичку, якою не може відкрити двері, і припиняє розпочатий злочин, щоб потім закінчити свій злочинний задум.

2. Особа відмовляється від вчинення (продовження) злочину за своєю волею, тобто остаточне рішення про припинення злочинної діяльності особа приймає самостійно. Немає значення, хто був ініціатором відмови від доведення злочину до кінця, а також, і спосіб; яким умовили особу не продовжувати вчинювати злочин (прохання, умовляння, погрози тощо).

3. Відмовляючись від вчинення злочину, у особи є можливість доведення його до кінця. Особа знає, що перепон для завершення злочину немає, або обставини, які б вона не змогла подолати при продовженні вчинення злочину, відсутні.

Якщо особа припиняє доведення злочину до кінця, із-за неможливості подолати певні перешкоди, то в даному випадку, вона підлягає кримінальній відповідальності.

При цьому, відмову треба визнавати добровільною і тоді, коли насправді є обставини, які особа не змогла б подолати при продовженні вчинення злочину, але вона не знала цього і припинила свою злочинну діяльність, усвідомлюючи можливість доведення її до кінця.

Мотиви добровільної відмови від доведення злочину до кінця можуть бути різними: страх перед покаранням, жалість до потерпілого, невигідність вчинення злочину тощо. На рішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності мотиви невпливають.

Важливим є питання: до якого часу можлива добровільна відмова від доведення злочину до кінця. Якщо, особа, що добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину (ч. 2 ст. 17 КК).

Добровільна відмова від доведення злочину до кінця завжди можлива на стадії готування, крім випадків, коли готування містить склад закінченого злочину (бандитизм (ст. 257)). При закінченому замаху добровільна відмова від доведення злочину до кінця можлива тільки тоді, коли особа, вчинивши діяння, зберігає контроль над подальшим розвитком причинного зв’язку між вчиненим діянням та бажаним наслідком, що припускався, і може вплинути на його розвиток - попередити настання суспільне небезпечного результату. В даному випадку між діянням і бажаними суспільно-небезпечними наслідками повинен бути певний проміжок часу, у ході якого винна особа може контролювати настання причинного зв’язку.

Після закінчення злочину, добровільна відмова перестає бути можливою. В даному випадку можливе лише діяльне каяття, яке є обставиною, що пом’якшує відповідальність (п. 1 ч. 1. ст. 66 КК).

Діяльне каяття – це дії особи, які свідчать про осуд нею вчиненого злочину і про прагнення усунути суспільно-небезпечні наслідки.

Діяльне каяття може проявлятись в:

- запобіганні шкідливих наслідків вчиненого злочину;

- добровільному відшкодуванні завданого збитку або усунені заподіяної шкоди;

- сприянні розкриттю злочинів;

- з’явленні з повинною.

В деяких випадках діяльне каяття визнається законом підставою для звільнення винного від кримінальної відповідальності: «звільняється від кримінальної відповідальності судом особа, яка вперше вчинила дії, передбачені цією статтею (за винятком випадків незаконного заволодіння транспортним засобом із застосуванням будь-якого насильства до потерпілого чи погрозою застосування такого насильства), але добровільно заявила про це правоохоронним органам, повернула транспортний засіб власнику і повністю відшкодувала завдані збитки» (ч. 4 ст. 289 КК).

Відмінність діяльного каяття від добровільної відмови від доведення злочину до кінця:

Добровільна відмова можлива тільки при незакінченому злочині. Діяльне каяття можливе як при закінченому, так і при незакінченому злочині.

Добровільна відмова можлива тільки до порушення кримінальної справи щодо особи, яка вчинила готування чи замах на злочин, а діяльне каяття і після порушення кримінальної справи щодо винної особи.

Добровільна відмова характеризується утриманням від продовження злочину (бездіяльністю), а діяльне каяття - тільки активними діями: щирим каяттям, активним сприянням розкриттю злочину, повним відшкодуванням завданих збитків або усуненням заподіяної шкоди.

Добровільна відмова можлива тільки від злочинів, що вчинюються з прямим умислом (готування і замах характеризуються лише таким умислом), а діяльне каяття – при вчиненні як умисних злочинів, так і з необережних.

При добровільній відмові особа звільняється від кримінальної відповідальності, тому що її діяння не вважається злочином (відсутня суспільна небезпека – обов’язкова ознака злочину), а діяльне каяття є обставиною, що пом’якшує покарання (звільняє від кримінальної відповідальності лише при вчиненні злочину невеликої тяжкості).

12.2. План семінарського заняття.

1. Поняття й види стадій вчинення умисного злочину.

2. Закінчений та незакінчений злочин.

3. Готування до злочину.

4. Замах на злочин та його види.

5. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин.

6. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця.

12.3. Термінологічний словник.

Стадії вчинення злочину – це певні етапи його здійснення, які істотно різняться між собою ступенем реалізації умислу, тобто характером діяння і моментом його припинення.

Закінченим злочином визнається діяння, яке містить всі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК

Незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин.

Злочини з матеріальним складом вважаються закінченими з моменту настання суспільне небезпечного наслідку, який передбачено в диспозиції статті Особливої частини КК у якості обов’язкової ознаки конкретного злочину.

Г отуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів і знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.

Підшукування засобів чи знарядь вчинення злочину – це придбання будь-яким шляхом

Пристосування засобів чи знарядь вчинення злочину – це зміна будь-яких предметів матеріального світу, яка робить їх придатними (більш зручними, більш ефективними) для вчинення злочину.

Підшукування співучасників – це будь-які дії, які направлені на залучення до вчинення злочину інших осіб (виконавця, організатора, підмовника, пособника).

Змова на вчинення злочину – це домовленість двох чи більше осіб про спільне вчинення суспільне небезпечного діяння, передбаченого Особливою частиною КК.

Усунення перешкод – це усунення можливих чи дійсних перепон вчинення злочину (наприклад, виведення сигналізації з робочого стану з метою безперешкодного проникнення в приміщення).

Інше умисне створення умов для вчинення злочину – це різноманітні дії, які полегшують вчинення злочину, створюють умови для приховання слідів злочину тощо (наприклад, завчасна підготовка сховища для майна, організація засідки і т. д.).

Замах на злочин – це вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Добровільна відмова – це остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.

Діяльне каяття – це дії особи, які свідчать про осуд нею вчиненого злочину і про прагнення усунути суспільно-небезпечні наслідки.

12.4. Навчальні завдання.

1. Деркач, зустрівся з Бергером та Тимошенком, які раніше відбували з ним покарання у виправно-трудовій колонії. У пивному барі він сказав їм, що шукає пістолет або автомат, а також напарника для угону літака за кордон, та попросив Бергера і Тимошенка допомогти йому в придбанні зброї. Вони відмовилися.

Чи є підстави для порушення кримінальної справи за готування до угону літака?

2. Оперуповноваженому ВТК Корсуненку стало відомо, що засуджений за зґвалтування Цимбал має намір утекти з колонії, для чого просив зарахувати його в бригаду засуджених, яка працювала за територією ВТК. Крім того Цимбал пропонував вчинити втечу засудженим Зінченку і Григор'єву, але вони відмовилися.

Чи складають ці дії якусь стадію злочину?

3. Бажаючи помститись Куріленку, Говорова, познайомившись з Пархоменком і Завальним, підмовила їх вчинити вбивство Куріленка. Як аванс Говорова передала їм обумовлену суму грошей. Був розроблений план убивства, але за день до наміченої дати Пархоменко і Завальний прийшли в міліцію і розповіли про змову.

Про які стадії вчинення злочину йде мова?

4. Колодкін, який мав великий досвід роботи у виготовленні цінних паперів, вирішив виготовити гроші. Для цього він протягом двох років розробляв технологію, а також зробив обладнання і пристосування та експериментальні зразки грошових купюр.

Якось до нього випадково зайшов співробітник міліції і це насторожило Колодкіна. Він склав усі вказані речі, ретельно упакував їх і заховав на дачі з наміром через деякий час продовжити спробу виготовлення грошей.

Визначте стадію вчинення злочину.

5. Рядовий Стеценко вирішив дезертирувати зі Збройних Сил України. Коли рота несла вартову службу він з автоматом покинув військову частину. Зброю Стеценко мав намір використати для вчинення нападу на ощадний банк, щоб заволодіти грошима. Через день його було затримано на залізничній станції. Зброя в дезертира вилучена.

Визначне стадії в злочинній діяльності Стеценка.

6. Гордієнко, раніше засуджений за крадіжку, випадково дізнався, що касир заготівельної контори отримала в ощадному банку велику суму грошей для видачі заробітної плати. Уночі він вимкнув охоронну сигналізацію, проник у касу і відкрив сейф. Але в ньому була лише незначна сума, яку він і забрав.

Яку стадію злочину повинен визначити слідчий?

7. Водії Колесников і Ведмідь виконували міжнародні перевезення вантажів з України. Черговий раз, при огляді їх вантажного автомобіля на митному кордоні України, співробітники митниці вилучили з нього декілька старовинних ікон, пістолетів, іноземну валюту, які були сховані серед іншого вантажу.

Визначте стадію вчинення злочину.

8. Водій Логвинчук був звільнений з автопідприємства за зловживання спиртними напоями. Через це він виготовив вибухівку, яку переслав поштою як посилку, директору авто-підприємства Полякову. Коли останній відкрив посилку, то вибуху не сталося, випадково не спрацював детонатор.

Якою стадією охоплюються дії Логвинчука?

9. Мегедюк був затриманий працівниками карного розшуку за вчинення розбійного нападу. На допиті в слідчого Мегедюк став умовляти його закрити справу, за що запропонував велику суму грошей, які були вилучені в нього при особистому обшуку.

Чи є підстави для визначення стадії вчинення злочину, передбаченого ст. 369, 370 КК України?

10. Мотренко за попередньою домовленістю з Гнєдашом з метою незаконного заволодіння транспортним засобом стали запускати двигун автомобіля, але всі спроби залишились невдалими. Тоді вони стали штовхати машину і перекотили її на 30 м від будинку і де їх було затримано.

З'ясуйте стадію вчинення злочину.

11. Адаменко спеціалізувався на крадіжках жіночого одягу з цінного хутра в театрах і концертних залах.

Заздалегідь намітивши потерпілу, Адаменко викрадав у неї номерок гардероба і одержував її одяг.

У черговий раз, викравши в театрі із сумки громадянки Ніконової номерок, Адаменко попрямував до гардеробу для одержання її шуби. При пред'явленні номерка був затриманий.

Визначте стадію, на якій була припинена злочинна діяльність Адаменка.

12. Петренко з товаришами пізно ввечері поверталися з клубу додому. Дорогою голосно розмовляли, сміялись. Ні-кольський, що стеріг свій город, почув шум тих, що йшли, вистрелив угору з рушниці з метою налякати їх та запобігти можливій крадіжці овочів. Сусід Нікольського Капустін, який також охороняв свій город, почув постріл та шум тих, що бігли, вистрелив в їх напрямку з двох стволів рушниці. Як наслідок, Петренко був поранений в груди і упав. Підійшовши до нього, Капустін сказав: «Що, кавунів захотів?», і штовхнув його ногою. Не подавши допомоги потерпілому, пішов з місця події. Суд кваліфікував дії Капустіна як замах на необережне вбивство Петренка, здійснене внаслідок злочинної недбайливості.

Чи правильне рішення суду?

13. Божко, відбувши покарання за збут наркотиків, поселився в будинку, де жив до засудження. Одного разу до нього прийшов його колишній клієнт-наркоман П'ятницький і став просити продати йому наркотики. Божко сказав, що наркотиків у нього немає і що він перестав ними торгувати. Але П'ятницький наполягав на своєму. Він ще два рази приходив до Божка з тим же проханням. Щоб позбутися цього клієнта, останній продав йому під виглядом наркотика гомеопатичний лікувальний порошок.

Дайте кримінально-правову оцінку діям Божка та П'ятницького.

14. Семененко та Мозговий вирішили незаконно заволодіти автомобілем «Жигулі», що належав Сергееву. Уночі вони виламали ворота металевого гаражу, в якому повинен був стояти автомобіль, але останнього там не виявили. Тоді Семененко та Мозговий вкрали різні автомобільні запчастини на велику суму грошей.

Дайте кримінально-правову оцінку діям Семененка та Мозгового.

15. Корж звернулася до прокурора з заявою, в якій вказала, що два місяці тому вона дала хабар у великій сумі грошей слідчому Лазаренку за закриття справи відносно її чоловіка, звинуваченого в розкраданні державного майна. У заяві Корж перелічила номери грошових купюр, які вона переписала перед тим, як вручити слідчому, але той кримінальну справу не закрив, і її чоловіка засуджено до п'яти років позбавлення волі. Розслідуванням факт давання хабара підтверджено.

Чи має місце в діях Корж добровільна відмова від давання хабара?

16. Головний інженер тресту «Побутреклама» Кац та начальник цеху Свириденко оформили на роботу за трудовою згодою підставних осіб, яким нібито за ремонт друкарського обладнання незаконно було виплачено з каси тресту значну суму грошей. Ремонт фактично не провадився. Цей факт виявив ревізор. Він запропонував Свириденку і Кацу внести до каси тресту всю суму грошей, обіцяючи в такому разі не передавати матеріали до правоохоронних органів.

Свириденко і Кац так і зробили. Слідчий Івченко відмовив у порушенні кримінальної справи, відзначивши в постанові, що Кац та Свириденко добровільно відмовились від викрадання та компенсували спричинений збиток.

Чи правильне рішення прийняв слідчий?

12.5. Завдання для перевірки знань.

1. Злочин з матеріальним складом вважається закінченим

Варіанти відповідей:

- коли вчинені всі необхідні дії, що характерні для злочину;

- коли злочин вчинюється шляхом без дії;

- коли настали суспільно-небезпечні наслідки;

- коли не настали суспільно-небезпечні наслідки;

2. Вкажіть стадії вчинення умисного злочину.

Варіанти відповідей:

1. Погроза вчинити злочин.

2. Готування до злочину.

3. Замах на злочин.

4. Приховання слідів вчинення злочину.

5. Закінчений злочин.

6. Виявлення наміру.

3. Що необхідно розуміти під готуванням до злочину?

Варіанти відповідей:

1. Заява особи про намір вчинити злочин.

2. Виявлення умислу на вчинення злочину.

3. Підшуковування чи пристосування засобів чи знарядь для вчинення злочину.

4. Початок дії, вказаних у диспозиції статті Особливої частини КК України.

5. Інше умисне створення умов для вчинення злочину.

4. Злочин з формальним складом вважається закінченим

Варіанти відповідей:

- коли закінчилась стадія підготовки до злочину;

- коли відбувся замах на злочин;

- коли злочин вчинюється шляхом без дії;

- коли настали суспільно-небезпечні наслідки;

- коли не настали суспільно-небезпечні наслідки.

12.
. Чи можливе настання кримінальної відповідальності за готування до злочину як за закінчений злочин?

Варіанти відповідей:

- можливе;

- не можливе.

6. Чи можлива попередня злочинна діяльність у необережних злочинах?

Варіанти відповідей:

1. Так, тому що закон в цьому випадку не робить винятку.

2. Так, тому що особу не можна залишати безкарною при випадковому ненастанні шкідливих наслідків необережного діяння.

3. Ні, тому що логічно неможливо готуватися або робити замах на вчинення злочину, не бажаючи завдати шкоду охоронюваним суспільним відносинам.

4. Інколи можлива.

7. Вкажіть обставини, які засвідчують добровільність відмови від вчинення злочину.

Варіанти відповідей:

1. Щире каяття.

2. Відвернення нанесеної шкоди.

3.Усвідомлення особою, яка почала злочинну діяльність, можливості завершити злочин.

4. Повідомлення про вчинене правоохоронним органам.

5. Закінченість відмови.

8. Замах на злочин вважається закінченим, якщо

Варіанти відповідей:

- особа виконала усі дії, які вважала необхідними для вчинення злочину;

- якщо злочин вчинений, але не настав бажаний результат;

- якщо особа з причин, що не залежали від неї, не вчинила всіх дій, які вважала необхідними.

12.
. Можливо готування до одного злочину, бути одночасно закінченим іншим злочином?

Варіанти відповідей:

- можливо;

- неможливо.

12.6. Рекомендована література:

Аликперов X. Освобождение от уголовной ответственности в связи с деятельным раскаянием //Законность. – 1999. - №5.

Галахова А. Определение момента окончания умышленного преступления в судебной практике //Советская юстиция. – 1979. - №13.

Дем’яненко В. Дядько Д. Критерії розмежування закінченого і незакінченого замаху //Рад. Право. – 1977. - №4.

Дядько Д. Поняття добровільної відмови від вчинення злочину//Рад. Право – 1973. - №8.

Иванов В.Д. Понятие добровольного отказа от начальной преступной деятельности //Правоведение. – 1992. - №1.

Иванов В. Д. Понятие и виды стадий преступной деятельности //Правоведение. – 1992. - №6.

Ковитиди О.Ф. Добровольный отказ от соучастия в преступлении //Весы Фемиды. – 1998. - №2(9).

Козаченко И. Курченко В. Определение момента окончания преступления в судебной практике //Советская юстиция. – 1990, - №17.

Михайлов В. Признаки деятельного раскаяния //Российская юстиция. – 1998. - №4.

Селезнев М. Неоконченное преступление и добровольный отказ //Российская юстиция. – 1997, - № 11.

Сухарев Е. Куликов А. Предварительная преступная деятельность //Советская юстиция. – 1992. - №21-22.

Тихий В. П. Відповідальність за незакінчений злочин //Академія прав. Наук України. Вісник… – Х арьків,1996. – Вип.6.

Чувилев А. Деятельное раскаяние //Российская юстиция. – 1998. - №6.

Тема 13. СПІВУЧАСТЬ У ЗЛОЧИНІ.

1. Поняття та ознаки співучасті у злочині.

2. Види співучасників.

3. Форми співучасті.

4. Кримінальна відповідальність співучасників.

5. Причетність до злочину.

13.1. Методичні вказівки.

1. Поняття та ознаки співучасті у злочині.

Переходячи до вивчення даної теми, необхідно зазначити, що поняття співучасті законодавчо закріплено в КК. Співучасть у злочині – цеумисна спільна участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину (ст. 26 КК).

Об’єктивні ознаки співучасті:

1) наявність двох чи більше суб’єктів злочину, які беруть участь у вчиненні одного і того умисного злочину;

2) спільність участь у вчинені злочину;

Спільна участь у вчиненні злочину передбачає:

1) вчинення злочину загальними зусиллями всіх співучасників;

2) вчинюваний злочин є єдиним для їх усіх співучасників;

3) спрямування зусиль кожного співучасника на досягнення загального результату злочину;

4) причинний зв’язок між діянням усіх співучасників і загальним злочинним результатом.

Суб’єктивна ознака співучасті проявляється в умисній формі вини, що передбачає:

1) наявність умислу кожного з учасників стосовно їх власних дій (бездіяльності);

2) наявність умислу стосовно діянь інших співучасників, у т. ч. виконавця чи співвиконавця;

3) єдність наміру всіх співучасників вчинити один і той же злочин;

4) єдність злочинного інтересу для всіх співучасників, тобто спрямованістьїх умислу на досягнення загального злочинного результату.

Інтелектуальний момент умислу співучасників – усвідомлення кожним з учасників факту вчинення всіма співучасниками одного й того самого злочину, характеру дій інших співучасників, можливості діяти спільно з ними, наявності умислу в їхдіях тощо.

Вольовий момент умислу передбачає бажаннявсіх співучасників діяти спільно для досягнення єдиного злочинного результату.

Співучасть можлива на всіх стадіях умисного злочину - готування, замаху, безпосереднього виконання об’єктивної сторони злочину (як приєднання до злочинної діяльності), а також закінченого злочину.

2. Види співучасників.

При розгляді цього питання, студенти повинні ознайомитись з ст. 27 КК.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 КК співучасниками злочину можуть бути:

- виконавець (співвиконавець),

- організатор,

- підбурювач

- пособник.

Виконавцем (співвиконавцем) (ч. 2 ст. 27 КК) є особа, яка у співучасті з іншими суб’єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений КК.

Підвиконавцем (співвиконавцем) розуміється повне або часткове виконання співучасником об’єктивної сторони злочину. Наприклад, при вимаганні виконавцем є не тільки той, хто пред’явив вимогу про передачу майна, а і той, хто додав до неї відповідну погрозу.

Особа визнається виконавцем злочину тоді, коли вона вчиняє злочин безпосередньо, тобто особисто виконує об’єктивну сторону злочину, або шляхом використання інших осіб, які відповідно до закону не є суб’єктами (так зване посереднє вчинення злочину). В даному випадку, особа не може бути притягнута до кримінальної відповідальності: а) взагалі – через неосудність особи (ч. 2 ст. 19 КК) чи недосягнення нею віку, з якого може настати кримінальна відповідальність (ст. 22 КК). Наприклад, суб’єкт злочину залучає до вчинення крадіжки особу, яка не досягла віку кримінальної відповідальності. Оскільки особи, які фактично вчинили злочин, не підлягають відповідно до закону кримінальній відповідальності за скоєне, а вчинене ними діяння є злочинним, то виконавцем злочину визнається суб’єкт злочину, який спрямовував дії зазначених осіб і усвідомлював обставини, що виключають визнання їх суб’єктами злочину. Особи, які не є суб’єктами злочину, виступають, як своєрідне знаряддя чи засобу вчинення злочину.

Дата добавления: 2014-12-10