Вчителі та технічні засоби навчання

Наступною складовою педагогічної системи є вчитель, як суб’єкт викладацької діяльності. У загальному вигляді діяльність викладача має тотожну діяльності учня структуру. З цієї позиції викладач виступає другим суб’єктом педагогічної взаємодії і від наявності та повноцінного розвитку усіх компонентів у структурі його діяльності залежить її ефективність.

Вивчення діяльності вчителя у структурі педагогічної системи обумовлюється її складністю та багатоманітністю стратегій реалізації. У кожному окремому випадку її характер визначається комплексом психофізичних особливостей, що позначається терміном педагогічна майстерність. Стиль спілкування, вибір стратегії поведінки, педагогічної взаємодії є принципово індивідуальним і залежить від характеру, темпераменту, інших внутрішніх та зовнішніх, об’єктивних та суб’єктивних умов. Як результат, випускник педагогічного вищого навчального закладу маючи достатньо широкий обсяг знань стосовно ефективної самоорганізації своєї професійної діяльності обирає лише ту модель і стратегію, що відповідає комплексу його індивідуальних особливостей. Сказане стосується лише загальних аспектів професійної діяльності вчителя.

Більш конкретні показники професійної відповідності виникають у разі виникнення об’єктивних вимог до застосування конкретної педагогічної технології. Тоді перелік розширюється за рахунок додаткових вимог знання особливостей змісту технології та практичних шляхів її реалізації ураховуючи власні потенційні можливості (зовнішня та внутрішня техніка), особливості навчальної дисципліни та віку й пізнавальних можливостей учнів. Вчитель має на основі детального аналізу дидактичної задачі обрати педагогічно умотивований варіант реалізації педагогічного процесу із застосуванням конкретної освітньої технології.

Важливою складовою даного компонента залишаються технічні засоби навчання. Упродовж ХХ століття технічні засоби навчання пройшли тривалий шлях еволюції від найпростіших засобів наочності до складних навчальних та тренувальних машин. У більшості випадків вони виступають як допоміжний елемент, що виникає у разі об’єктивної необхідності у межах використання специфічних технологій (коли педагогічна технологія у своєму змісті передбачає або спілкування учня із відповідним технічним засобом, або використання вчителем з метою підвищення рівня наочності відповідних технічних засобів).

У разі використання у навчальному процесі технічних засобів навчання зміст професійної підготовки вчителя автоматично розширюється за рахунок знань про наявність даних технічних засобів та уміння їх використовувати у відповідності до вимог освітньої технології. Зауважимо, що сучасні технічні засоби навчання, наприклад мультимедіа, потребують ґрунтовної попередньої підготовки вчителя, що полягає у вивченні їхніх можливостей, набуття досвіду використання, а в умовах реалізації відповідної освітньої технології – планомірного застосування виходячи із загального змісту та особливостей інформації, що підлягає презентації із допомогою зазначених засобів.

Є очевидним, що кожне дидактичне завдання має вирішуватись за допомогою адекватної педагогічної технології, цілісність якої забезпечується розробкою трьох її компонентів: організаційної форми, дидактичного процесу та кваліфікованого вчителя (або виконання його функції якісних технічних засобів навчання). Гармонійний педагогічний процес – це відтворення наперед спроектованої педагогічної технології, необхідними складовими якої є чіткі дидактичні завдання й адекватні шляхи їх виконання. Вимоги до якісного рівня навчання й виховання особистості неухильно посилаються і цей процес триватиме. Це вказує на необхідність постійного оновлення інструментарію педагогіки, що реалізується шляхом переходу до методів і засобів педагогічної технології.

Реалізація системного підходу для планування й організації навчально-виховного процесу, що набуває форми конкретної педагогічної технології, стає актуальною сучасною тенденцією і має глибокий сенс.

По-перше, завдяки педагогічній технології виникає можливість мінімізувати педагогічні експромти у викладанні. На зміну цьому небажаному явищу має прийти попереднє проектування навчального процесу й наступне відтворення запланованого проекту в класі. Успішна реалізація цієї процедури можлива за умов розуміння функціонування педагогічної системи й урахування взаємозв'язків між "педагогічним завданням" та "педагогічною технологією".

По-друге, педагогічною технологією передбачається проект навчального процесу, у якому визначено структуру та зміст навчально-пізнавальної діяльності учня. Якісною зміною є перенесення акценту з методичних поурочних розробок учителя на проект навчально-пізнавальної діяльності учня. Позитивним моментом є те, що за такого підходу очікується значне посилення ефективності навчального процесу завдяки спрямування навчально-пізнавальної діяльності учня на запрограмовані стабільні успіхи. Цього не можна досягти, спираючись лише на педагогічний досвід та майстерність учителя, бо відтворення методичної поурочної розробки в кожному окремому випадку відбувається з не однаковою ефективністю.

По-третє, особливою властивістю педагогічної технології є процес цілевстановлення. Тривалий час традиційна педагогіка визначає цілі навчання й виховання узагальнено, і їх конкретизація на кожному конкретному уроці має формальний характер, а контроль за виконанням відбувається також досить приблизно й узагальнено. Реалізація системного підходу, як основи педагогічної технології, веде до якісно нового підходу визначення цілей навчання й виховання. Проблема розглядається в двох аспектах: діагностичного цілевстановлення й об'єктивного контролю за якістю знань учнів; розвитку особистості загалом.

Повертаючись до основних термінів, що використовуються у межах системного (технологічного) підходу слід підсумувати, що педагогічна технологія, як і будь-яка інша наука, має свої темпи, етапи і результати розвитку. Визначення етапів розвитку науки є важливим етапом її становлення, оскільки сам факт періодизації є показником становлення, самоусвідомлення, а головне – окреслює перспективи розвитку, актуальні завдання, що підлягають якомога скорішому вирішенню.

Відома класифікація й аналіз основних етапів розвитку педагогічної технології (А. Нісімчук, О. Падалка, О. Шпак Сучасні педагогічні технології. - К., "Просвіта". 2000.), що мітить такі етапи:

- початковий (електичний) етап, на якому педагогічна технологія як наука отримала поверхові, описові уявлення про свій предмет, його складові.

- класифікаційний – другий етап, на якому вже відомі уявлення пов'язуються між собою, але зовнішньо й частково.

- частково-системний – третій етап, на якому пояснюються частково внутрішні зв'язки наукових понять, категорій, закономірностей.

- цілісно-системний - четвертий етап, якому властивий повний, цілісний, загальний внутрішній зв'язок у поняттях, категоріях, закономірностях. Поняття об'єднуються в категорії, категорії поєднуються з категоріями, взаємоперевтілюються й разом через свою систему (взаємодію) адекватно відображають природу предмета педагогічної технології, зв'язки його складових у їх безпосередньому й опосередкованому русі, взаєморозвитку.

Сучасна теорія педагогічних технологій на початку ХХІ століття знаходиться на третьому частково-системному етапі свого розвитку. Майже всі її поняття вже класифіковані (пов'язані між собою й із категоріями), поняття й категорії співвідносні, але всі вони ще поверхові, вузькі або узагальнені, мають зміст частковий, не набули всезагального характеру й тому працездатні, але частково, обмежено. Прогнозується, що найближчим часом за сучасного темпу розвитку науки педагогічні технології вийдуть на більш високий динамічний рівень. Характерними ознаками цього рівня стане вживання єдиного термінологічного апарату, дослідники дійдуть згоди й у трактуванні самого терміна "педагогічна технологія", що дасть можливість перенести зусилля на розробку нових прогресивних освітніх технологій на основі єдиної загальної теоретичної бази. Про це свідчить значна кількість науково-теоретичних і науково-методичних досліджень: робота ведеться в напрямах теоретичного забезпечення, а також практичного створення нових технологій навчання й виховання.

Нині науково-понятійний апарат педагогічної технології складають кілька категорій.

Педагогічна технологія у широкому розумінні – це наука про розвиток, освіту, навчання й виховання особистості школяра на основі позитивних загальнолюдських якостей і досягнень педагогічної думки. Це цілісний алгоритм організації ефективного засвоєння знань, вироблення умінь, навичок, що характеризується оптимальною комбінацією основних навчальних компонентів (зміст, прийоми, методи, форми, засоби) із урахуванням вимог наукової організації праці, збереження та зміцнення здоров'я суб'єктів навчання й забезпечує досягнення запланованих навчально-виховних результатів.

У вузькому розумінні педагогічна технологія визначається як процес досягнення гарантованих, відтворюваних та запланованих педагогічних результатів

Предмет педагогічної технології – це навчально-виховний процес.

Таке визначення предмета педагогічної технології є досить широким. Звузити його дають можливість провідні завдання педагогічної технології:

- виховувати інтелектуально розвинену особистість (цінити людину за розум, її ділові та людські якості);

- виховувати свідомих громадян держави;

- формувати творчу особистість для праці в майбутніх ринкових відносинах, із почуттям гідності, розуміння суті приватної та державної власності;

- виховувати почуття потреби для формування високих професійних якостей у майбутньому, уміння за необхідності змінювати професію.

Завдання педагогічної технології є критеріями вибору системи методів науково-педагогічного дослідження та дидактичних методів організації навчально-пізнавальної діяльності учнів у межах чинних закладів освіти. Вони визначають загальні напрями, за якими має розвиватися наукова думка щодо створення та впровадження освітніх технологій.

Водночас джерелом постановки актуальних завдань педагогічної технології є чинна законодавча база України, що визначає пріоритети розвитку національної системи освіти.

Так, завданнями загальної середньої освіти є:

- виховання громадянина України;

- формування особистості учня (вихованця), розвиток його здібностей та обдаровань, наукового світогляду;

- виховання в учнів (вихованців) поваги до Конституції України, державних символів України, прав і свобод людини і громадянина, почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії, свідомого ставлення до обов'язків людини і громадянина;

- реалізація права учнів на вільне формування політичних і світоглядних переконань;

- виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського народу та інших народів і націй;

- формування свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров'я учнів.

Ці завдання, що стоять перед вітчизняної системою середньої освіти визначають основні напрями роботи по удосконаленню організації процесу навчання й тим самим обумовлюють провідні завдання педагогічних технологій.

Провідними категоріями, якими послуговується в педагогічній технології, залишаються провідні педагогічні категорії, а саме:

- навчання;

- виховання;

- освіта.

До цього переліку слід додати розвиток особистості учня.

Навчання –спільна цілеспрямована діяльність учителів та учнів, за якої учні здобувають знання, виробляють уміння, навички, формується світогляд, розвиваються пізнавальні та творчі сили.

Виховання – це процес впливу вихователя на учня з метою формування в нього совісті, честі, людяності, правдивості та інших рис характеру, що визначатимуть особистість школяра як майбутнього свідомого громадянина.

Освіта – це процес і результат засвоєння систематизованих знань, вироблення умінь і навичок, які потрібний особистості для загальнолюдської та професійної діяльності.

Розвиток особистості учня – це рух від незнання до знання, зміцнення його моральних та фізичних сил, набуття певного життєвого досвіду, відмирання старих якостей і зародження нових.

Із огляду на принципи побудови освітньої технології (специфічні й такі, що прямо пов'язані із загальними принципами навчання та виховання), її предмет, можна стверджувати, що нове для багатьох явище – "педагогічна технологія" – є практичною відповіддю на сучасні реалії, сподівання та очікування на посилання ефективності процесу навчання в сучасній загальноосвітній школі. Педагогічна технологія покликана узагальнити та конкретизувати передовий педагогічний досвід організації навчально-виховного процесу з метою виокремлення основних, системоутворювальних елементів побудування науково обґрунтованої професійної діяльності педагогічних працівників, тому, без перебільшення можна стверджувати, що соціальними та теоретичними основами сучасної педагогічної технології є:

- закони діалектики;

- реалізація системного підходу;

- закони розвитку природи, суспільства, людини та її мислення;

- систематизація передового педагогічного досвіду;

- необхідність збереження та збагачення національних традицій.

Поряд із зазначеними основами розвитку педагогічної технології існує низка факторів, що об'єктивно визначають якість педагогічних технологій. Сформулювати їх можна, звернувшись до особливостей організації та функціонування навчально-виховного процесу за умов національної системи освіти. Умовно виокремлюють такі групи:

- провідні підходи до визначення прийомів і методів педагогічного впливу, уявлення про ідеал особистості, методична підготовка учителів;

- національний науковий потенціал;

- матеріально-технічне забезпечення закладів системи освіти.

Акцентування уваги на групи факторів, що, із першого погляду, не мають прямого впливу на результат упровадження педагогічної технології (матеріально-технічне забезпечення, менталітет тощо), є необхідною умовою досягнення позитивного результату особливо у випадках перенесення педагогічної технології з системи освіти іншої країни в національну систему освіти.

Зазначені провідні фактори, що визначають ефективність освітньої технології, застерігають від спокуси механічного перенесення в неї будь-яких ефективних в інших системах освіти педагогічних технологій. Існує ймовірність того, що окремі з відомих педагогічних технологій за умов національної системи освіти вимагатимуть додаткового опрацювання з огляду на національні культурні традиції, погляди, накопичений науково-практичний досвід, реальне матеріально-технічне забезпечення реалізації освітньої технології. Такі зміни є цілком природними й відповідають суті й призначенню педагогічної технології, її спрямованості на загальні перспективи розвитку.

Досвід показує, що складне явище "педагогічна технологія" функціонує і як наука, що досліджує найраціональніші шляхи навчання, і як система способів, принципів і регуляторів, застосовуваних у навчанні, і як реальний процес навчання. Педагогічні технології відображають прийняту в різних країнах систему освіти, її загальну цільову та змістову спрямованість, організаційні структури і форму, що відображені в державних нормативних документах, зокрема – в освітніх стандартах. Освітні технології є стратегіями розвитку національного, державного, регіонального й муніципального освітнього простору. Педагогічна технологія відображає тактику реалізації освітніх технологій і будується на знанні закономірностей функціонування системи "педагог – середовище – учень" у визначених умовах навчання (індивідуального, групового, колективного, масового). Їй властиві загальні риси й закономірності реалізації навчально-виховного процесу незалежно від конкретного навчального предмета.

Технологія навчання відображає шлях освоєння конкретного навчального матеріалу в межах визначеного предмета, теми, питання в межах цієї технології. Вона близька до окремої методики. Її ще можна назвати дидактичною технологією. Діяльність педагогів-новаторів можна віднести до персоніфікованих технологій, які тиражувати складно, а іноді й не можливо. Проте вивчення передового педагогічного досвіду дає можливість віднаходити нові шляхи та підходи щодо ефективної організації процесу навчання. Практичний досвід педагогів-новаторів є прикладом правильно побудованого алгоритму дій, що дає запланований результат.

Окрема предметна педагогічна технологія – це сукупність методів і способів для реалізації визначеного змісту навчання в межах одного предмета (методика викладання предмета).

Локальна технологія являє собою вирішення окремих дидактичних і виховних завдань. Із огляду на проблеми, що тривалий час залишаються в розряді невирішених (робота зі складними підлітками, навчання обдарованих та неуспішних учнів тощо), стає зрозумілою сфера впровадження локальних технологій. Через брак однозначних ефективних шляхів розв'язання багатьох локальних педагогічних проблем переконуємось в необхідності подальшого розвитку педагогічних технологій. Широке здійснення педагогічним суспільством технологічного підходу й розробка на цій основі відповідних нових авторських технологій дасть можливість із плином часу істотно покращити ситуацію з розв’язанням актуальних проблем, що порушуються вітчизняною системою освіти.

Отже, інтерес учених і практиків до педагогічної технології викликаний тим, що вона вважається засобом розв’язання більшості педагогічних проблем. Це новий етап перегляду підходів до забезпечення процесу природного розвитку дитини. Існує загальна тенденція на посилення моральної безпеки, духовної екологічності чинних педагогічних технологій. Нові погляди пов'язані з необхідністю формування такої особистості, яка усвідомлює єдність природи й людини, не має схильності до авторитарного стилю мислення, а шукає компромісу, терпимо й шанобливо ставиться до чужої думки, інших культур, цінностей та віри.

Завдання й запитання для самоконтролю

1. Порівняйте предмет педагогіки та предмет педагогічної технології. Якого висновку можна дійти?

2. Що є джерелом визначення завдань педагогічної технології?

3. Назвіть основні завдання педагогічної технології.

4. Проаналізуйте визначення педагогічної технології та основні спільні риси в поглядах:

а) вітчизняних учених;

б) зарубіжних учених.

5. На підставі порівняльного аналізу визначте основні розбіжності в розумінні педагогічної технології:

а) вітчизняними вченими;

б) зарубіжними вченими.

6. Як можна сформулювати провідну тенденцію розвитку освітніх технологій на сучасному історичному етапі?

7. Назвіть основні структурні елементи педагогічної системи педагогічного завдання; педагогічної технології.

8. Як педагогічна система реагує на зовнішні зміни: рівень наукової підготовленості абітурієнтів, якість соціального замовлення?

9. У чому полягає необхідність реалізації системного підходу для планування й організації навчально-виховного процесу?

Дата добавления: 2014-12-10