Соціальне обслуговування і соціальна допомога як складові соціального захисту

Відповідно до Закону України „Про соціальні послуги”, соціальні послуги – це комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя. Соціальне обслуговування – система соціальних заходів, яка передбачає сприяння, підтримку і послуги, що надають соціальні служби окремим особам чи групам населення для подолання або пом’якшення життєвих труднощів, підтримки їх соціального статусу та повноцінної життєдіяльності [Закон].

Основними формами надання соціальних послуг є матеріальна допомога та соціальне обслуговування.

Матеріальна допомога надається особам, що знаходяться у складній життєвій ситуації, у вигляді грошової або натуральної допомоги: продуктів харчування, засобів санітарії і особистої гігієни, засобів догляду за дітьми, одягу, взуття та інших предметів першої необхідності, палива, а також технічних і допоміжних засобів реабілітації.

Соціальне обслуговування здійснюється шляхом надання соціальних послуг:

- за місцем проживання особи (вдома);

- у стаціонарних інтернатних установах та закладах;

- у реабілітаційних установах та закладах;

- в установах та закладах денного перебування;

- в установах та закладах тимчасового або постійного перебування;

- у територіальних центрах соціального обслуговування;

- в інших закладах соціальної підтримки (догляду).

Відповідно до цього Закону можуть надаватися такі види соціальних послуг:

- соціально-побутові послуги – забезпечення продуктами харчування, м’яким та твердим інвентарем, гарячим харчуванням, транспортними послугами, засобами малої механізації, здійснення соціально-побутового патронажу, виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів тощо;

- психологічні послуги – надання консультацій з питань психічного здоров’я та поліпшення взаємин з оточуючим соціальним середовищем, застосування психодіагностики, спрямованої на вивчення соціально-психологічних характеристик особистості, з метою її психологічної корекції або психологічної реабілітації, надання методичних порад;

- соціально-педагогічні послуги – виявлення та сприяння розвитку різнобічних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, організація індивідуального навчального, виховного та корекційного процесів, дозвілля, спортивно-оздоровчої, технічної та художньої діяльності тощо, а також залучення до роботи різноманітних закладів, громадських організацій, заінтересованих осіб;

- соціально-медичні послуги – консультації щодо запобігання виникненню та розвитку можливих органічних розладів особи, збереження, підтримка та охорона її здоров’я, здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів, працетерапія;

- соціально-економічні послуги – задоволення матеріальних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, що реалізуються у формі надання натуральної чи грошової допомоги, а також допомоги у вигляді одноразових компенсацій;

- юридичні послуги – надання консультацій з питань чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, сприяння застосуванню державного примусу і реалізації юридичної відповідальності осіб, що вдаються до протиправних дій щодо цієї особи (оформлення правових документів, адвокатська допомога, захист прав та інтересів особи тощо);

- послуги з працевлаштування – пошук підходящої роботи, сприяння у працевлаштуванні та соціальне супроводження працевлаштованої особи;

- послуги з професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями – комплекс медичних, психологічних, інформаційних заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для реалізації права на професійну орієнтацію та підготовку, освіту, зайнятість;

- інформаційні послуги – надання інформації, необхідної для вирішення складної життєвої ситуації (довідкові послуги); розповсюдження просвітницьких та культурно-освітніх знань (просвітницькі послуги); поширення об’єктивної інформації про споживчі властивості та види соціальних послуг, формування певних уявлень і ставлення суспільства до соціальних проблем (рекламно-пропагандистські послуги);

- інші соціальні послуги.

Основними засадами надання соціальних послуг є: сприяння особам, що перебувають у складних життєвих обставинах, які вони не в змозі подолати за допомогою наявних засобів і можливостей; попередження виникнення складних життєвих обставин; створення умов для самостійного розв’язання життєвих проблем, що виникають.

Надання соціальних послуг ґрунтується на принципах: адресності та індивідуального підходу; доступності та відкритості; добровільності вибору отримання чи відмови від надання соціальних послуг; гуманності; комплексності; максимальної ефективності використання бюджетних та позабюджетних коштів суб’єктами, що надають соціальні послуги; законності; соціальної справедливості; забезпечення конфіденційності суб’єктами, які надають послуги, дотримання ними стандартів якості, відповідальності за дотримання етичних і правових норм.

3.6. Передумови та зміст пенсійної реформи в Україні. Проблеми пенсійного реформування

Одним із пріоритетних напрямів реформування системи соціального захисту залишається запровадження пенсійної реформи в Україні. Зокрема, пенсійна система в Україні реформується шляхом переходу від державного пенсійного забезпечення до пенсійного страхування.

Пенсійне страхування є одним із п'ятьох складових частин цілісної системи соціального страхування, що вводиться в Україні. Крім того, буде зберігатися державне пенсійне забезпечення, що буде охоплювати: (а) державне пенсійне забезпечення (для окремих категорій працівників, що одержують за рахунок державного бюджету різницю між розмірами пенсій, передбаченими відповідно до окремих законів і розмірами пенсій, призначеними в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і (б) систему державної допомоги (адресна соціальна допомога особам, що не мають права на пенсію за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, а також рівень пенсійної виплати в яких нижче мінімальних соціальних стандартів).

Нова пенсійна система буде складатися з трьох рівнів:

Перший рівень - солідарна система державного пенсійного страхування (система поточних виплат), що є обов'язковою і передбачає призначення пенсій у залежності від страхового стажу і розміру заробітної плати, із якої сплачені страхові внески до Пенсійного фонду України, обліковані у базі даних персоніфікованого обліку.

На другому рівні передбачається створення системи накопичувальних пенсійних рахунків шляхом акумулювання страхових внесків в загальнообов'язковому накопичувальному пенсійному фонді, що обліковуватимуться в базі даних персоніфікованого обліку Пенсійного фонду по кожній застрахованій особі.

З суми накопичених пенсійних внесків (з урахуванням інвестиційного прибутку) буде обчислюватися довічна пенсія, що буде доповненням до пенсії із загальнообов'язкової солідарної системи. Виплати з Накопичувального фонду з урахуванням суми пенсії із солідарної системи складуть 60% - 65% заробітку застрахованої особи.

У випадку смерті застрахованої особи, накопичена сума внесків буде передаватися спадкоємцям або, за бажанням, може бути перерахована на їх накопичувальний пенсійний рахунок для збільшення їхньої майбутньої пенсії.

На третьому рівні передбачається додаткове добровільне пенсійне забезпечення через недержавні пенсійні фонди (відкриті, корпоративні і професійні).

На третьому рівні послуги з недержавного пенсійного забезпечення будуть надавати також страхові організації і банківські установи. Залучення частини прибутків підприємств на додаткове пенсійне забезпечення робітників дозволить додатково підвищити матеріальне забезпечення і рівень соціального захисту громадян.

З солідарного рівня будуть призначатися пенсії: за віком, по інвалідності, у разі втрати годувальника, а також будуть надаватися соціальні послуги (допомога на поховання пенсіонерів).

Збережено чинний пенсійний вік для чоловіків - 60 років, для жінок - 55 років, а також передбачені стимули більш пізнього виходу на пенсію з відповідним збільшенням розміру пенсії на визначений відсоток за кожний рік відстрочки виходу на пенсію.

Термін початку функціонування накопичувальної системи буде визначений Верховною Радою України в залежності від економічної ситуації в країні, шляхом прийняття окремого закону. Передбачається, що в Накопичувальний фонд будуть перераховуватися страхові внески в розмірі до 7-ми відсотків при обов'язковій умові збільшення заробітної плати застрахованим особам.

Проблемами запровадження пенсійної реформи в Україні виступають: недовіра громадян до створення системи індивідуальних накопичувальних рахунків, недостатня поінформованість населення України, відсутність підтримки з боку зацікавлених сторін програм недержавного пенсійного страхування та ін.

Дата добавления: 2014-12-10