Поняття клієнта соціальної роботи. Теоретичні підходи до особистості клієнта в соціальній роботі

Людина, що стала жертвою соціалізації, несе в собі невирішені проблеми, а тому є потенційним клієнтом соціальних служб.

Використання в соціальній роботі терміну “клієнт” зумовлюється його семантичним значенням, яке тлумачиться як користувач, замовник та отримувач послуг. В системі соціального захисту населення більш уживаними є поняття підопічний, відвідувач, заявник, отримувач допомоги тощо. Проте, термін “клієнт” є найбільш узагальненим і визнаним на міжнародному рівні соціальної роботи.

Клієнт соціальної роботи – людина чи група осіб, що знаходяться у скрутній життєвій ситуації внаслідок труднощів у вирішенні завдань соціалізації та потребують, у зв'язку з цим, соціальної допомоги і захисту.

Скрутна життєва ситуація – це ситуація, яка суб'єктивно сприймається людиною як складна особисто для неї та є такою, що об'єктивно порушує нормальну життєдіяльність.

Вивчення клієнта соціальної роботи починається з кінця XX століття і знаходиться під впливом психоаналізу, психіатрії, гуманістичної психології, психотерапії, персонології. Розглянемо деякі з теоретичних підходів до особистості клієнта [].

Психодинамічний підхід базується на психоаналізі З.Фройда. Відносини, що складалися між клієнтом і соціальним працівником, розглядаються як відносини між пацієнтом і лікарем. Психоаналітики вважають, що джерело проблем знаходиться в самому клієнті і труднощі походять від протиріч між власними бажаннями і страхами.

Гуманістичні підходи до особистості клієнта були розроблені Карлом Роджерсом, і будуються на ціннісних позиціях філософії любові. Лікування любов’ю – складний процес, що включає в себе знання особистості клієнта, допомогу клієнту стати самим собою, знайти сенс життя, допомогти самоактуалізуватись. Важливе місце у процесі надання допомоги відіграє емпатія, взаєморозуміння. Саме тому цей підхід носить ще назву клієнтоцентрованого.

Біопсихосоціальний підхід був сформульований для соціальної індивідуальної роботи. Клієнт – це будь-яка людина, що потребує поради і має нереалізовані потреби, які пов’язані з матеріальним забезпеченням і емоційним напруженням. Людина може стати клієнтом з наступних причин: нестача життєвої енергії, яка необхідна для боротьби за виживання (біологічні фактори); відсутність або втрата надії змінити ситуацію (психологічні фактори); відсутність своєчасної соціальної підтримки (соціальні фактори).

Рольовий підхід розглядає клієнта як носія соціальної ролі, яка формується у індивіда завдяки 4 джерелам: соціальна служба; очікування соціального працівника; самооцінка клієнта; соціальні групи, чиї вимоги впливають на клієнта, соціального працівника і соціальну службу.

Cистемний підхід – це динамічний підхід до проблем клієнта, де головний акцент робиться на процесі заміни і взаємодії. Виділяють: систему клієнтів, що звернулися по допомогу; систему цілей – суб’єкти, на яких спрямовуються впливи соціального працівника (клієнт, організація, громада, сім’я). Системний підхід дав початок роботі в мультидисциплінарній команді, коли декілька фахівців (соціальний працівник, юрист, психолог, психіатр та ін.) системно працюють над однією проблемою.

4.5. Характеристика потенційних клієнтів соціальної роботи. Негативні уявлення щодо клієнтів соціальної роботи

У перелік потенційних клієнтів соціальної роботи у міжнародній перспективі потрапляють [Срзі СПІД]:

- бездомні люди;

- родини, в яких є проблеми дитячої занедбаності; сексуальних, фізичних зловжи­вань щодо дитини або одного з партнерів;

- подружні пари, що мають сімейні конфлікти;

- родини, в яких дитина виховується лише одним з батьків; -люди, які живуть із ВІЛ/СНІДом, та їхні родини;

- особи, які мають низькі доходи через безробіття, відсутність годувальника, фі­зичні обмеження, недостатність навичок;

- особи, які перебувають в ув'язненні, чи колишні ув'язнені, життя яких зруйнова­но покаранням за порушення закону;

- незаміжні вагітні дівчата-підлітки або такі, що вже виховують дитину;

- гомосексуалісти, лесбіянки, які мають особисті або сімейні проблеми; -г особи, які мають соматичні, психічні захворювання або інвалідність;

- термінально хворі;

- залежні від алкоголю чи наркотиків та їхні родини;

- мігранти та меншини, що мають недостатні ресурси, можливості; жертви расиз­му, сексизму або інших форм дискримінації;

- особи із затримками розвитку та їхні родини;

- особи похилого віку, які не можуть адекватно функціонувати;

- мігранти і біженці, яким не вистачає необхідних для життя ресурсів;

- діти, які залишилися без піклування батьків або зазнають насильства;

- діти, які мають проблеми у навчанні, та їхні родини;

- особи, які перебувають у стресовому стані, спричиненому травматичними подія­ми, а також діти, які покинули родину.

Не всі наведені категорії є потенційними клієнтами соціальної роботи в Україні. Однак, у Законі України «Про соціальні послуги» зазначено, що соціальна допомога має надаватися людям, котрі потрапили у складні життєві обставини. Це означає, що кожна людина може стати клієнтом соціальних служб, якщо потрапляє у ситуацію чи обставини, які об'єктивно неможливо подолати власними силами. За таких обставин вимоги до людей перевищують їхній звичний адаптивний потенціал, містять у собі або виклик, або загрозу життєдіяльності, а інколи спричиняють непоправні втрати. Кожна з таких складних життєвих обставин обмежує активність людини, породжує потреби додаткових моральних та матеріальних ресурсів.

Коли йдеться про клієнтів соціальної роботи, то у першу чергу, звертають увагу на їхні потреби. Сприяння задоволенню цих потреб та пошук ресурсів для цього є одним з основних призначень соціальної роботи. Оцінювання становища клієнта здійснюється з урахуванням різних його особистісних потреб – від фізіологічних до потреб у самоактуалізації.

У соціальній роботі є низка негативних явищ, які пов'язані з соціальною роллю „клієнт соціальної роботи”. Часто клієнти соціальної роботи зазнають таврування, стигматизації, дискримінації. Поняття, зміст яких розкривається нижче, розкривають сутність негативних стереотипів щодо клієнтів соціальної роботи.

Стигма (тавро, ярлик) - соціальна або фізична ознака, яка сприймається у певному середовищі як принизлива, та пов'язані з цим суб'єктивні переживання.

Стигматизація (таврування, навішування ярликів) - навішування певного імені, прізвиська, назви людині або її проблемі на основі певних характеристик або моделей поведінки (наприклад, інвалідність, психічне захворювання чи кримінальна репутація).

Дискримінація - упереджене й негативне ставлення до людини, яке ґрунтується на певних характеристиках (раса і національність, стать, релігія, вік тощо) і втілюється в обмеженні прав і свобод людини.

Ейджизм - термін, який вживають для позначення упередженого ставлення до людей похилого віку. На практиці таке ставлення призводить до дискримінації за віком.

Сексизм - це упереджене ставлення до людей за ознакою статі. Таке ставлення призводить до дискримінації за статтю.

Стереотип - порівняно стійке уявлення про соціальні явища, соціальний статус або об'єкт (конкретну людину чи групу людей), яке є, як правило, спотвореним, оскільки базується на поверхневих характеристиках або надмірному узагальненні характеристик, які спостерігаються у деяких членів групи.

Маргінали (буквально з лат. – ті, що перебувають за межею) – люди, які за якихось причин не поділяють цінності, стиль, традиції середовища, в якому вони перебувають. Причини маргінальності полягають у тому, що: 1) цінності людини не відповідають цінностям і стилю життя певного середовища; 2) цінності якоїсь групи не приймаються суспільством.

Соціальна робота повинна бути спрямована на запобігання чи уникнення негативного таврування та дискримінації клієнтів.

Дата добавления: 2014-12-10