Алкоголізм і наркоманія як форми прояву адиктивної поведінки та порушення соціальних норм людського співжиття

Найбільш часто розповсюдженими проявами адиктивної поведінки виступають алкогольна та наркотична залежності.

Алкоголізм – біопсихосоціальне захворювання, залежність людини від алкоголю, що супроводжується соціальною та моральною деградацією особистості. Алкоголік – це людина, для якої алкоголь стає таким же невід'ємним компонентом життєдіяльності, як вода та їжа.

Термін "алкоголізм" має два основних значення:

- хвороба індивіда;

- соціальна патологія (негативні наслідки вживання алкоголю, "зловживання") для самого індивіда, його соціального оточення або суспільства в цілому [Введення].

Серед причин алкоголізму – розваги, вплив оточення, дотримання питних традицій, подружні і сімейні негаразди, неприємності на роботі, цікавість, прагнення відчути новизну в підлітковому віці тощо.

Алкогольна залежністьформується поступово, визначається складними змінами, що відбуваються в організмі людини і має чітко виражені фази.

Початкова фаза. Сп'яніння з провалами в пам'яті, "затемнення". Людина постійно думає про спиртне, їй здається, що випила недостатньо. Вона п'є "наперед", і в неї розвивається потяг до алкоголю. Однак вона ще зберігає усвідомлення своєї провини, уникає розмови про свій потяг до спиртного.

Критична фаза. Втрата контролю над собою після першого ж ковтка горілки. Прагнення знайти виправдання своєму пияцтву, опір усім спробам запобігти бажанню випити. У людини розвивається зарозумілість, агресивність. Вона звинувачує оточуючих у своїх невдачах. У неї починаються запої, її друзями стають випадкові любителі випити. Вона змушена лишити постійну роботу, втрачає інтерес до всього, що не стосується вина й горілки.

Хронічна фаза. Стійкість до вживання спиртного раптово знижується, навіть малі дози спиртного викликають той же ефект, що й великі порції у минулому. Щоденне похмілля. Відбувається деградація особистості. Людина п'є технічні рідини, одеколон тощо. В неї розвиваються безпідставні страхи, біла гарячка, інші психози.

Науковці виділяють три різновиди проблем, що пов'язані з уживанням алкоголю.

Проблеми людей, які вживають алкоголь надмірно і постійно: функціональні розлади, втрата самоконтролю, агресивність, нещасні випадки.

Проблеми сім'ї: конфлікти через невиконання подружніх, батьківських і господарських обов'язків, матеріальні труднощі, юнацький алкоголізм і правопорушення.

Проблеми суспільства: включають порушення громадського порядку, нещасні випадки, зниження продуктивності праці, прогули, економічні збитки, спричинені витратами на лікування, допомогу з непрацездатності тощо.

Наркоманія, за визначенням комісії експертів ВООЗ, - це „психічний, а іноді також фізичний стан, що виникає як наслідок взаємодії між живим організмом і наркотичними засобами. Його характеризують особливості поведінки та інші реакції, які завжди включають потребу в постійному або періодичному поновленні прийому цього наркотичного засобу з метою відчути його психічний вплив або ж уникнути дискомфорту, пов'язаного з його відсутністю”.

Фахівці відзначають, що наркоманія як соціальне явище має загальні риси розвитку, прояв та перебіг хвороби. Зокрема, відзначають три основні ознаки: психічна та фізична залежність, толерантність (звикання до наркотичних препаратів).

На першій стадії узалежненнявідзначають синдром психічної залежності, який з неусвідомленого переходить у свідомий потяг до наркотику. Поступово думки про наркотики починають домінувати, а стан наркотичного сп'яніння стає найціннішим. Стійкість до наркотику збільшується у десятки разів. Тривалість першої стадії – від півроку до кількох років.

На другій стадії до психічної залежності приєднується ще й фізична. У разі відсутності в організмі наркотику виникає абстинентний синдром (синдром позбавленості), який гальмує всі інші потреби, навіть голод, і повністю підкоряє собі поведінку індивіда. Водночас спостерігають порушення у психіці, відчуття нудьги, злостивості, стривоженості, а також порушення фізичного стану: нежить, чхання, серцебиття, холод, жар, болі у м'язах і суглобах, судоми тощо. Проявляються ознаки раннього старіння: виснаження, випадають зуби, волосся, різкий спад життєвої активності, інтелекту, пам'яті. Втрачаються соціальні та особистісні інтереси, зв'язки з рідними та близькими. Потреба у великих коштах на наркотики штовхає людину на протиправні дії.

На третій стадії стійкість до наркотику, навпаки, падає. Попередні дози викликають гостре отруєння. Спостерігають моральну та соціальну деградацію. Хворий перетворюється на інваліда, його життя перебуває під постійною загрозою.

Соціальний працівник повинен знати причини адиктивної поведінки. Передусім – це незадоволена потреба у самоствердженні, невдачі в навчанні, праці, відсутність розуміння, схвалення, емоційної підтримки з боку близьких людей тощо. Крім цього, соціальному працівнику слід ураховувати, що адиктивна поведінка має серйозні негативні наслідки для індивіда і суспільства. Узалежнених осіб вирізняє соціальна пасивність, поступова втрата трудових і сімейних функцій, зниження інтелектуального рівня, емоційна глухота, моральна і соціальна деградація.

Дата добавления: 2014-12-10