Екологічна теорія систем у соціальній роботі

Ключовим поняттям теорії екологічних систем в соціальній роботі стала категорія „модель життя”. Модель життя розглядає людей як системно-організованих суб’єктів життєдіяльності, які постійно пристосовуються в їх взаємодії до багатоманітності умов буття. Важливим є положення про те, що в ході розвитку людини через зміни, спричинені підтримкою середовища, оточення, існує взаємна адаптація.

Соціальні проблеми (бідність, дискримінація, забруднення довкілля тощо) ускладнюють умови буття людини, зменшують можливості взаємної адаптації. Життєві системи (люди, їх об’єднання), згідно теорії екосистем, повинні намагатися підтримувати рівновагу зі своїм оточенням.

Отже, людина і її проблеми розглядаються у тісному взаємозв’язку із середовищем. Головний акцент соціальної роботи, при цьому, робиться на взаємовідносинах людини і середовища.

Рис. 5. Взаємовідносини „людина - середовище”

За такого підходу, шляхи вирішення проблем клієнта наступні:

- вплив на клієнта з метою його зміни;

- вплив на середовище з метою його зміни;

- допомога клієнту змінити його взаємовідносини із середовищем.

При цьому середовище розглядається на різних рівнях. З точку зору екосистем середовище включає:

1. Особистісні установки клієнта (образ світу, екологія особистості, цінності, переконання, світобачення, світогляд).
2. Сім’я. (наявність / відсутність, родинні зв’язки, конфліктність, підтримка тощо).
3. Громада (друзі, територіальна громада, громада за інтересами, доступність тощо).
4. Політичне / культурне середовище (рівень розвитку суспільства, культура, традиції, релігія, спрямованість політики і т.д.).

Відтак, екологічну модель соціальної роботи застосовують у випадках, коли стоїть завдання змінити ситуацію, коли основна мета втручання полягає у покращенні взаємовідносин „людина – навколишнє середовище”. Ця теорія пропонує конкретні методики роботи з клієнтом. Зокрема, екосхеми (екомапи), підтримуючі мережі тощо.

Екосхема – це інструмент, котрий дозволяє описати соціальні відносини і ресурси клієнта. Підтримуючі мережі – це формальні або неформальні зв’язки людей чи організацій, які можуть поділяти між собою ресурси, обмінюватися навичками, інформацією, знаннями тощо. Наприклад, людина, що повернулася з місць позбавлення волі, включена в мережу, що часто сприяє не ресоціалізації, а десоціалізації клієнта. Очевидно, що це приклад негативної мережі. Завдання соціального працівника – створити позитивну підтримуючу мережу, мобілізувати її ресурси, які б сприяла покращенню взаємовідносин людини і середовища, а отже, забезпечували б формування просоціальної поведінки людини.

Дата добавления: 2014-12-10