Вивчення проблем нової історії країн Європи та Америки 2 страница

Принаймні дві дисертації присвячено проблемам імміграції. А. Остапчук⁴⁰ дослідив соціально-економічну адаптацію іммігрантів у США в останні десятиріччя минулого століття, а М. Лендьел - політичну взаємодію української діаспори та державної влади США впродовж усього післявоєнного періоду, аж до початку 90-х років⁴¹. С. Пилипенко піддав аналізу вплив протестантського чинника на формування внутрішньої та зовнішньої політики США останніх трьох десятиліть XX ст.⁴²

Значно більшу увагу сучасних українських вчених - істориків і політологів, ніж внутрішні проблеми США, привертає зовнішньополітична діяльність упродовж усього післявоєнного періоду, особливо його останніх десятиліть, а також ідеологічне оснащення зовнішньої політики Вашингтона. З праць більш загального характеру слід відзначити дослідження А. Дашкевича, в яких піддано ґрунтовному аналізові зовнішньополітичні доктрини США⁴³. Американська зовнішньополітична думка 1980-х років розглядається у колективній монографії вчених Одеського університету Становить інтерес монографія В. Чумака, в якій крок за кроком подано картину еволюції ядерної стратегії США від її зародження до кінця XX ст. Автор підкреслює спадкоємний характер цієї стратегії, незважаючи на зміни історичних умов, причому ядро цієї політики - стратегія стримування - залишається незмінним. Особливу увагу приділено найважливішому завданню ядерної стратегії США - запобіганню розповсюдження ядерної зброї⁴⁵.

Ідеологічні концепції зовнішньої політики адміністрації Р. Рейгана і Дж. Буша-старшого, їх втілення в практику дипломатичної діяльності розглянуто в дисертаційних дослідженнях А. Овчаренко і Н. Турчак⁴⁶. Якщо дослід- ники-політологи вивчають післявоєнну зовнішню політику США переважно під кутом зору її концептуальних настанов, то історики здебільшого зосереджуються на розробці регіональних проблем, їх конкретного розв'язання.

Тривало вивчення різних аспектів американо-радянських відносин. Зокрема, Б. Гончар досліджував питання впливу регіональних конфліктів на формування політики США щодо СРСР у 1970-1980-х роках. Автор виходить з постулату, що, намагаючись досягти вигідного для себе балансу сил і розширити геополітичні сфери впливу, обидві наддержави стали на шлях силового втручання в регіональні конфлікти, перетворюючи їх у вогнища міжнародної напруженості. При цьому, коли в перші повоєнні десятиліття особливу схильність до "кризової політики" демонстрували США, то в 70-ті й у першій половині 80-х років - зміцнілий у перебігу "перегонів озброєнь" Радянський Союз. Б. Гончар зазначає в зв'язку з цим, що геополітичний наступ СРСР у 70-х роках сприяв активізації американських консервативних сил, зумовивши зростання силової протидії радянській загрозі з боку США у 80-ті роки, що призвело до різкого загострення міжнародної напруженості в СВІТІ.

У полі зору українських істориків залишалися також ключові аспекти політики США з німецького питання. У дисертаційній роботі Г. Грінченко⁴⁸ відтворено внутрішнє становище в американській зоні окупації Німеччини відразу після закінчення війни, налагодження американськими властями системи врядування, практичні заходи по здійсненню окупаційної політики. Йдеться про проведення денацифікації, економічних перетворень, демократизації суспільно-політичного життя. Подаючи оцінку американської окупаційної політики, Г. Грінченко доходить висновку про намагання США погодити єдину міжсоюзницьку стратегію зі своїми власними політичними та економічними інтересами.

Дисертація Д. Лакішика віддзеркалює політику США щодо Німеччини в період її возз'єднання та в наступні роки. Автор показує, що перед обличчям крутого повороту в німецькому питанні на зламі 80 - 90-х років США були змушені концептуально переосмислити свої підходи до цієї проблеми⁴⁹. Виступаючи в ролі своєрідного посередника в трикутнику між обома німецькими державами і СРСР, інтереси якого об'єднання ФРН і НДР чималою мірою зачіпало, США відіграли провідну роль у забезпеченні сприятливої зовнішньополітичної атмосфери цього процесу. Американський уряд домігся від СРСР згоди на свою жорстку вимогу: об'єнана Німеччина має залишитися в складі НАТО і не може бути мови про проведення нею будь-якого нейтралістського курсу. Разом з тим, Д. Лакішик сформулював висновок про скорочення політичної залежності об'єднаної Німеччини від США з огляду на меншу потребу в американських військово-політичних гарантіях безпеки.

Західноєвропейська політика США представлена дисертацією Ю. Гончар, в якій проаналізовано поглиблення суперечностей із західноєвропейськими партнерами, що знайшло прояв в умовах докорінної зміни обстановки в Європі й у світі на зламі 80 - 90-х років XX ст.⁵⁰

Чи не найбільшу увагу істориків і політологів-американістів упродовж минулого десятиліття привернула політика США щодо Східної Європи. О. Потєхін розглянув її в хронологічних рамках 1945-1950 pp.⁵¹ Автор використав матеріали Національного архіву США, ввів до наукового обігу деякі важливі факти, які характеризують діяльність американської дипломатії в країнах регіону від Польщі до Югославії. Однак інтерпретація цих фактів подана ще в дусі традиційних стандартів радянської історіографії (праця вийшла друком влітку 1991 p.). Зроблено лише декларативні спроби (у вступній і заключній частинах роботи) відійти від старих стереотипів.

Концепції американської зовнішньополітичної думки щодо Східної Європи висвітлено у згаданій вище праці одеських дослідників, очолюваних С. Аппатовим. Цю ж тему розвиває у кандидатській дисертації О. Бруси- ловська⁵². При цьому увага авторів привернута до повороту в східноєвропейській політиці США у зв'язку з революціями 1989 р. в країнах регіону. Відображення цього повороту в західній політології докладніше подав І. Коваль⁵³.

Конкретний процес змін у східноєвропейській політиці США проаналізовано в дисертації історика М. Бессонової⁵⁴. Зазначається, що до революцій 1989 р. Східна Європа була переважно на периферії американських зовнішньополітичних інтересів. Головним завданням східноєвропейської політики США було визволення країн Східної Європи з-під радянського підпорядкування і, тим самим, послаблення СРСР. Після 1989 р. на перший план виступило суперництво між Західною Європою і США, пов'язане з прагненням заповнити "геополітичний вакуум" у Східній Європі. У результаті змінився "вектор" східноєвропейської політики: з площини американо-радян- ських стосунків до американо-західноєвропейських.

З висновками М. Бессонової щодо посилення суперництва між Західною Європою і США після закінчення "холодної війни" перегукуються основні положення дисертації О. Лапшина⁵⁵. На думку останнього, дипломатичне і військове втручання США у балканський конфлікт було необхідне для вирішення стратегічних проблем Вашингтона в той період. Головним завданням Білого дому було збереження і зміцнення трансатлантичних зв'язків. Використавши суперечності всередині ЄС і ООН, зазначає дослідник, Сполученим Штатам вдалося домогтись пріоритетної ролі НАТО в залагодженні боснійської кризи і, тим самим, зберегти своє становище лідера в системі колективної безпеки.

У низці кандидатських дисертацій (і написаних на основі їх матеріалів статей) розглянуто інші регіональні напрямки зовнішньої політики США у 80 - 90-ті роки: Латинська Америка⁵⁶, Південно-Східна Азія⁵⁷, Близький і Середній Схід⁵⁸. Рамки оглядового нарису не дають змоги схарактеризувати хоча б основні положення цих праць.

Дедалі більшу увагу українських суспільствознавців привертають проблеми політики США щодо України. Провідну роль у вивченні цих питань відіграють Є. Камінський, А. Дашкевич, Б. Канцелярук⁵⁹. Перший з названих цілісно дослідив ставлення офіційних кіл США до українських національних проблем, починаючи з революції 1917 р. до здобуття Україною незалежності. Є. Камінський доводить, що з огляду на певні історичні, геополітичні, економічні обставини керівні кола Америки впродовж десятиліть не бачили підстав передбачати, що Україна в подальшому стане незалежною державою. Звідси й невизначеність політики США щодо України на перших порах її суверенності.

У полі зору дослідників знаходяться й 1990-ті роки. Б. Канцелярук виокремлює два етапи розробки і втілення в життя підходу Вашингтона до незалежної України. Основною проблемою першого етапу американо- українських відносин (1991-1994 pp.) було питання про денуклеаризацію України, остаточно розв'язане приєднанням останньої до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Ця проблема розглядається також у згаданій монографії В. Чумака і дисертації М. Покася⁶⁰.

Стосовно сучасного етапу американської стратегії, то вона, на думку авторів, зокрема Б. Канцелярука, схильна розглядати суверенну Україну як "середню, але впливову" державу, яка гіпотетично може відігравати вагому роль у східноєвропейській і, до певної міри, європейській політиці.

Назагал є підстави твердити, що дослідження проблем новітньої історії США і насамперед їх зовнішньої політики стало одним з чільних напрямків розвитку української історичної та суміжних з нею наук. Упродовж останніх 10-12 років захищено десятки кандидатських і кілька докторських дисертацій. Разом з тим, учені наштовхуються на труднощі щодо публікації результатів своїх досліджень. І якщо статейна література є досить багатою і різноманітною, то фундаментальних монографічних праць з історичної американістики видано лише трохи більше десятка.

Про зацікавлення проблемами новітньої історії Канади свідчить поява декількох монографій, захист докторської і чотирьох кандидатських дисертацій. Розвиваючи кращий доробок українських істориків радянського періоду, зокрема публікацій, здійснених під керівництвом А. Шлепакова, про етнонаціональні процеси у США і Канаді та роль української діаспори в історії цих країн, дослідники розробляли нові аспекти цієї проблеми, проводили переоцінку заідеологізованих висновків і перейшли до написання праць узагальнюючого характеру.

У монографії В. Євтуха, що з'явилася на початку 1990-х років, зроблено спробу комплексного аналізу етносоціального розвитку двох північноамериканських країн і визначити типові та відмінні процеси у США та Канаді⁶¹. Продовжуючи канадську тематику, В. Євтух у співавторстві з О. Ковальчук висвітлили місце і роль українських канадців в етно-національній, соціально- економічній структурі країни, їхній професійний, майновий, освітній рівень⁶².

Складні питання історії канадської імміграції 1900-1939 pp. розкриваються у публікаціях та докторській дисертації О. Сича⁶³. Виходячи із загальновизнаного у Канаді положення, що імміграція є ключем для розуміння канадської історії, дослідник всебічно аналізує законодавчі та організаційні заходи уряду, основні напрямки, динаміку, кількісні і якісні показники імміграційного руху та особливості демографічних процесів, оцінює їхню результативність та наслідки для соціально-економічного розвитку Канади. На його думку, імміграційна політика федерального уряду була зумовлена насамперед потребами економічного розвитку, вона стала дійовим інструментом господарювання в руках держави.

Основні тенденції та особливості канадської імміграції у 80 - 90-х роках XX ст. досліджував Т. Лупул⁶⁴. Відзначаючи, що найбільшу кількість іммігрантів у 80-х роках в Канаді становили вихідці з країн Азії, Африки і Латинської Америки, автор простежує, як цей фактор позначається на сучасному етапі і впливатиме на зміни в етнічній структурі населення в майбутньому. Той факт, що в окремих меґаполісах Канади на початку 1990-х років етнічні групи афро-азіатського походження почали переважати вихідців з Європи, а китайська мова відтіснила на четверте місце італійську, дає підстави автору змоделювати на декілька десятиліть вперед процес змін в етнонаціональному складі населення країни.

Участь української діаспори Канади у формуванні українсько-канадських відносин 1991-1997 pp. висвітлювала Н. Горбатюк⁶⁵. Вона звернула увагу на виявлення впливу діяльності українських громадських організацій на формування відносин між Канадою та Україною. Наведений фактичний матеріал і аналітичні судження авторки доводять, що українська діаспора стала важливим чинником формування двосторонніх відносин останнього часу.

Важку для вивчення "проблему Квебеку", яка поставила під загрозу існування єдиної Канади і неоднозначно оцінюється політиками й дослідниками, вивчав В. Коваленко⁶⁶. Він зосередився на висвітленні зародження і розвитку франко-канадського сепаратистського руху, виникнення конституційної кризи початку 1980-х років і загострення "квебекської проблеми" у 1990-х. Підкресливши, що в канадській історіографії існує два напрями у трактуванні "проблеми Квебеку" - англо-канадська і франко-канадська, автор фактично став на позиції франко-канадських дослідників, використав їхні визначення для оцінки подій внутрішньополітичного життя країни, що не могло не відбитися на об'єктивності його оцінок. У дисертації було би доцільно звернути увагу не тільки на "загострення квебекського національного питання у 90-ті pp.", а й на нові стабілізаційні тенденції, які намітилися в другій половині цього десятиліття.

У 1990-х роках зросла зацікавленість історією країн Латинської Америки, про що свідчить поява нових публікацій і захист шести кандидатських дисертацій, присвячених цій тематиці⁶⁷. Спільними для них, за винятком кандидатської дисертації В. Вороніна, є те, що висновки дослідників ґрунтуються не стільки на архівних і опублікованих джерелах, як на російсько- англо-іспаномовних наукових дослідженнях. Хронологічні рамки окремих тем виглядають довільними, недостатньо обґрунтованими. Кандидатська дисертація А. Бредіхіна охоплює дуже короткий хронологічний період (1994- 1997 pp.), присвячена не співробітництву України з країнами Латинської Америки як означено в назві теми, а лише з Аргентиною, Бразилією та Чилі і базується в основному на газетних матеріалах, що висвітлювали візит Президента Л. Кучми в названі країни. Ми далекі від того, щоби заперечувати певний вклад названих авторів в розвиток української латиноамериканістики, адже більшість архівних джерел з різних причин є недоступні для вітчизняних дослідників. Проте оцінка за великим рахунком вимагає констатувати, що частина їхніх досліджень за жанром наближається до науково-популярної літератури.

Перше пострадянське десятиліття в історіографії історії зарубіжних країн умовно можна назвати перехідним періодом. На відміну від історіографії історії України, де відбувалися гострі дискусії з окремих проблем, процес звільнення більшості дослідників новітньої історії зарубіжних країн від крайнощів та заідеологізованих схем радянської історичної науки відбувався безболісно. До середини 1990-х років більшість істориків старшого і середнього покоління перебудувалися "на марші" і почали проявляти нові підходи у вивченні тих проблем новітньої історії зарубіжних країн, які вони опрацьовували раніше, або перейшли до вивчення більш актуальних тем, народжених вимогами часу. Ревізія історичних цінностей дала можливість цим дослідникам при залученні нових джерел і поглибленому вивченні започаткованих ще в радянський період тем, прийти до висновків, які інколи протилежні тим, що були зроблені ними на замовлення офіційних властей в роки тоталітаризму.

Молоді історики, які розпочали дослідницьку роботу у незалежній Україні, не відразу позбулися впливу традиційних схем радянської історіографії, намагаючись шукати нові методологічні орієнтири насамперед у західній науковій літературі, яка раніше знаходилася під забороною. Загалом процес перебудови і сприйняття нових методів дослідження українськими істориками у перехідний період мав суперечливий характер. Окремі публікації навіть другої половини 90-х років свідчать про певну інерцію впливу радянського досвіду, рецидиви якого проявлялися не стільки у використанні старих оціночних стереотипів, скільки у поверненні до описових позитивістських взірців історіографії. Однією з причин такого стану було те, що дослідження проблем новітньої історії зарубіжних країн значною мірою базувалися на узагальнюючих працях радянських істориків. Нові підходи у вивченні питань новітньої історії країн Європи і Америки більшість дослідників не розглядала як заперечення певних здобутків радянської історіографії. Було би спрощенням вважати критичний перегляд і певну корекцію оцінок з використанням нових джерел основною ознакою досліджень українських істориків в 1991-2001 pp. Для більшості з них характерні прагнення усунути окремі прогалини у вивченні новітньої історії зарубіжних країн, віднайти український слід у світовому історичному процесі.

Помітною рисою української історіографії перехідного десятиліття є значне розширення джерельної бази досліджень за рахунок залучення документальних матеріалів і публікацій зарубіжних істориків, праці яких у радянський період в більшості випадків підлягали обов'язковій критиці з "марксистських позицій" і різного роду викриттям "буржуазних фальсифікацій".

Потрібно відзначити певні зрушення у розширенні міжнародних контактів у галузі історичної науки, хоча вони, в основному, обмежувалися країнами ближнього зарубіжжя. Вихід дослідників на такі країни, як США, Великобританія, Франція є поодиноким явищем, а скупі надходження наукових публікацій зарубіжних істориків і неможливість скористатися їх основними здобутками не могли не позначитися на рівні сучасної української історіографії, яка по багатьох параметрах змушена наздоганяти світову науку. Вивчення проблем історії зарубіжних країн новітнього часу поки що залишається не найсильнішою ділянкою вітчизняної історичної науки.

Див.: Науковий вісник Дипломатичної академії України. - Київ, 2001. - Вип. 5.

² Украина - Германия: экономическое и интелектуальное сотрудничество XIX- XX вв. / Материалы международной научной конференции. - Днепрпетровск, 1998. - Т. 1-2.

³ Вопросы германской истории. Сб. науч. статей. - Днепропетровск, 2000.

⁴ Вопросы германской истории. Сб. науч. трудов. - Днепропетровск, 2001.

⁵ Кулінич І. Окупація України кайзерівськими військами // Вопросы германской истории. - Днепропетровск, 1998. - Т. I.

⁶ Швагуляк М. Українське питання в міжнародних політичних кризах передодня Другої світової війни (1938-1939) // Вісник Львівського університету. Серія історична. - Львів, 2000. - Вип. 35-36.; Його ж. Позиція та участь українців у німецько-польській війні 1939 р. // Україна - Польща: важкі питання / Матеріали IV міжнародного семінару істориків "Українсько-польські відносини під час Другої світової війни". - Варшава, 1999. - Т. 4.; Його ж. Пакт Ріббентропа-Молотова: український сюжет // Український Альманах. - Варшава, 1999.

⁷ Євтух В.Б., Чирко Б.В. Німці в Україні (1920-1990 pp.). - Київ, 1994.

⁸ Павленко Г.В. Німці на Закарпатті. - Ужгород, 1995.

⁹ Кротюк С.Ф. Культурні зв'язки України і Веймарської Німеччини (1921-1932 pp.). Автореф. дис. [...] канд. істор. наук. - Київ, 1993.

¹⁰ Калінічева Г.І. Українсько-німецькі освітні і наукові зв'язки у 20-і - на початку 30- х років). Автореф. дис. [...] канд. істор. наук. - Київ, 1994.

¹¹ Кабанов В.И. Производственно-технические связи Украины и Германии 1922- 1932 гг. Автореф, дис. [...1 канд. истор. наук. - Днепропетровск, 1994.

¹² Барвінська ПЛ. Українсько-німецькі відносини 1917-1922 pp. Автореф. дис. [...] канд. істор. наук. - Одеса, 2001.

¹³ Малиновсъкий Б.В. Аграрна політика Австро-Угорщини та Німеччини в Україні 1918 р. Автореф. дис. [...] канд. істор. наук. - Дніпропетровськ, 2001.

¹⁴ Мартинов А.Ю. Українсько-німецькі зв'язки в контексті європейської інтеграції (90-і роки XX ст.). Автореф. дис. [...] канд. істор. наук. - Київ, 1997.

¹⁵ Яцишин М.М. Українсько-німецькі культурні зв'язки кінця 80-х - 90-і роки XX ст. Автореф. дис. [...] канд. істор. наук. - Київ, 1997; Його ж. Українсько-німецькі культурні зв'язки кніця 80-х - 90-і роки XX ст. - Луцьк, 1999.

¹⁶ Кудряченко А.І. Європейська політика Федеративної Республіки Німеччини (1970- 1991 pp.). Автореф. дис. [...] докт. істор. наук. - Київ, 1994; Його ж. Європейська політика Федеративної Республіки Німеччини (1970-1992 pp.). - Київ, 1996.

¹⁷ Газін В.П. Економіка і зовнішня політика Веймарської республіки 1925-1933 pp.: східноєвропейські аспекти. - Кам'янець-Подільський, 1999; Його ж. Східна політика Веймарської республіки в 1919-1933 pp. Автореф. дис. [...] докт. істор. наук. - Чернівці, 2001.

¹⁸ Грабарчук Г.О., Кудряченко А.І. Відносини ФРН - НДР: від визнання до об'єднання.-Київ, 1994.

¹⁹ Філаретов В.М. Політика ФРН щодо Туреччини в 1960-х - на поч. 80-х pp. Автореф. дис. [...] канд. істор. наук. - Київ, 2000.

²⁰ Манжола В А. Ядерна політика Франції (60-80-ті роки). Автореф. дис. [...] докт. істор. наук. - Київ, 1993.

²¹ Мирхан Б. Европейская политика Франции (80 - нач. 90-х гг.). Автореф. дис. [...] канд. истор. наук. - Киев, 1993.

²² Халецъка Л.П. Франція в європейському інтеграційному процесі (кінець 1980-х - 1990-і роки). Автореф. дис. [...] канд. істор. наук. - Київ, 2001.

²³ Кунденко С.П. Розвиток виробничої демократії у французькому суспільстві (перша половина 80-х років XX століття). Автореф. дис. [...] канд. істор. наук. - Харків,

²⁴ Череватюк В.Б. Громадська, культурно-освітня та наукова діяльність українських емігрантів у Франції в 20-30-ті роки XX століття. Автореф. дис. [...] канд. істор. наук. - Київ, 1996.

²⁵ Горлянський С.П. Профспілковий рух у Великобританії (кінець 1970-х - поч. 1990 pp.). Автореф. дис. [...] канд. істор. наук. - Запоріжжя, 1997.

²⁶ Головко С.Г. Політика "нових торі" щодо тред-юніонів (1980-1990 pp.). Автореф. дис. [...] канд. істор. наук. - Київ, 1999.

²⁷ Черевко О.С. Маргарет Тетчер та її реформаторська діяльність на чолі консервативного уряду Великої Британії (1979-1990 pp.). Автореф. дис. [...] канд. істор. наук. - Київ, 2002.

²⁸ Єремєєва І. А. Політика урядів Великобританії щодо профспілок у 50-80-х pp. XX ст. Автореф. дис. [...] канд. істор. наук. - Дніпропетровськ, 2002.

²⁹ Катато М.І. Політика Великобританії в Палестині між двома світовими війнами Автореф. дис. [...] канд. істор. наук. - Дніпропетровськ, 1992.

³⁰ Посредников Д. В. СССР - Англия: на пути от конфронтации к сотрудничеству (1938-1941). Автореф. дис. [...] канд. истор. наук. - Донецк, 1996.

³¹ Майко В.А. Розвиток британсько-українських економічних відносин в сучасних умовах. Автореф. дис. [...] канд. істор. наук. - Київ, 1999.

³² Іваницька О.П. Франкістська Іспанія. 1939-1975 pp. Історіографія. - Вінниця, 1996; Її ж. Політичний розвиток франкістської Іспанії 1939-1975 pp. - Вінниця, 1996; Її ж. Соціально-економічний розвиток франкістської Іспанії 1939-1975 pp. - Вінниця, 1996; Ті ж. Франкістська Іспанія. 1939-1975 pp. Автореф. дис. [...] докт. істор. наук. - Київ, 1997.

.³³ Шелюто В.М. Колоніальна політика Іспанії в Африці у 1956-1975 pp. Автореф. дис. [...] канд. істор. наук. - Харків, 1998.

³⁴ Коломойцев В.Е. 100 днів президента Ф.Д. Рузвельта. - Київ, 1997.

³⁵ Коляда І.А. "Новий курс" Ф.Д. Рузвельта і права опозиція. - Київ, 2000.

³⁶ Жиленко Р.В. Фактори формування зовнішньополітичного курсу США (1918- 1941 pp.) Західноєвропейський вектор. Автореф. дис. [...] канд. іст. наук. - Ужгород, 2001.

³⁷ Павлюк О. Боротьба України за незалежність і політика США. 1917-1923. - Київ, 1996.

³⁸ Пожаров О.В. Партійно-політична боротьба у США наприкінці 1970-х років та під час виборчої кампанії 1980 р. (1978-1980 рр). Автореф. дис. [...] канд. іст. наук. - Дніпропетровськ, 1996; Грицун O.J1. Перегрупування суспільно-політичних сил у США у ході виборчих кампаній. 80-ті роки XX ст. Автореф. дис. [...] канд. іст. наук. - Дніпропетровськ, 2002.

³⁹ Прошин Д.В. Політика адміністрації Р. Рейгана в галузі дослідження і використання космічного простору (1981-1989 pp.). Автореф. дис. [...] канд. іст. наук. - Дніпропетровськ, 2001.

⁴⁰ Остапчук А.А. Соціально-економічна адаптація іммігрантів у США (1970 - 90 pp. XX ст.). Автореф. дис. [...] канд. іст. наук. - Київ, 1995.

⁴¹ Лендьел М.О. Політична взіємодія української етнічної групи та державної влади США в 1945-1991 pp. Автореф. дис. [...] канд. іст. наук. - Ужгород, 1998.

⁴² Пилипенко С.П. Протестантський чинник у політичному житті США (70-ті - 90-ті pp. XX ст.). Автореф. дис. [...] канд. іст. наук. - Київ, 1997.

⁴³ Дашкевич А.В. На роздоріжжі. Виклики сучасності і парадокси зовнішньої політики США. - Київ, 1996; Його ж. Еволюція системи доктринального забезпечення

'зовнішньої політики США повоєнного періоду. Автореф. дис. [...] докт. політ, наук. -Київ, 1998.

⁴⁴ США: современная внешнеполитическая мысль США. Анализ концепций американской политологии 80-х годов / С.И. Аппатов, В.В. Глебов, И.Н. Коваль, П.Я. Райнов. - Одесса, 1992.

⁴⁵ Чумак В.М. Ядерна стратегія США: від перевершення до нерозповсюдження. - Київ, 1999.

⁴⁶ Овчаренко А.О. Імперативи зовнішньої політики адміністрації Р. Рейгана. Автореф. дис. [...] канд. політ, наук. - Київ, 2000; Турчак Н.І. Зовнішня політика адміністрації Дж. Буша: концептуальний і прикладний аспекти. Автореф. дис. [...] канд. політ, наук. - Київ, 1998.

⁴⁷ Гончар Б.М. "Кризова дипломатія". СРСР і США в конфліктах "третього світу" (70 - 80-ті роки). - Київ, 1992; Його ж. Фактор регіональних конфліктів в процесі формування та реалізації політики США віносно СРСР в 70 - 80-ті роки. Автореф. дис. [...] докт. істор. наук. - Київ, 1994.

⁴⁸ Грінченко Г.Г. Американський окупаційний режим в Німеччині у 1945-1946 pp.. Автореф. дис. [...] канд. істор. наук. - Харків, 2001.

⁴⁹ Лакішик Д.М. Німеччина в європейській політиці США кінця 80-х - 90-ті роки XX ст. Автореф. дис. [...] канд. істор. наук. - Київ, 2002.

⁵⁰ Гончар Ю.Е. Еволюція політики США щодо інтеграційних процесів у Західній Європі (кінець 80-х - 90-ті роки). Автореф. дис. [...] канд. істор. наук. - Київ, 1997.

⁵¹ Потехин А.В. Дипломатия США в Восточной Европе 1945-1950 гг. - Киев, 1991.

⁵² Брусиловсъка О.І. Політика США щодо Східної Європи після другої світової війни. Аналіз концепцій сучасної американської політології. Автореф. дис. [...] канд. політ, наук. - Одеса, 1996.

⁵³ Коваль И.Н. Последняя битва "холодной войны". Восточноевропейская политика сверхдержав в концепциях зарубежной политологии (80-е - начало 90-х годов). - Одесса, 1999; Його ж. Концептуальне оформлення східноєвропейської політики США на початку процесу глобальних трансформувань. Автореф. дис. [...] докт. політ, наук. - Київ, 2000.

⁵⁴ Бессонова М.М. Зміни в східноєвропейській політиці США (1989 - перша половина 1990 pp.). Автореф. дис. [...] канд. істор. наук. - Запоріжжя, 2000.

⁵⁵. Лапшин О.Є. Конфлікт у колишній Югославії 1991-1995 pp. в загальноєвропейській політиці США. Автореф. дис. [...] канд. істор. наук. - Одеса, 1999. ⁵⁶ Кириченко О.В. Формування латиноамериканської політики США у 80-і роки. Автореф. дис. [...] канд. істор. наук. - Київ, 1993; Матвиенко В.М. Политика США и стран Латинской Америки в отношении центральноамериканской проблемы в 80-е годы. Автореф. дис. [...] канд. истор. наук. - Киев, 1991; Савельев Г.С. Політика

США стосовно Куби у 80-і - на початку 90-х pp. Аналіз концепції американської політології. Автореф. дис. [...] канд. політ, наук. - Одеса, 1997.

⁵¹ Дубовий І.О. Політика США щодо Японії (80-і - початок 90-х років). Автореф. дис. [...] канд. істор. наук. - Київ, 1993; Войтович А.І. Політика США щодо Японії у 80-і - першій половині 90-х років. Автореф. дис. [...] канд. істор. наук. - Одеса, 1997; Таран М.А. "Тайванська проблема" в зовнішній політиці США в 1990-і роки. Автореф. дис. [...] канд. істор. наук. - Київ, 2002.

⁵⁸ Грабажей В.М. Роль ООН в урегулюванні ірано-іракського конфлікту і політика США. Автореф. дис. [...] канд. істор. наук. - Київ, 1994.

⁵⁹ Камінський С.С. Політика США в українському питанні (1917-1990 pp.). Автореф. дис. [...] докт. істор. наук. - Київ, 1993; Камінський С., Дашкевич А. Політика США щодо України. Витоки. Концептуальні основи. Практична еволюція.- Київ, 1998; США і Україна: на шляху до партнерства / Є. Камінський, А. Дашкевич, Б. Канцелярук, Н. Турчак. - Київ, 1994; Канцелярук Б.І. Сучасні виміри політики США щодо України в умовах постбіполярного світу. Автореф. дис. [...] докт. політ, наук. - Київ, 1998. Див. також: Дубовик В.А. Політика США у відношенні незалежної України (1991-1994 pp.) Автореф. дис. [...] канд. політ, наук. - Одеса, 1996.

⁶⁰ Покась М.С. Концептуальна еволюція політики США в питанні денуклеаризації України (1991-1997). Автореф. дис. [...] канд. істор. наук. - Одеса, 2001.

⁶¹ Евтух В.Б. Концепции этносоциального развития США и Канады. Типология, традиции, эволюция. - Киев, 1991.

Дата добавления: 2014-12-10