Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Міжнародні договори та угоди з питань охорони промислової власності




Структура інформаційного законодавства

Державне управління інтелектуальною діяльністю в Україні

 

Основні засади науково-технічної політики держави визначає Верховна Рада України. Безпосереднє керівництво інтелектуальною діяльністю здійснює Кабінет Міністрів України, який визначає державну політику у різних галузях і утворює державні органи управління.

Так, питання, пов’язані з правовою охороною об’єктів авторського права і суміжних прав, покладено на Державне агентство з авторського права і суміжних прав при Кабінеті Міністрів України (ДААСП України). Тобто до повноважень ДААСП України належить регулювання прав у гуманітарній сфері.

Управління науково-технічною діяльністю покладено на Міністерство України у справах науки і технологій. Цьому Міністерству підпорядковані:

· Державне патентне відомство України (Держпатент України), що було створено постановою Кабінету Міністрів від 21 липня 1992р., №411. Держпатент здійснює функції центрального органу влади в сфері правової охорони об’єктів промислової власності;

· Науково-дослідний центр патентної експертизи (НДЦПЕ) та Патентний фонд Державної науково-технічної бібліотеки.

 

1. Конвенція, що засновує Всесвітню Організацію Інтелектуальної Власності (Стокгольм, 14 липня 1967р.).

2. Паризька конвенція з охорони промислової власності (Париж, 20 березня 1883р.).

3. Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків (Мадрид, 14 квітня 1891р.).

4. Договір про патентну кооперацію (РСТ) (Вашингтон, 19 червня 1970р.).

5. Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів з метою патентної процедури (Будапешт, 28 квітня 1977р.).

6. Договір про закони щодо товарних знаків (Женева, 27 жовтня 1994р.).

Різні аспекти міжнародного обігу інформації та інформаційних мереж і систем комунікацій регулюються міжнародними документами, які мають різну юридичну силу (назви документів наводяться мовою, якою вони історично закріпилися у чинному законодавстві України):

· Декларация руководящих принципов по использованию вещания через спутники для свободного распространения информации, развития образования и расширения культурных обменов (1972 р.).

· Міжнародна конвенція електрозв'язку (1982р.).

· Международная конвенция об использовании радиовещания в интересах мира (1985р.).

· Статут всесвітнього поштового союзу (1978р.)

· Конвенція про захист осіб стосовно автоматизованої обробки даних особистого характеру (1981р.)

· Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Конвенцію ратифіковано Законом № 832-XIV (832-14) від 06.07.99)

 

Внутрішнє законодавство України з питань охорони промислової власності складається з трьох частин – загальної, спеціальної і нормативних актів. Загальне законодавство включає Кодекси та Закони України, а також Декрети Кабінету Міністрів, які в своїх окремих частинах (витягах) використовуються для регулювання питань охорони промислової власності. Спеціальне законодавство включає Укази Президента України, Постанови Верховної Ради України, Закони України, у яких розглядаються виключно питання охорони промислової власності, а також “Тимчасові положення” з окремих питань. Нормативні акти, що регулюють питання, пов’язані з охороною промислової власності, - це Постанови Кабінету Міністрів (зокрема, про порядок видачі патентів, виплати винагороди авторам винаходів і промислових зразків тощо), а також правові акти, видані згідно з компетенцією Держпатенту України (інструкції, правила складання та подання заявки на видачу патентів, проведення експертизи заявки на винахід тощо).

Загальне законодавство України, що регулює правовідносини в галузі охорони промислової власності:

 

· Цивільний кодекс України (1963р., витяг)

· Цивільний процесуальний кодекс України (1963р., витяг)

· Кримінальний кодекс України (1960р., витяг)

· Кодекс про адміністративні правопорушення (1984р., витяг)

· Кодекс законів про працю (витяг)

· Митний кодекс України (витяг)

· Закон України “Про власність” (1991, витяг)

· Закон України “Про підприємства в Україні” (1991, витяг)

· Закон України “Про іноземні інвестиції (1992, витяг)

· Закон України “Про авторське право і суміжні права” (1993, витяг)

· Закон України “Про оподаткування доходів підприємств і організацій (1992, витяг)

· Декрет Кабінету Міністрів України “Про режим іноземного інвестування” (1993, витяг)

· Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” (1991, витяг)

· Закон Української РСР “Про мови в Українській РСР” (1989, витяг)

· Закон України “Про охорону атмосферного повітря” (1992, витяг)

· Закон України “Про телебачення і радіомовлення” (1993, витяг)

· Закон України “Про насіння” (1993, витяг)

· Закон України “Про господарські товариства” (1991, витяг)

 

Спеціальне законодавство України з питань охорони промислової власності:

 

· Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” (1993)

· Закон України “Про охорону прав на промислові зразки” (1993)

· Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” (1993)

· Закон України “Про охорону прав на сорти рослин” (1993)

· Укази Президента та Постанови Верховної Ради з питань охорони промислової власності.

 

МІЖНАРОДНА ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА

 

Прогрес у інформаційно-технологічній сфері поряд з об'єктивними благами, що він вже дав людству, і ще великими, які очікуються в майбутньому, створив принципово нові потенційні погрози використання досягнень у цій галузі [24]. Проблема інформаційної безпеки грунтується на фактичній залежності усіх сфер життєдіяльності суспільства і держави (економіки, політики, науки, культури), забезпечення національної і міжнародної безпеки від нормального обміну інформацією, надійного функціонування інформаційних і телекомунікаційних систем, технологій і засобів.

Збільшення за рахунок новітніх інформаційних технологій і засобів впливу на індивідуальну і суспільну свідомість і без того величезного світового військового потенціалу веде:

· до зміни глобального і регіональних балансів сил

· до внесення додаткової напруженості між традиційними центрами сили і новими, що народжуються

· до появи нових сфер конфронтації.

Для розвинених країн створюється спокуса скористатися перевагою в інформаційних технологіях і засобах маніпулювання суспільною свідомістю для інформаційної, політичної, економічної, культурної і військової експансії, застосовуючи не обмежений поки що ніякими положеннями міжнародного права вид інформаційної зброї.

Країни, які не здатні сьогодні створити власні засоби інформаційного впливу, починають виявляти зацікавленість у закупівлі таких засобів. До цього процесу вже підключилися політичні угруповання, "новий" збройовий бізнес, а поряд з ними - терористичні і кримінальні організації і групи.

Таким чином, прогрес в інформаційних технологіях, так само, як раніше в ядерних, може мати як наслідок новий виток гонки озброєнь.

Застосування інформаційної зброї як засобу ведення широкомасштабних війн може викликати наслідки, які можуть зрівнятися за силою свого впливу на критично важливі структури з "традиційною" зброєю масового знищення (ЗМЗ). Невипадково в бюджетах окремих головних країн витрати на інформаційну безпеку передбачаються в одному пакеті з асигнуваннями на захист від застосування ЗМЗ.

 

На 54-й сесії Генеральної Асамблеї ООН серед документів, що мають глибокі політичні наслідки, було прийнято резолюцію 54/49 "Досягнення в сфері інформатизації і телекомунікацій у контексті міжнародної безпеки". Світове співтовариство визнало міжнародну інформаційну безпеку як глобальну проблему і необхідну умову існування людського співтовариства.

Війна з застосуванням інформаційної зброї на відміну від "класичних" видів ЗМЗ може носити і внутрішній характер. Ця зброя підходить для застосування в цивільних цілях, у боротьбі за владу, у сепаратистських і міжнаціональних конфліктах. Не менш реальною є загроза впливу на інформаційні структури в терористичних і кримінальних цілях, результати чого також можуть мати катастрофічний характер.

Саме усвідомленням цього було зумовлене прийняття 54-ою сесією Генеральної Асамблеї ООН 1 грудня 1999 року резолюції 54/49.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-12-10; Просмотров: 756; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.016 сек.