Основні положення законодавства щодо регулювання захісту атмосферного повітря, водних ресурсів та надр

Предмет, метод правового регулювання та джерела екологічного права в Україні

Право громадян на безоплатну приватизацію землі

Право власності та користування землею

Предмет, метод правового регулювання та джерела земельного права України

Екологічне право - система правових норм, якими регулюються суспільні відносини з охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів (екологічні відносини). До складу системи входять такі підгалузі, як земельне, водне, лісове, гірниче право та деякі інші галузі права, якими регулюються відносини з охорони й раціонального використання певних видів природних ресурсів.

Предметом екологічного права є нормативне врегульовані відносини з охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів. Метод екологічного права є комплексним і являє собою комбінацію методів підгалузей права, які становлять його систему.

Джерела

Сучасними головними нормативно-правовими актами, що регулюють основи організації охорони навколишнього природного середовища є Закони України: "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 р. "Про охорону атмосферного повітря від 16 жовтня 1992 р., "Про природно-заповідний фонд України" від 16 червня 1992 р., "Про тваринний світ" від 3 березня 1993 р., "Про карантин рослин" від ЗО червня 1993 р. і деякі інші. До того ж деякі відносини у сфері використання та охорони навколишнього природного середовища врегульовані кодексами (земельним, водним, лісовим, про надра), а також Законами України "Про плату за землю" від 3 липня 1992 р. та "Про ветеринарну медицину" від 25 червня 1992 р. Важливе значення у вирішенні цього питання має затверджений постановою Верховної Ради України Порядок обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища від 29 жовтня 1992р.

Звідси стає зрозумілим, що основу правової охорони навколишнього природного середовища складають норми земельного, водного, лісового законодавства, законодавства про надра і т. ін.

Управління в царині охорони атмосферного повітря здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд Автономної Республіки Крим, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Міністерство охорони здоров'я України, місцеві органи державної виконавчої влади, інші державні органи. Вони проводять стандартизацію й нормування в царині охорони атмосферного повітря.

Державні стандарти в цій сфері є обов'язковими та визначають поняття і терміни, режим використання та охорони атмосферного повітря, методи контролю за його станом, вимоги Щодо запобігання шкідливому впливу на атмосферне повітря і т. ін. Крім того, встановлюються такі нормативи:

· екологічної безпеки атмосферного повітря;

· обмежено допустимих викидів забруднювальних речовин і шкідливого впливу фізичних та біологічних чинників стаціонарними джерелами;

· обмежені нормативи утворення забруднювальних речовин, які відводяться в атмосферне повітря;

· використання атмосферного повітря як сировини;

· концентрації забруднювальних речовин у відпрацьованих газах.

З огляду на наявність державних стандартів і нормативів держава покладає на підприємства, установи та організації відповідні обов'язки. Так, вони зобов'язані вживати заходів щодо зменшення обсягів шкідливих викидів, підтримувати в належному стані споруди, устаткування та апаратуру для очищення викидів і т. д.

Економічний механізм забезпечення охорони атмосферного повітря полягає в лімітуванні, економічному заохоченні та стимулюванні охорони атмосферного повітря.

Контроль у цій сфері може бути державним, виробничим і громадським. Державний контроль здійснюється місцевими органами державної виконавчої влади. Міністерством охорони навколишнього природного середовища, Міністерством охорони здоров'я України, їхніми органами на місцях. Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України та іншими державними органами. Виробничий контроль проводять підприємства, установи та організації у процесі своєї виробничої діяльності. І, нарешті, громадський контроль здійснюють інспектори охорони навколишнього природного середовища.

Законодавство передбачає, що правопорушеннями в царині охорони атмосферного повітря є: порушення нормативів гранично допустимих викидів забруднювальних речовин; перевищення нормативів гранично припустимих рівнів шкідливого впливу фізичних та біологічних чинників; використання атмосферного повітря як сировини основного виробничого призначення без дозволу спеціально уповноважених державних органів і т. ін.

Закон України "Про охорону атмосферного повітря" містить преамбулу і 10 розділів та спрямований на збереження сприятливого стану атмосферного повітря, його відновлення й поліпшення для екологічного убезпечення життєдіяльності людини, відвернення шкідливого впливу на навколишнє природне середовище. Він визначає правові та організаційні основи, екологічні вимоги в царині охорони й використання атмосферного повітря.

Водний кодекс України, введений у дію постановою Верховної Ради України від 6 червня 1995 р., регулює правові відносини з метою забезпечення збереження, наукового обґрунтування, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їхніх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водовикористання. Водний фонд України охоплює всі води (водні об'єкти) на території України. До нього належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) й канали; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води й територіальне море.

Усі спори з питань використання та охорони вод і відтворення водних ресурсів розглядаються державними органами охорони навколишнього природного середовища, водного господарства, геології, місцевими радами народних депутатів, судом, арбітражним судом або третейським судом у порядку, встановленому законодавством.

Порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Дата добавления: 2014-12-10