Завади в еликтрично довгих ЛЗ

Способи зменшення перехресних завад

Основні способи:

 - зміна топології, геометрії і конструкції міжз'єднання;

 - трасування провідників на сусідніх шарах по ортогональним напрямкам;

 - використання згідного включення ланцюгів;

 - збільшення відстані між провідниками;

 - зменшення довжини дільниці взаємодії і площі перекриття контурів, створених кожною взаємодіючою лінією зв'язку разом з логічними елементами і загальною "землею";

 - введення металевих шарів, що знижують хвильовий опір ліній зв'язку та екрануючі суміжні сигнальні шари.

Найбільш простий захід - скорочування довжини дільниці взаємодії. Допустиму довжину взаємодіючої дільниці зв'язків обчислюють за формулами, які різні для різних типів ліній зв'язку. Приклади типів ліній зв'язку:

симетрична мережна лінія, двопpовідна лінія, вита пара, коаксіальний кабель і т. і.

Визначити допустиму довжину дільниці взаємодії друкованих провідників можна на підставі експериментальних даних або даних, отриманих моделюванням на ЕОМ. Такі дані зводяться у таблиці для різних серій ІМС при різній довжині сигналів і визначають значення допустимих паразитних ємностей. (Взаємна індуктивність друкованих провідників визначається за формулами або графіками).

Якщо час розповсюдження імпульсного сигналу вздовж ЛЗ набагато пеpевищує тривалість фронту сигналу, який передається по цій ЛЗ, то таку ЛЗ необхідно розглядати як ел. довгу.

В еквівалентній схемі ел. довгої ЛЗ враховується розповсюдженість індуктивних і ємнісних імпедансів.

Розподілений характер pеактивностей у загальному випадку призводить до дуже складних і тривалих перехідних процесів у лінії, що викривляє форму сигналу що передається.

Перехідні процеси у довгих ЛЗ залежать від хаpактеpу перепаду Uвх на вході лінії і співвідношення хвильового опору лінії Zo, вихідного опору Zг генеpатоpу імпульсів і вхідного опору Zн, навантаженого на кінець лінії елементу.

Типові завади в довгих ЛЗ:

 затримка сигналу;

 затухання (послаблення) його по амплітуді;

 викривлення форми, що викликається відбитками у лінії;

 взаємні завади, наведені у одній ЛЗ, при передачі корисних сигналів по іній або іншим ЛЗ.

Викривлення сигналів розглядають у теорії довгих ліній.

З цієї теорії відомо, що, якщо лінія з хвильовим опором Zо навантажена на опір Zн, то коефіцієнт відбиття, визначений, як відношення зобpаженя (по Лапласу) навантаження "хвилі", що відбилась, до зображення напруги хвилі, що падає, визначається співвідношенням

Ku(P)=Uот(P)/Uвх(P)=(Zн-Zo)/(Zн+Zo) Якщо Zн=Zo, то Ku (P) =0 і таку лінію називають погодженої - у ній не відбувається відбиття від опору навантаження. Якщо Zн><0 і таку лінію називають непогодженою; хвиля напруги, досягнувши кінця лінії, відбивається синфазно (у випадку Ku (P)>0) або у пpотифазі (у випадку Ku (P)<0). Відбита хвиля від кінця лінії, досягнувши її початку, або затухає, якщо Zг=Zo, або знов відбивається, якщо Zг>

Дата добавления: 2014-12-10