Гідравлічні системи видалення гною

Серед гідравлічних систем видалення гною найбільшого розповсюдження набули самопливний та відстійно-лотковий (шиберний) варіанти.

Ці системи складаються з повздовжніх каналів (лотків), розміщених в окремих тваринницьких приміщеннях, загального поперечного каналу (колектора), що проходить під одним чи кількома приміщеннями, та приймального резервуару (гноєзбірника).

Основними умовами безвідмовного функціонування системи є перш за все забезпечення ретельної гідроізоляції стиків та поверхні гнойових каналів, а також виключення потрапляння в них кормів, особливо стеблових, під час роздавання та згодовування тваринам. Щілинну підлогу 4 виготовляють із застосуванням гідро стійкого цементу марки 500 і дотримання відповідних технологічних вимог (підготовки суміші, формування, витримки, пропарювання).

Ширину і довжину поздовжніх каналів визначають залежно від проектних рішень тваринницьких приміщень, виду та віку тварин, технології їх утримання. Мінімальну глибину каналу приймають 0,6 м, якщо довжина його не перевищує 10 м. При збільшенні довжини каналу до 20-25 м його глибина повинна бути не менше 1-1,2 м. В тому ж разі, коли довжина каналу перевищує 30 м, його доцільно виготовляти каскадним, ступенево заглиблюючи його в напрямку поперечного каналу (колектора).

Повздовжні канали в перерізі можуть мати різну форму (рис. 10.18), яку вибирають залежно від виду тварин, технології їх утримання та типу годівлі.

Дно каналу роблять горизонтальним або з нахилом до 0,005 в бік колектора. Для підвищення якості монтажу та зменшення затрат праці канали доцільно виготовляти із збірних елементів довжиною 3-6 м.

Поперечний канал обладнують на 0,35-0,5 м глибше порівняно з поздовжніми в місці їх стикування (рис. 10.19). Для виготовлення поперечного каналу (колектора) використовують азбестоцементні або залізобетонні труби діаметром 0,5-0,6 м.

В кінці кожного повздовжнього каналу, в місці його стикування з колектором встановлюють поріг, шибер та гідравлічний затвор. Гідравлічний затвор також необхідно обладнати і в кінці колектора перед гноєзбірником.

Крім того в разі каскадного варіанту повздовжнього каналу, встановлюють пороги висотою 0,1-0,2 м, а також в кінці кожного каскаду.

Гідрозатвор являє собою металеву перегородку, до якої кріпиться гумовий “фартух”, що вільно лежить на поверхні шару гною.

Після завершення обладнання каналів їх поверхню очищають від сміття і обробляють гідроізолюючими речовинами. На всій довжині гноєзбірні канали перекривають решітчастими панелями, верхня площина яких повинна бути на рівні підлоги в лігвах тварин.

Конструкція решіток повинна задовольняти певні виробничі та зооветеринарні вимоги: безпечність для тварин, надійність опори при їх вставанні та переходах (відстані між перегородками повинні виключати можливість травмування ніг та дійок); зручність для прибирання з них гною; міцність і стійкість проти механічного та хімічного впливу.

На тваринницьких комплексах можна використовувати залізобетонні, азбестоцементні та чавунні решітчасті панелі.

Для підготовки гідравлічної системи видалення гною до роботи в самопливному режимі є кілька способів: з використанням поріжків; шиберів та їх поєднання. Спочатку необхідно встановити і герметизувати поріжки або шибери. Потім повздовжні канали заповнюють водою з трубопроводу на висоту порогів (10-20 см). Вода змочує нижню частину каналу, компенсує вологу, що випаровується і в початковий період роботи системи створює сприятливі умови для переміщення гною в бік колектора.

Після цього система готова до експлуатації і може працювати в режимах постійного (у варіанті без шиберів) або періодичного (з використанням шиберів) видалення гною у накопичувальні резервуари (гноєзбірники).

Дата добавления: 2014-12-10