І. Сеньйоральна монархія

Утворення самостійної держави у Франції стало прямим наслідком становлення феодальних відносин у Франкській імперії, розділ якої був зафіксований ще у 843 р. Верденським договором, який уклали внуки Карла Великого. Згідно з цим договором Карлу Лисому, який став першим французьким королем, дісталися землі на захід від Рейну. Однак Франція (ця назва закріпилася з X ст.) була єдиним королівством лише суто номінально, через те що її територіальний розпад продовжувався. До початку XI ст. вона була конгломератом сеньйорій різних розмірів та етнічного складу (кельти, баски, нормандці). У результаті феодальної роздробленості державна влада у Франції була розділена між королем та іншими феодалами.

Франція стала класичним прикладом того, як економічні та політичні зміни невпинно викликають зміни державної організації. Про це свідчить й історія середньовічної держави у Франції:

1. Сеньйоральна монархія (IX—XIII ст.ст.);
2. Станово-представницька монархія (XIV—XV ст.ст.);
3. Абсолютна монархія (XVI—XVIII ст.ст.)

У IX—XI ст.ст. феодальні відносини у Франції отримали подальший розвиток та перетворилися на панівні.

Становлення панівного класу феодалів безпосередньо було пов'язано з розвитком феодальної власності на землю та складної системи васаль­них відносин.

Стосунки між сеньйором та васалом будувалися на договірній ос­нові, де сторони були нерівноправними у правовому відношенні. Через велику значимість цих договорів вони укладалися публічно, завдяки чітко виробленому урочистому світському обряду. Головне місце в ньому зай­мав обряд інвеститури та оммаж васала.

Васальні договори чітко фіксували обов'язки сторін:

— сеньйор надавав васалу феод (земельний наділ); забезпечував за­хист васала та переданої йому землі;

— васал повинен був нести службу на користь сеньйора (40 днів на рік), брати участь у судових та інших зборах феодала, де головував сеньйор; викупати сеньйора з полону, якщо таке траплялося; дарувати йому подарунки при посвяченні в рицарський сан його старшого сина та при виході заміж його старшої доньки.

Спочатку ці зобов'язання мали персональний характер, а пізніше стали передаватися за спадком. У випадку порушення васалом клятви вірності він був зобов'язаний повернути феод.

У XI ст. виникла складна структура феодального класу, а з XIII ст. вона привела до формування замкненого стану дворянства.

Ієрархічна структура панівного класу мала такий вигляд, як показано на схемі:

Король

Герцоги Графи

(пери)

віконти, маркізи

лицарі (шевальє)

Особливістю цієї структури було те, що герцоги та графи вважали себе рівними королю і тому часто фактично відмовлялися виконувати щодо нього васальні обов'язки. Основна маса феодалів - ар'єр-васали - теж не підкорялася королю, як і іншим великим феодалам, через те що діяв принцип: "васал мого васала — не мій васал".

У IX—XI ст.ст. відбувається остаточне оформлення класу феодально залежних селян.

СЕЛЯНИ
СЕРВИ 1. особисто залежні люди; 2. сплачували подушну подать (шеваж), щорічний оброк, виконували панщину; 3. не мали права одружуватися без згоди сеньйора; 4. не мали права ставати священиками; 5. не могли бути свідками в ході судового процесу або брати участь у судовому двобої; 6. могли продати свій наділ землі; 7. могли піти від сеньйора	ВІЛЛАНИ
8. особисто вільні користувачі землі сеньйора; 9. сплачували оброк (талью), а також до XII ст. і шеваж, що вважалося наданням честі сеньйору; 10. викупали дозвіл на одруження (формар'яж); 11. викупали зобов'язання сплачувати менморт при отриманні землі у спадок

І перші, і другі були зобов'язані виконувати феодальні монополії зе­мельних власників (баналітети):

• випікати хліб у пекарні сеньйора;

• вижимати виноград в його винокурні тощо.

У IX—XIIст.ст. з'являється нова, особлива категорія населення - міське населення.

Правовий статус міщан був пов'язаний з конкретною міською асоціа­цією, що надавало їм певних привілеїв:

• зобов'язання щодо сеньйора були обмежені;

• примусові роботи та баналітети відмінялися;

• встановлювалися точні розміри судового мита, штрафів.

Протягом IX—XII ст.ст. в умовах політичної децентралізації, яка призвела до глибокої територіальної роздробленості, королівська влада втрати­ла своє колишнє значення. Король став першим серед рівних.

Така форма феодальної держави, побудована на принципі васалітету-сюзеренітету, називалася сеньйоральна монархія.

В умовах феодальної роздробленості та послаблення королівської влади органи центрального управління не були структурно оформлені та дифе­ренційовані. Двірсько-вотчинна система поєднувалася з управлінням, по­будованим на васальних відносинах.

Державний устрій Франції в період ранньофеодальної монархії (IX—XIII ст.ст.)

Канцлер

Сенешаль

Великий конетабль  

Королівський скарбник  

Рахункова палата

	Скарбниця		Маршал		Канцелярія		Мала королівська рада

	Парламент (вищий суд)

У XIII ст. під час правління Людовика IX (1226-1270) відбувався процес зміцнення влади короля та централізація держави. Це відбувалося завдя­ки проведенню реформ.

Реформа	Зміст
1. Військова	Утворювалася міська міліція, загони найманців; були заборонені приватні війни в межах королівського домену та призначалися "40 днів короля", протягом яких будь-який конфлікт можна було вирішити у королівському суді
2. Управління	3 королівської курії були виділені центральні відомства; утворена Мала королівська рада (дорадчий орган при королі); Рахункова палата (відала королівськими фінансами); 1260 р. був створений парламент - спеціальний судовий орган
3. Грошова	Було введено єдину монету

Реформи сприяли територіальному об'єднанню країни та консолідації основної маси феодалів і міського населення навколо короля.

Ці зміни заклали основу для виникнення станово-представницької монархії.

Дата добавления: 2014-12-10