Здібності, задатки та індивідуальні відмінності людей

Здібності – це те що не зводиться до знань, умінь і навичок, але пояснює(забезпечує) їх швидке засвоєння, закріплення і ефективне використання на практиці. Під здібностями розуміють індивідуально – психологічні особливості, які відрізняють одну людину від іншої. Здібностями називають не всі індивідуальні особливості, а лише ті, які мають відношення до успішності виконання якоїсь діяльності. Поняття „здібності” не зводиться до тих знань, умінь і навичок, які вже вироблені у даної людини.

Здібності не можуть існувати інакше як в постійному процесі розвитку. Здібність, яка не розвивається, якою на практиці людина не користується, з часом втрачається. Тільки завдяки постійним вправам, пов’язаним з систематичними заняттями складними видами людської діяльності, такими як музика, технічна і художня творчість, математика, спорт і т. і., ми підтримуємо і розвиваємо далі відповідні здібності.

Успішність виконання будь-якої діяльності залежить не від однієї, а від поєднання різних здібностей, причому це поєднання, яке дає той самий результат може досягатися різними способами. При відсутності відповідних задатків для розвитку однієї здібності, їх дефіцит може замінити більш сильний розвиток інших.

Умовами розвитку у людини соціальних здібностей є наступні обставини її життя:

1. Наявність суспільства, соціально-культурного середовища, що створене працею багатьох поколінь людей. Це штучне середовище, що включає безліч предметів матеріальної та духовної культури, що забезпечують існування людини і задоволення її людських потреб.

2. Відсутність природних задатків для користуванням відповідними предметами і необхідність навчання цьому з дитинства.

3. Необхідність участі в різноманітних складних і високоорганізованих видах людської діяльності.

4. Наявність з народження навколо людини освічених та цивілізованих людей, які вже володіють необхідними їй здібностями і в змозі передати їй потрібні знання, вміння та навички.

5. Відсутність з народження у людини запрограмованих структур поведінки типу природжених інстинктів, незрілість відповідних мозкових структур, які забезпечують функціонування психіки, та можливість їх формування під впливом навчання та виховання.

Кожна з названих обставин є необхідною для перетворення людини як біологічної істоти, яка з народження володіє деякими елементарними здібностями, що притаманні і багатьом іншим тваринам, в соціальну істоту, яка набуває і розвиває в собі власне людські здібності.

Здібності не з’являються на порожньому місці. В основі їх розвитку лежать певні природні і набуті особливості людини – її задатки.

Спробуємо визначити детальніше, що таке задатки і який зв’язок існує між ними та індивідуальними відмінностями людини.

Задатки – первинна природна чи соціальна основа здібностей ще не розвинена, але яка дає про себе знати при перших спробах діяльності.

У людини є два види задатків: природні (природжені) та набуті (соціальні).
Розвиток здібностей у сукупності з задатками здійснюється у вигляді спіралі. Реалізація можливостей, які надають одного рівня розвитку, відкриває нові можливості для подальшого розвитку здібностей більш високого рівня і т. д. Обдарованість людини визначається діапазоном нових можливостей, котрі відкриває реалізація нових можливостей. Здібності людини – це внутрішні умови її розвитку, які формуються в сукупності з задатками під впливом зовнішніх умов у процесі взаємодії людини з навколишнім середовищем.

Залежність розвитку здібностей від задатків, їх своєрідне поєднання у одних і тих самих людей вивчає психологія індивідуальних відмінностей. Звідки ж беруться індивідуальні психологічні відмінності між людьми? Як вони виникають? Один з варіантів відповіді на ці питання запропонував Анастасі. „Індивідуальні відмінності породжуються багаточисельними і складними взаєминами між спадковістю індивіда та його середовищем... Спадковість допускає досить широкі межі поведінки. Всередині цих меж результат процесу розвитку залежить від його зовнішнього середовища.”

Психологами було доведено, що якості нервової системи не визначають психічні якості і форми поведінки людини і тому їх не можна розглядати як задатки до розвитку здібностей. Але разом з тим, вони створюють грунт, на якому легше утворюються одні форми поведінки і важче інші.

Комплекс індивідуально-типологічних якостей нервової системи, який є у людини, в першу чергу визначає темперамент, від якого надалі залежить індивідуальний стиль діяльності. Але – і це дуже важливо – не одна з відомих якостей нервової системи не є виключно залежною від генотипу, бо на нього самого до певної міри виявляє вплив середовище. Соціально-культурні фактори, пов’язані з розвитком здібностей, здійснюють на них на багато більший вплив, ніж біологічні: середні відмінності між групами людей, що виросли в різних культурах, частіше всього набагато більші ніж ті, що є між людьми різної статі.

90. Вольова регуляція поведінки

Поведінка людини – це набір звичок тим чи іншим чином реагувати на сформовану ситуацію. При бажанні можна скорегувати свою поведінку, змінивши звичну манеру сприймати обставини. У цій непростій справі людині допоможе його воля і вольова регуляція поведінки. Остання являє собою свідоме регулювання діяльності, що змушує людину долати внутрішні і зовнішні перешкоди. Воля – це один з важливих компонентів нашої психіки, нерозривно пов'язаної з пізнавальними й емоційними процесами.

Прості руху

Будь-які дії можна віднести до однієї з двох груп:

1. Мимовільні дії. Вираз різного роду емоцій, таких як захват, страх, гнів, подив. Під цими емоціями, у стані афекту, людина і здійснює певні вчинки. Ці дії незаплановані і мають імпульсивний характер.

2. Довільні дії. Людина діє усвідомлено, переслідує певні цілі, ставить перед собою завдання, які можуть забезпечити її досягнення, продумує їх черговість. Всі вироблені дії, що здійснюються свідомо і цілеспрямовано, похідні від волі людини.

Вольові дії так само діляться на дві категорії: прості і складні.

До простих належать ті, при яких людина чітко знає що і як йому робити, він має чітке уявлення майбутніх завдань і цілей. Фактично, мотивована людина вчиняє дії автоматично.

Складні вольові дії проходять певні етапи:

· постановка мети;

· усвідомлене прагнення до її досягнення;

· виявлення ряду можливостей досягнення мети;

· виникнення мотивів, які стверджують або виключають ці можливості;

· прийняття рішення (вибір можливості);

· здійснення рішення;

· подолання зовнішніх перешкод і труднощів, різних перешкод. Цей процес триває до тих пір, поки не буде досягнута поставлена мета.

Дата добавления: 2014-12-16