Інструкція нкю УСРР від 10 листопада 1920 р

ПЕРЕШКОДЖЕННЯ ВИКОНАННЮ РЕЛІГІЙНИХ ОБРЯДІВ.

ДЖЕРЕЛА

Ленін В.І. СОЦІАЛІЗМ І РЕЛІГІЯ (1905 р.)

Економічне гноблення робітників неминуче викликає і породжує всякі види гноблення політичного, приниження соціального, огрубіння і затемнення духовного і морального життя мас. Робітники можуть добитися собі більшої або меншої політичної свободи для боротьби за своє економічне визволення, але ніяка свобода не визволить їх від злиднів, безробіття і гніту, поки не буде скинута влада капіталу. Релігія є один з видів духовного гніту, що лежить скрізь і всюди на народних масах, пригнічених вічною працею на інших, злиднями і самотністю. Безсилля експлуатованих класів у боротьбі з експлуататорами так само неминуче породжує віру в краще загробне життя, як безсилля дикуна в боротьбі з природою породжує віру в богів, чортів, у чудеса і т. п. Того, хто все життя працює і бідує, релігія вчить покори і терпіння в земному житті, втішаючи надією на небесну нагороду. А тих, хто живе з чужої праці, релігія вчить доброчинності в земному житті, пропонуючи їм дуже дешеве виправдання для всього їх експлуататорського існування і продаючи по підходящій ціні квитки на небесне благополуччя. Релігія є опіум народу. Релігія – рід духовної сивухи, і в якій раби капіталу топлять свій людський образ, і свої вимоги на хоч трохи гідне людини життя. <..>

Релігія повинна бути оголошена приватною справою – цими словами передають звичайно ставлення соціалістів до релігії. Але значення цих слів треба точно визначити, щоб вони не могли викликати ніяких непорозумінь. Ми вимагаємо, щоб релігія була приватною справою щодо держави, але ми ніяк не можемо вважати релігію приватною справою щодо нашої власної партії. Державі не повинно бути діла до релігії, релігійні громади не повинні бути зв’язані з державною владою. Кожен повинен бути цілком вільний сповідувати яку завгодно релігію або не визнавати ніякої релігії, тобто бути атеїстом, яким і буває звичайно кожний соціаліст. Ніякі відмінності між громадянами в їх правах залежно від релігійних вірувань зовсім не допустимі. Всякі навіть згадки про те або інше віросповідання громадян в офіціальних документах повинні бути безумовно знищені. Не повинно бути ніякої видачі державної церкві, ніякої видачі державних сум церковним і релігійним громадам, які повинні стати цілком вільними, незалежними від влади союзами громадян-однодумців. <..>

Ленін В.І. Соціалізм і релігія. ПЗТ. Переклад з 5

російського видання. – К., 1970. – т.12. – С.132-133.

Ст. 48. «Производство, с соблюдением общих правил, обысков или арестов в храмах или иных богослужебных зданиях, а также арестов или обысков служителей культа, не может быть признано стеснением или ограничением вероисповедной свободы; но при производстве обысков в храмах и в особенности алтарях храма, необходимо приглашать представителя данного религиозного культа и соблюдать корректное отношение к религиозным чувствам сторонников данной религии».

Гидулянов П.В. Отделение церкви от государства в СССР.

Полный сборник декретов, ведомственных распоряжений и

определений Версуда РСФСР и других советских

социалистических

республик: УССР, БССР, ЗСФСР, Узбекской

и Туркменской / под ред. Красикова П.А. М., 1926. – С.4 9.

ДЕКРЕТ ВІД 22 СІЧНЯ 1919 р. ТИМЧАСОВОГО РОБІТНИЧО-СЕЛЯНСЬКОГО УРЯДУ УСРР «ПРО ВІДОКРЕМЛЕННЯ ЦЕРКВИ ВІД ДЕРЖАВИ І ШКОЛИ ВІД ЦЕРКВИ»

1) Церковь отделяется от государства.

2) В пределах республики запрещается издавать какие-либо местные законы или постановления, которые бы стесняли или ограничивали свободу совести или устанавливали какие бы то ни было преимущества или привилегии, на основании вероисповедной принадлежности граждан.

3) Каждый гражданин может исповедовать любую религию или не исповедовать никакой. Всякие праволишения, связанные с исповедованием какой-бы то ни было веры или неисповедованием никакой веры отменяются.

Примечание. Из всех официальных актов всякое указание на религиозную принадлежность или непринадлежность граждан устраняется.

4) Действия государственных или иных публично-правовых общественных установлений не сопровождаются никакими религиозными обрядами и церемониями.

5) Свободное исполнение религиозных обрядов обеспечивается постольку, поскольку они не нарушают общественного порядка и не сопровождаются посягательствами на права граждан Советской Республики. Местные власти имеют право принимать все необходимые меры для обеспечения в этих случаях общественного порядка и безопасности.

6) Никто не может, ссылаясь на свои религиозные воззрения, уклоняться от исполнения своих гражданских обязанностей. Изъятия из этого положения, под условием замены одной гражданской обязанности другою, в каждом отдельном случае допускаются по решению народного суда.

7) Религиозная клятва или присяга отменяется. В необходимых случаях дается лишь торжественное обещание.

8) Акты гражданского состояния ведутся исключительно гражданскою властью – отделами записей браков и рождений.

9) Школа отделяется от церкви.

10) Преподавание религиозных вероучений во всех государственных и общественных, а также частных учебных заведениях, где преподаются общеобразовательные предметы, не допускается. Граждане могут обучать и обучаться религии частным образом.

11) Все церковные и религиозные общества подчиняются общим положениям о частных обществах и союзах и не пользуются никакими преимуществами и субсидиями от государства, ни от его местных автономных или самоуправляющихся установлений.

12) Принудительные взыскания сборов и обложений в пользу церковных и религиозных обществ, равно как меры принуждения или наказания со стороны этих обществ над их членами, не допускаются.

13) Никакие церковные и религиозные общества не имеют права владеть собственностью.

14) Все имущества существующих на Украине церковных и религиозных обществ объявляются народным достоянием.

15) Здания и предметы, предназначенные исключительно для богослужебных целей, отдаются, по особым постановлениям местной власти или центральной государственной власти, в безвозмездное пользование соответственных религиозных обществ.

Гидулянов П.В. Отделение церкви от государства в СССР.

Полный сборник декретов, ведомственных распоряжений

и определений Версуда РСФСР и других советских

социалистических республик: УССР, БССР, ЗСФСР, Узбекской и

Туркменской / под ред. Красикова П.А. М., 1926. – С.617-618.

Дата добавления: 2014-12-16