Економічна інтеграція України у світове господарство

Історичні джерела свідчать, що Україна завжди була невід'ємною частиною світового господарства. Вибір Володимиром Мономахом віри для своєї держави шляхом опитування купців про переваги того чи іншого суспільного устрою, славетний шлях українських князівен тронами Європи свідчать про далекоглядність київських князів у питаннях інтеграції Київської Русі до світової спільноти.

Соціально-економічні відносини на Русі регулював збірник судових законів "Руська правда", який міг виникнути лише в суспільстві, де важливим заняттям була торгівля, а інтереси мешканців тісно пов'язані результатом торгових операцій. В збірнику були чітко визначені поняття короткострокового та довгострокового займів, торгова комісія, торговий кредит, визначався певний порядок стягнення боргів з неспроможного боржника при ліквідації його справ. На відміну від світових тенденцій, на Русі вважалося не по-християнськи брати високі проценти i Володимиром Мономахом був введений Устав, який різко обмежував суму відсотка за кредитом (не більше 20% в рік), і, тим самим, забезпечував розвиток національної економіки.

Саме розвиток міждержавних інтеграційних відносин у світі стимулював виникнення козацтва на території України.

Національна економіка України за часів Козаччини. Головним джерелом прибутків військового скарбу були загальні податки з населення. 3начні доходи отримували від торгівлі за рахунок ряду внутрішніх торгових зборів i мита на сільськогосподарські промисли. Кожен член козацької громади вважався вільним, мав рівні з усіма права, брав участь у самоврядуванні користувався господарськими угіддями.

Крім січового козацтва було й реєстрове, яке звільнялося від податків (крім обов'язкової військової служби на власний кошт), одержувало право власності на землю та змогу займатися різними промислами i торгівлею.

Певний відбиток на національну економіку наклало панування в Україні різних держав (Росії, Литви, Польщі), які встановлювали свої правила i закони регулювання суспільного та економічного життя українського народу.

Національна економіка ХІХ століття. 3 економічного середовища феодального суспільства поступово формувалися капіталістичні відносини. Це було зумовлено посиленням товарно-грошових відносин. 3емля стала не лише об’єктом купівлі-продажу, а й орендних відносин. Власниками землі ставали купці, заможні міщани i багаті селяни. Кріпосницькі відносини підривалися й розвитком промисловості. Поступово відбувався перехід від мануфактури до фабрики з найманою працею.

У розвитку національної економіки в цей період провідну роль відіграли купці, що прискорювали народження капіталістичних відносин i розвиток торгівлі. Новозасновані міста Одеса i Херсон стали важливими портами, що посилювало товарообіг Цей процес гальмував низький рівень розвитку транспорту (були лише ґрунтові дороги), а проект спорудження залізниці Харків - Феодосія не був реалізований через брак коштів. Але головним чинником розвитку України цього періоду стала реформа 1861 року, яка створила умови для розвитку капіталістичних відносин. У сільському господарстві землі перейшли у капіталістичну власність. Новим н землеробстві став активний розвиток цукрової промисловості.

В процесі буржуазної модернізації в Україні сформувалося 2 промислових райони. Центром важкої промисловості були Харків, Миколаїв, Одеса. Тут мали великий вплив іноземні підприємці та іноземний капітал. Налагоджувалися науково-технічні обміни між капіталістичними державами.

Другий промисловий район склався у Київській, Подільській, Волинській губернії - центрах цукрово-гуральної промисловості. Але поряд із найновішими формами організації промисловості існували й відсталі, такі, як мануфактура, дрібні кустарні промисли.

У другій половині ХІХ ст. - початку ХХ ст. не лише в Україні, а й за її межами були відомі підприємці-землевласники Терещенки, Харитоненки, Яхненки, Симиренки.

Національна економіка ХХ століття. У дореволюційній Україні ринкове капіталістичне підприємництво успішно розвивалося у деяких релігійних, соціальних i етнічних групах (старообрядців, молокан, духоборів, купецтва, німців, євреїв). Але основна маса населення не мала ринкових мотивацій.

На початку ХХ століття Україна, як шлях між Європою i Москвою, опинилася в центрі революцій 1905-1907 рр. та 1917 р. Лютнева революція 1917 року відкрила нову сторінку в історії України, розпочався складний суперечливий етап у суспільно-політичному житті. У цей час Україна відстоює незалежність, набуває її, втрачає i повністю стає підвладною Росії. Радянський період створив високі трудові мотивації колективного типу, відновив інтеграційні зв'язки міждержавного рівня, але й обмежив їх ідеологічними спрямуваннями. Самостійний вихід України на міжнародну арену відбувся після другої світової війни, коли Україна стала самостійним членом Організації Об'єднаних Націй.

Таблиця 8.3.1.

Дата добавления: 2014-11-28