Стан охорони праці в Україні та інших країнах

За зростання на 7% економічної активності в країні впродовж 2006 р. рівень загального травматизму знижено майже на 9%. Під час виконання трудових обов’язків загинуло 1077 осіб, що на 1% менше, ніж у 2005 р.

Зниження рівня смертельного травматизму відбулося на підприємствах гірничорудної та нерудної промисловості – на 33%, нафтогазовидобування – 66%, агропромислового комплексу – 16%, машинобудування – на 9%.

Водночас на 8% зріс рівень смертельного травматизму у вугільній промисловості, на 17% – у будівництві, на 10% – у соціально-культурній сфері, в енергетиці – на 19%, на підприємствах житлово-комунального господарства – на 6%, більше ніж у двічі – у газовій промисловості.

Більше половини нещасних випадків на виробництві припадає на індустріальні регіони – Донецьку, Луганську, Дніпропетровську та Київську області.

З метою запобігання виробничому травматизму та для підвищення рівня промислової безпеки органами Держпромгірнагляду впродовж 2006 року проведено понад 207 тис. оперативних обстежень підприємств. Через загрозу травмувань працівників державні інспектори призупиняли експлуатацію та виконання робіт майже на 253 тис.об’єктів. До адміністративної відповідальності притягнено понад 94 тис. працівників, з них більше 20 тис. – керівники підприємств. Сума штрафів сягнула майже 7,3 млн. грн..

Одним із головних пріоритетів державного нагляду був і залишається стан безпеки у вугільній галузі, особливо на підприємствах недержавної форми власності, бо саме там зберігається тенденція зростання травматизму. Взагалі на вугільних підприємствах у 2006 р. травмовано майже 7 тис. працівників, у тому числі 168 – смертельно. 26 шахтарів померли від серцево-судинних захворювань (17,5% від усіх смертельних нещасних випадків, що сталися на підземних роботах). Рівень смертельного травматизму у вугільній галузі становить 15,6% від усіх смертельних нещасних випадків, які сталися в усіх галузях суспільного виробництва.

Зростання рівня смертельного травматизму зумовлено незадовільним станом промислової безпеки на підприємствах недержавної форми власності та на центральних збагачувальних фабриках. На шахтах і підприємствах, що не входять до сфери управління Мінвуглепрому, з недержавною формою власності у 2006 р. сталося 41,7% нещасних смертельних випадків (70 із 168).

Як свідчить аналіз виробничого травматизму, основними причинами його високого рівня на більшості підприємств вугільної промисловості залишаються:

– незадовільний рівень виробничої і трудової дисципліни працівників, низька культура виробництва, відсутність належного контролю з боку інженерно-технічних працівників за дотриманням паспортів кріплення і технологічних паспортів ведення робіт згідно з вимогами нормативних актів з промислової безпеки;

– низький рівень підготовки спеціалістів і керівників, велика плинність кадрів, часта зміна керівництва шахт і дільниць, несвоєчасне та неякісне їх навчання;

– порушення правил експлуатації шахтного конвеєрного та локомотивного транспорту, гірничого та електромеханічного обладнання;

– несвоєчасне та формальне проведення медичних оглядів та профдобору працівників;

– низька ефективність функціонування на шахтах системи управління охороною праці на нарядної системи тощо.

Основними напрямами наглядової діяльності у вугільній галузі, окрім подолання вказаних причин, залишаються посилення нагляду за дотриманням стану провітрювання та пилогазового режиму, впровадження широкомасштабної комплексної дегазації вугільних пластів, вдосконалення форм і методів організації державного нагляду на підприємствах недержавної форми власності та інші.

На підприємствах гірничорудної та нерудної промисловості виробничий травматизм зі смертельними наслідками знизився порівняно з 2005 р. на 34%. Основними причинами нещасних випадків були численні грубі порушення правил безпеки безпосередньо виконавцями робіт; незадовільний технічний стан машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; незадовільна робота керівників і посадових осіб щодо створення безпечних і шкідливих умов праці.

Планами на 2007 р. передбачається посилення контролю за виконанням підприємствами проектів та планів розвитку гірничих робіт, виконанням планів технічного переоснащення виробництва, розробка та впровадження нормативно-правових актів до Закону “Про поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення”; створення та організація роботи Міжвідомчої ради з вибухової справи.

Відповідного регулювання наглядових органів потребує ситуація, яка склалася у будівельній галузі через значне збільшення обсягів робіт. Рівень виробничого травматизму в галузі минулого року майже досяг його рівня на шахтах. Перевірки засвідчили, що понад 290 будівельних підприємств проводили роботи, не маючи дозволів органів Держпромгірнагляду на початок виконання робіт. Більшість керівників та працівників робітничих професій не мають відповідної професійної підготовки і не пройшли навчання та перевірку знань з питань охорони праці, відповідних інструктажів, стажування на робочих місцях і попереднього медогляду. Тому одним із кроків Держпромгірнагляду буде удосконалення такої форми контролю, як “Будівельний патруль”, але із залученням правоохоронних органів.

Одним із важливих завдань є переорієнтація соціального страхування від нещасних випадків на виконання своєї основної функції, визначеної Законом, – профілактику нещасних випадків на виробництві.

З метою забезпечення ефективної технічної підтримки державного нагляду необхідно реформувати систему експертно-технічних центрів, спрямовувати розвиток послуг, що надаються, на виконання їх основної функції.

Національний НДІ промислової безпеки та охорони праці повинен бути флагманом у розробці методологічної основи діяльності системи державного нагляду, напрацюванні нових форм і методів профілактичних заходів для запобігання аваріям і нещасним випадкам на виробництві.

Як відомо, 28 квітня – Всесвітній день охорони праці, основна його мета – привернути увагу суспільства, органів державної влади, підприємств, громадських організацій до забезпечення належних умов праці громадян.

Проведені у 2006 році перевірки стану додержання законодавства про охорону надр і промислової безпеки на підприємствах соляної, гірничорудної, нафтогазової, вугільної промисловості, під час розробки родовищ мінеральних та прісних вод виявили численні порушення законодавства і нормативно-правових актів.

Одними із першочергових напрямів роботи наглядових органів визначено: удосконалення форм і методів наглядової діяльності за охороною надр і промисловою безпекою у нафтогазовидобувній промисловості та геологорозвідці; посилення нагляду за наявністю дозвільної документації щодо користування надрами, якістю проектної документації та дотриманням проектних рішень; перевірки стану геолого-маркшейдерського забезпечення ведення гірничих робіт на підприємствах нерудної промисловості; контроль за повним вилученням корисних копалин та поліпшенням якості кінцевої продукції під час переробки мінеральної сировини та інші.

Рішенням колегії Держпромгірнагляду начальникам управлінь і відділів Комітету, начальникам тер управлінь запропоновано здійснити низку організаційних заходів для подальшого вдосконалення та посилення ефективності державного нагляду за створенням безпечних і нешкідливих умов праці в усіх галузях економіки, комплексного управління промисловою безпекою та охороною праці. Перспективне завдання, яке ставлять перед собою працівники Держпромгірнагляду, – це доведення рівня виробничого травматизму в Україні до рівня у розвинених країнах світу.

За останніми статистичними даними смертність в Україні від нещасних випадків на виробництві перевищує в 5-6 разів, середній показник в європейських країнах.

Рівень травматизму і профзахворюваності значно вищий у країнах, що розвиваються, ніж у промислово розвинених державах.

Статистичні дані свідчать, що:

– кожні три хвилини внаслідок виробничої травми чи професійного захворювання в світі помирає одна людина;

– в Україні внаслідок травм кожні 5 годин помирає одна людина;

– кожної секунди в світі на виробництві травмується 4 особи;

– в Україні кожні 8 хвилин травмується одна людина;

– кожного місяця в світі на роботі травмується така кількість людей яка дорівнює населенню Парижа.

За даними Міжнародного бюро праці в середньому в світі на 100 тис. працюючих припадає приблизно 6 нещасних випадків зі смертельними наслідками. В Україні цей показник майже в двічі більший (11 загиблих на 100 тис. працюючих) і найвищий серед країн СНД. Однак, слід зазначити, що показники стану охорони праці суттєво відрізняються по окремих галузях промисловості і регіонах України.

Найбільш травмонебезпечними в нашій країні є вугільна промисловість і агропромисловий комплекс. Так, на кожний мільйон тон видобутого вугілля гине 5 шахтарів. У США цей показник у 100 разів нижчий.

Значна кількість нещасних випадків зі смертельними наслідками у будівельній галузі відбувається внаслідок падіння працюючих з висоти, обвалення ґрунту та будівельних конструкцій, удушення чадним газом та обгоряння в побутових приміщеннях і сторожках.

Основними причинами смертельного травматизму на підприємствах нафтохімічного комплексу є порушення вимог безпеки щодо організації та вико­нання ремонтних, технологічних робіт, які пов’язані зі шкідливими і небезпечними факторами, навмисні вбивства працівників підпри­ємств і операторів АЗС, низький рівень професійної підготовки працівників, знань з питань організації та безпечного виконання робіт.

На транспорті зростання смертельного травматизму сталося внаслідок ДТП, виконання робіт під вивішеною частиною автомобіля без установки надійних підставок, падіння з ку­зова автомобіля.

В організаціях, закладах і установах соціально-культурної сфери і торгівлі зростання кількості нещасних випадків є наслідком убивств працівників (сторожів, охоронників, менеджерів) зловмисниками та ДТП (загибель водіїв і посадових осіб підприємств).

Як показує аналіз, більшість нещасних випадків сталося з при­чин, усунення яких не потребує ніяких матеріальних витрат, а тільки підвищення технологічної і трудової дисципліни, організації виконання робіт відповідно до вимог нормативних актів, контролю з боку безпосередніх керівників, інших посадових осіб за дотриманням працівниками вимог безпеки, а також вжиття дієвих захо­дів щодо підвищення рівня професійної підготовки працівників та їх навчання з питань охорони праці.

Стан професійної захворюваності в Україні на теперішній час не тільки інтегровано визначається умовами, чи станом охорони праці, але і в значній мірі залежить від соціально-економічних і соціально-демографічних перетворень як в промисловості, так і у сільському господарстві. Це насамперед, реструктуризація підприємств, зміна форм власності. На таких підприємствах ще немає чітких гігієнічних вимог до умов праці та робочих місць, вони в якійсь мірі не охоплені системою попередніх та періодичних медичних оглядів.

Реєстрована професійна захворюваність лише частково відображає втрату професійного здоров’я працюючого населення. Про це свідчить динаміка професійної захворюваності за останні 10 років. Починаючи з 1988 р. і до 1994 р. спостерігалося зростання кількості профзахворювань (з 1770 до 15428 вперше зареєстрованих випадків).Тобто, в перерахунку на 10 тис. працюючих рівень професійної захворюваності збільшився у 10 разів (з 0,68 до 6,71 відповідно). Такий сплеск професійної захворюваності вперше після ухвалення Закону “Про охорону праці”, який дає право тим, хто захворів, одержувати суттєве матеріальне відшкодування шкоди здоров’ю, – це лише незначна частина приховуваної протягом усього попереднього періоду втрати професійного здоров’я.

З’явилася нова для нашого суспільства проблема – масове приховування робітниками своїх захворювань через побоювання втратити роботу, активне звернення до профпатологічних установ у разі звільнення чи за бажання припинити трудову діяльність на певному етапі, але вже як соціально обумовлені інваліди, яві потребують значних матеріальних компенсацій.

Із введенням Правил відшкодування власником підприємства, установи та організації чи уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові при ушкодженні здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків професійна захворюваність важким тягарем лягає на плечі підприємств.

Як же зробити так, щоб робітники не втрачали свого здоров’я на виробництві? Перш за все на тих робочих місцях, де умови праці не відповідають нормам, бажано виключити з технології застосування токсичних речовин, шкідливих фізичних факторів, замінити устаткування на більш досконале, при роботі якого шкідливі фактори або усуваються, або рівні їх шкідливого впливу значно знижуються. Проте ці заходи потребують великих матеріальних витрат. Значно дешевше обходяться підприємству такі методи боротьби з шкідливими факторами, як локалізація джерел шуму, електромагнітних випромінювань, пиловидалення тощо шляхом їх огородження, облаштування захисних екранів, обладнання вентиляції та ін. Застосовуються також засоби індивідуального захисту. Виконання цих заходів контролюється наглядовими органами з охорони праці, трудовими колективами.

Для того, щоб розробляти і впроваджувати заходи щодо збереження здоров’я працюючих, необхідно мати дані про стан умов праці на підприємстві, ступінь їх впливу на здоров’я конкретних людей.

Організаційно-технічні заходи (організація раціональних режимів праці та відпочинку) сприяють зменшенню випадків виникнення профзахворювань.

Головною причиною високого рівня травматизму та професійних захворювань є недостатня ефективність виробничого контролю:

– в багатьох галузях системи управління охороною праці (СУОП) діють формально і фактично відсутні;

– незадовільний стан охорони праці вимагає значного підвищення координаційного впливу Держпромгірнагляду на центральні та місцеві органи влади у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

– застаріла нормативна база (охорона праці починається з нормативної бази);

– з появою постійного і надійного джерела фінансування головних державних і галузевих заходів з охорони праці – страхових коштів – цю справу треба вирішувати у стислий термін;

– треба підвищувати відповідальність роботодавців за створення безпечних умов виробництва;

– вдосконалення системи технічної підтримки державного нагляду, діагностика обладнання та сертифікація продукції;

– подальший розвиток нового напряму – обов’язкового страхування об’єктів підвищеної небезпеки.

На думку іноземних фахівців, які за програмою МОП працювали в Україні, велика кількість нещасних випадків зі смертельними наслідками пояснюється п’ятьма основними причинами:

– незадовільною підготовкою робітників і роботодавців з питань охорони праці;

– відсутністю належного контролю за станом безпеки на робочих місцях та виконанням встановлених норм;

– недостатнім забезпеченням працюючих засобами індивідуального захисту;

– повільним впровадженням засобів та приладів колективної безпеки на підприємствах;

– спрацьованістю засобів виробництва.

За кордоном підприємці підрахували і давно прийшли до висновку, що більш економічно вигідно вкладати кошти в охорону праці, аніж прирікати себе на постійну ліквідацію наслідків нещасних випадків і аварій та профзахворювань на виробництві. Можливості для цього є на більшості підприємств уже на сьогодні на Україні.

4. Предмет, мета, зміст дисципліни її зв’язок з іншими дисциплінами

Необхідність забезпечення здорових і безпечних умов праці, формування ціннісних орієнтацій пріоритетності життя і здоров’я людей по відношенню до результатів виробничої діяльності, зумовлює потребу належної підготовки фахівців усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів з питань охорони праці.

Охорона працівивчається з метою формування у майбутніх фахівців з вищою освітою необхідного в їхній подальшій професійній діяльності рівня знань та умінь з правових і організаційних питань охорони праці, з питань гігієни праці, виробничої санітарії, техніки безпеки та пожежної безпеки, визначеного відповідними державними стандартами освіти, а також активної позиції щодо практичної реалізації принципу пріоритетності охорони життя та здоров’я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності. Дана дисципліна є комплексною й базується як на загальноосвітніх (фізика, хімія, математика), так і на загальнотехнічних та спеціальних дисциплінах (опір матеріалів, електротехніка, технологія і устаткування виробництва). Особливо тісно дисципліна пов’язана збезпекою життєдіяльності, психологією, медициною, науковою організацією праці, ергономікою, інженерною психологією та технічною естетикою. Всі вищезазначені дисципліни належать до комплексу наук, що вивчають людину в процесі праці. В цих дисциплін єдина мета – сприяти підвищенню продуктивності праці, збереженню здоров’я, зменшенню впливу шкідливих і небезпечних виробничих чинників. У той же час, всі вони підходять до вирішення поставленої мети з різних сторін і на різних рівнях.

Безпека життєдіяльності – це дисципліна, що вивчає загальні закономірності виникнення небезпек, їх властивості, наслідки впливу на організм людини, способи та засоби захисту здоров’я та життя людини і середовища її проживання від реальних та потенційних небезпек.

Наукова організація праці займається вивченням,розробкою та впровадження у практику раціональної побудови трудового процесу, при якій забезпечується висока продуктивність праці, створюються умови для збереження здоров’я працівників, збільшується період їх трудової діяльності.

Ергономіка досліджує, розробляє та дає рекомендації щодо конструювання, виготовлення та експлуатації технічних засобів, які забезпечують людині в процесі праці необхідні зручності, зберігають її сили, працездатність та здоров’я.

Інженерна психологія вивчає взаємодію людини з новою технікою і встановлює функціональні можливості людини в трудових процесах з метою створення таких умов прані, при яких зберігаються високі психофізіологічні можливості людини.

Технічна естетика встановлює залежність умов та результатів праці від архітектурного, конструктивного та художнього вирішення знарядь праці, робочих місць, дільниць, цехів, санітарно-побутових та інших допоміжних приміщень – всього, що оточує людину на виробництві.

Методологічною основою даної дисципліни є науковий аналіз умов праці, технологічних процесів, виробничого обладнання, робочих місць, трудових операцій, організації виробництва з метою виявлення шкідливих і небезпечних виробничих чинників, виникнення можливих аварійних ситуацій. На підставі такого аналізу розробляються заходи щодо усунення несприятливих виробничих чинників, створення безпечних та нешкідливих умов праці.

Дисципліна складається з чотирьох розділів:

– правові та організаційні питання охорони праці;

– основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії;

– основи техніки безпеки;

– пожежна безпека.

Головна мета дисципліни – надати майбутнім фахівцям знання основ охорони праці, реалізація яких на практиці сприятиме покращенню умов праці, підвищенню її продуктивності, запобіганню професійних захворювань, виробничого травматизму, аварій.

Питанням охорони праці певне місце відводиться у загальнотехнічних і спеціальних дисциплінах. Однак з такими загальними питаннями охорони праці, як система законодавчих і нормативних актів, соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні і лікувально-профілактичні заходи студент ознайомиться лише під час вивчення самостійної дисципліни “Основи охорони праці”.

Дата добавления: 2014-12-16